Російський оператор посадив свого FPV-ждуна на одну з логістичних доріг і з пультом чекав пів доби на жертву.

В момент наш пікап їхав по цій дорозі, але побачивши "ждуна" спинився. Дякуючи богу, у дрона сіла батарейка, і він не зміг злетіти на ураження, тому просто здетонував на місці в кількох метрах від машини.

Ну і тіп.

Пережив атаку 7-ми наших FPV і покинув зону ураження.

Причому деякі атаки виглядали як без шансів для нього. Але і таке буває, виходить.

Мадяр подтверждает, что вчерашний бадабум в Донецке - это взрыв на базе Шахедов 😻

Также из поста можно понять, что в атаке применялись и ракеты.

Несподіваний візит до України акторки та гуманітарної діячки Анджеліни Джолі привернув увагу до її супроводу, адже кілька джерел стверджують, що один з членів її супроводу несподівано отримав повістку до українського війська, пише POLITICO

Це її другий візит до України з часу повномасштабного вторгнення Росії 2022 року. Раніше вона відвідувала Львів.

Високопосадовець з України повідомив POLITICO, що в одного з членів супроводу Джолі стався інцидент з місцевими військовими рекрутерами на блокпосту, але українська влада все ще намагається з’ясувати, що саме відбулося. Цей посадовець також розповів POLITICO, що Джолі не повідомила український уряд про свій намір відвідати країну і що вона перетнула кордон пішки.

Окремо Сухопутні війська України опублікували заяву, де надавали численні деталі інциденту, зокрема те, що мобілізований був водієм Джолі, але згодом видалили заяву та повідомили POLITICO, що не можуть ні підтвердити, ні спростувати деталі події.

Вони зазначили, що «інформація, яка поширюється в ЗМІ, є викривленою, зараз триває розслідування, і всі обставини з’ясовуються».

Регіональний військовий рекрутинговий центр у Миколаєві підтвердив інцидент POLITICO, заявивши, що водій Джолі є військовим резервістом і отримав наказ з’явитися на військові навчання.

Начальник штабу оборони Франції генерал Fabien Mandon

Але найближчим часом українцям потрібна допомога, і їхні потреби – це протиповітряна оборона, адже вони зазнають дуже багато обстрілів щотижня.

За один тиждень росіяни випускають по Україні близько тисячі семисот дронів. А крім безпілотників, це досить ефективні ракети, які важко перехопити.

І я все ж таки зазначу, у нас є дуже хороші французькі досягнення, і я вітаю якісну роботу техніків, інженерів та робітників, які розробляють наше обладнання. Ми допомогли Україні, розгорнувши системи перехоплення ракет і дронів, які називаються системою SAMP/T.

Росіяни адаптували профілі польоту своїх найдосконаліших ракет, бо помітили, що їх перехоплює українська оборона. Сьогодні Patriot насилу їх перехоплює, а SAMP/T їх перехоплює. Ось такі справи...

У світі, де люди вважають Patriot синонімом захисту, насправді рішення, розроблене французами, італійцями та британцями для ракет, працює і працює краще за Patriot.

Ми надали підтримку в сфері протиповітряної оборони. І коли нещодавно мені доповіли, що наша система SAMP/T перехопила ракети, які не змогли перехопити Patriot, українці нам дякують. І вони знають, що навіть якщо кількість обмежена масштабами нашої країни, зусилля є, і Франція завжди тримала слово і забезпечувала якість.

Отже, це дозволило створити за понад три роки, скоро вже чотири, діалог великої довіри з певними українськими керівниками.

Завтра Трамп прийме у Білому домі прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Під час зустрічі Трамп міг би зробити щось несподіване й, зрештою, вигідне для його власної програми: вимагати від Орбана припинити бути перешкодою для зусиль України щодо вступу до Європейського Союзу, пише The Atlantic Council

Коли йдеться про узгоджену позицію ЄС щодо України та Росії, Угорщина є найбільшим винятком. Орбан неодноразово повторював російські наративи і тоді як інші країни-члени ЄС працювали над відмовою від російської енергетики, Будапешт поглибив свою залежність від Москви.

Угорщина затягує та зриває загальноєвропейські зусилля. Процедури прийняття рішень в ЄС дають Угорщині широкі можливості для затримки чи ветування дій Блоку. Місяцями Орбан блокував пакет допомоги ЄС Києву на 50 мільярдів євро, перш ніж нарешті поступитися в лютому 2024 року після отримання певних поступок щодо доступу до заморожених коштів ЄС.

