Фото зроблене на базі К2 ЦРУ в Узбекистані, 2001 рік.
Це була команда Alpha - перші американці в тилу Талібану після 11 вересня.
Вони стоять перед «Чорним яструбом», який доставив їх до Афганістану тієї ночі.
Оператори ЦРУ приземлилися в долині Дар'я Суф, обʼєднатись з афганським воєначальником узбекського походженн Абдулом Рашидом Достумом. Один з восьми не повернувся.
Задній ряд, зліва направо: Алекс Ернандес, Скотт Спеллмайєр, Джей Р. Сігер, Марк Раузенбергер, Девід Тайсон, Майк Спанн.
Перший ряд: Енді (тільки ім'я - все ще служить в ЦРУ), - Джастін Сапп, капітан зелених беретів. Гелікоптер належав 160-му SOAR.
Майк Спанн згодом загинув під час подавлення бунту увʼязнених талібів, про який ви можете дізнатися у нашому новому міні-відео на YouTube.
#США #Історія #USSOF #Відео
Це була команда Alpha - перші американці в тилу Талібану після 11 вересня.
Вони стоять перед «Чорним яструбом», який доставив їх до Афганістану тієї ночі.
Оператори ЦРУ приземлилися в долині Дар'я Суф, обʼєднатись з афганським воєначальником узбекського походженн Абдулом Рашидом Достумом. Один з восьми не повернувся.
Задній ряд, зліва направо: Алекс Ернандес, Скотт Спеллмайєр, Джей Р. Сігер, Марк Раузенбергер, Девід Тайсон, Майк Спанн.
Перший ряд: Енді (тільки ім'я - все ще служить в ЦРУ), - Джастін Сапп, капітан зелених беретів. Гелікоптер належав 160-му SOAR.
Майк Спанн згодом загинув під час подавлення бунту увʼязнених талібів, про який ви можете дізнатися у нашому новому міні-відео на YouTube.
#США #Історія #USSOF #Відео
Це звучить як фантастика, але колись давно, у 1959-1967 роках, під твощею гренландських снігів та льодових пластів функціонувала американська військова база Camp Century.
У 1996 році, після розсекречення документів, стало відомо, що Camp Century був пілотним поселенням для проекту «Крижаний черв'як».
Його метою було створення мережі стартових майданчиків для ядерних ракет, здатних витримати аналогічний удар противника. Ракети у Гренландію так і не доставили, бо Данія не дала на це згоду.
База складалася з 21 тунелю загальною довжиною у 3,0 кілометри. Енергопостачання здійснювалося ядерним реактором.
Проєкт «Крижаний черв'як» було закрито після того, як з'ясувалося, що гренландський крижаний щит не такий стабільний, як передбачалося спочатку, і що концепція базування ракет нездійсненна.
Реактор був знятий, а Camp Century покинутий. Однак ядерні відходи реактора залишаються похованими під льодом і снігом.
#США #Історія #Фото
У 1996 році, після розсекречення документів, стало відомо, що Camp Century був пілотним поселенням для проекту «Крижаний черв'як».
Його метою було створення мережі стартових майданчиків для ядерних ракет, здатних витримати аналогічний удар противника. Ракети у Гренландію так і не доставили, бо Данія не дала на це згоду.
База складалася з 21 тунелю загальною довжиною у 3,0 кілометри. Енергопостачання здійснювалося ядерним реактором.
Проєкт «Крижаний черв'як» було закрито після того, як з'ясувалося, що гренландський крижаний щит не такий стабільний, як передбачалося спочатку, і що концепція базування ракет нездійсненна.
Реактор був знятий, а Camp Century покинутий. Однак ядерні відходи реактора залишаються похованими під льодом і снігом.
#США #Історія #Фото
Як завлено, на фото - оператори DEVGRU стрибають з парашутом під час операції з звільнення Філіпа Волтона на півночі Нігерії.
Філіп Волтон був викрадений рано вранці 27 жовтня 2020 року, на очах його сім'ї, шістьма бойовиками, озброєними автоматами Калашникова, з своєї ферми в Массалаті на півдні Нігеру.
Як свідчать джерела, спочатку викрадачі вимагали від нього гроші, але коли він зміг запропонувати лише 40 доларів - викрали його. Потім в телефонній розмові вони вимагали в батька Волтона викуп в розмірі 1 мільйону доларів.
