Пікап для ССО

Слава Україні! Сьогодні у нас знову в гостях мій друг Віктор Черніявський @kapelan_it.
Нещодавно він їздив з допомогою до підрозділу ССО на передову.
Від них ми отримали запит на пікап, щоб хлопці з 5 Окремого Центру Сил Спеціальних Операцій могли ще ефективніше виконувати бойові завдання та знищувати техніку і особовий склад русні. Ми його купимо та доставимо на передову.

Банка у моно: https://send.monobank.ua/jar/9Dsvn6K5Q
Картка: 5358380881546611
IBAN: UA083220010000026208303046290
PayPal: itstud87@gmail.com

Всюди пишіть в призначення "пікап".
Разом переможемо!🇺🇦

Лайк, шер, репост☝️

Всім привіт!

Цими вихідними я з командою дружнього проекту FreeAnimals та "Котики по-київськи" їду до Харкова з гуманітарною місією. Деталі: https://xn--r1a.website/FreeAnimals_Ukraine/391
Якщо ви знаєте людей у яких багато підопічних тварин, то можете надати деталі через анкету і ми будемо намагатися робити адресну доставку.

Хлопцям та дівчатам потрібна підтримка: на паливо, продукти, корм.
Реквізити
Картка: 4149629354643025
PayPal: Yullifer@gmail.com ("for FreeAnimals")

Разом до перемоги! 🇺🇦

Пікап для ССО

Вітаю друзі! Нам вдалося зібрати вже ~360 000 грн! Залишилося зовсім небагато, давайте доб'ємо цей збір💰

Вчора я зустрічався з @kapelan_it, Віталієм (відомий у фронтенд колах), та двома бійцями ССО, які зараз повернулися з передової до Києва. Власне для них ми і будемо купувати пікап. Обговорили також і інші потреби підрозділу.

Хлопці заряджені на перемогу незважаючи на будь-які труднощі і ми з вами допоможемо їм!

Реквізити:
Банка у моно: https://send.monobank.ua/jar/9Dsvn6K5Q
Картка: 5358380881546611
IBAN: UA083220010000026208303046290
PayPal: itstud87@gmail.com

Всюди пишіть в призначення "пікап".

Разом переможемо!🇺🇦
Лайк, шер, репост☝️

Статус бот для телеграму

Торік я помітив, що став надто багато часу проводити у нашому пиріжок чаті. Постійне спілкування відбирало енергію, яку можна було б спрямувати на корисні справи. Взагалі, чат де ти активно спілкуєшся це чорна діра, куди непомітно витікає все мислепаливо.

Тому я чат передав довіреній особі, а сам з нього вийшов. Але мені хотілось залишити можливість видаляти повідомлення та банити користувачів. Чат прив'язаний до каналу і відповідно якщо в коментах неподобство то це не можна просто так залишати.

Ще пару років тому я робив бота який би мав видавати людям покарання за матюки. Олди пам'ятають фідошну систему */+/x, її теж хотів зробити. Але бот так і не запрацював як має бути, та просто висів у чаті виконуючи деякі сервісні функції.

Я згадав про нього і придумав простий спосіб як залишити собі можливість контролювати чат—треба просто навчити бота реагувати на мої команди.

Так я швиденько зробив команду del під повідомленням яка просто видаляла його.

Плинув час, я успішно перестав прокрастинувати у чаті, повернувшись натомість на HackerNews. А потім бахнула війна, і щоб якось бути в курсі що відубвається я знову повернувся до чату на постійній основі.

Тоді ж я звернув увагу що користувачам у чаті можна проставляти кастомні статуси. Якщо зробити користувача адміном, то за замовучанням він отримає статус "admin", таким чином інші учасники будуть бачити хто є хто. І ось цей статус можна міняти. Телеграм дозволяє робити адмінів "без прав", тобто можна безпечно роздавати статуси будь-яким користувачам. Єдине що вони зможуть робити— це бачити список адміністраторів та реєстр останніх дій.

