Боєць DEVGRU ВМС США Джеймс Хатч після отримання поранення на завданні по поверненню дезертира Боуі Бергдала у 2009 році, Афганістан.
Цікавий факт: У серіалі SEAL також присутній цей момент з історії, скоріш за все член команди "Браво" Соні Квін є аллюзією на Джеймса Хатча. По сюжету Соні також брав участь у цій операції і отримав поранення.
#США #ВМС #DEVGRU #SEAL #Афганістан #Фото #Історія
Цікавий факт: У серіалі SEAL також присутній цей момент з історії, скоріш за все член команди "Браво" Соні Квін є аллюзією на Джеймса Хатча. По сюжету Соні також брав участь у цій операції і отримав поранення.
#США #ВМС #DEVGRU #SEAL #Афганістан #Фото #Історія
Сьогодні 29-та річниця подій у Сомалі, які у всьому світі знають з фільму "Падіння чорного яструба".
Представляємо рідкісні кадри, що зроблені 3-го жовтня під час спроби захоплення лідерів клану М.Айдіда, тоді сталася знаменита битва в Могадішо, результатом якої стала загибель 18(за деякими версіями 19) американців.
#США #Сомалі #Delta #Фото #Історія
Представляємо рідкісні кадри, що зроблені 3-го жовтня під час спроби захоплення лідерів клану М.Айдіда, тоді сталася знаменита битва в Могадішо, результатом якої стала загибель 18(за деякими версіями 19) американців.
#США #Сомалі #Delta #Фото #Історія
First Division
Оперативники німецького GSG-9 та шведських National Task Force (Nationella insatsstyrkan) під час спільних навчань під егідою ATLAS-Verbund. Фото 2024 року. Operatives of the German GSG-9 and the Swedish National Task Force (Nationella insatsstyrkan) during…
ATLAS-Verbund (дослівно "Мережа ATLAS") - асоціація поліцейських спецпідрозділів країн Європи, насамперед ЄС.
Хоча перші розробки почались ще в кінці 1990-х, ця асоціація бере свій початок у ранніх 2000-х. Поштовхом для початку оперативних розробок стали теракти 11 вересня 2001. У жовтні того року відбулася перша нарада командування спецпідрозділів поліції, основну роботу з розробки виконували GSG 9 (Німеччина), EKO Cobra (Австрія), GIGN (Франція), DSU (Бельгія) та DSI (Нідерланди).
Спочатку, з 2001 року асоціація була створена неофіційно, основними задачами були обмін інформації та співпраця між підрозділами у навчанні. В 2008 році вона була офіційно оформлена рішенням Ради ЄС, що розширило функції ATLAS, включивши надання допомоги іншій державі-члену асоціації по запиту.
У 2018 році в рамках Європейського контртерористичного центру Європолу (ECTC) у Гаазі, було створено офіс підтримки ATLAS, що посилило роль мережі ATLAS у європейських правоохоронних організаціях.
Зараз ця асоціація налічує 38 спецпідрозділів з 27 країн Європи. З цікавого - держави-учасниці ATLAS, які не є членами ЄС - мають всі однакові можливості крім права голосу в цій асоціації.
На фото - співробітники бельгійського DSU, французького GIGN та люксембурзького USP під час спільних навчань Atlas Common Challenge 2013 у Брюсселі.
#Історія
Хоча перші розробки почались ще в кінці 1990-х, ця асоціація бере свій початок у ранніх 2000-х. Поштовхом для початку оперативних розробок стали теракти 11 вересня 2001. У жовтні того року відбулася перша нарада командування спецпідрозділів поліції, основну роботу з розробки виконували GSG 9 (Німеччина), EKO Cobra (Австрія), GIGN (Франція), DSU (Бельгія) та DSI (Нідерланди).
Спочатку, з 2001 року асоціація була створена неофіційно, основними задачами були обмін інформації та співпраця між підрозділами у навчанні. В 2008 році вона була офіційно оформлена рішенням Ради ЄС, що розширило функції ATLAS, включивши надання допомоги іншій державі-члену асоціації по запиту.
У 2018 році в рамках Європейського контртерористичного центру Європолу (ECTC) у Гаазі, було створено офіс підтримки ATLAS, що посилило роль мережі ATLAS у європейських правоохоронних організаціях.
Зараз ця асоціація налічує 38 спецпідрозділів з 27 країн Європи. З цікавого - держави-учасниці ATLAS, які не є членами ЄС - мають всі однакові можливості крім права голосу в цій асоціації.
На фото - співробітники бельгійського DSU, французького GIGN та люксембурзького USP під час спільних навчань Atlas Common Challenge 2013 у Брюсселі.
#Історія
First Division
Генерал Норман Шварцкопф, командуючий сил міжнародної коаліції в операції "Буря в пустелі", під час візитів до підрозділів союзників, які брали участь в операції. Люди в цивільному одязі біля нього - оператори Дельти, які були залучені до охорони генерала.…
В тему про операторів "Дельти" в супроводі генерала Нормана Шварцкопфа є доволі цікава історія.
На фото - ВІльям Ф. "Білл" Кронін (William F. "Bill" Cronin III), і існує думка, що цей оператор став основою образу персонажа Стіва Форсінга з серії фільмів "Сікаріо", якого зіграв актор Джеффрі Донован.
Альтернативна думка, яка помилково поширилась в мережі останніми роками - що на фото Майк Вайнінг, інший оператор "Дельти", який служив разом з Вільямом Кроніном.
Сам Майк в одному з інтерв'ю спростував це, і розповів що вони з Вільямом є хорошими друзями, служили разом у "Дельті", проте в той момент Майк був на іншому завданні, і саме Вільям фігурує на фотографіях.
#Історія
На фото - ВІльям Ф. "Білл" Кронін (William F. "Bill" Cronin III), і існує думка, що цей оператор став основою образу персонажа Стіва Форсінга з серії фільмів "Сікаріо", якого зіграв актор Джеффрі Донован.
Альтернативна думка, яка помилково поширилась в мережі останніми роками - що на фото Майк Вайнінг, інший оператор "Дельти", який служив разом з Вільямом Кроніном.
Сам Майк в одному з інтерв'ю спростував це, і розповів що вони з Вільямом є хорошими друзями, служили разом у "Дельті", проте в той момент Майк був на іншому завданні, і саме Вільям фігурує на фотографіях.
#Історія
Як вкрасти Ми-24 серед пустелі?
Відповідь на це питання має 160-й авіаційний полк Спецільних операцій США, який у 1988 році виконав операцію Mount Hope III.
У квітні 1987 під час ведення бойових дій між лівійськими та чадськими збройними силами, лівійські ПС застосовували експортні Ми-24, що поставлялися Радянським Союзом.