Вже 31 жовтня, за розвідувальними даними, наданими ЦРУ, оператори Naval Special Warfare Development Group провели нічний рейд. Близько 30 спецпризначенців були перекинуті в район виконання завдання на CV-22 Osprey з 352-го крила спеціальних операцій КСО ВПС США.
В районі виконання бійці стрибнули з парашутами, після чого пройшли близько п'яти кілометрів пішки до місця, де утримували Волтона. Вже на місці відбувся короткий, але інтенсивний бій, в якому 6 з 7 бойовиків були вбиті, а Волтон звільнений. Американці під час бою не постраждали.
Крім цього, є інформація що в операції задіювались також літак AC-130J Ghostrider з 352-го крила спеціальних операцій (надавав підтримку з повітря), п'ять літаків KC-135 Stratotankers з 100-го крила дозаправки ВПС США та один літак P-8A Poseidon ВМС США.
Згодом, офіційні особи з МО та Держдепу США заявляли, що викрадачі не пов'язані з жодною терористичною організацією, хоча за деякими версіями, мали намір продати заручника озброєним терористичним групам в цьому районі.
#США #Історія #Фото
Філіп Волтон був викрадений рано вранці 27 жовтня 2020 року, на очах його сім'ї, шістьма бойовиками, озброєними автоматами Калашникова, з своєї ферми в Массалаті на півдні Нігеру.
Як свідчать джерела, спочатку викрадачі вимагали від нього гроші, але коли він зміг запропонувати лише 40 доларів - викрали його. Потім в телефонній розмові вони вимагали в батька Волтона викуп в розмірі 1 мільйону доларів.
Вже 31 жовтня, за розвідувальними даними, наданими ЦРУ, оператори Naval Special Warfare Development Group провели нічний рейд. Близько 30 спецпризначенців були перекинуті в район виконання завдання на CV-22 Osprey з 352-го крила спеціальних операцій КСО ВПС США.
В районі виконання бійці стрибнули з парашутами, після чого пройшли близько п'яти кілометрів пішки до місця, де утримували Волтона. Вже на місці відбувся короткий, але інтенсивний бій, в якому 6 з 7 бойовиків були вбиті, а Волтон звільнений. Американці під час бою не постраждали.
Крім цього, є інформація що в операції задіювались також літак AC-130J Ghostrider з 352-го крила спеціальних операцій (надавав підтримку з повітря), п'ять літаків KC-135 Stratotankers з 100-го крила дозаправки ВПС США та один літак P-8A Poseidon ВМС США.
Згодом, офіційні особи з МО та Держдепу США заявляли, що викрадачі не пов'язані з жодною терористичною організацією, хоча за деякими версіями, мали намір продати заручника озброєним терористичним групам в цьому районі.
#США #Історія #Фото
Delta Force та SAS в "Полюванні на Скади" / "Scud Hunting" в 1991 році.
Передісторія: під час війни в Перській затоці в 1991 році, у відповідь на авіаудари коаліції, Саддам Хусейн наказав нанести серію ударів ракетами Scud* по Ізраїлю. Ці удари не були точними та ефективними з військової точки зору, проте мали великий політичний вплив. Ізраїль хотів помститися, але це, найімовірніше, розвалило б арабську коаліцію країн, які виступили на боці США проти Саддама.
*Р-17 (індекс ГРАУ — 8К14, класифікація МО США і НАТО — SS-1c Scud B).
—
Щоб заспокоїти Ізраїль, командування військ коаліції вирішило залучити Сили спеціальних операцій до полювання на Скади - США задіяли підрозділи Delta Force, які вже були розгорнуті в регіоні, а британці задіяли деякі підрозділи Спеціальної повітряної служби (SAS). Для них було швидко розроблено операцію з входу в пустелю та пошуку Скадів, їхніх пускових установок та інфраструктури.
Хоч більшість статичних пускових установок вже знищила авіація коаліції, основна проблема полягала в мобільних пускових установках, які могли працювати будь-де у величезній західно-іракській пустелі - їх було надзвичайно важко знайти з повітря.
Дельті доручили діяти в північно-західній від Аль-Каїма частині пустелі, тоді як SAS в південній. Підрозділи діяли з передової оперативної бази, розташованої на авіабазі Аль-Джуф у північній саудівській пустелі.
