Попри запеклі політичні суперечки в Польщі та президентську кампанію, що набирає обертів, одне залишається незмінним - це польський компроміс щодо необхідності допомоги Україні.

Щойно на Економічному форумі у Давос виступили Президент Анджей Дуда та міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Обидва чітко висловили свою позицію.

Дуда:
👉 Всі хочемо якнайшвидше мирного рішення в Україні і для України, але не хочемо ні мирних переговорів, ні мирного рішення, яке було б фальшивим компромісом. Я не хочу просити Путіна, щоб він сів за стіл переговорів, я хочу, щоб він просив, аби ми сіли за стіл переговорів про те, яким чином закінчити цю війну і вирішити наявні проблеми

Сікорський:
👉 Путін - маргінал і військовий злочинець, обвинувачений у викраденні український дітей. Я б порадив, щоб Путін заслужив право на зустріч [із Трампом]. Якщо це станеться рано, це піднесе його над його важливістю і дасть йому хибне уявлення

Консенсус щодо України на польській політичній арені залишається широким і міцним. Не варто очікувати якихось змін у результаті президентських виборів. На тлі потрясінь у Європі та США це хороша новина для України.

Учора у Києві був заступник міністра оборони Польщі Цезари Томчик, разом із представниками найбільших польських компанії із сектора військової промисловості.

Між іншим, було підписано меморандум про розширення співробітництва між Польською Зброярською Групою PGZ та Укроборонпромом.

Так прокоментував це міністр стратегічних галузей промисловості Герман Сметанін:

Дійсно важливий документ. В ньому окреслені домовленості між оборонними галузями промисловості України й Польщі щодо співпраці. Зокрема, йдеться про виробництво боєприпасів, обслуговування бронетехніки й артилерії, а також посилення напрямку ППО.

Також плануємо напрацьовувати фінансові механізми для залучення інструментів та коштів, передбачених Європейською оборонною стратегією (EDIS) та Європейською оборонно-промисловою програмою (EDIP).

Не секрет, що співпраця між оборонними галузями Польщі та України інтенсивно розвивалася ще до повномасштабного вторгнення Росії. Зараз зацікавленість із польського боку тільки зростає.

А ще буквально учора у ефірі радіо НВ ведучий розповідав, що про польсько-українські оборонні проєкти нічого не відомо.

Отож колеги, відомо стільки, скільки потрібно. А відомо доволі багато, тільки давайте трохи краще шукати.

https://x.com/CTomczyk/status/1886491867774378341?t=akSCtdP83U3tix6JmztK8A&s=09

Європа буде за столом американсько-російських перемовин, або на столі - як закуска.

Тільки щоб сидіти за столом, потрібно не цей стіл щось покласти. Інакше ніхто із тобою спілкуватися не буде. Ти нічого на вечірку не приніс, тож навіщо із тобою мати справу.

По факту, стіл уже було заставлено. Вечірка - це питання часу. Треба готуватися якомога швидше.

Сьогодні у Парижі збирається серйозна команда, яка має нарешті попрацювати, щоб Європа так і мала що покласти на стіл. Німеччина, Франція, Польща, Італія, Іспанія, Британія, Україна та представники ЄС. Це останній дзвінок до того, як наприкінці цього тижня почнуться уже справжні дискусії у Мюнхені.

Європа втратила багато часу, чекаючи на прихід Дональда Трампа до Білого Дому. У результаті шириться невпевненість і хибне сподівання, що Трамп прийде - порядок наведе.

Останнім часом небагато писав, багато працював за лаштунками. Оптимістом я ніколи не був і все вказує на те, що так і не стану. Не бачу у Європі жодного плану, небагато нових ідеї, за те все ще багато - занадто багато - намірів брати бажане за дійсне.

Чекаємо новин із Парижа.

https://x.com/andrii_sybiha/status/1889630554946973865?t=DMkoYBRgMSM0kPZjUX9i_Q&s=19

Президент Польщі Анджей Дуда поспілкувався сьогодні із президентом Володимиром Зеленським і майже зразу відправився у Вашингтон, де завтра зустрінеться із Дональдом Трампом.

