Якщо ви не знали, як провести вечір.

Відеозапис презентації "Лісу рук" тут:
https://youtu.be/zLeGyzkVYZI

Зустрів учня, 5 клас

Він хвалиться тим, як проводить літо:

- Я сам гуляю. Стою на місці 20 секунд. Якщо довше - значить, з кимось говорю. У мене... О, дев'ятнадцята собачка! Поки йшов, зустрів дев'ятнадцять собак, і чотири - бездомних... У мене розпорядок: поїв - можна й поспати, поспав - можна й поїсти. Якщо мама не заставляє читати або гратись із сестричкою. А я не хочу читати! Мене пацани ждуть!

Питаю:

- А хочеш в школу? Залишився тільки місяць канікул.

- Пофіг, яка різниця?!

І побіг щасливий, а куди - я не встиг запитати, та й не впевнений, чи він сам знав.

Правильний у нього принцип: канікули чи робота (школа теж робота) - живи радісно: швидко бігай, ховайся від мами, щоб не примусила читати, лічи собачок.

4 книжки для шестикласників, які я б хотів порадити, але їх немає у вільному доступі

Недавно у мене запитали, що я раджу читати дітям +- шостого класу.

Я згадав "Тореадорів з Васюківки" В. Нестайка, "Бабусин подарунок" В. Винниченка, "День сардини" С. Чапліна, "Гекльберрі Фіна" Марка Твена й навіть "Пригоди Цибуліно (Чиполіно)" Джанні Родарі - її я всім завжди раджу перечитувати.

Це гарні твори. Ті, які першими спали на думку.

Минуло кілька днів. Я добре подумав і от які 4 книжки згадав, які можна рекомендувати всім-всім. Усі ці твори я читав упродовж попереднього року, тому враження мої свіжі і їм можна довіряти. Та є проблема: цих творів немає в електронному вигляді, тож знайти їх можна хіба що в букіністів чи у бібліотеках.

Я навмисно вказую їх тут. Можливо, когось обурить те, що ці твори залишаються недоступними українським дітям, і хтось наважиться перекласти їх, або відсканувати уже наявні, але тільки раз, колись давно опубліковані видання.

Якщо знаєте якогось шестикласника, то обов'язково порадьте йому сходити в бібліотеку й взяти щось із цього списку у серпні. Якщо маєте наснагу, обов'язково оцифруйте чи перекладіть ці твори. Тільки спершу прочитайте.

1
"Будь чесний до самої смерті"

Назва може злякати. Але не бійтесь - там не про смерть, а про чесність. Звідки вона береться, що примушує людину перевіряти себе, як вона випрацьовує поняття про справедливість, доброту, людяність. І це все - без повчальності, а я дуже ціную книжки без повчальності. Головний герой - хлопчик із бідної селянської сім'ї, який здобуває освіту в угорській гімназії кінця ХІХ століття. Автор - Жигмонд Моріц.

2
"Гримучий міст"

Як на мене, найкраща книжка про прадавні часи.
Написав її Володимир Уткін, український радянський письменник. Українською мовою я видання не знайшов. Можливо, його ніколи й не було. Не превеликий жаль.

Ця повість - "середня" із трилогії про прадавніх людей. Мостом тут називається перешийок, який з'єднує два материки - і саме по ньому доведеться йти племені, щоб врятуватись.

Читається за раз. І значно багатша, ніж такого ж штибу "Повість про доісторичного хлопчика" Ернста Д'Ервільї.

3
"Олімпійські ігри"

Гостросюжетна повість про поїздку хлопчика на справжні Олімпійські ігри, де виступає його брат. Олена Озерецька написала твір так, що за ним можна вчити історію Давньої Греції.

4
"Селище Ясени"

Читали цю книжку з дітьми навесні.
Троє підлітків, нехтуючи технікою безпеки, спричинили пожежу в Австралії. Вогонь поширюється так швидко, що не всі встигають евакуюватись. Як рятуються люди від небезпеки, а також як змінюються самі хлопці - про це написав Айвен Саутолл. А ще за цією книжкою можна пояснювати дітям, що таке "Deus ex machina".

Таксист розповідає:

- А я женився, коли мені було двадцять. Стоїмо ми з батьою, куримо. Я йому кажу: "Василь Михалович, влюбився. Хочу женитись". А він мені: "Женись, поки молодий і мозгів нема". Ха, поки нема мозгів!.. Правду казав батя.

А тиждень тому говорив із @Aufgehobensein про "Ліс рук", але не стільки про книжку, як про те, що в ній. Так і треба - книжка виявилась приводом подивитись на саму суть. Отож, про школу й дітей у ній.

https://www.youtube.com/watch?v=CTzHEPjuaIU

ВИСЛІВ

Один питає: «Далі що робити?»
А другий: «Що пошле судьба?»
Отак і можна відрізнити
Людину вільну від раба.

Автор цих рядків - Теодор Шторм (1817 - 1888).

Судьба послала мені цей вірш, коли я цього не чекав. Проте, їй-бо, я сам вирішив показати його вам.

Шукаю вчителів!

А чи є тут вчителі молодшої школи, математики, фізики, хімії і англійської мови?

Сталось так, що школа хоче рости, а деякі вчителі змушені були залишити Київ. Отака от причина пошуку нових людей у наш проєкт.

Детальніше про кожен предмет розповім особисто. Поки просто кілька слів про школу й вимоги.

Про школу стисло:

- це жива і онлайн школа. Жива на м. Лівобережній, онлайн - вечорами і в суботу. Пріоритет - жива.

- класи різні, з 1 по 10.

- гроші платять, погодинно (за домовленістю).

- укриття є, 3 хв до нього, а в укритті навіть санвузол є. Два санвузли.

- це одна з небагатьох альтернативних шкіл у світі, про яку написали книжку.

Вимоги:

- відчувати неприязнь до тих, хто вживає формулювання на кшталт "я дуже люблю діток" і "у нього до цього предмету немає здібностей, він гуманітарій".

- бути готовим, що учні "тикають", хочуть грати й говорити з вами навіть на перервах. Ба більше, бути готовим не тільки своїм прикладом надихати, а й чужим, дитячим, надихатись.

- не любити схеми, методички, програми, але вміти працювати за ними, виходячи за рамки; творити, але пам'ятати, що освіта має бути системна і систематизована (обидва слова підходять).

- пам'ятати, що самі колись були учнями, і (!) добре пам'ятати хороших улюблених учителів.

Якщо хочете працювати в школі чи "підпрацьовувати". Якщо давно набили руку у викладанні (звучить не дуже, правда?) чи, навпаки, мрієте спробувати. Якщо не тямите нічого у вчителюванні, зате розбираєтесь у справі, - пишіть мені (тобто сюди: @s_demarov ) обов'язково.

Поговоримо точно, може й спробуємо, а там, не дай бог, і працювати почнемо.

Як тільки цю книжку не називали:

"Десь до вечора"
"З ранку до вечора"
"День за днем"

Але тепер, завдяки випадковості, книга набула нового сенсу.

Купити, до речі, можна в мене або в одному з численних магазинів - ледь не в кожній книгарні є.

А скоро... Буде й електронна книга!

Коротко про книжку
"Як писати про війну" Рона Кеппса

Книжка на 150 сторінок.
По суті, це конспект про головне: діалоги, тема, структура оповіді, манера письма і т.д. Я кажу "конспект" і маю на увазі саме його, бо автор просто переказує кілька курсів, які прослухав сам, і свій власний курс із письменництва.

Якщо ця книжка потрапить у руки людині, яка хоче поділитись своїм досвідом (не обов'язково пов'язаним із війною), але ніколи раніше не писала, то, може, й згодиться. Ні, певно, що згодиться. Точно-точно зайвою не буде.

Якщо людина вміє розповідати історії, пробувала писати, то ця книжка нічого нового їй не дасть.

Автор чітко розповідає про письменництво як про ремесло. Та чітко - не означає цікаво. І з головним завданням такого типу книжок ця не впоралась. А яке головне завдання такого типу книжок? Надихати. Ця не надто надихає. Принаймні не так сильно, як просто хороша художня книжка, яку читаєш і думаєш: "От би й мені так!" або "Я теж маю що розповісти!"

Хоча правильні речі й у цій є:

1. Вчить розбирати текст на складові. Показує, як і з чого складена історія.
2. Переконливо доводить, що письменництво - не дар, а ремесло, яке може опанувати кожен. Принаймні на тому рівні, щоб вміти доступно, чітко, точно розповісти про свій досвід у більш-менш художній формі.
3. Каже, що якщо ви вже читаєте, то до письменництва лишилось зовсім мало.
4. Автор дає список першоджерел - гарних, на його думку, текстів про війну, на яких можна вчитись.

Чи раджу я купувати цю книжку? І так, і ні.
Кому треба, хай купує й читає. Кому не треба, хай не читає.

Точно впевнений, що для когось вона стане дуже корисною. Принаймні з неї можна починати. І як початок-початок - це не найгірший варіант.