Американців до районів операцій і назад доставляли гелікоптери MH-60 і MH-47 зі 160-го авіаційного полку спеціальних операцій і MH-53J Pavelow III з 1-го крила спеціальних операцій КСО ВПС, що базується в Аль-Джуфі. Деякі наземні підрозділи Delta пересувались на модифікованих HMMWV у супроводі швидкохідних машин і мотоциклів. Подібним чином кілька підрозділів SAS на Land Rover проникли через саудівський кордон до Іраку.
Потрапивши в Ірак, групи встановили приховані спостережні пости уздовж основних відомих маршрутів постачання. Коли наземні команди знаходили пускові установки чи їх інфраструктуру, вони викликали літаки коаліції для авіаудару по цілі, яку вони позначали лазерними цілевказівниками.
Спеціалісти також шукали та атакували інфраструктуру командування та управління, пов’язану з Scud. Мобільні пускові установки для виконання своїх завдань потребували зв’язку з центральним командуванням, тому використовували мережу волоконно-оптичних кабелів для зв’язку. Щоразу, коли SAS знаходили ці кабелі, вони знищували їх вибухівкою. Також здійснювались рейди на станції зв'язку, такі як операція «Victor Two».
Під час "полювання" один з піших патрулів SAS із 8 осіб з кодовою назвою «Bravo Two Zero» був скомпрометований і втягнутий в тяжкий бій, в результаті чого кілька солдатів SAS були вбиті або взяті в полон, а один пішки зміг втекти до Сирії.
Книга «Дельта» Террі Грізволда та Д.М. Джангреко також описує операцію, під час якої, через нестачу вертольотів, невелика команда операторів Дельти виконала HAHO-стрибок з літака C-141b Starlifter ВПС США.
Опинившись на землі, підрозділ встановив спостережний пункт поблизу маршруту постачання. Помітивши ймовірний конвой, вони викликали серію повітряних ударів американських та британських штурмовиків.
Пізніше, коли спецпризначенці намагалися тихо покинути територію, вони наштовхнулися на іракський піший патруль. Зав'язалася коротка перестрілка, в результаті якої один американець загинув і ще один отримав серйозні поранення.
Як заявляє джерело, евакуація пораненого солдата відбулась з допомогою системи підйому з землі Fulton surface-to-air recovery system / STARS на літаку MC-130, а решту підрозділу евакуював MH-60.
Після війни військові аналітики почали сумніватися, чи справді ССО коаліції змогли знищити всі пускові установки Скадів - сумніви виникали через велику кількість приманок, які, як вважається, розгорнули іракці.
#Британія #США #UKSOF #USSOF #Історія
#Britain #USA #History
Передісторія: під час війни в Перській затоці в 1991 році, у відповідь на авіаудари коаліції, Саддам Хусейн наказав нанести серію ударів ракетами Scud* по Ізраїлю. Ці удари не були точними та ефективними з військової точки зору, проте мали великий політичний вплив. Ізраїль хотів помститися, але це, найімовірніше, розвалило б арабську коаліцію країн, які виступили на боці США проти Саддама.
*Р-17 (індекс ГРАУ — 8К14, класифікація МО США і НАТО — SS-1c Scud B).
—
Щоб заспокоїти Ізраїль, командування військ коаліції вирішило залучити Сили спеціальних операцій до полювання на Скади - США задіяли підрозділи Delta Force, які вже були розгорнуті в регіоні, а британці задіяли деякі підрозділи Спеціальної повітряної служби (SAS). Для них було швидко розроблено операцію з входу в пустелю та пошуку Скадів, їхніх пускових установок та інфраструктури.
Хоч більшість статичних пускових установок вже знищила авіація коаліції, основна проблема полягала в мобільних пускових установках, які могли працювати будь-де у величезній західно-іракській пустелі - їх було надзвичайно важко знайти з повітря.
Дельті доручили діяти в північно-західній від Аль-Каїма частині пустелі, тоді як SAS в південній. Підрозділи діяли з передової оперативної бази, розташованої на авіабазі Аль-Джуф у північній саудівській пустелі.
Американців до районів операцій і назад доставляли гелікоптери MH-60 і MH-47 зі 160-го авіаційного полку спеціальних операцій і MH-53J Pavelow III з 1-го крила спеціальних операцій КСО ВПС, що базується в Аль-Джуфі. Деякі наземні підрозділи Delta пересувались на модифікованих HMMWV у супроводі швидкохідних машин і мотоциклів. Подібним чином кілька підрозділів SAS на Land Rover проникли через саудівський кордон до Іраку.
