Сьогодні День Народження Дмитра Корчинського.

В цього чоловіка є дві переваги, які ніколи не здобути пересічному українцю:

- досконалі вуса.

- прекрасна войовнича філософія волюнтаризму.

Втім, дуже добре, що навіть сучасна епоха виродження та занепаду дозволяє кожному ідентифікувати себе по ґендеру як завгодно.

Не йму віри, що сьогодні Корчинському щось там вже шістдесят з чимось років.

Безумовно Корчинського треба ідентифікувати як енергійного чоловʼягу років 39-ти.

Дмитро Олександрович проживе ще пару епох.

І всі українці зрозуміють, що треба не боятися казати незручну правду, завжди зберігати іронічний оптимізм, вірити у власну особистість та Україну.

Каби. Крути. Й перекрути.

Хлопчики. Забусярєні в карєти петлюрівських ТЦК. Босими ніжками серед зими. Йшли по полю. З шабельками іржавими. Сто спудеїв супроти тисяч большевиків, які «просто хотєлі защітіть памятнік Булгакову» в Кієвє… А наші охвіцєри бухалі в вагоні нємєцкій шнапс і грали в фріспіни…

Десь така версія бою на станції Крути десятиліттями навʼязувалася в голови українським дітям.

Державні та недержавні пропагандисти - щирі хлопці, щирі патріоти. Але патріоти, а не націоналісти. Тому коло за колом роздували як їм здавалося правильно гіперболізований міф про Крути. Міф ссикливий, нееротішний, плаксивий.

Якби не війна, то соросня випустила Нетфлікс версію Крут…

О я вже це бачу.

Полковничиня-трансгендер на чолі з взводом циганок відбила спудеїв від німецько-російських нацистських загарбників та повезла на поїзді з жіночими купе в Могилянку на гей-парад.

Крути. 29 січня 1918 року. Насправді:

- офіцери УНР не бухали, керували боєм, уміло берегли резерв в бою, дисципліна була в порядку.

- червонопузу мразь вирізали, вистріляли, розпотрошили по полях, знищували уміло, понесли малі втрати, змусили противника відступити, на тиждень зірвали наступ на Київ.

- загинули, були розстріляні полонені українські військові курсанти, які взимку при маневрах вночі заблукали, тридцять бійців, воєнна драма одного переможного бою.

Крути - успішна кривава бійня супроти наступаючих загарбників.

Все решта - меншовартісна пропаганда.

…

Бог вміє в жарти.

29 січня 2025 року, рік назад, наші козаки стояли в селі А. на Донбасі. Дві позиції ФПВ на краю села, а з іншого краю вже проникали піші групи росіян і з ними рубилася морська піхота.

Я завітав на одну нашу позицію, а на сусідню - «Фортеця» - поруч упала авіабомба. Хлопців з екіпажу Стаффа контузило, трохи засипало в підвалі, поламало обладнання.

При загрозі КАБів завжди одягайте активні навушники, аби зменшити контузію.

Цимєс історії, що в тік-токє нам розкажуть про «убієнних як мясо студентів Крут» і «полковніков штабов ЗСУ відірваних від війни».

Є і такі, як і на будь-якій війні. Але на позицію «Фортеця» приїхав зі мною полковник з командування Сил Безпілотних Систем. І полковника там з хлопцями і контузило.

Тепер називаємо полковник Кабенко. 29 січня другий день народження. Голова погуділа, виїхав з позицій та пішов працювати назад в штаб.

Багато в Україні славних козаків всюди. Про це в тік-токє не розкажуть.

У нас, до речі, вчора авіабомба знову зруйнувала позицію «Рейду», всі козаки майже цілі, але майну гаплик.

Давайте різати большевиків і все буде добре:

https://send.monobank.ua/jar/6paje9Ast6

4441114429200296

Донатьте на справжню українську бойову історію від Карася!