Звертає увагу цікава заява президента Дуди після дзвінка із Зеленським:

👉 "ми мали відверту розмову (...) я запропонував Президенту Зеленському залишатися відданим курсу на спокійну і конструктивну співпрацю з Трампом"

Що це означає? Що у Варшаві занепокоєні тим, що зростає напруженість у відносинах між Вашингтоном і Києвом.

Дуда відіграв свою роль рік тому, коли затягнулося прийняття нового американського пакету допомоги у Конгресі США, і йому тоді довелося особисто переконувати Трампа. Завтра він знову намагатиметься вплинути на Трампа, і переконати його у тому, що Україна, мовляв, дуже налаштована на мир, а проблема саме у Росії.

Але щоб так і сталося, треба спочатку трохи менше словесних перепалок у ЗМІ. Іншими словами, щоб президент Зеленський необов'язково коментував кожну, навіть найбільш дурну заяву Трампа.

Мене зараз часто запитують, чому польський уряд останнім часом не зайняв чіткої позиції щодо поточних подій. Отож, у цьому і суть. У Варшаві вирішили не привертати зайвої уваги Трампа і вирішувати всі питання тихо, за зачиненими дверима.

І такий сам підхід вони пропонують президенту Зеленському.

До речі, саме у цей момент у Вашингтоні перебуває міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який ще сьогодні зустрінеться із держсекретаром Марко Рубіо. Говорити будуть про Україну.

І ще у США колишній прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, який завтра візме участь у з'їзді консерваторів біля Вашингтона.

Великий польський десант у США. Сподіваємося на конструктив із американського боку.

Деталі згодом.

https://x.com/AndrzejDuda/status/1892917122457649183?t=HhHx31DYRe6Vots-OFFdrw&s=19

Ну що ж, як кажуть, молоко уже розлилося. Саме чому так сталося (тобто: хто кого) сьогодні не так і важливо, як те, що нам робити далі.

Налагодити взаємодію із командою Трампа доведеться все таки. Європа поки що не готова діяти самостійно, і не зможе у короткому періоді заповнити простір, які залишають за собою відступаючі Штати.

У Лондоні багато чого наговорили, але консенсусу щодо конфіскації російський активів не має, і навряд чи буде. Тут, як зазвичай, передусім Німеччина та Франція виступають проти. Консенсусу у рамках ЄС щодо великого пакету військової допомоги Україні також немає. Тут проблема із Угорщиною, яку ще раз доведеться якимось чином обійти.

Трохи більше конкретики про потенційний військовий контингент в Україні, але і тут ще довга дорога.

Тобто, всі ось ці дописи у твіттері про єдність із Україною гарно звучать, але результату знову немає. Не так, щоб я вельми здивований був.

Що робити? Поки що якнайшвидше діяти на основі коаліції рішучих. Разом створити, як це я називаю, "потенціал псування", тобто спроможність перевернути столик американсько-російських перемовин через незалежну від США здатність утримувати Україну у війні.

Тут трохи більше результату. Британці посилять українську ППО, у повітряному просторі України літають вже французькі винищувачі Mirage, а на землі вже черговий транш польських танків, тільки що доставлених у рамках нового пакети допомоги.

Але цього всього так і недостатньо.

Учора у Києві відбулася цікава дискусія про польсько-українську війскову співпрацю. Виступали заступники міністрів оборони Польщі та України, а також відомі експерти із обох країн.

Дуже коротко про те, що сказав заступник міністра оборони України Іван Гаврилюк:

👉 За сумою витрат на військову підтримку України та допомогу українським біженцям Польща надала найбільшу у світі допомогу у розрахунку до ВВП – 4.91%

👉 Польща першою почала постачати Україні важке озброєння, ініціювала танкову коаліцію, почала передавати бойові літаки. Польща сьогодні бере участь в більшості "Коаліцій спроможностей", які створені для надання допомоги відповідно до конкретних потреб Сил оборони України

Очевидно, що його колега, заступник міністра оборони Польщі Павель Залевський не приїхав у Київ тільки для того, щоб виступити кілька хвилин на конференції. Він разом із собою привіз велику війскову делегацію, щоб говорити вже про конкретику.