Потрапивши в Ірак, групи встановили приховані спостережні пости уздовж основних відомих маршрутів постачання. Коли наземні команди знаходили пускові установки чи їх інфраструктуру, вони викликали літаки коаліції для авіаудару по цілі, яку вони позначали лазерними цілевказівниками.
Спеціалісти також шукали та атакували інфраструктуру командування та управління, пов’язану з Scud. Мобільні пускові установки для виконання своїх завдань потребували зв’язку з центральним командуванням, тому використовували мережу волоконно-оптичних кабелів для зв’язку. Щоразу, коли SAS знаходили ці кабелі, вони знищували їх вибухівкою. Також здійснювались рейди на станції зв'язку, такі як операція «Victor Two».
Під час "полювання" один з піших патрулів SAS із 8 осіб з кодовою назвою «Bravo Two Zero» був скомпрометований і втягнутий в тяжкий бій, в результаті чого кілька солдатів SAS були вбиті або взяті в полон, а один пішки зміг втекти до Сирії.
Книга «Дельта» Террі Грізволда та Д.М. Джангреко також описує операцію, під час якої, через нестачу вертольотів, невелика команда операторів Дельти виконала HAHO-стрибок з літака C-141b Starlifter ВПС США.
Опинившись на землі, підрозділ встановив спостережний пункт поблизу маршруту постачання. Помітивши ймовірний конвой, вони викликали серію повітряних ударів американських та британських штурмовиків.
Пізніше, коли спецпризначенці намагалися тихо покинути територію, вони наштовхнулися на іракський піший патруль. Зав'язалася коротка перестрілка, в результаті якої один американець загинув і ще один отримав серйозні поранення.
Як заявляє джерело, евакуація пораненого солдата відбулась з допомогою системи підйому з землі Fulton surface-to-air recovery system / STARS на літаку MC-130, а решту підрозділу евакуював MH-60.
Після війни військові аналітики почали сумніватися, чи справді ССО коаліції змогли знищити всі пускові установки Скадів - сумніви виникали через велику кількість приманок, які, як вважається, розгорнули іракці.
#Британія #США #UKSOF #USSOF #Історія
#Britain #USA #History
Команда офіцерів SAD (Special Activities Division) ЦРУ на зустрічі з представниками Північного Альянсу в долині Панджшир, 26 вересня 2001 року.
—
Після терористичних атак 11 вересня ЦРУ ініціювало таємну операцію JAWBREAKER.
«Jawbreaker» - одночасно стала і назвою першої команди ЦРУ, яка увійшла в Афганістан після терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Команда також була відома як Команда зв'язку з Північним Афганістаном (NALT / Northern Afghanistan Liaison Team).
До цього, ЦРУ підтримувало контакти з Північним Альянсом протягом кількох років під час їх кампанії проти Талібану. Планувальникам Управління було зрозуміло, що ключем до успіху в Афганістані буде використання місцевих антиталібських сил, а саме Північного Альянсу на півночі та пуштунських племен на півдні, у поєднанні з ССО та ВПС США.
ЦРУ вважало Північний Альянс пріоритетом - якщо Талібан вдасться перемогти на півночі, за цим послідує і південь. Тому, перш ніж США могли б почати будь-які ефективні військові дії, ЦРУ мало увійти та зв’язатися з Північним Альянсом.
Наприкінці вересня 2001 року команда Jawbreaker, яка складалась з семи чоловік, прилетіла до Узбекистану на вантажному літаку L100. 26 вересня, на вертольоті Мі-17, який належав ЦРУ, вони перелетіли над горами Гіндукуш у долину Панджшир на північ від Кабула, де їх зустріли представники Північного Альянсу. Команда швидко створила оперативну базу поблизу Барака з безпечним зв’язком із контртерористичним центром ЦРУ.
Спеціалісти SAD були озброєні автоматами AK-47 зі складаними прикладами та 9-мм пістолетами Browning High Power. У них було обладнання для захищеного супутникового зв’язку, картографічне обладнання GPS і кілька мільйонів доларів готівкою.
Завдання, виконані Jawbreaker:
· Зустрічі з ключовими командувачами Північного Альянсу для забезпечення їхньої співпраці з запланованим військовим втручанням США в Афганістан.
Значна частина роботи полягала в демонстрації серйозності американських намірів. Мільйони доларів готівкою були роздані вищому керівництву Північного Альянсу, щоб вони могли придбати зброю та припаси.
· Створення спільної розвідувальної групи ЦРУ / ПА для збору та обміну інформацією про сили Талібану і Аль-Каїди на Півночі. Jawbreaker особливо цікавило місцезнаходження лідерів Аль-Каїди, включаючи Бен Ладена, а також розташування їх тренувальних таборів.
· Використовуючи GPS-пристрої, Jawbreaker нанесли на карту позиції фронту - як Північного Альянсу, так і позицій Талібану. Ці карти були надзвичайно важливими для застосування американської авіації.
· Стару британську злітно-посадкову смугу було перетворено на здатну приймати літаки L100.
· Створення підгрунтя для входу Сил спеціальних операцій США в долину Панджшир і початку операцій проти Талібану і Аль-Каїди.
SFOD-A (Special Forces Operational Detachment Alpha) з 5-ї групи спецпризначення (ODA 555) увійшли в долину в ніч на 19 жовтня та об'єдналась з командою Jawbreaker. Вони привезли з собою лазерні цілевказівники AN/PEQ-1 SOFLAM, щоб наводити високоточні удари авіації вздовж сусідніх рівнин Шомалі.
#США #USSOF #Історія
—
Після терористичних атак 11 вересня ЦРУ ініціювало таємну операцію JAWBREAKER.
«Jawbreaker» - одночасно стала і назвою першої команди ЦРУ, яка увійшла в Афганістан після терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Команда також була відома як Команда зв'язку з Північним Афганістаном (NALT / Northern Afghanistan Liaison Team).
До цього, ЦРУ підтримувало контакти з Північним Альянсом протягом кількох років під час їх кампанії проти Талібану. Планувальникам Управління було зрозуміло, що ключем до успіху в Афганістані буде використання місцевих антиталібських сил, а саме Північного Альянсу на півночі та пуштунських племен на півдні, у поєднанні з ССО та ВПС США.
ЦРУ вважало Північний Альянс пріоритетом - якщо Талібан вдасться перемогти на півночі, за цим послідує і південь. Тому, перш ніж США могли б почати будь-які ефективні військові дії, ЦРУ мало увійти та зв’язатися з Північним Альянсом.
Наприкінці вересня 2001 року команда Jawbreaker, яка складалась з семи чоловік, прилетіла до Узбекистану на вантажному літаку L100. 26 вересня, на вертольоті Мі-17, який належав ЦРУ, вони перелетіли над горами Гіндукуш у долину Панджшир на північ від Кабула, де їх зустріли представники Північного Альянсу. Команда швидко створила оперативну базу поблизу Барака з безпечним зв’язком із контртерористичним центром ЦРУ.
Спеціалісти SAD були озброєні автоматами AK-47 зі складаними прикладами та 9-мм пістолетами Browning High Power. У них було обладнання для захищеного супутникового зв’язку, картографічне обладнання GPS і кілька мільйонів доларів готівкою.
Завдання, виконані Jawbreaker:
· Зустрічі з ключовими командувачами Північного Альянсу для забезпечення їхньої співпраці з запланованим військовим втручанням США в Афганістан.
Значна частина роботи полягала в демонстрації серйозності американських намірів. Мільйони доларів готівкою були роздані вищому керівництву Північного Альянсу, щоб вони могли придбати зброю та припаси.
· Створення спільної розвідувальної групи ЦРУ / ПА для збору та обміну інформацією про сили Талібану і Аль-Каїди на Півночі. Jawbreaker особливо цікавило місцезнаходження лідерів Аль-Каїди, включаючи Бен Ладена, а також розташування їх тренувальних таборів.
· Використовуючи GPS-пристрої, Jawbreaker нанесли на карту позиції фронту - як Північного Альянсу, так і позицій Талібану. Ці карти були надзвичайно важливими для застосування американської авіації.
· Стару британську злітно-посадкову смугу було перетворено на здатну приймати літаки L100.
· Створення підгрунтя для входу Сил спеціальних операцій США в долину Панджшир і початку операцій проти Талібану і Аль-Каїди.
