🤯30
Міністерство цифрової трансформації Першої Дивізії презентує вам новий телеграм-бот для звʼязку із адміністрацією.
Цей бот вітчизняного виробництва розроблявся довгий час (пів дня), ми витратили на нього колосальні бюджети (банка білого Монстра й сухарики).
У поточній версії він повторює функціонал минулого бота.
Інші функції, такі як підписка на розсилку сповіщень про відео, звіти по зборах та замовлення мерчу поки не доступні.
Бот працюватиме 2 години у тестовому режимі, тож якщо у вас є якісь питання чи контент - пишіть туди.
ПОСИЛАННЯ: @FirstDivisionCommunity_BOT
UPD: Дослідна експлуатація пройшла успішно, переносимо на власний сервер і запускаємо.
#ВідАдміна
Цей бот вітчизняного виробництва розроблявся довгий час (пів дня), ми витратили на нього колосальні бюджети (банка білого Монстра й сухарики).
У поточній версії він повторює функціонал минулого бота.
Інші функції, такі як підписка на розсилку сповіщень про відео, звіти по зборах та замовлення мерчу поки не доступні.
Бот працюватиме 2 години у тестовому режимі, тож якщо у вас є якісь питання чи контент - пишіть туди.
ПОСИЛАННЯ: @FirstDivisionCommunity_BOT
UPD: Дослідна експлуатація пройшла успішно, переносимо на власний сервер і запускаємо.
#ВідАдміна
❤39👍4
Шановні, вітаю!
За ініціативи родини та побратимів із 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка ініційована петиція про присвоєння нашому покійному другу Ордену «За мужність» I ступеня Михайлу Насадюку.
Михайло з перших днів повномасштабної російсько-української війни долучився до Збройних Сил України та брав участь у боях на Миколаївщині, Херсонщині та Доненеччині.
Крім того, Михайло був у складі бойової групи, яка встановила Державний прапор України на острові Зміїний 7-го липня 2022 року.
За мужність і відвагу проявлені в боях, має нагороди, зокрема Орден «За мужність» II ступеня, відзнаку Головного управління розвідки «Вогнепальна зброя», медаль Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі».
Разом із дружиною Юлією, Михайло виховував малолітніх сина й доньку.
Його життя обірвалося 15 серпня на Дніпропетровщині, у місті Павлоград, під ракетним обстрілом ворога. На момент загибелі йому було лише 26 років.
Михайло був людиною, від якої залежало постачання бойових частин до дронів для цілих з'єднань Сил оборони, він був рушієм змін у ОПК й просував свої ідеї на самі верхи.
Просимо вас долучитися до підписання петиції й поширити це повідомлення.
Залишилося всього 5 тисяч підписань!
ПОСИЛАННЯ НА ПЕТИЦІЮ
#ВідАдміна
За ініціативи родини та побратимів із 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка ініційована петиція про присвоєння нашому покійному другу Ордену «За мужність» I ступеня Михайлу Насадюку.
Михайло з перших днів повномасштабної російсько-української війни долучився до Збройних Сил України та брав участь у боях на Миколаївщині, Херсонщині та Доненеччині.
Крім того, Михайло був у складі бойової групи, яка встановила Державний прапор України на острові Зміїний 7-го липня 2022 року.
За мужність і відвагу проявлені в боях, має нагороди, зокрема Орден «За мужність» II ступеня, відзнаку Головного управління розвідки «Вогнепальна зброя», медаль Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі».
Разом із дружиною Юлією, Михайло виховував малолітніх сина й доньку.
Його життя обірвалося 15 серпня на Дніпропетровщині, у місті Павлоград, під ракетним обстрілом ворога. На момент загибелі йому було лише 26 років.
Михайло був людиною, від якої залежало постачання бойових частин до дронів для цілих з'єднань Сил оборони, він був рушієм змін у ОПК й просував свої ідеї на самі верхи.
Просимо вас долучитися до підписання петиції й поширити це повідомлення.
Залишилося всього 5 тисяч підписань!
ПОСИЛАННЯ НА ПЕТИЦІЮ
#ВідАдміна
❤30👍10
First Division
Міністерство цифрової трансформації Першої Дивізії презентує вам новий телеграм-бот для звʼязку із адміністрацією. Цей бот вітчизняного виробництва розроблявся довгий час (пів дня), ми витратили на нього колосальні бюджети (банка білого Монстра й сухарики).…
Бот повністю функціональний.
Посилання: @FirstDivisionCommunity_BOT
Знову відкриті до прямої комунікації, якщо у вас виникали питання або пропозиції просимо продублювати сюди.