Мені то здалося досить дотепним і я через довірену людину проставив відповідні статуси найактивнішим учасникам нашої спільноти.

Але адмінських прав у мене не було, а смикати власника чата на кожну зміну не хотілося.

Тоді я знову повернувся до бота. Через API можна додавати нових адмінів та ставити їм кастомні статуcи. Тиждень я прокрастинував, а вчора нарешті дістався до реалізації. По ходу справи викинув увесь старий код—визначення матюків, видачу покарань, підрахунок соціального рейтингу і так далі. Залишив тільки мінімум:

!del—видалити повідомлення

!ban—забанити користувача

!promote <статус>—надати користувачу статус

!demote—забрати в користувача статус

!top—подивитися топ користувачів по кількості повідомлень.

Схожі боти вже давно існують і мають ще багато всяких цікавих функцій, але мені не хочеться пускати чужинця у свій чат, тому і написав свого. До того ж це просто програмування заради задоволення.

Ви теж можете додати його собі: @chat_keeper_bot. Потрібно видати відповідні права: додавати адмінів, блокувати користувачів, видаляти повідомлення. Він буде реагувати тільки на команди тих учасників, які вже мають відповідні права. Нашо ж тоді бот, якщо можна це все робити через UI телеграму? Ну, я робив його для того щоб роздавати та видаляти навіть якщо я не є в чаті. Зараз це кастомна конфігурація у базі. А ще через команди зручніше.

Поки я писав-робив-деплоїв, то мені вся ідея зі статусами вже перестала здаватися такою ж дотепною як і раніше, а "статистика"—просто безглуздою.

Я хотів ще робити Web UI щоб можна було дивитися всіх учасників зі статусами і мати там кнопки щоб встановити/змінити, але посередині шляху зрозумів що то якась фігня і зупинився.

Втім я вирішив що так просто лишати бота не годиться, треба доводити справи до кінця, тому я його доробив і презентую вам.

#проекти
permalink | donate

Біґдата у терміналі

Ще з самого початку існування нашої пиріжок спільноти, мені було цікаво зробити статистику повідомлень. Типу хто скільки за який період написав.

Функція не несе ніякого змісту, але ж цікаво дізнатися, хто найбільше зависає?

Коли робив бота для встановлення кастомних статусів, то вирішив заодно додати туди простеньку статистику.

Після підключення у чат один з учасників поцікавився, з якого періоду вона рахується? Чи можна отримати результати за весь час існування чату?

Я був лінивий, тому не робив ретроспективних підрахунків, але тут стало цікаво самому. Звучить як задача для біґдата інженера!

Телеграм має можливість експортувати історію чату в JSON. Я почав піднімати Spark-кластер на EMR через пачку Terraform шаблонів щоб зробити groupBy("name").count, та запустив експорт бо він займає деякий час. На виході отримав файл на 100 мегабайт. Останній раз чат чистився в кінці 2020 року, тому історія збереглась за півтора роки.

Я вже був готовий робити aws s3 cp chat.json s3://big-data-bucket та заряджати кластер на роботу, але потім згадав що біґдату можна прогнати баш скріптами.

За пару сек пошуків зібрав команду cat chat.json | jq '.messages[].from' | sort | uniq -c | sort -nr яка моментально порахувала мені топ. Воно там не фільтрує сервісні повідомлення, але то вже хай читач фіксить.

EMR кластер ще навіть не піднявся, тому я швиденько його загасив.

А тепер уявіть скільки грошей недоотримають AWS, Databricks, GCP, Azure, Snowflake та інші контори, якщо люди будуть трохи думати головою перед тим як запускати m5d.8xlarge інстанси?

P.S.: виявилося що в топі я на другому місці. Ганьба—скільки часу змарновано!

P.P.S.: порівнювати зі спарком я вже не став, бо то би зайняло трохи більше часу. Для тих кому цікаво, є класична стаття «Command-line Tools can be 235x Faster than your Hadoop Cluster».

