Міністерство оборони РФ опублікувало березневий номер «Військово—медичного журнала». Автори взяли статистику невідкладної хірургічної допомоги посиленими передовими медичними групами («2+ рівня», тобто вищого рівня тактичної ланки, яка покриває 0 та 1 рівні) у неактивну фазу бойових дій. Автори уточнюють, що під цим вони вважають «снижени[е] у противника запасов тяжёлых средств огневого поражения, в начале активного использования им малых ударных беспилотных летательных аппаратов».

Вони додають, що на відміну від активної фази бойових дій:
1. Строки прибуття поранених на етап кваліфікованої хірургічної допомоги збільшуються в середньому на 10 годин;
2. Частка тяжких та особливо тяжких поранень падає на 15.4%;
3. Частка легких поранень зростає на 49.9%;
4. Частота проникних поранень падає на 45.2%;
5. Частка ізольованих поранень зростає на 53.2%.

У розпоряджені дослідників малася статистика 1186 випадків санітарних втрат хірургічного профілю («раненые и поражённые»). У 551 пораненого були відомі точний час отримання поранення, а також строки евакуації на етап кваліфікованої хірургічної допомоги (КХД). Серед цих осіб «легкими» були 310, «середніми» — 58, «важкими» — 171, а особливо «важкими» — 12. Разом з цим були дані з опитування 5813 військовослужбовців, що отримали вогнепальні та вибухові поранення, і через це потрапили на третій рівень хірургічної допомоги.

Дані по тих, хто потрапили до статистики:
1. «Осколкових» — 789, «механічних» (закриті та відкриті травми) — 270, «підірваних» — 62, «постріляних» — 26;
2. 23 мали опіки, 16 — відмороження;
3. «Легких» поранених — 857, «середніх» — 101, «важких» — 213, «надважких» — 15.

Дані щодо тих, кого опитали:
1. Кульові поранення були в 229;
2. Осколкові та вибухові від артилерійського ураження — в 1194;
3. Скиди та камікадзе поранили 4390.

Середній час доставки 1186 поранених на КХД склав 14.5 годин, а медіанний — майже 7:
1. «Легких» привозили в середньому за 9 годин 12 хвилин;
2. «Середніх» — за 6 годин 42 хвилини;
3. «Важких» — за 5 годин 6 хвилин;
4. «Надважких» — за 3 години.

Найбільше у поранених страждали кінцівки, найменше — шия, таз, та хребет. 371 пораненого (43.3% від «легких», 31.3% від усього потоку) одразу було відправлено до власної військової частини після надання допомоги на КХД.

У кінці автори роблять кілька цікавих висновків:
1. Визнають, що низька кількість важкопоранених пояснюється в тому числі затримками з їх евакуацією до спеціалістів у тил;
2. Вказують, що зростання долі легкопоранених у неактивну фазу бойових дій пояснюється зменшенням потужності номенклатури засобів, які ЗСУ застосовують у порівнянні з активною фазою.
3. Якщо раніше (у попередньому дослідженні) важких та вкрай важких поранених доправляли до КХД в межах рекомендованих двох годин у 35.4% випадків, то цього разу цифра впала до 11.6%.