Мальчік в трусіках. Місія в Польщі

На скріншоті - максім сєргєєв — молодий російський хокеїст, уродженець Реутова, який у 2021 році переїхав до Польщі.

Він виступав за хокейний клуб «Заглембе Сосновець» у Сілезькому воєводстві. У вищій лізі Польщі він зіграв лише п’ять матчів, в основному виступаючи за молодіжну команду.

Його хокейна статистика була посередньою: 1 гол і 1 передача в 23 матчах Молодіжної хокейної ліги (МХЛ). Через фінансові труднощі він змушений був підпрацьовувати кур’єром із доставки їжі. Курʼєр на доставці їжі в Польщі може заробити, як пишуть в інтернеті, від 14 до 16 злотих за одне замовлення (курс до гривні до злотого за 10,14, якщо не помиляюсь)

В ЗМІ пишуть шо сєргєєва завербували агенти російських спецслужб через месенджер Telegram на початку 2023 року, але я це не дуже вірю. На мою думку, він їхав туди, до Польщі, точно не в хокей грати, а вже був завербований, ще до поїздки.

До речі, прошу звернути увагу на ідеальну легенду щодо місцезнаходження сєргєєва в Польщі, якому нє хватало на хлєбушек - пацан просто брав замовлення в потрібному для москви місці і мав залізобетонне прикриття

Спочатку завдання типу хокеїста полягали в публікації проросійського політичного контенту в соціальних мережах за винагороду в криптовалюті. В основному це було виправдовування вторгнення росії в Україну + всіляка імперська дичина. Згодом завдання стали серйознішими:

Фотографування стратегічних об’єктів, зокрема залізничного вокзалу в Перемишлі та військового заводу в Сілезії.

Оренда квартири навпроти військового заводу для спостереження.

Збір інформації про об’єкти, пов’язані з польською армією та силами НАТО.

Участь у шпигунській мережі з 16 осіб, деякі з яких планували диверсії, наприклад, сходження з рейок поїзда з військовими вантажами. Банда называла себе «любовнікі путіна». На повному серйозі

Тут треба трохи зупинитися, бо вся легенда по пизді іде.

Фотографування військових обʼєктів. Теоретично завдання не є надважким, його можливо виконати. Але шоб хокеїст це робив і робив доволі успішно… мінімум виглядає легенда про фотографа і хокеїста в одному флаконі тупо. Тим більше, шо сєргєй ше їжу розвозив

Або варіант номер два - з агентурою в Польщі у рф ну дуже погано, а, згідно з основними положеннями, хокеїст був ідеальним кандидатом для вербування, на думку чекістів (проблеми з грошима, невдачі в особистому житті + імперське мислення)

Єдине шо мене дивує, так це те, шо дитині дали завдання фотографувати воєнний завод - для подібного треба мати досвід + техніку, яка дорого коштує. Як би не звучало цинічно, ніхто нормальну техніку не дасть в руки людині без досвіду - вона спалиться, провалить завдання, це лише питання часу. Жоден представник спецслужб при здорову глузді не довірить таке завдання цивільному - за це можна власні погони втратити і поїхати в Україну в якості покарання

Але… але найцінніша якість росіян, яку реально важко прорахувати - це тупість. Тому реально шо чекісти використали того, хто був згоден на той час діяти

Далі. Оренда квартири навпроти заводу, що має військове значення - це і логічно, і тупо водночас

Логічно, бо я сам би так зробив

Тупо, бо лише дегенерат міг віддати наказ на оренду квартири на російське прізвище. Тим більше, що це не 2010 і навіть не 2020 рік, а в контексті вторгнення і того шо робить рф

Можу помилятися, але шось мені підказує, шо хтось повідомив спецслужби Польщі про те шо малолітній недоумок зняв квартиру навпроти військового обʼєкта і шо цей недоумок має паспорт рф, а місцеві чекісти ржали, бо розуміли шо це тупо подарунок долі і вже ділили ордена та медалі

Збір інформації про об’єкти, пов’язані з польською армією та силами НАТО - це окремий піздєц. Готовий побитися об заклад шо як тільки спецслужби Польщі дізналися що є клоун, який орендував квартиру навпроти військового обʼєкта, за його місцезнаходженням спостерігали. Може навіть і не спецслужби Польщі.

Тому доказів щодо вини та причетності кацапа до шпигунської діяльності вистачає. І це я лише про його переміщення говорю, без того, шо в нього знайшли вдома

👇👇👇

Ну, а в ноутбуці сєргєєва було виявлено документи, що належать групі «вагнер», а також докладні звіти щодо критичної інфраструктури Польщі.

У червні 2023 року польське Агентство внутрішньої безпеки затримало сєргєєва. Він провів розвідку критичних об’єктів у кількох воєводствах Польщі, фотографував військові заводи та залізничні станції. Разом зі своєю групою він отримував фінансову винагороду — від кількох сотень до 10 000 доларів за складні завдання.