P.P.P.S.: за ідею підрахунку статистики дякую нашому активному учаснику, пану наглядачу Психотронної в'язниці.

#інструменти
permalink | donate

Ігри в офісі

Популярна тема—розважати дітей настільним тенісом, плейстейшеном, кікером.

Дорослі дітлахи з задоволенням стукають м'ячиком, мучають нещасний стіл, вовтузяться у мортал комбат.

Всім весело.

А мені ці ігри чомусь ніколи не були цікавими. Навіть жодного разу в голову не прийшла думка сісти грати в плейстейшен, вже не кажу про теніс.

Єдине що на одному з офісів де я працював той теніс досить заважав бо в мене був кабінет якраз навпроти нього, а в теніс колеги грати дуже любили.

Дійшло до того що керівництво щось написало з приводу того що люди забагато грають. Але нащо тоді було ставити стіл? Щоб потім влаштовувати репресії? Незрозуміло.

Кікер взагалі супер гучний. Добре, що в коворкінгу де я зараз знаходжусь, хороші двері які не пропускають звуків з коридору.

Нещодавно один із співрозмовників у культурній бесіді висловив думку що в ігри грають лоу-перформери і можна таких спокійно звільняти.

Непогана ідея—влаштовувати щомісяця чемпіонат з тенісу, де за перше місце нагородою буде severance package з пари нових ракеток та допомога з пошуком нової роботи.

Втім, у мене в старому колективі грали як потужні хлопці так і не дуже. Але деяка кореляція здається все-таки була 🤔

Впізнали себе? Погоджуєтеся?

P.S.: зараз звичайно ніхто в офіси не ходить і в теніс більше не грає🥲

P.P.S.: ще один хороший маркер для лоу-перформерів—це кількість коментів на ДОУ😏

#робота
permalink | donate

Апач томкат сервер

Був якось дуже давно я на співбесіді в конторі 4shared. Щойно прочекав, виявляється вони ще працюють. Якщо хочете пригадати вайби часів Windows Vista, зайдіть на їх блог.

Я тоді подавався на джава програміста і проміж інших стандартних питань, інтерв'юер вирішив трохи напрягти мене по сисадмінським справам і запитав "ось в тебе задача з нуля сконфігурувати та підняти апач томкат на чистому сервері, скільки часу то займе?". Я в ті часи працював в конторі, в якій деплойментом займалися спеціально навчені люди. Ба більше, там навіть мерджом гілок та релізами займалися окремі люди! Програмісту тільки код запушити, а далі все само відбувається.

Апач томкат я відповідно ніколи не піднімав (хоча брешу, піднімав ще коли був студентом та здавав якісь лаби по JavaEE), в нас на проектах був Weblogic хитрої конфігурації який ніхто ніколи не налаштовував локально, і питання мене примусило трохи задуматися. Я гадки не мав наскільки там все складно чи просто. Можливо у більш спокійній ситуації я би відповів коректно але тоді сказав "мм...тиждень? може пару днів? не знаю, ніколи не налаштовував апач".

Інтерв'юєр з мене посміявся і сказав "максимум пару годин має така задача часу зайняти".

Звичайно якби мені дали гугл то я би через хвилину розібрався і зрозумів що нічого складного там немає.

Що сказало те питання інтерв'юєру крім того що він переконався що я не мав справи з томкатом? Не знаю.

Офер мені дали, але я туди працювати не пішов, і натомість обрав маленький британський стартап.

А ще в них був прикольний власний(!) офіс на воздвиженці, досі коли там гуляю то згадую ту співбесіду. Втім перший офіс маленького британського стартапу теж був на пейзажці, тому тут я не програв.

Висновків немає.

#кулсторі #робота
permalink | donate

Вимірюємо ефективність програмістів

Минуле оповідання про настільний теніс добряче підсмажило дупки програмістів. Воно і логічно—ніхто не любить, коли його стереотипно заганяють у якісь рамки. Особливо ті, хто непродуктивно проводять час на роботі.