Один з таких Ми-24 був захоплений французькими та чадськими військовими практично у непошкодженому стані з повним оснащенням та озброєнням, коли його екіпаж з технічних причин залишив гелікоптер. Знайдений борт перемістили до сховища у Уаді-Дум.
Дізнавшись про цей випадок, Державний департамент США звернувся до уряду Чаду з проханням забрати Ми-24, на що отримав дозвіл.
Американські військові розробили план евакуації Ми-24. На території США на навчальному центрі «Вайт Сенд Місайл Рейндж» було проведене тренування з екіпажами, які тягали бочки з водою для імітації Ми-24.
10 червня 1988 військові пілоти 160-го полку з вертольотами MH-47, та 75 військових підтримки приземлилися літаком C-5 «Ґелексі» в міжнародному аеропорту Нджамени. Французи надали підтримку силами одного зі своїх підрозділів та декількома літаками Mirage F.1, що прикривали з повітря.
Екіпажі швидко підготували свої бойові машини до перельоту й незабаром вилетіли в напрямку Уаді-Дум, де досі зберігався радянський вертоліт. Політ проводився на відстань 800 км над пустелею на малих висотах для запобігання виявлення засобами радіолокаційної розвідки Лівії.
Отримавши Ми-24, американці зачепили його на зовнішню підвісну систему й в такій спарці повернули у зворотному напрямку на столицю країни. На шляху перельоту вони зупинялися на проміжних пунктах дозаправлення й допомоги у Фая-Ларжо та Муссоро, де відновлювалися та відпочивали. Пункти розгорталися за рахунок команд допомоги на двох C-130 «Геркулес».
Попри пилових бур та негоди, обидва «Чінука» з важливим вантажем прибули до Нджамени, де Ми-24 був разом з MH-47 завантажений у C-5 «Ґелексі».
#США #Історія
Відповідь на це питання має 160-й авіаційний полк Спецільних операцій США, який у 1988 році виконав операцію Mount Hope III.
У квітні 1987 під час ведення бойових дій між лівійськими та чадськими збройними силами, лівійські ПС застосовували експортні Ми-24, що поставлялися Радянським Союзом.
Один з таких Ми-24 був захоплений французькими та чадськими військовими практично у непошкодженому стані з повним оснащенням та озброєнням, коли його екіпаж з технічних причин залишив гелікоптер. Знайдений борт перемістили до сховища у Уаді-Дум.
Дізнавшись про цей випадок, Державний департамент США звернувся до уряду Чаду з проханням забрати Ми-24, на що отримав дозвіл.
Американські військові розробили план евакуації Ми-24. На території США на навчальному центрі «Вайт Сенд Місайл Рейндж» було проведене тренування з екіпажами, які тягали бочки з водою для імітації Ми-24.
10 червня 1988 військові пілоти 160-го полку з вертольотами MH-47, та 75 військових підтримки приземлилися літаком C-5 «Ґелексі» в міжнародному аеропорту Нджамени. Французи надали підтримку силами одного зі своїх підрозділів та декількома літаками Mirage F.1, що прикривали з повітря.
Екіпажі швидко підготували свої бойові машини до перельоту й незабаром вилетіли в напрямку Уаді-Дум, де досі зберігався радянський вертоліт. Політ проводився на відстань 800 км над пустелею на малих висотах для запобігання виявлення засобами радіолокаційної розвідки Лівії.
Отримавши Ми-24, американці зачепили його на зовнішню підвісну систему й в такій спарці повернули у зворотному напрямку на столицю країни. На шляху перельоту вони зупинялися на проміжних пунктах дозаправлення й допомоги у Фая-Ларжо та Муссоро, де відновлювалися та відпочивали. Пункти розгорталися за рахунок команд допомоги на двох C-130 «Геркулес».
Попри пилових бур та негоди, обидва «Чінука» з важливим вантажем прибули до Нджамени, де Ми-24 був разом з MH-47 завантажений у C-5 «Ґелексі».
#США #Історія
Оператор Синьої команди DEVGRU з Heckler & Koch MP7. Афганістан, середина-кінець 2000-х.
На фото - Коул Факлер, "морський котик" ВМС США, а після того один з співзасновників GBRS Group.
---
DEVGRU Blue Squadron operator with Heckler & Koch MP7. Afghanistan, mid-late 2000s.
In the photo - Cole Fackler, a US Navy SEAL, and later one of the co-founders of GBRS Group.
#США #USSOF #Історія #Фото
#USA #History #Photo
На фото - Коул Факлер, "морський котик" ВМС США, а після того один з співзасновників GBRS Group.
---
DEVGRU Blue Squadron operator with Heckler & Koch MP7. Afghanistan, mid-late 2000s.
In the photo - Cole Fackler, a US Navy SEAL, and later one of the co-founders of GBRS Group.
#США #USSOF #Історія #Фото
#USA #History #Photo
Оператори британського SAS. Ймовірно Афганістан, кінець 2010х.
Зліва - Джей К. (Jay C.), який зараз є частиною команди проекту GBRS Group.
---
Operators of the british SAS. Probably Afghanistan, late 2010s.
On the left is Jay C., who is now part of the GBRS Group.
#Британія #UKSOF #Історія #Фото
#Britain #History #Photo
Зліва - Джей К. (Jay C.), який зараз є частиною команди проекту GBRS Group.
---
Operators of the british SAS. Probably Afghanistan, late 2010s.
On the left is Jay C., who is now part of the GBRS Group.
#Британія #UKSOF #Історія #Фото
#Britain #History #Photo
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Троє північнокорейських агентів були вбиті під час спроби перетнути демілітаризовану зону в Південну Корею в червні 1983 року.
Чоловіків помітили південнокорейські військові під час перепливу річки Імджін поблизу міста Мунсан. Коли вони опинились на зручній відстані, по ним відкрили вогонь з гвинтівок та закидали гранатами.
Агенти мали при собі 7,65-мм чеські пістолети-кулемети Škorpion vz. 61, пістолети .25ACP FN Baby Browning з саморобними глушниками, кілька гранат, а також карти, продукти харчування, південнокорейську військову форму, радіоприймачі, біноклі, фотоапарат і південнокорейську валюту.
З моменту закінчення військових дій у 1953 році відбулися сотні інцидентів за участю північнокорейських агентів. Оскільки Північній Кореї не вистачає значних засобів повітряної розвідки або технологічних засобів, вони часто покладаються на людські ресурси розвідки в Південній Кореї. Було багато випадків перехоплення таких команд плавців, а також мініатюрних підводних човнів, які скидали шпигунів або розвідувальні групи на узбережжі.
Найвідомішим інцидентом було, мабуть, вторгнення в Каннин у 1996 році, під час якого північнокорейський підводний човен сів на мілину, і екіпаж був змушений тікати вглиб країни. 25 із 26 північнокорейців були вбиті протягом наступних кількох місяців, коли вони розсіялися по всьому регіону, причому один коммандос, як вважають, успішно втік по суші та повернувся до Північної Кореї.
Джерело
#Історія #History
Чоловіків помітили південнокорейські військові під час перепливу річки Імджін поблизу міста Мунсан. Коли вони опинились на зручній відстані, по ним відкрили вогонь з гвинтівок та закидали гранатами.
Агенти мали при собі 7,65-мм чеські пістолети-кулемети Škorpion vz. 61, пістолети .25ACP FN Baby Browning з саморобними глушниками, кілька гранат, а також карти, продукти харчування, південнокорейську військову форму, радіоприймачі, біноклі, фотоапарат і південнокорейську валюту.
З моменту закінчення військових дій у 1953 році відбулися сотні інцидентів за участю північнокорейських агентів. Оскільки Північній Кореї не вистачає значних засобів повітряної розвідки або технологічних засобів, вони часто покладаються на людські ресурси розвідки в Південній Кореї. Було багато випадків перехоплення таких команд плавців, а також мініатюрних підводних човнів, які скидали шпигунів або розвідувальні групи на узбережжі.
Найвідомішим інцидентом було, мабуть, вторгнення в Каннин у 1996 році, під час якого північнокорейський підводний човен сів на мілину, і екіпаж був змушений тікати вглиб країни. 25 із 26 північнокорейців були вбиті протягом наступних кількох місяців, коли вони розсіялися по всьому регіону, причому один коммандос, як вважають, успішно втік по суші та повернувся до Північної Кореї.
Джерело
#Історія #History
First Division
Бійці 148-ої батареї передового спостереження "Мейктіла" (англ.: "Meiktila" Commando Forward Observation) Battery Британської армії під час тренувань на воді. Фото 2021 року. --- Soldiers of the 148 (Meiktila) Commando Forward Observation Battery of the…
148 "Meiktila" Commando Forward Observation Battery Royal Artillery / 148-а батарея командос передового спостереження "Мейктіла"
"Мейктіла" - це унікальний підрозділ британської армії та Королівського флоту, який надає групи вогневої підтримки (Fire Support Teams / FST; раніше називалися передовими спостережними групами / Forward Observation parties).
Ці підрозділи відповідають за контроль та координацію ракетно-бомбових ударів ВМС Королівського флоту та кораблів союзників, а також артилерії 29 полку командос Королівської артилерії.
148 батарея базується на одній базі з Спеціальною човновою службою (Special Boat Service / SBS) в Пулі, графство Дорсет.
Бійці проходять спеціальну підготовку, в тому числі парашутну та на човнах.
Підрозділ створений ще в часи Другої світової війни. Був задіяний в Фолклендській війні, де бійці підрозділу працювали спільно з SAS та SBS.
Брали участь в війні в Перській затоці, включаючи операцію SBS з відновлення контролю над Британським посольством у Кувейті в 1991 році, де команда з "Мейктіли" заходила в посольство разом з SBS. Пізніше в 1991 році вони брали участь в операції SAFE HAVEN в Північному Іраку.
148-а батарея була розгорнута разом із 3-ою бригадою британських коммандос в рамках операції «Телік» («Operation Telic» - кодова назва, під якою проводилися всі військові операції Сполученого Королівства в Іраку між початком вторгнення 19 березня 2003 року та виведенням останніх британських сил, 22 травня 2011 року).
Групи вогневої підтримки 148-ої батареї розгортались з 3-ою бригадою коммандос під час турів в провінцію Гільменд, Афганістан.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
"Мейктіла" - це унікальний підрозділ британської армії та Королівського флоту, який надає групи вогневої підтримки (Fire Support Teams / FST; раніше називалися передовими спостережними групами / Forward Observation parties).
Ці підрозділи відповідають за контроль та координацію ракетно-бомбових ударів ВМС Королівського флоту та кораблів союзників, а також артилерії 29 полку командос Королівської артилерії.
148 батарея базується на одній базі з Спеціальною човновою службою (Special Boat Service / SBS) в Пулі, графство Дорсет.
Бійці проходять спеціальну підготовку, в тому числі парашутну та на човнах.
Підрозділ створений ще в часи Другої світової війни. Був задіяний в Фолклендській війні, де бійці підрозділу працювали спільно з SAS та SBS.
Брали участь в війні в Перській затоці, включаючи операцію SBS з відновлення контролю над Британським посольством у Кувейті в 1991 році, де команда з "Мейктіли" заходила в посольство разом з SBS. Пізніше в 1991 році вони брали участь в операції SAFE HAVEN в Північному Іраку.
148-а батарея була розгорнута разом із 3-ою бригадою британських коммандос в рамках операції «Телік» («Operation Telic» - кодова назва, під якою проводилися всі військові операції Сполученого Королівства в Іраку між початком вторгнення 19 березня 2003 року та виведенням останніх британських сил, 22 травня 2011 року).
Групи вогневої підтримки 148-ої батареї розгортались з 3-ою бригадою коммандос під час турів в провінцію Гільменд, Афганістан.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
First Division
Спільне тренування операторів 22-ого полку SAS та 658-ої ескадрильї Армійського авіаційного корпусу британської армії. Фото 2019 року. --- Joint training of 22nd SAS Regiment and 658 Squadron of the Army Air Corps of the British Army. Photo of 2019. #Британія…
На кадрах роботи та тренувань 22-ого полку SAS часто можна побачити вертольоти Eurocopter AS365 N3 Dauphin.
Ці вертольоти належать до 658-ої ескадрильї Армійського авіаційного корпусу (658 Squadron AAC) британської армії.
Ця ескадрилья надає цілеспрямовану авіаційну підтримку в внутрішніх контртерористичних (CT) та бойових пошуково-рятувальних (Combat search and rescue / CSAR) операціях 22-ому полку SAS. Входить до складу Об'єднаного авіаційного крила спеціального призначення (Joint Special Forces Aviation Wing).
Відомо про декілька випадків бойового застосування вертольотів Dauphin 658-ої ескадрильї підрозділами SAS - під час терористичного акту в Лондоні 3 червня 2017 та під час інциденту на борту контейнеровозу Grande Tema в гирлі Темзи 21 грудня 2018 року.
Фото - Dauphin з операторами SAS на борту приземляється на Лондонському мосту під час терористичної атаки 3 червня 2017 року.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Ці вертольоти належать до 658-ої ескадрильї Армійського авіаційного корпусу (658 Squadron AAC) британської армії.
Ця ескадрилья надає цілеспрямовану авіаційну підтримку в внутрішніх контртерористичних (CT) та бойових пошуково-рятувальних (Combat search and rescue / CSAR) операціях 22-ому полку SAS. Входить до складу Об'єднаного авіаційного крила спеціального призначення (Joint Special Forces Aviation Wing).
Відомо про декілька випадків бойового застосування вертольотів Dauphin 658-ої ескадрильї підрозділами SAS - під час терористичного акту в Лондоні 3 червня 2017 та під час інциденту на борту контейнеровозу Grande Tema в гирлі Темзи 21 грудня 2018 року.
Фото - Dauphin з операторами SAS на борту приземляється на Лондонському мосту під час терористичної атаки 3 червня 2017 року.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Оператори спеціальної човнової служби (SBS), американські спецпризначенці з 5-ої групи ССО та співробітники ЦРУ біля місця повстання ув'язнених талібів в форті Кала-і-Джанга, Афганістан, у 2001 році.
SBS діяли у складі об’єднаних британсько-американських сил швидкого реагування (QRF), які базувалися в сусідньому місті Мазарі-Шаріф.
Кілька сотень ув’язнених у форті талібів повстали, увірвалися в збройовий склад і спробували вийти звідти з боєм. QRF були викликані на місце і невдовзі втягнуті у тривалий бій, який тривав з 25 листопада до 1 грудня.
Крім цього, в тому бою були задіяні війська прозахідного Північного альянсу Афганістану, їх танки, а також масова підтримка авіації США.
Згодом, повстання було придушене, і по деяким даним тоді загинуло близько 600 людей - більше 300 талібів, біля 300 бійців генарала Дустума та один американець, співробітник ЦРУ Джонні Майкл «Майк» Спанн. 86 повстанців вижило.
Джонні Майкл Спанн став першим американцем, який загинув у бою під час вторгнення Сполучених Штатів до Афганістану в 2001 році.
#Британія #США #UKSOF #USSOF #Відео #Історія
#Britain #USA #Video #History
SBS діяли у складі об’єднаних британсько-американських сил швидкого реагування (QRF), які базувалися в сусідньому місті Мазарі-Шаріф.
Кілька сотень ув’язнених у форті талібів повстали, увірвалися в збройовий склад і спробували вийти звідти з боєм. QRF були викликані на місце і невдовзі втягнуті у тривалий бій, який тривав з 25 листопада до 1 грудня.
Крім цього, в тому бою були задіяні війська прозахідного Північного альянсу Афганістану, їх танки, а також масова підтримка авіації США.
Згодом, повстання було придушене, і по деяким даним тоді загинуло близько 600 людей - більше 300 талібів, біля 300 бійців генарала Дустума та один американець, співробітник ЦРУ Джонні Майкл «Майк» Спанн. 86 повстанців вижило.
Джонні Майкл Спанн став першим американцем, який загинув у бою під час вторгнення Сполучених Штатів до Афганістану в 2001 році.
#Британія #США #UKSOF #USSOF #Відео #Історія
#Britain #USA #Video #History
Фото зроблене на базі К2 ЦРУ в Узбекистані, 2001 рік.
Це була команда Alpha - перші американці в тилу Талібану після 11 вересня.
Вони стоять перед «Чорним яструбом», який доставив їх до Афганістану тієї ночі.
Оператори ЦРУ приземлилися в долині Дар'я Суф, обʼєднатись з афганським воєначальником узбекського походженн Абдулом Рашидом Достумом. Один з восьми не повернувся.
Задній ряд, зліва направо: Алекс Ернандес, Скотт Спеллмайєр, Джей Р. Сігер, Марк Раузенбергер, Девід Тайсон, Майк Спанн.
Перший ряд: Енді (тільки ім'я - все ще служить в ЦРУ), - Джастін Сапп, капітан зелених беретів. Гелікоптер належав 160-му SOAR.
Майк Спанн згодом загинув під час подавлення бунту увʼязнених талібів, про який ви можете дізнатися у нашому новому міні-відео на YouTube.
#США #Історія #USSOF #Відео
Це була команда Alpha - перші американці в тилу Талібану після 11 вересня.
Вони стоять перед «Чорним яструбом», який доставив їх до Афганістану тієї ночі.
Оператори ЦРУ приземлилися в долині Дар'я Суф, обʼєднатись з афганським воєначальником узбекського походженн Абдулом Рашидом Достумом. Один з восьми не повернувся.
Задній ряд, зліва направо: Алекс Ернандес, Скотт Спеллмайєр, Джей Р. Сігер, Марк Раузенбергер, Девід Тайсон, Майк Спанн.
Перший ряд: Енді (тільки ім'я - все ще служить в ЦРУ), - Джастін Сапп, капітан зелених беретів. Гелікоптер належав 160-му SOAR.
Майк Спанн згодом загинув під час подавлення бунту увʼязнених талібів, про який ви можете дізнатися у нашому новому міні-відео на YouTube.
#США #Історія #USSOF #Відео
Це звучить як фантастика, але колись давно, у 1959-1967 роках, під твощею гренландських снігів та льодових пластів функціонувала американська військова база Camp Century.
У 1996 році, після розсекречення документів, стало відомо, що Camp Century був пілотним поселенням для проекту «Крижаний черв'як».
Його метою було створення мережі стартових майданчиків для ядерних ракет, здатних витримати аналогічний удар противника. Ракети у Гренландію так і не доставили, бо Данія не дала на це згоду.
База складалася з 21 тунелю загальною довжиною у 3,0 кілометри. Енергопостачання здійснювалося ядерним реактором.
Проєкт «Крижаний черв'як» було закрито після того, як з'ясувалося, що гренландський крижаний щит не такий стабільний, як передбачалося спочатку, і що концепція базування ракет нездійсненна.
Реактор був знятий, а Camp Century покинутий. Однак ядерні відходи реактора залишаються похованими під льодом і снігом.
#США #Історія #Фото
У 1996 році, після розсекречення документів, стало відомо, що Camp Century був пілотним поселенням для проекту «Крижаний черв'як».
Його метою було створення мережі стартових майданчиків для ядерних ракет, здатних витримати аналогічний удар противника. Ракети у Гренландію так і не доставили, бо Данія не дала на це згоду.
База складалася з 21 тунелю загальною довжиною у 3,0 кілометри. Енергопостачання здійснювалося ядерним реактором.
Проєкт «Крижаний черв'як» було закрито після того, як з'ясувалося, що гренландський крижаний щит не такий стабільний, як передбачалося спочатку, і що концепція базування ракет нездійсненна.
Реактор був знятий, а Camp Century покинутий. Однак ядерні відходи реактора залишаються похованими під льодом і снігом.
#США #Історія #Фото
Як завлено, на фото - оператори DEVGRU стрибають з парашутом під час операції з звільнення Філіпа Волтона на півночі Нігерії.
Філіп Волтон був викрадений рано вранці 27 жовтня 2020 року, на очах його сім'ї, шістьма бойовиками, озброєними автоматами Калашникова, з своєї ферми в Массалаті на півдні Нігеру.
Як свідчать джерела, спочатку викрадачі вимагали від нього гроші, але коли він зміг запропонувати лише 40 доларів - викрали його. Потім в телефонній розмові вони вимагали в батька Волтона викуп в розмірі 1 мільйону доларів.
Вже 31 жовтня, за розвідувальними даними, наданими ЦРУ, оператори Naval Special Warfare Development Group провели нічний рейд. Близько 30 спецпризначенців були перекинуті в район виконання завдання на CV-22 Osprey з 352-го крила спеціальних операцій КСО ВПС США.
В районі виконання бійці стрибнули з парашутами, після чого пройшли близько п'яти кілометрів пішки до місця, де утримували Волтона. Вже на місці відбувся короткий, але інтенсивний бій, в якому 6 з 7 бойовиків були вбиті, а Волтон звільнений. Американці під час бою не постраждали.
Крім цього, є інформація що в операції задіювались також літак AC-130J Ghostrider з 352-го крила спеціальних операцій (надавав підтримку з повітря), п'ять літаків KC-135 Stratotankers з 100-го крила дозаправки ВПС США та один літак P-8A Poseidon ВМС США.
Згодом, офіційні особи з МО та Держдепу США заявляли, що викрадачі не пов'язані з жодною терористичною організацією, хоча за деякими версіями, мали намір продати заручника озброєним терористичним групам в цьому районі.
#США #Історія #Фото
Філіп Волтон був викрадений рано вранці 27 жовтня 2020 року, на очах його сім'ї, шістьма бойовиками, озброєними автоматами Калашникова, з своєї ферми в Массалаті на півдні Нігеру.
Як свідчать джерела, спочатку викрадачі вимагали від нього гроші, але коли він зміг запропонувати лише 40 доларів - викрали його. Потім в телефонній розмові вони вимагали в батька Волтона викуп в розмірі 1 мільйону доларів.
Вже 31 жовтня, за розвідувальними даними, наданими ЦРУ, оператори Naval Special Warfare Development Group провели нічний рейд. Близько 30 спецпризначенців були перекинуті в район виконання завдання на CV-22 Osprey з 352-го крила спеціальних операцій КСО ВПС США.
В районі виконання бійці стрибнули з парашутами, після чого пройшли близько п'яти кілометрів пішки до місця, де утримували Волтона. Вже на місці відбувся короткий, але інтенсивний бій, в якому 6 з 7 бойовиків були вбиті, а Волтон звільнений. Американці під час бою не постраждали.
Крім цього, є інформація що в операції задіювались також літак AC-130J Ghostrider з 352-го крила спеціальних операцій (надавав підтримку з повітря), п'ять літаків KC-135 Stratotankers з 100-го крила дозаправки ВПС США та один літак P-8A Poseidon ВМС США.
Згодом, офіційні особи з МО та Держдепу США заявляли, що викрадачі не пов'язані з жодною терористичною організацією, хоча за деякими версіями, мали намір продати заручника озброєним терористичним групам в цьому районі.
#США #Історія #Фото
Delta Force та SAS в "Полюванні на Скади" / "Scud Hunting" в 1991 році.
Передісторія: під час війни в Перській затоці в 1991 році, у відповідь на авіаудари коаліції, Саддам Хусейн наказав нанести серію ударів ракетами Scud* по Ізраїлю. Ці удари не були точними та ефективними з військової точки зору, проте мали великий політичний вплив. Ізраїль хотів помститися, але це, найімовірніше, розвалило б арабську коаліцію країн, які виступили на боці США проти Саддама.
*Р-17 (індекс ГРАУ — 8К14, класифікація МО США і НАТО — SS-1c Scud B).
—
Щоб заспокоїти Ізраїль, командування військ коаліції вирішило залучити Сили спеціальних операцій до полювання на Скади - США задіяли підрозділи Delta Force, які вже були розгорнуті в регіоні, а британці задіяли деякі підрозділи Спеціальної повітряної служби (SAS). Для них було швидко розроблено операцію з входу в пустелю та пошуку Скадів, їхніх пускових установок та інфраструктури.
Хоч більшість статичних пускових установок вже знищила авіація коаліції, основна проблема полягала в мобільних пускових установках, які могли працювати будь-де у величезній західно-іракській пустелі - їх було надзвичайно важко знайти з повітря.
Дельті доручили діяти в північно-західній від Аль-Каїма частині пустелі, тоді як SAS в південній. Підрозділи діяли з передової оперативної бази, розташованої на авіабазі Аль-Джуф у північній саудівській пустелі.
Американців до районів операцій і назад доставляли гелікоптери MH-60 і MH-47 зі 160-го авіаційного полку спеціальних операцій і MH-53J Pavelow III з 1-го крила спеціальних операцій КСО ВПС, що базується в Аль-Джуфі. Деякі наземні підрозділи Delta пересувались на модифікованих HMMWV у супроводі швидкохідних машин і мотоциклів. Подібним чином кілька підрозділів SAS на Land Rover проникли через саудівський кордон до Іраку.
Потрапивши в Ірак, групи встановили приховані спостережні пости уздовж основних відомих маршрутів постачання. Коли наземні команди знаходили пускові установки чи їх інфраструктуру, вони викликали літаки коаліції для авіаудару по цілі, яку вони позначали лазерними цілевказівниками.
Спеціалісти також шукали та атакували інфраструктуру командування та управління, пов’язану з Scud. Мобільні пускові установки для виконання своїх завдань потребували зв’язку з центральним командуванням, тому використовували мережу волоконно-оптичних кабелів для зв’язку. Щоразу, коли SAS знаходили ці кабелі, вони знищували їх вибухівкою. Також здійснювались рейди на станції зв'язку, такі як операція «Victor Two».
Під час "полювання" один з піших патрулів SAS із 8 осіб з кодовою назвою «Bravo Two Zero» був скомпрометований і втягнутий в тяжкий бій, в результаті чого кілька солдатів SAS були вбиті або взяті в полон, а один пішки зміг втекти до Сирії.
Книга «Дельта» Террі Грізволда та Д.М. Джангреко також описує операцію, під час якої, через нестачу вертольотів, невелика команда операторів Дельти виконала HAHO-стрибок з літака C-141b Starlifter ВПС США.
Опинившись на землі, підрозділ встановив спостережний пункт поблизу маршруту постачання. Помітивши ймовірний конвой, вони викликали серію повітряних ударів американських та британських штурмовиків.
Пізніше, коли спецпризначенці намагалися тихо покинути територію, вони наштовхнулися на іракський піший патруль. Зав'язалася коротка перестрілка, в результаті якої один американець загинув і ще один отримав серйозні поранення.
Як заявляє джерело, евакуація пораненого солдата відбулась з допомогою системи підйому з землі Fulton surface-to-air recovery system / STARS на літаку MC-130, а решту підрозділу евакуював MH-60.
Після війни військові аналітики почали сумніватися, чи справді ССО коаліції змогли знищити всі пускові установки Скадів - сумніви виникали через велику кількість приманок, які, як вважається, розгорнули іракці.
#Британія #США #UKSOF #USSOF #Історія
#Britain #USA #History
Передісторія: під час війни в Перській затоці в 1991 році, у відповідь на авіаудари коаліції, Саддам Хусейн наказав нанести серію ударів ракетами Scud* по Ізраїлю. Ці удари не були точними та ефективними з військової точки зору, проте мали великий політичний вплив. Ізраїль хотів помститися, але це, найімовірніше, розвалило б арабську коаліцію країн, які виступили на боці США проти Саддама.
*Р-17 (індекс ГРАУ — 8К14, класифікація МО США і НАТО — SS-1c Scud B).
—
Щоб заспокоїти Ізраїль, командування військ коаліції вирішило залучити Сили спеціальних операцій до полювання на Скади - США задіяли підрозділи Delta Force, які вже були розгорнуті в регіоні, а британці задіяли деякі підрозділи Спеціальної повітряної служби (SAS). Для них було швидко розроблено операцію з входу в пустелю та пошуку Скадів, їхніх пускових установок та інфраструктури.
Хоч більшість статичних пускових установок вже знищила авіація коаліції, основна проблема полягала в мобільних пускових установках, які могли працювати будь-де у величезній західно-іракській пустелі - їх було надзвичайно важко знайти з повітря.
Дельті доручили діяти в північно-західній від Аль-Каїма частині пустелі, тоді як SAS в південній. Підрозділи діяли з передової оперативної бази, розташованої на авіабазі Аль-Джуф у північній саудівській пустелі.
Американців до районів операцій і назад доставляли гелікоптери MH-60 і MH-47 зі 160-го авіаційного полку спеціальних операцій і MH-53J Pavelow III з 1-го крила спеціальних операцій КСО ВПС, що базується в Аль-Джуфі. Деякі наземні підрозділи Delta пересувались на модифікованих HMMWV у супроводі швидкохідних машин і мотоциклів. Подібним чином кілька підрозділів SAS на Land Rover проникли через саудівський кордон до Іраку.
Потрапивши в Ірак, групи встановили приховані спостережні пости уздовж основних відомих маршрутів постачання. Коли наземні команди знаходили пускові установки чи їх інфраструктуру, вони викликали літаки коаліції для авіаудару по цілі, яку вони позначали лазерними цілевказівниками.
Спеціалісти також шукали та атакували інфраструктуру командування та управління, пов’язану з Scud. Мобільні пускові установки для виконання своїх завдань потребували зв’язку з центральним командуванням, тому використовували мережу волоконно-оптичних кабелів для зв’язку. Щоразу, коли SAS знаходили ці кабелі, вони знищували їх вибухівкою. Також здійснювались рейди на станції зв'язку, такі як операція «Victor Two».
Під час "полювання" один з піших патрулів SAS із 8 осіб з кодовою назвою «Bravo Two Zero» був скомпрометований і втягнутий в тяжкий бій, в результаті чого кілька солдатів SAS були вбиті або взяті в полон, а один пішки зміг втекти до Сирії.
Книга «Дельта» Террі Грізволда та Д.М. Джангреко також описує операцію, під час якої, через нестачу вертольотів, невелика команда операторів Дельти виконала HAHO-стрибок з літака C-141b Starlifter ВПС США.
Опинившись на землі, підрозділ встановив спостережний пункт поблизу маршруту постачання. Помітивши ймовірний конвой, вони викликали серію повітряних ударів американських та британських штурмовиків.
Пізніше, коли спецпризначенці намагалися тихо покинути територію, вони наштовхнулися на іракський піший патруль. Зав'язалася коротка перестрілка, в результаті якої один американець загинув і ще один отримав серйозні поранення.
Як заявляє джерело, евакуація пораненого солдата відбулась з допомогою системи підйому з землі Fulton surface-to-air recovery system / STARS на літаку MC-130, а решту підрозділу евакуював MH-60.
Після війни військові аналітики почали сумніватися, чи справді ССО коаліції змогли знищити всі пускові установки Скадів - сумніви виникали через велику кількість приманок, які, як вважається, розгорнули іракці.
#Британія #США #UKSOF #USSOF #Історія
#Britain #USA #History
Команда офіцерів SAD (Special Activities Division) ЦРУ на зустрічі з представниками Північного Альянсу в долині Панджшир, 26 вересня 2001 року.
—
Після терористичних атак 11 вересня ЦРУ ініціювало таємну операцію JAWBREAKER.
«Jawbreaker» - одночасно стала і назвою першої команди ЦРУ, яка увійшла в Афганістан після терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Команда також була відома як Команда зв'язку з Північним Афганістаном (NALT / Northern Afghanistan Liaison Team).
До цього, ЦРУ підтримувало контакти з Північним Альянсом протягом кількох років під час їх кампанії проти Талібану. Планувальникам Управління було зрозуміло, що ключем до успіху в Афганістані буде використання місцевих антиталібських сил, а саме Північного Альянсу на півночі та пуштунських племен на півдні, у поєднанні з ССО та ВПС США.
ЦРУ вважало Північний Альянс пріоритетом - якщо Талібан вдасться перемогти на півночі, за цим послідує і південь. Тому, перш ніж США могли б почати будь-які ефективні військові дії, ЦРУ мало увійти та зв’язатися з Північним Альянсом.
Наприкінці вересня 2001 року команда Jawbreaker, яка складалась з семи чоловік, прилетіла до Узбекистану на вантажному літаку L100. 26 вересня, на вертольоті Мі-17, який належав ЦРУ, вони перелетіли над горами Гіндукуш у долину Панджшир на північ від Кабула, де їх зустріли представники Північного Альянсу. Команда швидко створила оперативну базу поблизу Барака з безпечним зв’язком із контртерористичним центром ЦРУ.