На момент арешту Сергєєв був частиною шпигунської мережі, 14 із 16 її членів уже було затримано. На його ноутбуці знайшли матеріали, пов’язані з діяльністю приватної військової компанії «вагнер» та звіти для російських спецслужб.

Справу максіма сєргєєва розглядав кримінальний суд у Любліні. Він визнав свою провину, що дозволило йому уникнути максимального покарання у 10 років ув’язнення. Сєргєєва засудили до двох років і 11 місяців ув’язнення та оштрафували на 5 200 злотих (€1 219).

Згідно з рішенням суду, після відбуття терміну в травні 2025 року його депортують до росії.

Епілог. Взагалі справа мутна з хокеїстом. І не тому шо людина (можливо) без досвіду змогла працювати польовим агентом не день і не два дні на території країни НАТО

А тому шо росіяни використовують абсолютно всіх і без винятку для розвідувальної роботи. В тій же Польщі знаходять в Гданську (ніби мали закрити, не перевіряв), Кракові та Познані «рускіє центри наукі і культури», в Варшаві «рускій дом».

Питання в тому чи готові прийняти таку реальність інші країни НАТО (кожен росіянин - потенційний шпигун). Польща ніби трохи розуміє шо відбувається і шо всі ці центри любітєлєй пшукіна чи лярмонтова є нічим іншим, як прикриттям для зустрічей шпигунів з кураторами

Тому я б перевірив би на місці НАТО всіх російських спортсменів, які знаходяться безпосередньо в Європі, щодо співпраці зі спецслужбами рф.

Гадаю, шо не одного б хокеїста-імперця знайшли за місяць максимум, з фотками таивілевійськових обʼєктів країн НАТО і т д

Проблема лише в шайбі. Ну, тобто в яйцях

Кінець

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Драсьте

Та ви заїбали

Мінус кацап, який перебував на території України незаконно

Норм

Це тому шо ви йобнуті

Гитлер в жизни не убил ни одного еврея. По крайней мере, нет ни одного факта, который на это указывает

Он вообще никого лично не убивал - исторических фактов, которые бы подтверждали его личное участие в убийстве, тупо не существует

Поэтому, по логике узкой «оппозиционерки», после окончания второй мировой гитлер должен был уйти на покой - все плохое творили кто угодно, но не гитлер

Мораль. Какие же вы мрази, это просто пиздец

Підтримати канал https://www.patreon.com/fashdonetsk

По вопросу прилета в Усть-Луге.

Материалов крайне мало, но учитывая отсутствие тепловой сигнатуры пожара - надо повторить.

Російський газ: кур'єрська доставка в балонах...
🔻🔻🔻🔻🔻🔻🔻
ПІДТРИМАЙТЕ ПО 7 ГРН:
Важливий #ЗБІР пілотам дронів з 5 ОШБ Київської області на зброю!
- PayPal: petrenkoandryi@gmail.com
- Monobank: send.monobank.ua/jar/5UWtYEFB1V
- PrivatBank: privat24.ua/send/d0nml
🔻🔻🔻🔻🔻🔻🔻
За донат 500 грн — отримайте кружку від автора:
@PetrenkoAndryi

I have five drawers in my head. A little bit about Norway

Gunnar Sonstebye is the only person in Norway who has a military cross with three swords. He has carried out more than 20 sabotage attacks in Norway. He has never been arrested. A hero of the resistance, just like Max Manus

After the war, this same grandfather gave many lectures and helped people who suffered from the consequences of the war

The film I will discuss below is based on real events and tells the story of Gunnar Sonstebø, a Norwegian resistance hero.

And it impressed me (or rather, my arse was stupidly burnt) because the film deals with complex and at the same time simple questions that Gunnar personally answers, not a book or his grandfather's relatives

I have to admit that I'm not good at cinema, but from an informational point of view, everything is done not 100 per cent, 500 per cent. Just look at Sonstebü's speech at the beginning of the film:

"We will talk about values. We used to live in a democracy. But over time, we noticed that everything was shrinking around us.

Do you feel safe? Yes, I do. I felt that way. And so did my friends.

Although it wasn't true. We all thought we were living in the post-war period. But we suddenly realised that it was the interwar period

The Germans entered on 9 April 1940. Only 800 soldiers took control of Oslo. Only twice as many as the people here.

Then you have to understand whether you are ready to accept the situation you find yourself in. Then either it will be your reality, or you will oppose it, risking everything

I kept going to work... But it was hard to concentrate.

What else could we do? Only try to fight. But the Germans were already everywhere. Everything was useless. We had no chance.

We were so damn unprepared. I promised myself that I would never be so unprepared again.

They say that health is the most important thing. But it is not. Peace and freedom are above all."