Як тільки люди дізнаються що їх вимірюють за якимись показниками, то вони миттєво придумають як обіграти систему. Якщо взнають що ігри в офісі якимось чином дійсно суттєво впливають на кар'єру—ніхто не буде грати. Якщо взнають що міряють кількість комітів—почнуть робити більше комітів. Якщо по тікетам—почнуть плодити тікети. Якщо через шпигунський софт який фоткає вас на камеру щогодини—поставлять замість себе відеозапис. Варіантів безліч. Розгорнеться гонка озброєнь, в якій програють всі. Особливо постраждає репутація компанії, яка раптом вирішила звільнити людей які не проявляють активності в корпоративному тасктрекері.

Проте, я твердо переконаний що на підставі різних метрик активності можна зробити деякі висновки щодо продуктивності окремо взятого розробника.

І для цього не треба теоретизувати. Я чітко бачу по своїй праці, що продуктивність сильно кореліює з кількістю мердж реквестів, комітів та закритих тікетів. Можна хоч зараз відкривати теплову карту гітлабу по якій буде видно—отут працював, отут була бага в клієнта, отут купка фіч, а отут нічо не було бо я шарився.

Робота програміста—вирішувати проблему шляхом програмування. Продукт—це власне програма. І якщо цієї програми немає, то до такого програміста виникають питання. Можливо, він "думав", можливо змарнував час на якісь інфраструктурні питання, можливо десь недопрацював продакт мененеджер і щось зробили але потім викинули, а можливо він золота ракетка опенспейсу і просто не працює.

Чим більша організація, тим простіше приховати те що ти не видаєш ніякого результату. Всім відомі анекдоти про людей які роками нічого не робили і отримували за це гроші.

Але мова не про це. Мова про те, що можна взяти якісь метрики (кількість комітів, тікетів і так далі), порахувати їх для всієї команди і подивитися на тренди. Гарантую, що більшість буде веслати ±однаково, а у голові та хвості будуть виключення. Швидш за все це і є наші хай- та лоу-перформери.

Це привід почати ставити питання. Чому всі роблять по 3 мердж реквести на тиждень, а цей чувак 0.5? Можливо погано поставлена задача? Може навпаки, задача дуже велика і він з нею чудово впорався, та його 1 MR вартує десятка "звичайних"? А може то просто інтровертний пасажир, який намагається подолати всі труднощі самотужки, замість того щоб запитати у колег? А може він реально лоу перформер і пора його викидувати за борт?

Ситуації різні бувають. Я думаю всі розуміють що я не пишу про ML-алгоритм який порахує дамп джири і видасть список людей на звільнення.

В командах де я керував, я завжди розрізняв хто добре перформить, хто нормально, а хто не дуже. Для цього не треба бути генієм "емоційного інтелекту", воно і так видно, тому до актуальних замірів метрик я жодного разу не доходив. І справа не в тому що одні можуть бути більш видимі а інші менш. На дистанції зрозуміло хто чого вартий. В мене були топові хлопці які постійно висіли на розважальних сайтах або брали першість з офісного тенісу. Були і такі що копали з ранку до ночі а результатів не було. Були такі що за день слова не скажуть, а веслають нормально.

Висновок: відчуваєте що щось не так, але не розумієте що—пишіть скрипта, рахуйте коміти та звільняйте ледащо до бісової мами☝️

#робота
permalink | donate

Чи добре бути поліглотом?

Серед "справжніх" інженерів популярна думка що програміст має вирішувати задачі, а вже яким чином—то справа десята. Наприклад в FAANG на співбесіді ти можеш писати код на будь-якій тобі зручній мові, а на проекті працювати з тим що вже там є, і це не обов'язково буде улюблений Python, на якому ти вирішувала літкод задачі.

Мовна спеціалізація нехарактерна для великих західних контор. Це у нас вакансія на Spring Boot 2.5.4 Developer бо треба продати клієнту експертизу вже і зараз.

Я вже якось писав про проблеми поліглотів, бо сам працюю одночасно з декількома мовами.