SFOD-A (Special Forces Operational Detachment Alpha) з 5-ї групи спецпризначення (ODA 555) увійшли в долину в ніч на 19 жовтня та об'єдналась з командою Jawbreaker. Вони привезли з собою лазерні цілевказівники AN/PEQ-1 SOFLAM, щоб наводити високоточні удари авіації вздовж сусідніх рівнин Шомалі.
#США #USSOF #Історія
First Division
Команда офіцерів SAD (Special Activities Division) ЦРУ на зустрічі з представниками Північного Альянсу в долині Панджшир, 26 вересня 2001 року. — Після терористичних атак 11 вересня ЦРУ ініціювало таємну операцію JAWBREAKER. «Jawbreaker» - одночасно стала…
В продовження теми про операцію Jawbreaker, варто розказати про задіяний в ній вертоліт Мі-17.
Цей модифікований ЦРУ вертоліт був зібраний у 1991 році. Він мав чорно-зелений камуфляж, подібний до тих, якими літав у той час Талібан, а також великий білий напис «607» збоку фюзеляжу. Згодом на хвіст додали менш помітний чорний бортовий номер «91101».
Хоча й без конкретних подробиць, ЦРУ каже що вертоліт був додатково модифікований, щоб мати змогу проводити низьковисотні нічні операції з десантування, евакуації чи логістики.
На фото з Афганістану видно встановлений на носі метеорологічний радар, який є на багатьох Мі-17, а також антену супутникового зв’язку, яка набагато менш поширена для цих вертольотів. Хвіст також покритий різними іншими нестандартними антенами, які, ймовірно, пов’язані з високочастотними радіо та іншими засобами зв’язку.
Є інформація, що цей Мі-17 мав змогу підійматись на висоту близько 19500 футів, тобто близько 5940 метрів.
Офіційно заявляється, що останній політ був здійснений у 2012 році, проте до музею в штаб-квартирі Агентства цей Мі-17 прибув лише у 2018 році.
—
1-2 фото - команда ЦРУ для операції Jawbreaker.
3 фото - оперативники ЦРУ на борту Мі-17.
4 фото - вертоліт Мі-17 ЦРУ на аеродромі в Душанбе, Таджикистан, 19 вересня 2001 року.
5 фото - Мі-17 з бортовим номером 91101 на хвостовій частині перевозить першу команду ЦРУ Jawbreaker в Афганістан, 26 вересня 2001.
6 фото - Бортмеханік ЦРУ оновлює фарбу на бортовому номері вертольота через два дні після прибуття в долину Панджшир.
7 фото - Мі-17 Jawbreaker в Меморіальному саду в штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія.
#США #ЦРУ #USSOF #Історія
Цей модифікований ЦРУ вертоліт був зібраний у 1991 році. Він мав чорно-зелений камуфляж, подібний до тих, якими літав у той час Талібан, а також великий білий напис «607» збоку фюзеляжу. Згодом на хвіст додали менш помітний чорний бортовий номер «91101».
Хоча й без конкретних подробиць, ЦРУ каже що вертоліт був додатково модифікований, щоб мати змогу проводити низьковисотні нічні операції з десантування, евакуації чи логістики.
На фото з Афганістану видно встановлений на носі метеорологічний радар, який є на багатьох Мі-17, а також антену супутникового зв’язку, яка набагато менш поширена для цих вертольотів. Хвіст також покритий різними іншими нестандартними антенами, які, ймовірно, пов’язані з високочастотними радіо та іншими засобами зв’язку.
Є інформація, що цей Мі-17 мав змогу підійматись на висоту близько 19500 футів, тобто близько 5940 метрів.
Офіційно заявляється, що останній політ був здійснений у 2012 році, проте до музею в штаб-квартирі Агентства цей Мі-17 прибув лише у 2018 році.
—
1-2 фото - команда ЦРУ для операції Jawbreaker.
3 фото - оперативники ЦРУ на борту Мі-17.
4 фото - вертоліт Мі-17 ЦРУ на аеродромі в Душанбе, Таджикистан, 19 вересня 2001 року.
5 фото - Мі-17 з бортовим номером 91101 на хвостовій частині перевозить першу команду ЦРУ Jawbreaker в Афганістан, 26 вересня 2001.
6 фото - Бортмеханік ЦРУ оновлює фарбу на бортовому номері вертольота через два дні після прибуття в долину Панджшир.
7 фото - Мі-17 Jawbreaker в Меморіальному саду в штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія.