Якщо пам'ятаєте, декілька днів тому у Києві був інший заступник міністра оборони Польщі, тоді разом із представниками польських компанії із сектора ВПК. Тож наша військова співпраця інтенсифікується. І це дуже добре. На столі все ще лежить польський кредит на закупівлю зброї, який запропонував уже рік тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Але тут більше деталей чекати не варто. Поки що, принаймні. Бізнес любить тишу. Військовий бізнес - тим більше.

Працюємо далі.

https://mod.gov.ua/news/ukrayina-i-polshha-ob-yednuyut-zusillya-u-zahisti-spilnih-czinnostej

Минулого тижня у Варшаві пройшло ювілейне, 10-те засідання Польсько-української міжвідомчої комісії із питань економічного співробітництва.

Обговорювалося доволі широке коло питань, від енергетики, через подальшу інтеграцію України із ринком ЄС, модернізацію прикордонної інфраструктури, по залучення польських компанії до відновлення України.

Домовилися, що Польща разом із Україною звернуться до Г7 із заявкою, щоб наступного року Міжнародна Конференція із питань відновлення України відбулася саме у Польщі.

Польські підприємства дуже зацікавлені у проектах із українськими партнерами. Уже скоро Польський Банк Розвитку (BGK), який пройшов сертифікацію щодо залучення коштів ЄС задля фінансування інвестицій в Україні, відкриє свій офіс у Києві. Фактично, вони уже там, залишається ще тільки укласти офіційну міжвідомчу угоду.

Хто не знає, отож Польща є одним із найбільших інвесторів в Україні часів війни.

Рухаємося далі.

https://x.com/UAChernyshov/status/1900256912635007089?t=ElLco2BbmpW_5qcFn1eGVg&s=19

З великої хмари - малий дощ. Ось, як я б підсумував всі ці переговори про безпеку Європи. Хоча я вже свої оцінки щодо європейських колег тут давав.

Скільки ж наговорили про війскову місію в Україні, уже навіть вітали один одного, а знов закінчилося нічим.

Скільки ж наговорили про європейський ВПК, пакети допомоги для України, а потім все це заблокували ті ж самі країни, які першими кричали про війська в Україні, особливо наші колеги Французи.

Покладати надії лише на Європу - для України зараз ризикована справа. Наразі альтернативи США немає. Доведеться домовлятися. Зрештою, не тільки Україні, але також і Польщі.

Це якраз і відповідь на питання, чому польська влада не приєднується до хору європейських лідерів, які захоплено співають про пробудження Європи. Із Варшави щось цього пробудження поки що не видно.

Подивимося, як далі.

У польсько-українських відносинах і по лінії спецслужб непогана співпраця.

У Польщі тільки що затримали та депортували в Україну Кирила Молчанова - зрадника, який працював пропагандистом на каналах Віктора Медведчука, а згодом підтримав російське вторгнення в Україну та втік в Росію.

Як передає СБУ, це вперше з початку повномасштабного вторгнення, коли "за запитом СБУ в Україну передали російського агента, який працював проти нашої держави в інформаційній сфері".

Як кажуть, яка сумна новина.

https://nv.ua/ukr/ukraine/events/kirilo-molchanov-propagandista-zatrimali-u-polshchi-ta-deportuvali-do-ukrajini-50502533.html

Ось і резульат нещодавньої перепалки міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського із Ілоном Маском.

Польща тільки що передала Україні додаткових 5 тисяч терміналів Starlink.

Загалом, із понад 50 тисяч терміналів, яке Україна отримала від закордонних партнерів, майже 30 тисяч доставила саме Польща, яка також оплачує їхню безперебійну роботу.

Ілона важко любити, ну поки що його інтернету знайти замінника теж важко.

https://tsn.ua/ukrayina/ukrayina-otrymala-terminaly-starlink-vid-polshchi-fedorov-skazav-kudy-yikh-peredadut-2801093.html

Щойно повернувся із США. Цього разу провів там тиждень, спілкуючись, з очевидних причин, переважно з консерваторами. Завезли у Держдеп та у всі провідні аналітичні центри консервативного табору наш звіт щодо теорії перемоги України.

Дуже велика зацікавленість у дискусії про Україну, Росію та ширше — про безпеку в Європі.

Ну, чесно, висновки вже не такі втішні. Ті, хто має бодай якийсь вплив на команду Трампа і формує її світогляд, без прикрас визнають, що російська загроза — це проблема, створена Західною Європою через її політику роззброєння, тож і вирішувати цю проблему має Західна Європа, а не США.

Ті, хто прихильніший до трансатлантичної співпраці, визнають, що Європа опинилася у складному становищі — адже загроза з боку Росії зростає, участь США в європейських справах зменшується, а політика Трампа, замість Європі економічно допомагати, лише їй шкодить.

Чи означає це, що США виходять із НАТО? Абсолютно ні, і всі згадки про створення будь-яких альтернативних структур безпеки тільки дратують американських колег.

Але відповідальність за стримування Росії і допомогу Україні США перекидають на Європу. Найпоширеніша ж відповідь американських консерваторів — це не наша проблема, нас це не хвилює, нехай Європа сама з цим розбирається, ми маємо справу з Китаєм.

"Думайте, як забезпечити собі безпеку без присутності США в Європі, поговоримо про це наступного разу" — нібито в рамках експертної дискусії, але доволі чітко дали нам зрозуміти знайомі із державних органів.

"Обирайте — або зі США, або з Німеччиною" — сказав у свою чергу інший наш добрий знайомий, добре знаний також, до речі, в Україні.

Ось, такі часи.

Нам тепер у Варшаві доведеться задуматися над цією дилемою. І відповідь, як на мене, зовсім не буде очевидною.

Згодом - більше.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський виступив сьогодні у парламенті зі щорічною промовою щодо напрямів зовнішньої політики Польщі.

Сказав всього багато, тут наводжу найцікавіші моменти.

З польської точки зору спостерігаються чотири небажані тенденції:

-поділ світу на сфери впливу замість сфери союзів;

-відмова від глобальних норм на користь права сильнішого;

-послаблення міжнародних організацій на користь двосторонніх відносин, що базуються на транзакційному підході;

-дезінформація, яка прирівнює правду до брехні.

За таких умов, чотирма основними цілями зовнішньої політики Польщі, за словами Сікорського, є:

👉 Зміцнення обороноздатності європейських країн і взяття Європою більшої відповідальності за безпеку її найближчого оточення

👉 Збереження єдності та трансатлантичної співпраці, зокрема тісної співпраці зі США

👉 Захист світового порядку, заснованого на міжнародному праві

👉 Конструктивний діалог із країнами Глобального Півдня.

Сікорський багато сказав також про Україну. Отже, Польща виступає за:

-довгострокову підтримку для України та її відновлення;
-збільшення тиску на Росію; -притягнення Росії до відповідальності за розв'язання війни;
-конфіскацію російських активів.

Із початку повномасштабного вторгнення, Польща надала Україні 45 пакетів військової допомоги на загальну суму близько 4 мільярдів євро та вже готує наступний пакет допомоги.

Повний текст виступу Сікорського за посиланням:

https://www.gov.pl/web/dyplomacja/informacja-ministra-spraw-zagranicznych-o-zadaniach-polskiej-polityki-zagranicznej-w-2025-r

Сьогодні в уже неіснуючому селі Пузники в Україні розпочинаються перші за десятиліття ексгумаційні роботи польських жертв Волинської різанини. Після років політичних суперечок нарешті вдається зробити крок уперед у цій надзвичайно важливій для польсько-українських відносин темі.

Звісно, не всім це до вподоби — нещодавно в Польщі на одному з українських місць пам’яті з’явилася табличка з відверто провокаційними написами. Варто очікувати більше таких провокацій по обидва боки кордону, аби знову посварити польських і українських політиків.

Хотілося б, щоб цього разу нам усім вистачило як холодної крові, так і терпіння.

Так, на превеликий жаль, ця тема точно з’явиться в польській президентській кампанії із виразним антиукраїнським підтекстом, але не варто її перебільшувати. Хто дивився нещодавні передвиборчі дебати в Польщі, той знає, що зовнішня політика там фактично не відіграє жодної ролі. Усе крутиться навколо внутрішньої політики.

Хочеться більше добрих новин з польсько-українського фронту в ці буремні часи.

https://x.com/michaldworczyk/status/1915298506052423772?t=JuFoQV2iNM-bAC-hcMas

Є така сфера польсько-українських відносин, яка мало кого цікавить, тому що не викликає негативних емоцій, як історія чи сільське господарство, проте вона критично важлива для майбутнього України - це енергетика.

Відтоді як польський концерн ORLEN у березні цього року підписав з Нафтогазом меморандум про співпрацю щодо постачання газу в Україну, обидві компанії вже уклали три угоду - фактично менш ніж за два місяці. Україні вкрай потрібні ці поставки, бо запаси газу впали до найнижчого рівня в історії - сховища заповнені трохи більше ніж на 2%.

Мало хто вже пам’ятає, що саме Польща навесні 2018 року розпочала екстрене постачання газу в Україну, коли Газпром перекрив трубу. І це лише один із багатьох прикладів послідовності польської політики щодо України, яка - винятково у Польщі - практично не змінюється з приходом нових урядів. І це добре.

Шкода тільки, що й у цій сфері ми також змарнували багато часу. Я вже й не згадаю, скільки років велися розмови про розширення транскордонної енергетичної інфраструктури між Польщею та Україною. Ну, реально ми нічого не зробили, тому що Україна так і не була зацікавлена - ось, були ще газопроводи зі Словаччиною та Угорщиною. Тож тепер, коли потрібно терміново імпортувати газ із США, цієї інфраструктури на польсько-українському кордоні може виявитися недостатньо.

https://www.orlen.pl/pl/o-firmie/media/komunikaty-prasowe/2025/Kwiecien-2025/orlen-i-naftogaz-wzmacniaja-wspolprace-przy-dostawach-gazu-do-ukrainy

До Києва прибула "велика четвірка". Лідери Німеччини, Франції, Польщі та Великої Британії. Хто слідкував за моїми попередніми коментарями, той знає, що я дещо скептично ставлюся до цього формату. Його називають коаліцією рішучих, ну поки що вони більш рішуче налаштовані все обговорювати, ніж реально діяти. Тому чекаємо на результати цього візиту до Києва.

Наразі варто подивитися на цей формат четвірки з іншого боку. До Києва прибули лідери, які розпоряджаються чотирма найбільшими оборонними бюджетами у Європі. Отже, давайте будемо звертати увагу на їхні рішення щодо фінансування закупівлі зброї для України та подальшої оборонної співпраці.

Далі буде.

https://x.com/AndriyYermak/status/1921082418288615802?t=I8jE4L5RPKmng9SFdvQQj

Польща відкликала згоду на діяльність російського консульства в Кракові через докази того, що Росія відповідальна за масштабну пожежу в торговому центрі "Marywilska" у Варшаві.

Пожежа сталася у травні минулого року. Щодо неї циркулювали різні гіпотези, в тому числі й про сутички місцевих кримінальних угруповань. Однак від самого початку серйозно розглядалася також версія про російський слід, оскільки в центрі знаходився великий хаб із надання гуманітарної допомоги Україні.

Зараз уже слідство встановило, що саме підпал став причиною інциденту, і це було зроблено за вказівкою з Москви.

Ну, я зверну увагу на дещо інше. Частину причетних вже затримано - і це якраз громадяни України.

Це вже не перший, та навіть не другий випадок, коли польські правоохоронні органи затримують українців, які працюють на російські спецслужби. У минулому затримані, серед іншого, планували підпали об'єктів та диверсійні акції, вели розвідку військових об'єктів та слідкували за логістикою постачання західної зброї через Польщу в Україну.

Нашим спецслужбам слід було б докласти більше зусиль, перш ніж це стане політичним питанням у Польщі.

https://suspilne.media/1015621-polsa-zakrivae-genkonsulstvo-rosii-u-krakovi/

Приїхали сьогодні у Штаб-квартиру НАТО в Брюсселі. На закритій зустрічі будемо презентувати мій звіт про визначення української перемоги у війні з Росією.

На добрий день нас попередили, щоб все таки краще не говорити про "перемогу України". Знаєте, припинення вогню, заморожування конфлікту ще припустимо. Але так зразу щоб перемога? Це, мовляв, може відштовхнути деяких союзників.

Як на мене, ці люди ніколи нічого не навчаться. Пам'ятаю, як мене українські змі питали, що може стати геймченджером у війні. Сказав - зміна менталітету у наших західних колег.

Щож. Нам своє робити.

Давайте трохи про польські президентські вибори.
У першому турі з незначною перевагою 31%-29% перемагає мер Варшави Рафал Тшасковський (нинішня правляча сила) над головою Інституту національної пам’яті Каролем Навроцьким (формально незалежний кандидат, фактично пов’язаний із попереднім урядом).
Отже, гра починається знову, і результат другого туру повністю відкритий.
Вибори показали, що наближається зміни покоління в Польщі. Серед наймолодших виборців найкращі результати здобули Славомір Менцен (тобто молода правиця) та Адріан Зандберґ (тобто молода лівиця). Тшасковський і Навроцький здобули перемогу переважно завдяки голосам покоління 50/60+. Польщу скоро чекає велике переформатування політичної сцени. Понад двадцятирічний дуель між 'Платформою' та 'ПіС' входить у завершальну фазу. Для багато кого це і є останній великий політичний бій.
Саме тому ці вибори мають для Польщі таке велике значення. Їхня справжня ставка - не президентське крісло, а повнота влади в Польщі на найближчі роки. Тому і дострокові парламентські вибори, залежно від результатів другого туру, цілком можливі.
Доволі хороші виборчі результати Менцена та Брауна вписуються в загальноєвропейський тренд зростання правих. Не так, що польське суспільство зміщується вправо - польське суспільство і так здебільшого консервативне. Це радше тому, що праві змогли ефективно використати суспільне невдоволення політичним істеблішментом. Ніщо не допомогло польській правиці зростати так, як пандемія COVID-19 і пов’язані з нею економічні й соціальні обмеження. Правиця сьогодні - це бунт молодого покоління проти політкоректності.
Багато вказує на те, що також у Польщі правица йде до влади. Хоча у польській правиці є одна значуща відмінність - при своєму скептичному ставленні до України, вони все таки антиросійські. Багато із них навіть ще більше ніж відомі всім польські політики.
Виборча кампанія зосередилася у більшості на внутрішніх питаннях. Найкраще це ілюструє перелік тем, підготовлений для дебатів перед другим туром: безпека, економіка, соціальна політика, міжнародна політика, охорона здоров’я, світогляд. Навіть якщо в кампанії і з’являлися міжнародні теми, як міграція чи політика США, то їх значення лягало в контексті польської внутрішньої політики. Значна частина антиукраїнської риторики, яка також з’явилася, звучала саме в цьому контексті. Українська сторона непотрібно час від часу сама давала привід, особливо маючи гіркий досвід виборчої кампанії у США.
Президент у Польщі за своїми повноваженнями ні в чому не дорівнює українському відповіднику. Але в польській політичній традиції так склалося, що саме президент бере на себе активну роль у політиці щодо України. Так робили Кваснєвський, Качинський, Коморовський і Дуда. Тож має значення для України, хто стане президентом Польщі, хоча й не варто це переоцінювати. Зовнішню політику в Польщі все таки формує уряд. Президент може іноді ставити палки у колеса, якщо дуже захоче.
Як Тшасковський, так і Навроцький виступають за підтримку України у війні з Росією. Зате обидва будуть жорсткими співрозмовниками у спірних питаннях економіки та історії. Я про це неодноразово писав, що у польсько-українських відносинах вже немає повернення до "медового місяця" 2022 року. У політичному істеблішменті Польщі закріпилося переконання, що допомагаючи Україні можна лише втратити політично. 'Платформа' вважає, що програли президентські вибори 2015 року через візит Броніслава Коморовського до Києва. А 'ПіС' - що програли парламентські вибори 2023 року через зернову кризу з Україною. З цього приводу усі основні політичні сили у Польщі виступають сьогодні за транзакційний підхід до відносин з Україною.
Я б не нарікав на транзакційні польсько-українські відносини. Наступний польський президент ніяк не буде антиукраїнським, як пишуть деякі не надто розумні українські ЗМІ. Він буде боротися за польські інтереси і з ним можна буде без перешкод домовлятися. Зате на горизонті таких кандидатів у Польщі уже видно. Може виявитися, що через десять років нам навіть про транзакційні відносини треба буде домовлятися.

Тимчасом, як повідомляє ГУР МО України, Президент Польщі Анджей Дуда нагородив начальника ГУР Кирила Буданова Золотим Офіцерським Хрестом ордена “За заслуги перед Польщею” - це одна із найвищих польських нагород для іноземців.

Разом із тим, Кавалерським Хрестом ордена “За заслуги перед Польщею” відзначено було заступника начальника ГУР Вадима Скібіцького.

https://xn--r1a.website/DIUkraine/6038?single

Валерій Пекар пише, що з українського дискурсу зникло слово "перемога", і що це погана новина для українського суспільства, яке таким чином втрачає відчуття майбутнього. Тому що, як він пише, неможливо потрапити з пункту А в пункт Б, якщо його розташування невідоме.

Я з Паном Валерієм абсолютно погоджуюсь. А тому і слід сказати, що на умовному Заході, серед партнерів (хоча не всіх, будемо чесними), дискусія про українську перемогу так і триває. Точніше - про визначення української перемоги, а згодом уже про сформування відповідного плану дій.

З цього приводу я хотів поділитися власним баченням цього питання, яке я нещодавно виклав для Польського Інституту Міжнародних Справ у Варшаві. Цей звіт я презентував уже у Вашингтоні, Брюсселі та Берліні. І як не дивно, найбільший інтерес він викликав саме у столиці США, у тому числі серед адміністрації Дональда Трампа та близьких до неї людей.

На мою думку, відсутність чіткого визначення української перемоги так і була (і все ще залишається) однією із найбільших проблем на шляху до більшої заангажованості партнерів у допомогу Україні. Демократичним урядам дедалі важче заручатися суспільною підтримкою для подальшої допомоги, не пояснюючи своїм виборцям, до якої мети ми прямуємо.

Дозволяю собі невипадково відмітити Пана Валерія, адже саме його інтерв’ю про післявоєнні сценарії для України деякий час тому спонукало мене до написання цього звіту.

https://pism.pl/publications/defining-ukraines-victory

Здивовані результатом виборів у Польщі? Надіюсь, що ні. Ще у січні, будучи у Києві, я казав українським колегам, щоб краще підготувалися саме до цього варіанту. Так і приїхали.

Нагадаю, що я написав після першого туру виборів - зовнішню політику у Польщі веде уряд, не президент, але у політиці щодо України президент все таки завжди відіграв важливу роль.

Для України це абсолютно не означає жодної катастрофи. Натомість це означає, що прийшов уже час побудувати прагматичні, транзакційні двосторонні відносини із Польщею. До речі, таку позицію займає не лише Навроцький, але також Тшасковський.

Більше коментарів трохи згодом - давайте спочатку подивимося, як розвиватиметься політична ситуація в Польщі.

Зате сьогодні заохочую прочитати мою статтю ще із осені 2021 року, щоб краще зрозуміти, у якому напрямку ми рухаємося в польсько-українських відносинах.

До речі, Президент Зеленський вже привітав новообраного Президента Навроцького із перемогою.

Все буде добре!

https://censor.net/ua/blogs/3302845/ne_velik_alyansi_a_povsyakdenna_spvpratsya