#заява
🇺🇦 Ми — українська антиавторитарна волонтерська мережа «Операція солідарність».

Серед нас присутні люди різних поглядів, але немає двох різних думок щодо російської агресії. Ми засуджуємо російське вторгнення та покладаємо відповідальність за нього на вище керівництво Російської Федерації.

З перших днів війни ми, як більшість українських лібертарних активістів та активісток, долучилися до руху спротиву. Чимало наших товаришів і товаришок вступили в ряди сил оборони. Наша ж мета — забезпечити їх усім необхідним, а також, по можливості, надати допомогу тим іншим, хто її потребує.

Але як так сталося, що люди, які роками критикували державу, сьогодні захищають її зі зброєю в руках чи шукають військове спорядження по всьому світу? Об’єднало нас спільне бачення цієї війни як імперіалістичної та загарбницької. Нижче ми скажемо чому.

❗️Це не війна проти нацистів, як стверджує Кремль. Проблема з ультраправими в Україні існує, але її розміри неймовірно перебільшені російською пропагандою, що паразитує на антифашистській риториці. Україна є неспівмірно вільнішою країною за Росію, яка від початку війни сама все більше нагадує фашистський режим.
❗️Це не війна за звільнення російськомовних українців. Сьогодні бойові дії відбуваються у переважно російськомовних регіонах, а російськомовні мешканці стають їх головними жертвами, зокрема жертвами кривавих військових злочинів. Тому ці українці не вітають російську армію квітами, а записуються в армію чи ТерОборону і готуються зустрічати «визволителів» дещо інакше.
❗️Це не війна Росії з НАТО, чи, тим більше, НАТО з Росією руками українців. Ми критично ставимося до імперіалістичних дій Заходу в інших регіонах світу, але відповідальність за цю війну лежить виключно на Російській Федерації, що прагне встановити власну гегемонію в регіоні. Якби питання нейтрального статусу України та нерозширення НАТО на схід справді були причиною війни, вона би вже закінчилася — або навіть і не починалася б.
❗️Це також і війна Путіна проти власного народу. Адже, як її наказано називати у Росії, «спеціальна операція», дозволила встановити режим жорсткої диктатури, в перші ж дні репресувати антивоєнні виступи, знищити всі опозиційні ЗМІ та змусити незгодних покинути країну. Таку ж ситуацію можна спостерігати і в Білорусі. Тож російська політика сьогодні спрямована на встановлення авторитаризму у всьому регіоні.

Імперські амбіції Росії сьогодні занадто великі, щоб можна було просто погодитися на «мир за будь-яку ціну». Це неминуче означатиме поразку усіх прогресивних сил регіону. А те, що буде записано в мирній угоді, прямо залежить від ситуації на полях битв. Тому ми закликаємо усіх, для кого свобода, рівність, сестринство і братерство — не пустий звук, підтримати український рух спротиву. Ви можете зробити це багатьма способами:
✊ безпосередньо підтримати Збройні сили чи сили Територіальної оборони;
✊ підтримати волонтерські рухи та гуманітарні ініціативи;
✊ допомогти українським біженцям;
✊ вимагати від урядів власних країн надати Україні фінансову, гуманітарну чи військову допомогу;
✊ підтримати скасування зовнішнього боргу України, що допоможе відбудувати країну після закінчення війни.

Зрештою, ви можете підтримати «Операцію солідарність». Тоді ви точно знатимете, що кошти будуть витрачені на підтримку тих, хто бореться за вільне суспільство. Вільне від упереджень, нерівності та агресора.

🇺🇦 Мілітаризм. Це слово доводиться чути мало не під час кожної дискусії про війну в Україні. Багато хто в Європі сьогодні хоч і засуджують путінську агресію, але не готові підтримати український рух опору навіть захисним спорядженням, не кажучи вже про поставки зброї, адже це “мілітаризм”. І дійсно, війна призводить до збільшення військових бюджетів, не завжди контрольовані поставки зброї, та й взагалі, зброя - це завжди про смерть. З цим важко не погодитись. Але є важливе уточнення. Не український народ обрав цей шлях. Зброя та військове спорядження потрібні виключно для того, аби захиститися від авторитарного режиму, який сьогодні зрівнює з землею міста та вбиває їх мешканців. А відсутність зброї не зупинить війну, а призведе лише до більшої кількості жертв серед цивільних, викрадень та катувань на окупованих територіях, гуманітарної катастрофи і нових хвиль біженців.

Війна в Україні та зростання напруження по всьому світу промовисто демонструє - світу дійсно потрібен новий антивоєнний рух, що змусив би всіх гравців відмовитися від наступальної зброї та ядерного арсеналу. Проте такий рух матиме хоч якісь перспективи виключно у разі перемоги України у цій війні. Перемога агресора покаже всім, що достатня кількість воєнних ресурсів і ядерна зброя дозволяє начхати на хай і вкрай сумнівні, але правила гри, та поверне нас в старі добрі часи гонки озброєнь. Наявність держави-агресора, яка успішно досягла своїх цілей військовим шляхом, призведе до ще більшого роздуття військових бюджетів, концентрації зброї на кордонах Росії і Європи та перманентної загрози знищення світу у ядерній війні. Навряд чи це прийнятний результат для антимілітарного руху.

🇬🇧 Militarism. One can hear this word in almost every discussion about the war in Ukraine. Many in Europe today, while condemning Putin's aggression, aren’t prepared to supply the Ukrainian resistance movement even with protective equipment, let alone arms, because this would be "militarism". Without a doubt, war leads to an increase in military budgets, arms supplies are not always controlled, and, in general, weapons are always about death. It’s hard to disagree with this. But it is important to clarify that it wasn't the Ukrainian people who chose this path. Weapons and military equipment are needed only to protect ourselves from the authoritarian regime which today razes cities to the ground and kills their inhabitants. The lack of weapons will not stop the war, but will only lead to more civilian casualties, kidnappings and torture in the occupied territories, a humanitarian catastrophe, and more waves of refugees.

The war in Ukraine, and rising tensions around the world, vividly demonstrate that the world really needs a new anti-war movement which would force all players to give up offensive weapons and nuclear arms. However, such a movement would be feasible only if Ukraine wins this war. The aggressor’s victory would l show everyone that, under the current dubious rules of the game, sufficient military resources and nuclear weapons are enough to win, and take us right back to the good old days of the arms race. The presence of an aggressor state, one that has achieved its goals through military means, will lead to an even more significant expansion of military budgets, an increased concentration of weapons at the borders of Russia and Europe, and a constant threat of world destruction in a nuclear war. This cannot be acceptable for any anti-war movement.

Кожен вид на нашій планеті має унікальний внесок у природні процеси та підтримку екосистем. Хоча легко проігнорувати місце дикої природи в нашому світі через те, наскільки далекими здаються деякі тварини та рослини, коли складна мережа життя змінюється в результаті вимирання, це врешті впливає на усіх на Землі.

Багато з нас оцінюють тільки те, як екологічні зміни можуть вплинути на життя людини. Однак, у природі все пов'язане з усім, тому саме ігнорування процесів знищення природних екосистем та скорочення біорізноманіття неминуче призводить до все нових катаклізмів та, так чи інакше ставить під загрозу звичний нам спосіб життя. Пилові бурі, повені, пожежі та нові віруси передають привіт.

Утворення заповідних територій, місцевий захист природи є невід’ємною частиною роботи у напрямку збереження біорізноманіття, але очевидно, що цього вже недостатньо.

Ми писали раніше про 11 основних причин втрати біорізноманіття.

Ми живемо у період геологічної епохи під назвою антропоцен, що означає домінуючий вплив людської діяльності у глобальних екологічних процесах. Поширення людського впливу на 97% території Землі тільки на суші і, як наслідок, зміна природних екосистем, масове вимирання видів, забруднення тощо ми бачимо лише логічним продовженням загарбницької політики людського виду по відношенню до природи.

Тому ми повинні подолати як і будь-які форми експлуатації Землі, так і в принципі ідею про її допустимість. Натомість пропонуючи шанобливе та рівне ставлення до природи, якій ми завдячуємо не менш, ніж своїм життям.

На практиці це означає глобальну відмову від експлуатації і одомашнення тварин, перехід до більш стійких і природніх форм взаємодії людини з екосистемою, а також комплекс інших необхідних для цього змін.

Тільки це може дати надію на відновлення, збереження, а відтак і здатність природних екосистем продовжувати життя на Землі.

#екологічна_платформа

23 травня на 32 році життя загинув Свят. Веган, неоязичник, екологічний активіст

Частина тексту, який він опублікував на своїй сторінці декілька тижнів тому:

«... Мене звати Святослав, я учасник бойових дій 14го-16их років на сході України. Маю невеликий досвід у військових конфліктах, можно сказати просто орієнтуюсь у ведені бою. По життю я пацифіст і ніколи не шукав конфлікту. Після закінчення служби у 16му році став веганом і довго шукав себе у цивільному житті. Після початку війни і участі в ній пройшло чергове переосмислення життя і цінностей. Тому і далі витрачати свій час хотілось з максимальною користю для природи. З дитинства я вважав природу єдиною квінтесенцією. Те з чого варто брати приклад. Те що завжди надихало. Те що я обожнював скільки себе пам'ятаю. ...»

Майте лють у свому серці, не пробачайте. Не журіться і не сумуйте. Боріться, горіть і не здавайтесь!

​​5 червня - День протидії спесишизму (видовій дискримінації)

Кілька слів про те, чому ідея про звільнення тварин або веганство - це політична повістка, а не просто спосіб "чинити правильно" у власному житті.

На відміну від етики, політика вимагає, щоб ми думали разом, а не поодинці. І відповідно до зроблених висновків змінювали колективний спосіб життя.

Перш ніж перейти до врахування інтересів інших видів у прийнятті наших рішень, ми повинні визнати їхню суб'єктність. Хоча тварини відрізняються одне від одного (не кажучи уже про рослини, гриби та інше), усі вони мають однакове право на життя та захист своїх інтересів. І нам потрібно побачити, що за кожним згустком пір'я чи шерсті є хтось, а не щось.

Наступним кроком буде визнати, що жорстоке поводження з тваринами, знищення природи та інше не є окремими проблемами та неприємними ситуаціями, що трапляються через поганих людей. Це прояв цілої системи цінностей, культурних установок та їх відображення в звичаях (і законах), де життя та благополуччя іншого виду нічого не варті. Тому прагнучи щось змінити, ми повинні працювати системно та водночас у трьох напрямках: культурно-освітньому, практичному та нормативному.

Тобто, потрібно більше говорити про інтереси інших видів та їх захист, а також вводити нові практики (наприклад, веганство) масово і закріплювати відповідні правила на рівні звичаїв та місцевих норм. (Чому ми не віримо у силу законодавства, ми писали неодноразово і залюбки поговоримо про це за наступної нагоди).

Якщо ви згідні з цим, вже зараз ви можете не просто бути веганом або веганкою, а й робити усе можливе, наближаючи веганський світ. Те, що зараз наші ідеї не є масовими - це привід продовжувати боротьбу, а не скласти руки.

На фото нижче - стікери з агітацією у Берліні, Німеччина.

ВОЛЮ ВСІМ ВИДАМ💚🖤

#екологічна_платформа #екоплатформа_агітація