Війна москітів. Великий флот не для нашого моря.

Розвиток москітного флоту Військово-морських сил України — тема, яка давно на слуху, але не втрачає актуальності. Її активно обговорюють ще з часу втрати значної частини великого флоту внаслідок анексії Криму.

У стратегічних планах усе виглядало логічно: поступове нарощування спроможностей, опанування прибережної зони, вихід у ближню офшорну акваторію, далі — у відкрите море, а після 2030-х років — і в океан. Ключову роль у цьому мали відігравати малі та середні катери — артилерійські, десантні, штурмові, а згодом і ракетні.

Проте з самого початку реалізація пішла не за планом. Замість сучасних катерів для прибережної зони ми отримали річкові малі броньовані катери проєкту 58155 «Гюрза-М», яким збільшили водотоннажність і перетворили на морські, хоча морехідні якості залишилися річковими.

Десантно-штурмові катери «Кентавр» виявилися повним розчаруванням, а ракетні катери, зокрема проєкту 58260 «Лань» чи по «британському контракту», так і не були реалізовані.

Ба більше, Україна вирішила фактично перескочити розвиток москітного флоту, замовивши корвети класу ADA проєкту MILGEM — надто великі та дорогі для умов Чорного моря.

Слід розуміти: Чорне море — не театр для великих бойових кораблів. У мирний час вони можуть використовуватися для демонстрації присутності та участі в міжнародних навчаннях. Але у великій війні їхня ефективність мінімальна.

По суті, воювати тут реально лише з Росією: грузинський флот існує радше формально, болгарський — небоєздатний, а конфлікт із Румунією чи Туреччиною малоймовірний у найближчі кілька десятків років.

Практика показала: під час повномасштабної війни великий флот у Чорному морі змушений ховатися — морські та підводні дрони, а також протикорабельні ракети, контролюють простір від берега до берега.

Активні дії можливі лише за допомогою катерів. Вони патрулюють ближню морську зону, виконують роль морських засобів протиповітряної оборони (кулемети й ПЗРК) та виконують штурмові дії. ВМС України, ГУР, ССО та ДПСУ отримали те, про що раніше можна було лише мріяти — велику кількість сучасних, якісних катерів західного виробництва.

Одним із ключових надбань став універсальний швидкісний бронекатер CB90. Сьогодні Україна є найбільшим іноземним оператором цих катерів — їх кількість перевищує 40 одиниць. Для порівняння, Чорноморський флот РФ має лише одиниці катерів-аналогів — катери проєкту 03160 «Раптор» і 02510 «БК-16».

CB90, як і його фінський аналог Watercat M18, — це гнучка платформа, здатна нести найрізноманітніше озброєння. Від 120-мм автоматичних мінометів (як на Watercat M12 з баштою NEMO) до протитанкових ракетних комплексів. Наприклад, у межах спільної закупівлі Латвії та Литви Watercat M18 передбачено оснащення ПТРК Spike. При чому CB90 і Watercat M18 — це морські катери, а не «Гюрза-М», котрі тільки так називають.

Ці катери можна також озброїти ефективними зенітними засобами — зенітно-ракетним комплексом RBS 70 NG у зв’язці з легкою РЛС Giraffe 1X, або ж обладнати пусковими контейнерами для FPV-дронів та дронів-камікадзе, на кшталт Switchblade 600.

Уявіть зіткнення таких катерів із російськими «Рапторами» в районі «вишок Бойка». За умови якісної координації та спостереження за надводною обстановкою, бій завершиться ще до того, як росіяни зможуть відкрити вогонь.

Ба більше, зграя таких катерів становить реальну загрозу не лише для катерів берегової охорони ФСБ РФ, а й для морської авіації — гелікоптерів і навіть літаків.

Крім того такі катери можуть бути носіями повноцінного протикорабельного озброєння, наприклад ПКР RBS-17, Sea Venom чи Sea Skua (для протидії сторожовим катерам і допоміжним суднам). Хоча можна спробувати навіть NSM.

#ВідАдміна

🦍First Division