#ВідАдміна
Посилання: @FirstDivisionCommunity_BOT
Знову відкриті до прямої комунікації, якщо у вас виникали питання або пропозиції просимо продублювати сюди.
#ВідАдміна
🥰17
Вітаю!
Дивізія розширює команду і шукає додаткового дизайнера-монтажера.
Що потрібно? Створювати відео у нашому стилі (зазирни на наш YouTube).
Ми надаємо всі матеріали: фото, відео, оброблений звук, розбиті таймкоди. Твоя місія — зібрати це у відео з із хорошим графічним супроводженням.
Деталі щодо оплати обговоримо особисто!
Надсилайте своє портфоліо та приклади робіт у бот:
@FirstDivisionCommunity_BOT
#ВідАдміна
Дивізія розширює команду і шукає додаткового дизайнера-монтажера.
Що потрібно? Створювати відео у нашому стилі (зазирни на наш YouTube).
Ми надаємо всі матеріали: фото, відео, оброблений звук, розбиті таймкоди. Твоя місія — зібрати це у відео з із хорошим графічним супроводженням.
Деталі щодо оплати обговоримо особисто!
Надсилайте своє портфоліо та приклади робіт у бот:
@FirstDivisionCommunity_BOT
#ВідАдміна
😱12🔥9👍6🥰3
АХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХВХАХХАХАХААХХААХ.
Звісно це не перший випадок, коли противник публікує у себе переклади наших матеріалів. Наприклад, у «дронових» спільнотах ворога наше відео про дрони стало доволі популярним (а у нас 59к переглядів, людоньки, що це таке?!).
Однак цей випадок особливо примітний.
З одного боку це певне визнання, а з іншого - пиздець.
😳
#ВідАдміна
Звісно це не перший випадок, коли противник публікує у себе переклади наших матеріалів. Наприклад, у «дронових» спільнотах ворога наше відео про дрони стало доволі популярним (а у нас 59к переглядів, людоньки, що це таке?!).
Однак цей випадок особливо примітний.
З одного боку це певне визнання, а з іншого - пиздець.
#ВідАдміна
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤯101⚡13😱4🥰3👍2❤1
First Division
АХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХВХАХХАХАХААХХААХ. Звісно це не перший випадок, коли противник публікує у себе переклади наших матеріалів. Наприклад, у «дронових» спільнотах ворога наше відео про дрони стало доволі популярним (а у нас 59к переглядів, людоньки, що це…
На фоні таких приколдесів просимо підтримати відео репостом, лайком та коментарем.
Будемо дуже вдячні за поширення на ваших Telegram -каналах, у Х та інших соціальних мережах.
Допоможіть Дивізії просувати якісний контент та бути на вістрі просвітницької роботи й позитивних змін🤙
Так, відео виходять доволі рідко, але в них вкладається купа сил, ресурсів та наша відданість справі. Тому ваша підтримка надважлива для нас.
ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕО
#ВідАдміна
Будемо дуже вдячні за поширення на ваших Telegram -каналах, у Х та інших соціальних мережах.
Допоможіть Дивізії просувати якісний контент та бути на вістрі просвітницької роботи й позитивних змін
Так, відео виходять доволі рідко, але в них вкладається купа сил, ресурсів та наша відданість справі. Тому ваша підтримка надважлива для нас.
ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕО
#ВідАдміна
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Telegram
First Division
На YouTube-каналі Дивізії вийшло нове відео!
У ньому ви дізнаєтеся:
Як Росія перетворила українські газовидобувні платформи на військові форпости у Чорному морі? Чому боротьба за «вишки Бойка» важлива? Які переваги дає контроль над шельфовою інфраструктурою?…
У ньому ви дізнаєтеся:
Як Росія перетворила українські газовидобувні платформи на військові форпости у Чорному морі? Чому боротьба за «вишки Бойка» важлива? Які переваги дає контроль над шельфовою інфраструктурою?…
🔥61❤9🥰4👍3
Сьогодні Україна є єдиною державою у світі, яка створила повноцінний платформоцентричний москітний флот безекіпажних надводних апаратів. Ми першими продемонстрували ефективне бойове застосування надводних дронів-камікадзе, за допомогою яких були знищені бойові кораблі другого рангу (зокрема великий десантний корабель «Цезарь Куников»), збиті два багатоцільові гелікоптери Ми-8, а також два винищувачі Су-30.