Спеціалісти SAD були озброєні автоматами AK-47 зі складаними прикладами та 9-мм пістолетами Browning High Power. У них було обладнання для захищеного супутникового зв’язку, картографічне обладнання GPS і кілька мільйонів доларів готівкою.
Завдання, виконані Jawbreaker:
· Зустрічі з ключовими командувачами Північного Альянсу для забезпечення їхньої співпраці з запланованим військовим втручанням США в Афганістан.
Значна частина роботи полягала в демонстрації серйозності американських намірів. Мільйони доларів готівкою були роздані вищому керівництву Північного Альянсу, щоб вони могли придбати зброю та припаси.
· Створення спільної розвідувальної групи ЦРУ / ПА для збору та обміну інформацією про сили Талібану і Аль-Каїди на Півночі. Jawbreaker особливо цікавило місцезнаходження лідерів Аль-Каїди, включаючи Бен Ладена, а також розташування їх тренувальних таборів.
· Використовуючи GPS-пристрої, Jawbreaker нанесли на карту позиції фронту - як Північного Альянсу, так і позицій Талібану. Ці карти були надзвичайно важливими для застосування американської авіації.
· Стару британську злітно-посадкову смугу було перетворено на здатну приймати літаки L100.
· Створення підгрунтя для входу Сил спеціальних операцій США в долину Панджшир і початку операцій проти Талібану і Аль-Каїди.
SFOD-A (Special Forces Operational Detachment Alpha) з 5-ї групи спецпризначення (ODA 555) увійшли в долину в ніч на 19 жовтня та об'єдналась з командою Jawbreaker. Вони привезли з собою лазерні цілевказівники AN/PEQ-1 SOFLAM, щоб наводити високоточні удари авіації вздовж сусідніх рівнин Шомалі.
#США #USSOF #Історія
—
Після терористичних атак 11 вересня ЦРУ ініціювало таємну операцію JAWBREAKER.
«Jawbreaker» - одночасно стала і назвою першої команди ЦРУ, яка увійшла в Афганістан після терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні. Команда також була відома як Команда зв'язку з Північним Афганістаном (NALT / Northern Afghanistan Liaison Team).
До цього, ЦРУ підтримувало контакти з Північним Альянсом протягом кількох років під час їх кампанії проти Талібану. Планувальникам Управління було зрозуміло, що ключем до успіху в Афганістані буде використання місцевих антиталібських сил, а саме Північного Альянсу на півночі та пуштунських племен на півдні, у поєднанні з ССО та ВПС США.
ЦРУ вважало Північний Альянс пріоритетом - якщо Талібан вдасться перемогти на півночі, за цим послідує і південь. Тому, перш ніж США могли б почати будь-які ефективні військові дії, ЦРУ мало увійти та зв’язатися з Північним Альянсом.
Наприкінці вересня 2001 року команда Jawbreaker, яка складалась з семи чоловік, прилетіла до Узбекистану на вантажному літаку L100. 26 вересня, на вертольоті Мі-17, який належав ЦРУ, вони перелетіли над горами Гіндукуш у долину Панджшир на північ від Кабула, де їх зустріли представники Північного Альянсу. Команда швидко створила оперативну базу поблизу Барака з безпечним зв’язком із контртерористичним центром ЦРУ.
Спеціалісти SAD були озброєні автоматами AK-47 зі складаними прикладами та 9-мм пістолетами Browning High Power. У них було обладнання для захищеного супутникового зв’язку, картографічне обладнання GPS і кілька мільйонів доларів готівкою.
Завдання, виконані Jawbreaker:
· Зустрічі з ключовими командувачами Північного Альянсу для забезпечення їхньої співпраці з запланованим військовим втручанням США в Афганістан.
Значна частина роботи полягала в демонстрації серйозності американських намірів. Мільйони доларів готівкою були роздані вищому керівництву Північного Альянсу, щоб вони могли придбати зброю та припаси.
· Створення спільної розвідувальної групи ЦРУ / ПА для збору та обміну інформацією про сили Талібану і Аль-Каїди на Півночі. Jawbreaker особливо цікавило місцезнаходження лідерів Аль-Каїди, включаючи Бен Ладена, а також розташування їх тренувальних таборів.
· Використовуючи GPS-пристрої, Jawbreaker нанесли на карту позиції фронту - як Північного Альянсу, так і позицій Талібану. Ці карти були надзвичайно важливими для застосування американської авіації.
· Стару британську злітно-посадкову смугу було перетворено на здатну приймати літаки L100.
· Створення підгрунтя для входу Сил спеціальних операцій США в долину Панджшир і початку операцій проти Талібану і Аль-Каїди.
SFOD-A (Special Forces Operational Detachment Alpha) з 5-ї групи спецпризначення (ODA 555) увійшли в долину в ніч на 19 жовтня та об'єдналась з командою Jawbreaker. Вони привезли з собою лазерні цілевказівники AN/PEQ-1 SOFLAM, щоб наводити високоточні удари авіації вздовж сусідніх рівнин Шомалі.
#США #USSOF #Історія
First Division
Команда офіцерів SAD (Special Activities Division) ЦРУ на зустрічі з представниками Північного Альянсу в долині Панджшир, 26 вересня 2001 року. — Після терористичних атак 11 вересня ЦРУ ініціювало таємну операцію JAWBREAKER. «Jawbreaker» - одночасно стала…
В продовження теми про операцію Jawbreaker, варто розказати про задіяний в ній вертоліт Мі-17.
Цей модифікований ЦРУ вертоліт був зібраний у 1991 році. Він мав чорно-зелений камуфляж, подібний до тих, якими літав у той час Талібан, а також великий білий напис «607» збоку фюзеляжу. Згодом на хвіст додали менш помітний чорний бортовий номер «91101».
Хоча й без конкретних подробиць, ЦРУ каже що вертоліт був додатково модифікований, щоб мати змогу проводити низьковисотні нічні операції з десантування, евакуації чи логістики.
На фото з Афганістану видно встановлений на носі метеорологічний радар, який є на багатьох Мі-17, а також антену супутникового зв’язку, яка набагато менш поширена для цих вертольотів. Хвіст також покритий різними іншими нестандартними антенами, які, ймовірно, пов’язані з високочастотними радіо та іншими засобами зв’язку.
Є інформація, що цей Мі-17 мав змогу підійматись на висоту близько 19500 футів, тобто близько 5940 метрів.
Офіційно заявляється, що останній політ був здійснений у 2012 році, проте до музею в штаб-квартирі Агентства цей Мі-17 прибув лише у 2018 році.
—
1-2 фото - команда ЦРУ для операції Jawbreaker.
3 фото - оперативники ЦРУ на борту Мі-17.
4 фото - вертоліт Мі-17 ЦРУ на аеродромі в Душанбе, Таджикистан, 19 вересня 2001 року.