Questions from the still-living Sonstebjø, including uncomfortable ones, are heard throughout the film:

"Martinsen was the head of the state police. He allowed his men to torture Norwegians. And the Norwegian Nazis were even worse than the German ones.

I could not understand how Norwegians could cooperate with those who occupied us. It was difficult to understand who to trust."

The scene where the protagonist has lunch with his parents is a top one (the residents of the occupied territories will understand):

Father: - What are you doing now?

Gunnar: - You don't want to know. A lot of people are looking for me. And there will be more of them... and I can't help thinking that they might come to you

I don't know exactly when this conversation took place, but Gunnar was 23-24 years old at the time, I think, given that he was born in 1918 and other facts in his biography.

Here is another quote from the film from the main character:

"None of us knows how we will react to torture... whether we will survive or whether we will give up everyone we know... no one wants to be in such a situation if it can be avoided. And it can be avoided... at a high price."

Motherfuckers in rose-coloured glasses are a separate storyline in the film. Because it is both far away and close to us at the same time. Somewhere in the middle of the film, an audience member asks a question:

-I heard somewhere that members of the resistance movement had to kill other Norwegians. Did you do that?

-Yes. And did you survive the war?

-No. But my parents did.

-Then I think your parents would understand what I'm telling you. I'll tell you all: I hope you will never have to understand this as long as you live... because in war, sometimes all nuances disappear: everything becomes just black and white. And suddenly, completely different rules apply.

I lost eight of my comrades-in-arms during the war, and at the same time my best friends. How would you have reacted if your friends had been betrayed?

-I would have been upset.

-Yes...

-So did you do it?

👇

After this dialogue, I had the urge to grab the person who asked such questions by the hair and beat their head on the floor. For a long time. Until my hand got tired.

Plus, I personally clearly understand that in 20-25 years, you and I will also be asked similar questions if we do nothing in terms of raising children.

The dialogue with the pink stupid cunt number two is also in granite and also a projection into our future:

-Did what happened to you during the war torment you later?

-During the war, extremely. My brain did not rest. But I didn't take it to heart. Because if I had, I wouldn't have been able to stand it.

-But I'm talking about the fact that you and the resistance movement took Norwegian lives.

-We've already raised this issue...

-Yes, but you didn't say anything. It happened about 82 times during the war

-I didn't count, but I think this figure is correct. At that time, we chose only the most ardent Nazis of all. Those who planned to do something to make sure that Norway would never be free.

-So there was no mercy?

-No.

-So you didn't consider non-violence?

-Non-violence?

-Yes. Gandhi. Have you heard of him?

-Gandhi didn't fight the Nazis. Non-violence is a good thing. But it doesn't work when you are captured by those who have contempt for humanity in their hearts.

-But that's the same thing.

-Then we'll talk when there's another war and we're still alive

-Good. If there is a new war. Did all those who were liquidated commit unforgivable acts?

-Yes

-Sometimes it had serious consequences. Like, for example, Carl Martinsen

-As for Martinsen, the case was quite simple. He was responsible for the Holocaust in Norway - he sent Norwegian Jews to concentration camps. He can be called the biggest serial killer in Norway's modern history. Therefore, he had to be dealt with

-How many lives did it take to kill Martinsen? Answer

-The Germans took revenge for our shooting of Martinsen. This is the truth. And the repression was so severe that later we stopped killing people on the list. Over the next few days, 28 Norwegians were executed in the fortress. There were many of our people among them. And a few random unfortunate souls

-Was it worth it?

-I can't answer that... What is freedom worth?

-Some of my family were shot by the resistance movement

-I'm sorry to hear that. Do you know what he did?

-I don't know. It sounds like he snitched on someone...

-Yes. That happened a lot during the war

-I was hoping you might know something about it

-What was his name?

-Erling Solheim

-No, that name doesn't mean anything to me

The fucked-up thing about the situation is that in 50 years' time, relatives of liquidated collaborators will be telling us the same thing. If we fuck up the education of young people

Another quote from the film's protagonist:

"I believe that freedom is worth almost anything. And that's why war is so irreconcilable... And the troops cannot defeat each other, because... freedom or death

The film ends with a quote from Gunnar:

"There are five drawers in my head. I open the top three all the time. The fourth one - less often. And the bottom drawer I closed on 8 May 1945 and haven't opened since. I have kept it that way all these years."