Цей успіх став результатом комплексного, поступового підходу до розвитку безекіпажних морських платформ, що вилився у формування повноцінного сімейства дронів Magura. До нього входять як легкі одноразові (або, за потреби, багаторазові) флагманські моделі Magura V5, так і важчі, дорожчі платформи Magura W6P та Magura V7, які за масо-габаритними характеристиками вже наближаються до RHIB-катерів і лоцманських суден.
Останні моделі стали базою для інтеграції зенітно-ракетного озброєння на основі ракет класу «повітря-повітря» типу Р-73 та AIM-9, а також зенітно-кулеметних комплексів (не впізнав, що в модулі стоїть— ймовірно, ДШКМ або ПКТ). Таким чином, ми створили багаторівневу екосистему: легкі ударні дрони-камікадзе працюють під прикриттям платформ, здатних протидіяти повітряним і надводним загрозам у ближній зоні. Це збільшує шанси на успішний прорив оборони противника та дії у дальніх морських зонах.
Морські дрони докорінно змінили підходи до ведення бойових дій у закритих та напівзакритих морях, таких як Чорне, Балтійське та Середземне. У таких географічно обмежених акваторіях з розвиненою береговою інфраструктурою, щільною навігацією, розгалуженою системою спостереження, коротким часом підльоту авіації та засиллям берегових ракетних комплексів, безекіпажні платформи дають значну перевагу над флотом великої водотоннажності.
Однак говорити про зміну доктрини ведення океанічних морських війн — поки що зарано. У відкритому океані все ще домінують і ще довго будуть домінувати традиційні платформи, які діють у складі великих ударних груп із надпотужними системами дального радіусу дії (ППО/ПРО, бортові артилерійські системи, морська авіація).
У перспективі платформи на базі Magura W6P і Magura V7 можуть інтегруватися в операції поряд із класичними екіпажами катерами, виконуючи завдання з прикриття десантів, підтримки рейдових дій, охорони мінно-тральних груп під час мінування чи розмінування морських шляхів, а також патрулювання у виключній економічній зоні в інтересах ВМС України та Морської охорони ДПСУ.
Також у майбутньому можна було б розглядати інтеграцію на ці платформи протитанкових/протикорабельних ракет типу Brimstone, AGM-114 Hellfire/RBS-17. Можна навіть помріяти про інтеграцію AIM-120 для забезпечення протиповітряної оборони малого радіуса дії (~20-25 км враховуючи морський старт).
Як на мене, у майбутньому ми маємо переосмислити роль деяких кораблів ВМСУ. Наприклад, варто розглянути питання оснащення корветів «Гетьман Іван Мазепа» та «Гетьман Іван Виговський» пунктами управління морськими дронами та розглянути їх оснащення апаратами на базі Magura V5.
Звісно, Magura — не єдина лінійка надводних безекіпажних апаратів, яку розвиває Україна. Служба безпеки України веде розробку й удосконалення дронів сімейства Sea Baby, оснащених зенітно-кулеметним та некерованим ракетним озброєнням. У свою чергу, Військово-морські сили України працюють над створенням та бойовим застосуванням апаратів серії «Микола» (так, це реальна назва), які вже стали платформами-носіями FPV-дронів.
Однак скоро нам вже потрібно буде стати на шлях уніфікації та оптимізації для вибору єдиної платформи для всіх Сил оборони України, бо розпилювати і без того обмежені ресурси на кілька паралельних проєктів - не варіант.
#ВідАдміна
🦍 First Division
Цей успіх став результатом комплексного, поступового підходу до розвитку безекіпажних морських платформ, що вилився у формування повноцінного сімейства дронів Magura. До нього входять як легкі одноразові (або, за потреби, багаторазові) флагманські моделі Magura V5, так і важчі, дорожчі платформи Magura W6P та Magura V7, які за масо-габаритними характеристиками вже наближаються до RHIB-катерів і лоцманських суден.
Останні моделі стали базою для інтеграції зенітно-ракетного озброєння на основі ракет класу «повітря-повітря» типу Р-73 та AIM-9, а також зенітно-кулеметних комплексів (не впізнав, що в модулі стоїть— ймовірно, ДШКМ або ПКТ). Таким чином, ми створили багаторівневу екосистему: легкі ударні дрони-камікадзе працюють під прикриттям платформ, здатних протидіяти повітряним і надводним загрозам у ближній зоні. Це збільшує шанси на успішний прорив оборони противника та дії у дальніх морських зонах.