5 фото - Мі-17 з бортовим номером 91101 на хвостовій частині перевозить першу команду ЦРУ Jawbreaker в Афганістан, 26 вересня 2001.
6 фото - Бортмеханік ЦРУ оновлює фарбу на бортовому номері вертольота через два дні після прибуття в долину Панджшир.
7 фото - Мі-17 Jawbreaker в Меморіальному саду в штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія.
#США #ЦРУ #USSOF #Історія
Цей модифікований ЦРУ вертоліт був зібраний у 1991 році. Він мав чорно-зелений камуфляж, подібний до тих, якими літав у той час Талібан, а також великий білий напис «607» збоку фюзеляжу. Згодом на хвіст додали менш помітний чорний бортовий номер «91101».
Хоча й без конкретних подробиць, ЦРУ каже що вертоліт був додатково модифікований, щоб мати змогу проводити низьковисотні нічні операції з десантування, евакуації чи логістики.
На фото з Афганістану видно встановлений на носі метеорологічний радар, який є на багатьох Мі-17, а також антену супутникового зв’язку, яка набагато менш поширена для цих вертольотів. Хвіст також покритий різними іншими нестандартними антенами, які, ймовірно, пов’язані з високочастотними радіо та іншими засобами зв’язку.
Є інформація, що цей Мі-17 мав змогу підійматись на висоту близько 19500 футів, тобто близько 5940 метрів.
Офіційно заявляється, що останній політ був здійснений у 2012 році, проте до музею в штаб-квартирі Агентства цей Мі-17 прибув лише у 2018 році.
—
1-2 фото - команда ЦРУ для операції Jawbreaker.
3 фото - оперативники ЦРУ на борту Мі-17.
4 фото - вертоліт Мі-17 ЦРУ на аеродромі в Душанбе, Таджикистан, 19 вересня 2001 року.
5 фото - Мі-17 з бортовим номером 91101 на хвостовій частині перевозить першу команду ЦРУ Jawbreaker в Афганістан, 26 вересня 2001.
6 фото - Бортмеханік ЦРУ оновлює фарбу на бортовому номері вертольота через два дні після прибуття в долину Панджшир.
7 фото - Мі-17 Jawbreaker в Меморіальному саду в штаб-квартирі ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія.
#США #ЦРУ #USSOF #Історія
First Division
Оператори спеціальної човнової служби (SBS), американські спецпризначенці з 5-ої групи ССО та співробітники ЦРУ біля місця повстання ув'язнених талібів в форті Кала-і-Джанга, Афганістан, у 2001 році. SBS діяли у складі об’єднаних британсько-американських…
Оператори SBS відвідують форт Кала-і-Джанга в січні 2002 року, за місяць після придушення повстання талібів.
Про цю операцію ви можете почути в короткому відео на нашому Youtube, або прочитати в пості, на який посилається цей пост.
–
SBS operators visit the Qala-i-Jangi Fort in January 2002, a month after the Taliban insurgency was crushed.
You can hear about this operation in a short video on our Youtube, or read about it in the post linked to in this post.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Про цю операцію ви можете почути в короткому відео на нашому Youtube, або прочитати в пості, на який посилається цей пост.
–
SBS operators visit the Qala-i-Jangi Fort in January 2002, a month after the Taliban insurgency was crushed.
You can hear about this operation in a short video on our Youtube, or read about it in the post linked to in this post.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Сорок п’ять років тому, 5 травня 1980 року, Лондон став свідком однієї з найвідоміших спецоперацій у сучасній історії – штурму іранського посольства на Прінсес Гейт, відомого як операція «Німрод».
Ця подія продемонструвала світові важливість якісної підготовки спеціальних антитерористичних підрозділів й високий професіоналізм британської Спеціальної повітряної служби (SAS).
Перебіг подій:
30 квітня 1980 року шестеро озброєних терористів, які називали себе членами «Демократичного революційного руху за визволення Арабістану», увірвалися до іранського посольства в Лондоні.
Вони захопили 26 заручників, серед яких були співробітники посольства, відвідувачі та поліцейський, що охороняв будівлю. Терористи вимагали автономії для іранської провінції Хузестан, звільнення політичних в’язнів та безпечний відхід з Великої Британії.
Протягом шести днів уряд Великої Британії на чолі з прем’єр-міністром Маргарет Тетчер вів переговори з терористами, намагаючись мирно врегулювати ситуацію. Однак 5 травня криза досягла кульмінації: терористи стратили одного із заручників – Аббаса Лавасані, прес-аташе посольства – і викинули його тіло на вулицю. Цей акт став сигналом для уряду, що подальші переговори неможливі.
О 19:23 за місцевим часом SAS розпочала штурм. Операція була ретельно спланована: бійці SAS, одягнені в чорну уніформу, із застосуванням світлошумових гранат, вибухівки та точної координації увірвалися до будівлі через вікна, дах і двері. За лічені хвилини вони ліквідували п’ятьох терористів і врятували всіх заручників, окрім одного, який загинув під час штурму. Шостий терорист був захоплений живим і згодом постав перед судом.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
🦍 First Division
Ця подія продемонструвала світові важливість якісної підготовки спеціальних антитерористичних підрозділів й високий професіоналізм британської Спеціальної повітряної служби (SAS).
Перебіг подій:
30 квітня 1980 року шестеро озброєних терористів, які називали себе членами «Демократичного революційного руху за визволення Арабістану», увірвалися до іранського посольства в Лондоні.
Вони захопили 26 заручників, серед яких були співробітники посольства, відвідувачі та поліцейський, що охороняв будівлю. Терористи вимагали автономії для іранської провінції Хузестан, звільнення політичних в’язнів та безпечний відхід з Великої Британії.
Протягом шести днів уряд Великої Британії на чолі з прем’єр-міністром Маргарет Тетчер вів переговори з терористами, намагаючись мирно врегулювати ситуацію. Однак 5 травня криза досягла кульмінації: терористи стратили одного із заручників – Аббаса Лавасані, прес-аташе посольства – і викинули його тіло на вулицю. Цей акт став сигналом для уряду, що подальші переговори неможливі.
О 19:23 за місцевим часом SAS розпочала штурм. Операція була ретельно спланована: бійці SAS, одягнені в чорну уніформу, із застосуванням світлошумових гранат, вибухівки та точної координації увірвалися до будівлі через вікна, дах і двері. За лічені хвилини вони ліквідували п’ятьох терористів і врятували всіх заручників, окрім одного, який загинув під час штурму. Шостий терорист був захоплений живим і згодом постав перед судом.
#Британія #UKSOF #Історія
#Britain #History
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM