Настав час повідомити про те, що нашого товариша Лєві — анархіста, вегана та одного з адмінів анархомемів — більше немає з нами.

Лєві зацікавився анархізмом ще з юного віку, адже не бачив інших альтернатив, окрім свободи та рівності для всіх людей. Перша наша зустріч відбулася ще в 2020 році: за його ініціативи ми ходили малювати символічне графіті на честь політв’язнів-анархістів лукашистського режиму. Він був товаришем, на якого можна було покластися, якому можна було довіряти та від якого завжди очікувати підтримку. Лєві брав відповідальність не тільки за себе, а й за близьких. Навіть не маючи власних ресурсів, він намагався допомагати іншим. Для нього була важливою справедливість, якої так не вистачало навколо. Він умів слухати, бути поруч, коли це було найважливіше. У ньому було щось справжнє — турбота без пафосу, гумор навіть у складних ситуаціях і вміння бачити в людині передусім людину.

я не можу, не вмію і не хочу не помічати ці проблеми. о, таааак, мені важливіше помічати це все і якось протидіяти, щось змінювати у кращу сторону, допомагати людям, аніж стояти осторонь від подій, бо мені болить якщо я проходжу повз і закриваю на цей безлад очі. так, хай я і не маю роботи, не маю антидепресантів та і їжі майже також й ледь живу, та мені головне щось у цій системі змінювати, викорінювати, бо саме і з цього й треба починати. з себе. як би погано не було. я маю. і ти також, якщо тобі не всеодно. (с) лєві

Ми втратили справжнього товариша, але його пам’ять та добрі наміри будуть жити разом з нами: у наших діях, у наших розмовах, у нашому прагненні до кращого — він буде поруч.

Спочивай із миром, Лєві 🕯🏴

Туди, де я належу

Місто мені не підходить. Місто уособлює усе, що мені не подобається в цьому світі. Місто ніколи не спить, метушливе, самотнє і не має коріння. У місті ми пакуємо себе у бетонні блоки просто для того, щоб стати ще далі одне від одного.

Тут, у місті, ми не маємо історії — тож ми не знаємо, як жити тут належним чином. Ми блукаємо, загублені між цих запилених вулиць, заповнюючи пустку всередині споживацтвом. Або речовинами.

Субутекс (популярний замінник героїну в так званій "фінляндії") — як прекрасний весняний гай, що пестить самотнього містянина, що повільно муміфікується в своєму підвалі.

У лісі я вдома. Навіть попри те, що я мандрував один роками, я ніколи не був самотнім. Там я зрозумів, якою маленькою і незначною частиною світу я є. І це — справді добре.

Я думаю про ялинкові болота Тавастленду (Хяме) або безкраї пагорби і гори Мянми, що сягають горизонту, — до цих місць я належу. Це місця, за які я хочу боротись.

Я думаю про велике зимове вогнище, гарне багаття посеред літа або просто затишний камін біля моєї прохуденої дерев'яної стіни, — це те, що я хочу розділити з коханням мого життя.

Природа — частина нас, і ми — частина природи.

Ми походимо від природи. Це наш дім. І наш дім потрібно захистити.

Природа — це життя.

Природа або смерть! 🏴‍☠️

— Mustahalla

Анархістський еко-табір на півдні: заповнюй анкету та поїхали з нами!

22-25 серпня відбудеться шостий еко-табір від Екологічної Платформи. Цей похід був щорічною подією до початку великої війни. Раді відновити нашу традицію спільної мандрівки 🏕️ Цьогоріч локація табору — затишний лісок серед скель, річок та озер — саме місце надихнуло поновити подію.

Якщо ти:
💚 шукаєш якісної взаємодії з природою;
🖤 поділяєш наші цінності або цікавишся ними;
💚 прагнеш нових скілів та обміну досвідом;
🖤шукаєш соратниць і соратників для активізму і розвитку руху в Україні

Заповнюй анкету для відбору до 15 серпня та очікуй повідомлення з подробицями участі

🌞

8 серпня, відбиваючи штурм ворожої піхоти на Запорізькому напрямку, наш побратим, Давид Чичкан, отримав важкі поранення. 9 серпня зранку його серце перстало битися.

Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості.

Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель - величезна втрата для нас.

Давид назавжди в строю.

Схоже сьогодні у Києві намічається чесний протест. Якби був там, неодмінно прийшов би.

Мені здається влада перегинає із батогом для військових на фоні пряника для цивільних чоловіків (дозвіл на виїзд закордон). Хочуть ще більше посилити покарання для військових . А жодного бонуса нам натомість не пропонують.

На вимогу ГШ у 2022 ВР вже посилила покарання для військових (точніше позбавило суди права давати покарання менше меншого). Єдиною лазівкою залишалась стаття «непокора», тоді можна було сподіватись на умовне покарання. Наприклад за СЗЧ суд не може дати менше 5 років реального ув’язнення. Про кількість таких злочинів, їх вимушене «амністування» і використання як варіант переведення до іншої в/ч ви в курсі.

Про «зарплати» військових я писав вже давно. Очевидно, що їх треба радикально збільшувати, це вигідно усім, в т.ч. цивільним. І очевидно, що диспропорція, коли «премія» (додаткове грошове забезпечення, якого легше позбавити) фронтовика у 5 разів більша за гарантовану «ставку» (а в тилу люди отримують ці жалюгідні 20 тис) не вигідна для захисниць і захисників.

Найбільш дискримінована і взискувана людина в Україні сьогодні — це солдат-піхотинець. І він не має уповноваженого зі своїх прав. Військова омбудсменка призначена, але закон, що регулював би її діяльність, так і не прийнятий. Вона може вирішувати питання тільки механічно звертаючись у кожну військову частину з вимогою «дотримуйтесь закону». Це нечувано на 4 рік повномасштабної війни.

Жодного руху у напрямку визначення термінів дійсної служби влада також не учинила. Навіть напів-кроків.

❗️Акція у Львові відбудеться біля пам'ятнику Шевченку о 20:00

Пишіть в коментарі про акції в інших містах👇