Останнім часом більше думаю про цю історію і приходжу до висновку що програміст звичайно має вміти зварити кашу з сокири, але на практиці воно якось не дуже. Справа в тому, що інструмент, він шейпить тебе, твій світогляд, патерни вирішення задач, і не завжди у хороший бік. Це перше.

Друге—це задоволення від роботи. Працювати з Ruby on Rails приємно. Я відчуваю це кожного разу. Код компактний, пишеться легко, інструментарій зручний. Свято а не робота. Чи можу я сказати, що маю таке ж задоволення від роботи з іншими мовами та платформами? Однозначно ні.

Третє—це когнітивне навантаження на запам'ятовування стандартної бібліотеки. Якщо щоразу доводиться стековерфловити що там має бути, length чи size, то це призводить до зміни контекстів, гальмує роботу, та й просто дратує.

Сашко Соловйов казав, що крім власне технологічних бенефітів від використання Clojure, ця мова приваблює особливих, талановитих, мотивованих програмістів. І хоч людей із знанням Clojure на ринку стільки що можуть вміститися всі на одному мітапі, але врешті вони (Kasta) від того все одно виграють у якості.

Будь-кому зрозуміла аналогія з якісним приладдям. Коли я працював волонтером у церкві, мені треба було закручувати багато шурупів. Робив декорації, всякі конструкції з дерева та металу, працював руками. В нас був штатний шурупокрут, але він постійно то розряджався, то не крутив, то ще щось. Врешті я купив потужну маленьку макіту на шестигранному патроні, набір біт до неї, і моє життя радикально змінилось.

Так і з мовами програмування та фреймворками. Ви і я звичайно можете писати на чому завгодно, хоч на перфоркартах і навіть отримувати за це пристойні гроші, але чи буде вам то до душі?

P.S.: Шурупокрут через рік вкрали охоронці будівлі, яку орендувала церква. Хотів зараз такий самий купити, а їх вже не роблять.

#інструменти #лайфстайл
permalink | donate

daily rozhok №10: getting back on track

Вітаю, друзі! Пішов шостий місяць війни. Ракети продовжують сипатися мирним українцям на голови, окупанти повзуть як равлики на Сході, антонівський міст потроху стає схожим на швейцарський сир і сподіваюсь що скоро підлога росні буде в казанах.

Чудові новини—завдяки вам, Віталію, Олегу Миколайченко і спільноті @devopsengineer, та купі небайдужих людей, нам вдалось зібрати всю необхідну суму 💰 на пікап для ССО! Зараз шукаємо машинку і незабаром будемо відправляти її на фронт. Сьогодні @kapelan_it відвідує наших артилеристів у Бахмуті та Слов'янську🙏 Команда 🐶@freeanimals_ukraine🐱 планує поїздку з гуманітаркою до прифронтових міст.

Тим часом канал @daily_rozhok потроху відновлює свою роботу та готовий розважати вас п'ять днів на тиждень, з понеділка по п'ятницю, щоранку о 8:30. Ось добірка оповідок за минулий час:

Game the system — біди маркетплейсів. Заходиш на блаблакар щоб комфортно проїхатися на лакшері машині натомість пхаєшся в потний бус. Бо там вже немає людей одні контори.

Культура письма — черговий раз нию на засилля zoom-мітингів, короткий attention span людей, та синхронну комунікацію.

Ігнор — нарешті допер навіщо в icq/qip була кнопка інвізу.

Співбесіди на дивані — спостерігаю за обрядами найму у сусідній рекрутерській аґенції.

Хитрі ділові люди — як за ціну філіжанки кави сидіти в кафе цілий день.

Звукоізоляція — офісний вуайеризм проти волі. «Підслухано» на мінімалках.

Перенесли засідання — у вас палає срака коли час зустрічей раптово змінюється? У мене теж.

На тому все, наступного тижня у нас буде багато офісних історій. Хто вже скучив за офісом? Курилка, кава, ранкові новини, панянки на гучних каблуках, шум опенспейсу, столовка радянського зразку, докучливі колеги, «ти не зайнятий, можна запитати?», душні мітинг руми, ехо аудіоконференції, година на дорогу до БЦ ❤️❤️❤️

На тому все. Віримо в перемогу, донатимо на армію та волонтерам.

Тримаймося🇺🇦🇺🇦🇺🇦

P.S.: наш друг Жора портаксував два дні і кинув то невигідне заняття, пару місяців якось пробідкався, аж поки будівництво на якому він працював, відновилось. Так що Жора при грошах, цвіте та пахне. Дев'ятка на ходу, життя налагоджується👌 Тепер його мрія—стати популярним тіктокером і заробляти там гроші на стрімах (???)

P.P.S.: вчора ввечері з'явився запис нелюдських знущань над нашим полоненим. Вірю що негідник та все його оточення отримають достойну відплату. Попри ранкові ракети, це чергове нагадування що наша рософобія недостатня. Я думаю—якщо це попало на відео, то скільки такого залишилося поза кадром?

#daily_rozhok
permalink | donate

Щурячі перегони

Нещодавно один з активних учасників нашої пиріжок.спільноти висловив таку думку: “Не хочу слухати про технікал рев'ю, грейди і тд, хочу таски робити і щоб зп піднімали регулярно”. Непогане бажання. Замість того щоб думати що там треба зробити щоб якось просунути кар'єру вперед, людина просто хоче займатися тим що їй подобається або добре виходить—програмувати.

Але реальний світ працює не так. Яким би ти старанним не був, а для просування догори, якщо ти не геній якого носять на руках, потрібно докладати зусиль, у відповідному напрямку.

На днях я вчергове перечитав пост чоловіка, який 4 роки працював у гуглі а потім пішов займатися своїми проектами. З самого початку він сумлінно працював. Потім, коли прийшов час збирати promotion package, виявилося що він працював може й добре, але не над тим, що було потрібно для підвищення.

Тоді він подумав—ну раз тут платять за «імпакт», значить треба робити лише цей імпакт, що би воно не означало. І почав робити роботу не так щоб вона була корисна, а так, щоб вона була помітна та могла бути зарахована в «пакет».

Але йому не щастило, проекти, на яких він працював, були скасовані кілька разів поспіль, відповідно роботи, яку він встигав зробити, не вистачало для підвищення.

Врешті, чоловік зрозумів що ловити нічого і вирішив звільнитися.

Іншого разу я натрапив на спільноту, де досвічені програмісти діляться знаннями що і як точно треба робити щоб отримати підвищення, кращі умови, більше грошей і так далі. Звичайно це все ніяк не пов'язано з технічними навичками а стосується лише того, щоб працювати лише задля задовільнення тих умов, які потрібні для руху догори.

Все це мені нагадало пікаперів. Якщо ви колись читали пікаперські поради, то там вони викупають патерни та риси які приваблюють дівчат, відточують поведінку так щоб ззовні це виглядало природньо, а далі просто масово застосовують. Цікавить лише один результат—кількість зваблених осіб протилежної статі. Тактично може воно й буде добре, але стратегічно ти не можеш далеко поїхати на «емуляції» хороших якостей.

Все це робиться заради результату—більше грошей, «цікавіші» проекти, більша посада, але щоб шо?

Видавати ледве працюючий код аби тільки закрити проект, ігнорувати важливі інженерні речі щоб не витрачати даремно час, удавати з себе бозна кого аби тільки сподобатися незнайомці.

Все це якась безглузда біганина. Звісно гроші та все інше потрібні, але за цим якось втрачаєш себе.

Врешті ти марнуєш життя для того щоб твій хазяїн сказав—„молодець, добре старався, ось я собі геліка купив, дивися! Як будеш старатися так само, то наступного року я зможу купити собі новий“.

#робота
permalink | donate

Колективний ПТСР

Взагалі тут мав бути текст про кар'єру, але вчора я так радів що мало не запостив сюди стікер «мені нравиться як воно горить».

Позавчора я дивився відос як на солдата падає ВОГ, сміявся вголос.

Вчора від звістки про потужну бавовну у Криму теж радів, так радів, що аж забувся про робоче засідання і запізнився. Ми всім чатом раділи ніби я не знаю що трапилось, і я переконаний що це щира радість. Від того, що нарешті ворог починає зазнавати втрат на тих територіях, до яких ми раніше не могли дістати.

За ці півроку я побачив на відео та фото стільки людських смертей, трупів, вбивств, знищення техніки, скільки не бачив за все життя до того. В 2014 війна не була ще такою медійною та масштабною, а я не фанат гуро та зйомок з Південної Америки.

Я не дуже бачив війну. Найближче що було до нас то збитий у кілометрі калібр від якого відчутно похитнувся будинок, та свист тих самих калібрів по Артему. Сліди від ракет ППО у небі. Інші ракети по Києву. Робота нашої артилерії на околицях. Після «кроку доброї волі» та виходу росіян з півночі, ми їхали по розтрощеній Житомирській трасі, по зруйнованим Гостомелю, Бучі, Бородянці, Ірпіню. Колони спаленої російської техніки, фотка на танку. Та й по тому.

Дружина в Чернігівській області фоткається вже біля хвостовика від Точки У, та розповідає про смердючий труп москалика, якого кинули свої.

Люди приїздять до нас за кормом на X5, в ньому немає скла і дірки від куль. Питаю, “що це?”, “а то в нас росіяни стріляли, просто так” відповідають люди що дивом вціліли.

По радіо лунають пісні зі словами «джавелін» та «байрактар». „Доброго вечора, ми з України!”. Ведучий щиро бажає смерті окупантам. Всі медіа, все довкола просякнуте ненавистю до русні.

По всьому місту написи «русский военный корабль иди нахуй».

Сайти на яких можна замовити напис маркером на снаряді до M777. Теронліфанс.

На фронті мої друзі дитинства та юності. В березні два сини маминого одногрупника приїздять добровольцями до Києва. Ми забираємо їх та підвозимо трохи по місту. Через два місяці дізнаюсь що старший брат наступного дня сідає у гелікоптер і летить у Маріуполь, бо мав бойовий досвід. Вони долетіли, але зв'язок з ним зник и 99.99% що він загинув. Коли чую новину то мені від того стає недобре. Молодший брат залишився сам...

В новинах знищена техніка, знищені люди, удари по нашим містам. Я бережу себе і не дивлюся кацапські відео з нашими полоненими і знищенням нашої техніки. Тішу себе думкою що в них втрат в кілька разів більше.

Зрада. Оточили Маріуполь. Відійшли з Попасної. Відійшли з Сіверськодонецьку. Відійшли з Лисичанська. Відійшли з Пісків. Пускаємо пакети по Антонівському мосту а він все ніяк не ламається. Постійні емоційні гойдалки.

Їдемо у Харків, по дорозі бачимо HIMARS. Радію наче доторкнувся до перемоги.

Непокоюсь що мало роблю. Донатити та волонтерити то не привілей а обов'язок. Грішми не відкупишся від ризику життям у окопі. Друг з-під Слов'янська телефонує і каже “як маєш роботу то сиди і працюй, тут є кому воювати”. Можливо скоро буду збирати гроші йому на гвинтівку, готуйте гаманці. У київських військоматах черги. Думаю що війна надовго і ми всі рано чи пізно підемо на фронт.

Коли на секунду відволікаюсь і дивлюся на те все збоку, то аж сльози на очі навертаються, наскільки то все жахливо. Сміятися з вбивства людей, радіти вибухам та смертям то нездорова тема. Далі дивлюся ще одне відео де ВОГ падає точнісінько на шість москаликів які щось несуть. Регочу як дурний, потім читаю в коментах що то в Пісках і вже не так смішно.

Всі вірять у перемогу. Бо інакше просто не може бути.
🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#війна
permalink | donate