Морські дрони докорінно змінили підходи до ведення бойових дій у закритих та напівзакритих морях, таких як Чорне, Балтійське та Середземне. У таких географічно обмежених акваторіях з розвиненою береговою інфраструктурою, щільною навігацією, розгалуженою системою спостереження, коротким часом підльоту авіації та засиллям берегових ракетних комплексів, безекіпажні платформи дають значну перевагу над флотом великої водотоннажності.
Однак говорити про зміну доктрини ведення океанічних морських війн — поки що зарано. У відкритому океані все ще домінують і ще довго будуть домінувати традиційні платформи, які діють у складі великих ударних груп із надпотужними системами дального радіусу дії (ППО/ПРО, бортові артилерійські системи, морська авіація).
У перспективі платформи на базі Magura W6P і Magura V7 можуть інтегруватися в операції поряд із класичними екіпажами катерами, виконуючи завдання з прикриття десантів, підтримки рейдових дій, охорони мінно-тральних груп під час мінування чи розмінування морських шляхів, а також патрулювання у виключній економічній зоні в інтересах ВМС України та Морської охорони ДПСУ.
Також у майбутньому можна було б розглядати інтеграцію на ці платформи протитанкових/протикорабельних ракет типу Brimstone, AGM-114 Hellfire/RBS-17. Можна навіть помріяти про інтеграцію AIM-120 для забезпечення протиповітряної оборони малого радіуса дії (~20-25 км враховуючи морський старт).
Як на мене, у майбутньому ми маємо переосмислити роль деяких кораблів ВМСУ. Наприклад, варто розглянути питання оснащення корветів «Гетьман Іван Мазепа» та «Гетьман Іван Виговський» пунктами управління морськими дронами та розглянути їх оснащення апаратами на базі Magura V5.
Звісно, Magura — не єдина лінійка надводних безекіпажних апаратів, яку розвиває Україна. Служба безпеки України веде розробку й удосконалення дронів сімейства Sea Baby, оснащених зенітно-кулеметним та некерованим ракетним озброєнням. У свою чергу, Військово-морські сили України працюють над створенням та бойовим застосуванням апаратів серії «Микола» (так, це реальна назва), які вже стали платформами-носіями FPV-дронів.
Однак скоро нам вже потрібно буде стати на шлях уніфікації та оптимізації для вибору єдиної платформи для всіх Сил оборони України, бо розпилювати і без того обмежені ресурси на кілька паралельних проєктів - не варіант.
#ВідАдміна
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍64🔥19🫡9❤6
Активна фаза російсько-української війни яскраво продемонструвала: наявні ударні гелікоптери більше не виконують свою традиційну роль — вогневої підтримки сухопутних військ у наступі й обороні, стрімких рейдів проти бронетехніки та живої сили противника.
Причина — значне насичення фронту засобами протиповітряної оборони: від переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) до армійських систем ППО, таких як ЗГК Gepard, ЗГРК «Тунгуска» і «Панцирь», ЗРК «Тор» та «Бук». Здавалося б, цього вже достатньо, однак з’явився ще один серйозний виклик — зенітні дрони. Ці системи менш чутливі до рельєфу місцевості та здатні ігнорувати традиційні заходи протидії, включно з засобами бортової оборони гелікоптерів.
З українського боку ударні гелікоптери Ми-24/Ми-35 переважно виконують функцію «літаючої артилерії», здійснюючи пуски некерованих авіаційних ракет (С-8, С-13 або Zuni) з короткого набору висоти (кабрування). Це дозволяє мінімізувати час перебування в зоні ураження ППО: гелікоптер летить на надмалій висоті, швидко набирає її для залпу, одразу ж знижується і залишає зону ризику.
Російська сторона застосовує аналогічну тактику, хоча має ширший арсенал озброєння. Проте головна проблема Ми-24/Ми-35 — їхня багатофункціональність. По суті, це компроміс між транспортною і ударною платформами, що призвело до посередніх результатів в обох ролях.
Використання кабрування — не цільове завдання для таких гелікоптерів. Їхній штатний ракетний комплекс (9М114/9М114Ф «Штурм», 9М120 «Атака») неефективний проти сучасної бронетехніки. Ракети «Вихрь-1» так і не були масово інтегровані, за винятком поодиноких дослідних машин.
Ще один критичний недолік — нездатність «Крокодилів» ефективно зависати. Вони можуть короткочасно утримуватись за рахунок повітряної подушки, але повноцінне «зависання з наведенням» — так званий hover fire — залишається недоступним. Це унеможливлює реалізацію точкових ударів із місця: ракета потребує супроводу під час польоту, отже, гелікоптер змушений залишатись у русі в напрямку противника.
Подібні проблеми спостерігаються і в Ка-52. Через коаксіальну схему при зависанні на малих висотах виникає потужна вібрація, що негативно впливає на ресурс планера й роботу бортових систем. До того ж, ракети «Вихрь» вимагають лазерного підсвічування цілі протягом усього польоту.
Таким чином, і Україна, і Росія стикаються з кризою технологій та обмеженнями радянської школи гелікоптеробудування.
Використання західних бойових гелікоптерів (AH-64 Apache, AH-1Z Viper, Eurocopter Tiger, A129 Mangusta) відкриває інші тактичні горизонти. Ці платформи здатні застосовувати високоточні ракети класу «вистрілив — забув» (наприклад, AGM-114 Hellfire або Spike), що дозволяє уражати цілі з відстаней 11–32 км без необхідності супроводу ракети. Завдяки сучасним системам наведення, у тому числі із зовнішнім цілевказанням, гелікоптери можуть маневрувати, змінювати висоту, зависати та діяти поза зоною дії/поза горизонтом виявлення та ураження більшості засобів ППО.
У цьому випадку основною загрозою для борту стає не стільки ППО чи дрони, скільки тактична авіація противника, бо "спіймати" дроном чи армійським комплексом ППО таку ціль доволі складно.
Photo cred
#ВідАдміна
Причина — значне насичення фронту засобами протиповітряної оборони: від переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) до армійських систем ППО, таких як ЗГК Gepard, ЗГРК «Тунгуска» і «Панцирь», ЗРК «Тор» та «Бук». Здавалося б, цього вже достатньо, однак з’явився ще один серйозний виклик — зенітні дрони. Ці системи менш чутливі до рельєфу місцевості та здатні ігнорувати традиційні заходи протидії, включно з засобами бортової оборони гелікоптерів.
З українського боку ударні гелікоптери Ми-24/Ми-35 переважно виконують функцію «літаючої артилерії», здійснюючи пуски некерованих авіаційних ракет (С-8, С-13 або Zuni) з короткого набору висоти (кабрування). Це дозволяє мінімізувати час перебування в зоні ураження ППО: гелікоптер летить на надмалій висоті, швидко набирає її для залпу, одразу ж знижується і залишає зону ризику.
Російська сторона застосовує аналогічну тактику, хоча має ширший арсенал озброєння. Проте головна проблема Ми-24/Ми-35 — їхня багатофункціональність. По суті, це компроміс між транспортною і ударною платформами, що призвело до посередніх результатів в обох ролях.
Використання кабрування — не цільове завдання для таких гелікоптерів. Їхній штатний ракетний комплекс (9М114/9М114Ф «Штурм», 9М120 «Атака») неефективний проти сучасної бронетехніки. Ракети «Вихрь-1» так і не були масово інтегровані, за винятком поодиноких дослідних машин.
Ще один критичний недолік — нездатність «Крокодилів» ефективно зависати. Вони можуть короткочасно утримуватись за рахунок повітряної подушки, але повноцінне «зависання з наведенням» — так званий hover fire — залишається недоступним. Це унеможливлює реалізацію точкових ударів із місця: ракета потребує супроводу під час польоту, отже, гелікоптер змушений залишатись у русі в напрямку противника.
Подібні проблеми спостерігаються і в Ка-52. Через коаксіальну схему при зависанні на малих висотах виникає потужна вібрація, що негативно впливає на ресурс планера й роботу бортових систем. До того ж, ракети «Вихрь» вимагають лазерного підсвічування цілі протягом усього польоту.
Таким чином, і Україна, і Росія стикаються з кризою технологій та обмеженнями радянської школи гелікоптеробудування.
Використання західних бойових гелікоптерів (AH-64 Apache, AH-1Z Viper, Eurocopter Tiger, A129 Mangusta) відкриває інші тактичні горизонти. Ці платформи здатні застосовувати високоточні ракети класу «вистрілив — забув» (наприклад, AGM-114 Hellfire або Spike), що дозволяє уражати цілі з відстаней 11–32 км без необхідності супроводу ракети. Завдяки сучасним системам наведення, у тому числі із зовнішнім цілевказанням, гелікоптери можуть маневрувати, змінювати висоту, зависати та діяти поза зоною дії/поза горизонтом виявлення та ураження більшості засобів ППО.
У цьому випадку основною загрозою для борту стає не стільки ППО чи дрони, скільки тактична авіація противника, бо "спіймати" дроном чи армійським комплексом ППО таку ціль доволі складно.
Photo cred
#ВідАдміна
👍79🤔12❤6🫡4