Epilogue. This article is not really about a film or a Norwegian resistance hero. The article is about the fact that we already have our own Sonstebu, and that the people who fought for the freedom of Ukraine will be telling those who inherited freedom about the price of freedom in 20-25 years. Like a grandmother's blanket

And our task is to make sure that when someone talks about the war for freedom, no bitch asks stupid questions. Or so that the listeners themselves throw such mum's smartasses out the nearest window

Otherwise, our grandchildren and great-grandchildren will speak German. Russian, that is

The end

P.s - if you want to help Ukraine's counter-propaganda, please contact 4441111068433840

PayPal - fashdonetsk2022@gmail.com

Patreon

https://www.patreon.com/fashdonetsk

Btc - bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

У мене в голові є 5 шухляд. Трохи про Норвегію

Гуннар Сонстебю єдиний в Норвегії, хто має військовий хрест з трьома мечами. Він здійснив понад 20 диверсій на території Норвегії. Його жодного разу не було заарештовано. Герой спротиву, як і Макс Манус

Після війни цей самий дід читав багато лекцій, він допомагав людям, які постраждали від наслідків війни

Фільм, про який далі піде мова, заснований на реальних подіях і розповідає саме про героя спротиву Норвегії Гуннара Сонстебю.

А вразив (точніше в мене тупо згоріла срака) він тим, шо в фільмі іде мова про складні і водночас прості питання, на які відповідає особисто Гуннар, а не книжка чи родичі діда

Мушу зазначити, шо в кіно я погано розбираюсь, але з інформаційної точки зору, все зроблено не на 100, на 500%. Чого тільки варта промова Сонстебю на початку фільму:

«Розмова піде про цінності. Ми жили в демократії. Але з часом помітили, що навколо нас усе стискається.

Ви почуваєтесь у безпеці? Добре.. І я так почувався. І мої друзі також

Хоча це було не так. Нам усім тоді здавалося, що ми живемо у післявоєнний час. Але ми раптом зрозуміли, що це був міжвоєнний період

Німці увійшли 9 квітня 1940 року. Лише 800 солдатів взяли під контроль Осло. Лише вдвічі більше, ніж людей тут

Тоді ти маєш зрозуміти, чи готовий прийняти ситуацію, в якій опинився. Тоді або це буде твоя реальність, або ти виступиш проти, ризикнувши всім

Я продовжував ходити на роботу… Але було складно зосередитись.

Що ще ми могли зробити? Лише спробувати боротися. Але німці вже були всюди. Усе було марно. У нас не було шансів

Ми було до біса не готові. Я пообіцяв собі, що більше не буду таким непідготовленим

Кажуть, здоровʼя - це найголовніше. Але це не так. Мир та свобода - понад усе»

Питання від ще живого Сонстебю, в тому числі незручні, звучать на протягом всього фільму:

«Мартінсен очолював державну поліцію. Він дозволив своїм людям катувати норвежців. І норвезькі нацисти були навіть гіршими за німецьких

Я не міг збагнути, як норвежці можуть співпрацювати з тими, хто нас окупував? Було складно зрозуміти, кому довіряти»

Сцена, де головний герой обідає з батьками, взагалі топ (жителі окупованих зрозуміють):

Батько: - чим зараз займаєшся?

Гуннар: - вам не варто знати. Мене шукає купа людей. І їх стане більше… і я не можу позбутися думок, що вони можуть завітати до вас

Не знаю точно, коли відбулася саме ця розмова, але Гуннару на той час було 23-24 роки, як мені здається - враховуючи шо він народився в 1918 та інші факти в його біографії.

Ось ще цитата з фільму від головного героя:

«Ніхто з нас не знає, як зреагує на тортури… чи вистоїть, чи здасть всіх, кого знає… ніхто не хоче опинитися в такій ситуації, якщо її можна уникнути. А її можливо уникнути… за високу ціну»

Уїбани в рожевих окулярах - окрема сюжетна лінія фільму. Бо це і далеко, і близько водночас для нас з вами. Десь в середині фільму слухач в залі задає питання:

-я десь чув, що членам руху опору доводилося вбивати інших норвежців. Ви це робили?

-Так. А ви пережили війну?

-Ні. Але мої батьки - так.

-Тоді, гадаю, ваші батьки б зрозуміли, про що я вам розповідаю. Я скажу вам усім: сподіваюсь, вам так і не доведеться це зрозуміти доки ви живі.. бо на війні часом усі нюанси зникають: усе стає просто чорно-білим. І раптом діють зовсім інші правила.

Я втратив за час війни вісьмох своїх побратимів і водночас найкращих друзів. А як би ви відреагували, якби ваших друзів здали?

-Я б засмутився.

-так…

-То ви робили це? (Мається на увазі чи ліквідував колаборантів норвежців)

Після цього діалогу в мене було бажання взяти за волосся того, хто задає подібні питання, і пиздити головою об підлогу. Довго. Аж поки рука не втомиться

Плюс я особисто чітко розумію, шо через років 20-25 нам з вами також будуть задавати подібні питання, якщо ми ніхуя не будемо робити в плані виховання дітей.

Діалог з рожевою тупою пиздою номер два - це також в граніт і також проекція в наше майбутнє:
👇