✊Тартус: ключ до середземноморської стратегії Росії

Чому раптом активізувалися події в Сирії? В цьому питанні можуть бути дві основні версії:

🇺🇦 Це частина складної дипломатичної гри, спрямованої на тиск на Росію для повернення до перемовин.
🇺🇦 Туреччина, скориставшись моментом, поки адміністрація США перебуває в перехідному стані, вирішила посилити свою позицію в регіоні.

Для Туреччини російська військова база в Тартусі залишається стратегічною загрозою, а ослаблення Росії створює нові можливості.
Подібний підхід демонстрували й інші країни. Наприклад, Азербайджан скористався зайнятістю Росії в Україні, щоб вирішити конфлікт у Нагірному Карабаху.

Історія Тартуса

Російська військово-морська база в Тартусі — ключовий елемент російської присутності в Середземному морі ще з радянських часів. Для Росії це не лише питання контролю, але й стратегічна мрія, яку плекали ще царі та генсеки. Навіть у складні 1990-ті роки, коли армія РФ переживала важкі скорочення, база в Тартусі продовжувала функціонувати.

З початком війни в Сирії у 2011 році Тартус став ключовим логістичним центром для російських операцій у регіоні. Завдяки цій базі забезпечували розгортання контингенту через так званий "Сирійський експрес", який проходив із Криму та Новоросійська.

Сучасні виклики

У 2022 році Туреччина закрила Босфор для російських військових кораблів, що значно ускладнило логістику. Хоча частина вантажів іде через повітря або контрабанду, Росія вже почала скорочувати свій контингент у Сирії.

Підтримка баз у Дамаску, Латакії та Хмеймімі стає дедалі важчою задачею. Як і питання контролю країни за допомогою обмежених сил спеціальних підрозділів.

Перспективи

Зараз росіяни опинилися перед вибором: поступитися частиною територій в обмін на утримання ключових об'єктів, як-от Тартус. Це питання напевно стане одним із пунктів торгу в перемовинах із США. Втім, очевидно, що повністю втримати Сирію для режиму Асада Росії буде дедалі складніше.

🙆‍♂️ Довідково по цій темі ви можете також подивитись архівні OSINT-дослідження InformNapalm

1. Війна в Сирії: як ВМФ РФ допомагає Башару Асаду (Інфографіка)
2. Тартус як хаб російсько-сирійської дружби
3. «Сирійський експрес» убиває росіян: у Севастополі розкрили факти смертельних походів у Сирію
4. Війна в Сирії: Шлях до сухопутної операції Росії прокладений по морю. ІНФОГРАФІКА
5. Хроніки InformNapalm: рік, як Росія знищує Сирію

Військовий оглядач та офіцер Армії оборони Ізраїля Ігаль Левін на своєму каналі сьогодні нагадав, що таке "периферійна філософія" (стратегія), яку активно та досить успішно використовує Ізраїль 🇮🇱

"Як бути, коли у тебе немає друзів, або що таке "периферійна філософія"

Буває так, що ти слабкий. Як індивід. Або слабкий твій рух. Або твій народ — гнаний, і кожен хоче його образити. Що робити в такій ситуації? Добре, коли у тебе є великі та сильні друзі — багаті, впливові, щедрі. Але якщо їх немає? Як тоді? Загинути? І це тільки половина проблеми, адже крім відсутності друзів, є ще й вороги. Їх багато, вони сильні, і кожен із них бажає тобі зла.

Потрібно пам'ятати одну важливу річ: у цих ворогів також є свої вороги. Це ключ до того, що називається "периферійна філософія" або "союз периферії".

Йдеться про те, що немає сенсу шукати союзників серед великих гравців, адже твоя слабкість призведе до того, що в такому союзі ти будеш обслуговувати сильних. Ефективніше шукати союзників серед таких же слабких і витіснених на "периферію" світу, суспільства, політики. Союзи, побудовані не на дружбі (слабкі не можуть дружити, бо змушені виживати, тобто підлаштовуватися), а на інтересах. Перший крок у такому підході — це послуга, і лише потім прохання.

Класичний приклад "периферійної філософії" — це історія створення Ізраїлю на початку століття. Євреї, розуміючи, що друзів у них немає, шукали союзи в Ефіопії, серед повстанців на півдні Судану, в Ірані та, звісно, серед курдів.

Реувен Шилоах, майбутній перший директор ізраїльської зовнішньої розвідки "Моссад", ще до створення держави Ізраїль багато працював в Іраку й там, у горах, налагоджував зв’язки з курдами. Він створив потужні й розгалужені мережі зв’язків. Курди згодом стали постійними супутниками Ізраїлю. Ні, не друзями — друзів у євреїв ніколи не було, немає й зараз, — а саме супутниками.

Союз Ізраїлю з курдами не завадив "Моссаду" у 1999 році допомогти туркам схопити курдського лідера Абдуллу Оджалана. Мурат Караїлан, лідер курдських партизанів, уже в 2012 році дорікав ізраїльському журналісту Ітаю Енгелю за таку співпрацю з турками, коли той гостював у курдів у горах. Мовляв, Ізраїль допоміг туркам схопити Оджалана, продає туркам зброю. У відповідь Енгель лише гірко зітхав.

Про що саме вони говорили, ми, очевидно, ніколи не дізнаємося, але точно відомо, що є тісний зв’язок між курдами й євреями в Ізраїлі.

Союз Ізраїлю й Азербайджану — ще один приклад такої "периферійної філософії". В обмін на постачання палива й допомогу в низці інших питань Ізраїль щедро забезпечує й продовжує забезпечувати азербайджанців військовими технологіями.

Ізраїль ніколи не довіряв союзам із сильними, але незмінним залишається тільки союз із "периферією" — із курдами, азербайджанцями, суданцями, сирійцями, іракцями, ліванцями, українцями, афганцями, лівійцями та багатьма іншими країнами й народами. У маленьких народів не буває справжніх друзів, але бувають спільні вороги. І часто ці союзи неформальні, закриті, закулісні. Створення міцних зв’язків, побудова розгалужених мереж — ключ до виживання у світі, повному держав-хижаків"

Виходячи з цієї стратегії, які висновки може зробити Україна 🇺🇦

🔥 Україна має більше уваги приділяти створенню альянсів із малими та середніми країнами й народами, які перебувають у схожій ситуації. Це можуть бути нації, що мають спільних ворогів або прагнуть протистояти великим гравцям.

🔥 Починати партнерство варто з послуг чи допомоги, які демонструють готовність до співпраці. Це може бути обмін досвідом, технічна допомога або інші взаємовигідні проєкти.

🔥 Як і в прикладі Ізраїлю, Україна може розвивати неофіційні зв’язки, які дозволяють забезпечувати підтримку у ключових сферах — дипломатії, військових технологіях, логістиці, військових операціях проти РФ в різних частинах світу (частково вже реалізовано, але потрібно масштабувати).

🔥Стратегічно вигідно створювати коаліції з державами, що мають суперечності із сильними країнами, які загрожують Україні. Наприклад, посилення співпраці з країнами Балтії, Туреччиною або іншими країнами і націями, зацікавленими в ослабленні РФ та її союзників.

🔥 Гнучкість і прагматизм. Союзи повинні базуватися не на емоціях чи цінностях (заради яких мало хто готовий ризикувати), а на спільних інтересах і вигодах. Це дозволить досягати цілей навіть у складних обставинах.

Масштабування та інтеграція такої стратегії дозволять Україні зміцнити свої позиції на міжнародній арені та краще підготуватися до довгострокових викликів.

🇬🇪 Сакартвело: хроніки спротиву.

Ми не можемо стояти осторонь подій у Сакартвело, бо це не тільки країна, яка також є жертвою російської агресії, близько 20% території якої було окуповано російськими проксі, а наразі влада в цій країні була узурпована проросійськими силами та олігархами, але для нас це країна, яка є Батьківщиною одразу двох волонтерів міжнародної спільноти InformNapalm.

Наші волонтери допомогли скласти хроніку ключових подій у Сакартвело, і на основі цих даних спільно з центром дослідження безпекового середовища "Прометей" було підготовлено інфографіку та короткий огляд:

✊ Передумов для спротиву було одразу кілька. Замороження інтеграції з ЄС до 2028 року - очевидна причина протесту. Оприлюднене рішення прем'єр-міністра стало ключовим тригером для людей, викликало обурення серед громадян, націлених на суспільні зміни та прогрес.

✊Політична криза тепер стала ще виразнішою. Президент назвала рішення уряду "конституційним переворотом" і фактично підтримала спротив.

✊Дії поліції, застосування сили проти мітингувальників ще більше посилили напругу. Жорстке застосування спецзасобів призвело до численних травм, арештів, свідчить про ескалацію.

✊Міжнародний контекст і передував, і додав гостроти конфлікту. В русі опору цілком закономірно сприйняли заяви Путіна як виклик суверенітету країни.


✊Основні події спротиву відзначаються одразу кількома особливостями. У новітній історії Сакартвело вперше протести охоплюють не лише столицю: мітингувальники збираються у різних, великих і малих містах країни. У декількох містах пошкоджено офіси проросійської партії "Грузинська мрія”.

✊Свою незгоду з рішенням уряду висловили низка дипломатів, чиновників, державних медійників, банкірів, суддів… Знаково, що вже більше 100 співробітників міністерств і відомств Грузії публічно підтримали мітингувальників.

✊Масовий характер протестів також помітний у тому, що до
них долучилися багато шкільних вчителів, університетських викладачів, вчених, лікарів, підприємців, відомих акторів, спортсменів, рестораторів тощо.

🔥Говорити про наслідки зарано. Але вже очевидна втрата урядом контролю навіть у владних колах: президент, чиновники, судді відкрито критикують уряд.

🙆‍♂️ Участь послів і заяви представників інших країн засвідчують потенційну ізоляцію уряду на міжнародній арені.

🙆‍♂️ Роль діаспори та міжнародних організацій у підтримці протестувальників може посилити позиції опозиції.

🙆‍♂️ Протести торкаються ключових секторів — освіти, медіа, бізнесу. Зупинка роботи закладів і підприємств може вплинути на соціально-економічну стабільність та інші опори уряду.

😎 Тож рішення уряду щодо замороження євроінтеграції стало каталізатором для масових протестів, які супроводжуються політичними відставками, насильством, ескалацією. Консолідація громадянського суспільства й міжнародна підтримка вже сьогодні змінюють історію та здобули шанс здолати проросійські сили в Сакартвело майбутнього.

😎 Стійкість світової демократії у боротьбі з російською агресією зараз залежить і від подій у Тбілісі.

Спротив Сакартвело має тривати до спільної перемоги 🇬🇪🇺🇦 над рашизмом та посіпаками Кремля.