Крім того, Угорщина блокує заявку України на членство в ЄС з моменту, коли блок відкрив переговори про вступ з Києвом у грудні 2023 року. Орбан продовжує перешкоджати прогресу, попри те, що Єврокомісія підтвердила готовність України.

Як наслідок, ЄС дедалі частіше змушений діяти без Угорщини в неофіційному форматі. Наприклад, Європейська рада відкрила переговори про вступ з Україною на засіданні в грудні 2023 року лише після того, як Орбан фізично вийшов з зали під час ухвалення рішення. Рада продовжує вдаватися до обговорень питань України без Орбана, аби уникнути політичного театру з угорським ветуванням рішень.

Те, що ЄС зміг обійти непоступливість Угорщини, аби забезпечити 19 раундів санкційних пакетів, надати фінансову підтримку Україні та надати Києву статус кандидата в ЄС, є досягненням дипломатичного мистецтва. Але відсутність одностайності шкодить Україні, ЄС та Сполученим Штатам. Будапешт послаблює позицію ЄС у момент, коли вимоги до Європи посилювати підтримку України зростають, особливо з боку Вашингтона.

Білий дім має чітко усвідомлювати, що, попри товариськість Трампа з Орбаном, останній є перешкодою для дій, яких США вимагають від Європи. Особливо щодо надання фінансової допомоги Україні та просування її членства в ЄС.

Під час зустрічі в Вашингтоні Орбан прагнутиме зміцнити відносини з Трампом. На початку осені Орбан здавався на підйомі після оголошення про зустріч Трампа з Путіним у Будапешті — зустріч, яку Орбан називав ознакою свого впливу на глобальні події. Проте cкасування зустрічі позбавляє Орбана будь-якої дипломатичної ваги, а до того ж він стикається з наслідками нових американських енергетичних санкцій проти Росії. Він прямує до Вашингтона, прагнучи забезпечити винятки з санкцій, і стверджує, що інакше Угорщина зіткнеться з економічним колапсом.

Це означає, що Трамп має важелі впливу. Команда Трампа має натиснути на Орбана, аби той припинив грати роль спойлера та дозволив Європі вжити заходів як найбільшого прихильника України. Тож в обмін на послаблення санкцій чи економічні угоди візит Орбана до Білого дому стане нагодою покласти край обструкції Будапешта щодо прогресу України в ЄС.

Членство України в ЄС відповідає інтересам США — і Трампа, оскільки воно просуватиме його мету досягнення миру в Україні та сприятиме комерційним угодам для Сполучених Штатів. Крім того, прогрес України на шляху до членства забезпечить необхідні реформи для збереження стабільності країни та надішле чіткий сигнал, що Європа несе тягар підтримки Києва — часта вимога з Вашингтона.

Під час зустрічі в Білому домі з європейськими лідерами в серпні Трамп протистояв Орбану щодо його опозиції до членства України в ЄС. Зараз слушний момент, аби знову порушити це питання. Домогтися від Орбана відмови від опозиції до вступу України стало б дипломатичним досягненням для Білого дому.

Звичайно, Орбан раніше уникав обіцянок, а Трамп може захотіти дати своєму другові послаблення. Але поставити це питання під час зустрічі стане важливим кроком, аби показати, що Вашингтон стежить за зусиллями Європи в підтримці України, і що Трамп очікує, аби навіть найпроблемніші країни-члени ЄС не стояли на шляху цього прогресу.

Урядовий уповноважений Чехії з питань відбудови України та колишній заступник міністра оборони Чехії Томаш Копечний вказав на дуже цікавий момент щодо чеської ініціативи з закупівлі та доставки артилерійських снарядів.

Основна причина, чому це тривало довго, думаю, була в тому, що це чеська ініціатива.

У 2022 році британці оголосили про свою програму, її називали копенгагенською, бо міністри оборони домовились про це в Копенгагені в серпні 22-го, і британці мали нею керувати. Але вони просто не змогли запустити цю систему. Проте всі зафіксувалися на думці, що британці впораються, бо це ж Велика Британія.

Ми весь час аж до 2024 року і до появи медійних статей боролися переважно з упередженнями, що якась східноєвропейська посткомуністична країна може впоратися з чимось таким, коли Велика Британія, Німеччина та Франція не змогли.

Як це можливо? Чому платники податків з великих цивілізованих країн мають відправляти свої гроші до якоїсь Чехії, яка навіть не знає, як вона хоче офіційно називатися?

Більш повне інтерв'ю з Томашем Копечним. Цікаве, до слова.

Q: Як же Чехії вдалося швидко й у такому великому обсязі розпочати військову допомогу Україні, що ми стали в цьому піонерами? Перші танки прибули саме від нас.

Томаш: Ми готувалися. Ще десь у 2019 році я взяв участь у навчаннях НАТО, які моделювали воєнний сценарій. Моя роль була представляти оборонну промисловість. На тих навчаннях мені доручили (віртуально) знайти певний тип амуніції до певної дати.

І ніхто в Європі не знав, як із цим упоратися. Бо якщо це не було в їхніх державних підприємствах, то ніхто не розумів, що робити чи кому дзвонити. Ніхто не знав, як прискорити процеси, які зазвичай тягнуться п’ять - десять років. Тоді ми вперше спробували це на практиці, хоч ніхто особливо не цікавився результатами. Відтоді я щороку брав участь у таких навчаннях.

А потім, в 2021 році ми з приятелями прочитали статтю, як ті «фашистські чехи» начебто планують підтримувати «нацистську Україну» шістьма типами озброєння. Ми подумали: «Це непоганий орієнтир!» І влаштували собі таке тренування — обдзвонили всі фірми, здатні постачати ці товари, склали таблицю, список, ціни — і були готові. Бо ми вірили американським і британським розвідкам, що війна справді почнеться.

Q: І коли вона справді розпочалася?

Томаш: У той момент у мене вже була таблиця, де я два місяці марно тинявся по американському, британському та українському посольствах. І справді, перші танки, які ми поставили Україні, були комерційними, купленими українським урядом, який із початком війни почав закуповувати з того готового списку. Не минуло багато часу, як і чеський уряд долучився до закупівель.

Другого дня війни ми з українським послом відкрили відкритий рахунок, на який люди почали кидати гроші, і за шість тижнів зібрали понад мільярд крон. Коли за першу годину надійшло п’ять мільйонів крон, я подумав: «Цікаво, цього вистачить на кілька бронемашин». А коли за 24 години назбиралося 50 мільйонів, я повірив, що можу замовити більші партії з того списку, які вже були на складі.

Q: Як складно було переконати інші країни?

Томаш: Дуже складно. Це було довго, болісно й виснажливо. Вашингтон буквально паралізувала дискусія, чи варто, чи не варто надсилати танки. Навесні 2022 року, на початку квітня, для американців було немислимо підтримувати Україну інакше, ніж партизанську війну.

Тож коли у великих світових виданнях з’явилися повідомлення про постачання чеських танків, у Вашингтоні впали в шок: що це відбувається? Але минув понад рік, перш ніж вони самі почали постачати танки.

Коли в серпні ми почали переговори з нідерландцями та американцями, чи не оплатили б вони кілька десятків танків Т-72, мені це здалося неймовірно запізно.

Чому не у квітні? Але те, що в вересні ми підписали контракт і танки посунули туди, спонукало Данію в 2023 році піти тим самим шляхом. Вони запланували на 2023 рік мільярд євро, які мали витратити в межах британської ініціативи, що провалилася, тож мали невикористані кошти. І вирішили вкласти їх у Чехію.

А у 2024 році почали писати про чеську ініціативу, яка, до речі, вже рік як діяла. І тоді я зрозумів роль медіа. Поки прем’єри та їхні радники в різних країнах не прочитають про це в ранкових оглядах преси, надзвичайно важко «продати» їм ту саму інформацію. Усі знали, що чехи постачають танки. Але поки про це не почали писати, поки не з’явилися статті про те, що чехи мають механізм для надзвичайно швидких поставок амуніції, і поки їх не почали про це питати в парламентах, нічого не відбувалося. Хоча ми презентували цей механізм ще в серпні 2022 року.

Чому нічого не відбувалося? Це була інерція? Страхи?

Томаш: Це точно була інерція, страхи також мали місце. Також це була саботажна діяльність радника з нацбезпеки Байдена Джека Саллівана, який бойкотував ці ініціативи. Тож коли закінчився строк Байдена і до влади прийшов Трамп, я не дивився на це з острахом. Бо після блокування допомоги з боку Саллівана я не чекав нічого гіршого. У Саллівана поєднувалися якісь страхи, короткозорість і недовіра до механізмів, які могли б працювати інакше.

Медове відео, як оператори Центру спецоперацій «Альфа» СБУ знищують російську піхоту в Покровську та його околицях.