#США #ЦРУ #USSOF #Історія
First Division
Оператори спеціальної човнової служби (SBS), американські спецпризначенці з 5-ої групи ССО та співробітники ЦРУ біля місця повстання ув'язнених талібів в форті Кала-і-Джанга, Афганістан, у 2001 році. SBS діяли у складі об’єднаних британсько-американських…
Оператори SBS відвідують форт Кала-і-Джанга в січні 2002 року, за місяць після придушення повстання талібів.
Про цю операцію ви можете почути в короткому відео на нашому Youtube, або прочитати в пості, на який посилається цей пост.
–
SBS operators visit the Qala-i-Jangi Fort in January 2002, a month after the Taliban insurgency was crushed.
You can hear about this operation in a short video on our Youtube, or read about it in the post linked to in this post.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Про цю операцію ви можете почути в короткому відео на нашому Youtube, або прочитати в пості, на який посилається цей пост.
–
SBS operators visit the Qala-i-Jangi Fort in January 2002, a month after the Taliban insurgency was crushed.
You can hear about this operation in a short video on our Youtube, or read about it in the post linked to in this post.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Сорок п’ять років тому, 5 травня 1980 року, Лондон став свідком однієї з найвідоміших спецоперацій у сучасній історії – штурму іранського посольства на Прінсес Гейт, відомого як операція «Німрод».
Ця подія продемонструвала світові важливість якісної підготовки спеціальних антитерористичних підрозділів й високий професіоналізм британської Спеціальної повітряної служби (SAS).
Перебіг подій:
30 квітня 1980 року шестеро озброєних терористів, які називали себе членами «Демократичного революційного руху за визволення Арабістану», увірвалися до іранського посольства в Лондоні.
Вони захопили 26 заручників, серед яких були співробітники посольства, відвідувачі та поліцейський, що охороняв будівлю. Терористи вимагали автономії для іранської провінції Хузестан, звільнення політичних в’язнів та безпечний відхід з Великої Британії.
Протягом шести днів уряд Великої Британії на чолі з прем’єр-міністром Маргарет Тетчер вів переговори з терористами, намагаючись мирно врегулювати ситуацію. Однак 5 травня криза досягла кульмінації: терористи стратили одного із заручників – Аббаса Лавасані, прес-аташе посольства – і викинули його тіло на вулицю. Цей акт став сигналом для уряду, що подальші переговори неможливі.
О 19:23 за місцевим часом SAS розпочала штурм. Операція була ретельно спланована: бійці SAS, одягнені в чорну уніформу, із застосуванням світлошумових гранат, вибухівки та точної координації увірвалися до будівлі через вікна, дах і двері. За лічені хвилини вони ліквідували п’ятьох терористів і врятували всіх заручників, окрім одного, який загинув під час штурму. Шостий терорист був захоплений живим і згодом постав перед судом.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
🦍 First Division
Ця подія продемонструвала світові важливість якісної підготовки спеціальних антитерористичних підрозділів й високий професіоналізм британської Спеціальної повітряної служби (SAS).
Перебіг подій:
30 квітня 1980 року шестеро озброєних терористів, які називали себе членами «Демократичного революційного руху за визволення Арабістану», увірвалися до іранського посольства в Лондоні.
Вони захопили 26 заручників, серед яких були співробітники посольства, відвідувачі та поліцейський, що охороняв будівлю. Терористи вимагали автономії для іранської провінції Хузестан, звільнення політичних в’язнів та безпечний відхід з Великої Британії.
Протягом шести днів уряд Великої Британії на чолі з прем’єр-міністром Маргарет Тетчер вів переговори з терористами, намагаючись мирно врегулювати ситуацію. Однак 5 травня криза досягла кульмінації: терористи стратили одного із заручників – Аббаса Лавасані, прес-аташе посольства – і викинули його тіло на вулицю. Цей акт став сигналом для уряду, що подальші переговори неможливі.
О 19:23 за місцевим часом SAS розпочала штурм. Операція була ретельно спланована: бійці SAS, одягнені в чорну уніформу, із застосуванням світлошумових гранат, вибухівки та точної координації увірвалися до будівлі через вікна, дах і двері. За лічені хвилини вони ліквідували п’ятьох терористів і врятували всіх заручників, окрім одного, який загинув під час штурму. Шостий терорист був захоплений живим і згодом постав перед судом.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM