KGB files
10K subscribers
5.01K photos
16 videos
59 files
1.03K links
Розсекречені історії з архівів
Download Telegram
KGB files
2 Прорадянський журнал за “Синім океаном” видавав Юрій Косач. Отже, “Пасічник”. Завербований резидентурою КГБ в Нью-Йорку в 1959 році. Як виявилося, справа агента таки є в архіві СЗРУ.
3

Хотілося б колись розповісти про нього детальніше, але поки лише трохи документів зі справи. Довідка на агента, дещо про журнал (до речі, гроші на нього передавав співробітник КГБ Валентин Цуркан, про якого я писав декілька разів, зокрема сьогодні, і який кілька років потому працюватиме з Києві з колишнім приятелем Косача Віктором Петровим), повідомлення про допит Косача у ФБР, світлини з США та України (для мене найцікавіше - оперативні фото з Києва), анкета агента, перелік грошових виплат, розписка про отримані кошти, записка голові КГБ СРСР Шелепіну.
👍26
KGB files
3 Хотілося б колись розповісти про нього детальніше, але поки лише трохи документів зі справи. Довідка на агента, дещо про журнал (до речі, гроші на нього передавав співробітник КГБ Валентин Цуркан, про якого я писав декілька разів, зокрема сьогодні, і який…
4

Наостанок процитую пост із каналу Вахтанга Кіпіані: “Чоловік з хлібиною на фото міг би стати героєм серіалу. Це Юрій Косач - талановитий письменник, небіж Лесі Українки. В юності - націоналіст, у 1940-х - вже у таборах переміщених осіб у Німеччині член "Мистецького Українського Руху". На початку 1950-х вже у Сполучених Штатах щось у ньому перемкнулося і він чи не єдиний з того покоління став... совєтофілом. У нього з'явились кошти на видання журналу "За синім океаном". В УССР виходили його книги. Він був обласканий щедрими гонорарами та газетними фанфарами. Кагебістська київська газета "Вісті з України", яка висвітлювала зв'язки зі співвітчизниками за кордоном дає таку цитату літератора - "Перебуваючи на еміграції і маючи на руках родину, я понад 30 років був примушений жити важким хлібом вигнанця". Але на родіну на постійно так і не повернувся. Можна здогадатись чому.”
👍36
KGB files
1 Що ж, настав час розповісти про ще одного українського письменника, який був агентом КГБ. Юрій Косач. Племінник Лесі Українки, емігрант, людина, яка пережила неабиякі світоглядні зміни - від націоналіста до друга СРСР у діаспорі. Ну і персонаж обох моїх…
Ну і хто не спить - тримайте ще цікаве в додаток до попереднього допису.
Під час стеження за Юрієм Косачем в Києві в 1971-му (якщо ти агент КГБ - це не значить, що за тобою не стежитимуть; у документі він позначений "Ксаш") в об'єктив чекістів потрапили мовознавиця Зиновія Франко ("Зина") та перекладач Микола Лукаш.

Взагалі таких оперативних (тобто зроблених за допомогою прихованої камери) фото видатних українців збереглося дуже мало, кожна подібна знахідка унікальна.

ГДА СЗРУ.
👍47
Зі справи Юрія Косача: в Будинку-музеї Лесі Українки працювала агент КГБ "Мавка".

ГДА СЗРУ.
👍36
Forwarded from Archive artifacts
Гарна можливість для дослідників.

1. Долучитися до хорошої і правильної справи.
2. Хороший гонорар.
3. Вшанувати українського вояка.

Всеукраїнський конкурс наукових робіт імені Олега Челнова «Відцентрові рухи в Російській Федерації»

ГО Центр дослідження безпекового середовища «Прометей» оголошує конкурс для українських дослідників, які вивчають відцентрові рухи в РФ, їх сучасний стан, потенціал та відносини регіонів із федеральним центром.

До участі запрошуються автори наукових і науково-популярних робіт у трьох напрямках:

- Економіка.
- Політологія.
- Соціологія.

Нагороди для переможців у кожному напрямку:
20 000 грн – за наукову статтю
15 000 грн – за науково-популярну статтю
🔹публікація роботи на сайті ЦДБС «Прометей».

Дедлайн подання робіт: 20 січня 2026 р.

📅 Оголошення результатів – 31 січня, у день народження патрона конкурсу, бійця підрозділу УНСО «Вікінг» і кавалера ордену «Герой нації» Чеченської Республіки Ічкерія Олега Челнова (1965 – 1996).

🔗 Вимоги до оформлення та порядок участі: https://prometheus.ngo/all-ukrainian-competition-of-scientific-works-named-after-oleg-chelnov/
👍16👎1
KGB files pinned a photo
- Скажи точную фамилию.
- Стус Василь - критик.

12 січня 1972 року почалися масові арешти українських дисидентів. А ось розшифровка записаної КГБ телефонної розмови, що відбулася два дні потому, 14 січня. Це дисидент із Києва передає інформацію московським соратникам. Моторошний діалог.

Перепрошую за якість: фотографував це поспіхом у часи пандемії, коли час но робочі в читальному залі архіву був вкрай обмежений.

ГДА СБУ.

PS: Також нагадаю, що почалося передзамовлення моєї нової книжки "Агент з ведмедиком". Це переважно про іншу добу, але теж на основі архівів КГБ. Замовити книжку з автографом можете безпосередньо в мене. Всі деталі в закріпленому дописі.
👍50
Відволічіться на Домонтовича )

Максим Нестелєєв вже прочитав книжку "Агент з ведмедиком" та написав крутезний відгук, ось він.

Передзамовити книжку можна тут, якщо що.

(а можна її на наступний рік в топи ТікТока? Там теж про секс трошки є 🌚)
👍33
Forwarded from Archive artifacts
Якось так вийшло, що наступний документ також про Чехословаччину.

Давайте поговоримо.

Дивіться. Був такий Людвіг Свобода. У 1939 році опинився спершу на Тернопільщині, а потім Хмельниччині.

Тут Судопоатов (так, той самий) відправляє за ним чекіста, щоб агентурно його доставити до Москви.

А потім відомі операції чехословацького корпусу і таке інше.

Найцікавіше те, що він був президентом під час та після придушення Празької весни. Я розумію, що під час т.зв "нормалізації" більше вирішував Гусак, але сама посада президента і те, що Свобода там був також мало вплив на людей.

А Ви як вважаєте? Є там сліди НКВД?

Чесно, більше документів поки немаю, або ще не найшов.

Джерело: Архів СБУ
👍31
Жгут. Так у "Саду Гетсиманському" Івана Багряного звуть провокатора, якого НКВД використовує як псевдосвідка. Головний герой Андрій Чумак вирішує, що "Жгут" ― це псевдонім, адже "таких прізвищ не буває".

"Сад Гетсиманський" читали кілька поколінь українців - спочатку в діаспорі, тепер вдома. Український ПЕН спільно з The Ukrainians включили роман до сотні знакових творів українською всіх часів. Але десятиліттями ніхто, крім самого Багряного, одного його родича та вузького кола співробітників НКВД-МГБ, не знав однієї деталі.

"Жгут" - такий агентурний псевдонім отримав сам Іван Лозов’ягін (Багряний), коли дав підписку про негласну співпрацю з ОГПУ. Це, як стверджують документи, сталося в 1933 році, перед тим, як письменника відправили на заслання. Між цією подією та написанням роману минуло майже два десятиліття (а скільки всього змінилося в житті самого Багряного!). Але псевдонім він, звісно, пам’ятав. І чомусь вирішив загорнути його у художній твір.

Що він хотів цим сказати, ми ніколи не дізнаємося.
👍34