«Сьогодні, у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед тими, хто у 1986 році прийняв на себе перший і найстрашніший удар. Ліквідатори пішли у саме серце ядерної небезпеки, розуміючи, що рятують не лише країну — вони рятують майбутнє. Їхня мужність і самопожертва стали щитом, який зберіг життя мільйонів людей.

Сьогодні, через десятиліття, ця загроза знову оживає. Російські удари по території ЧАЕС, зокрема по захисному саркофагу, — це злочин, який ставить під небезпеку Україну, Європу та весь світ. І як тоді, у далекому 1986-му, першими на місці небезпеки опинилися рятувальники: гасили пожежі після ворожих атак над об’єктом, який знову став точкою потенційної катастрофи. Ми робили й продовжуємо робити все, щоб не допустити трагедії.

Ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя під час ліквідації аварії, і низько вклоняємося тим, хто живе з її наслідками й досі. Їхній подвиг — у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у нашій відповідальності берегти країну, заради якої вони вистояли.

Світ має пам’ятати: безпека не дається просто так. За неї завжди стоять люди — сміливі, рішучі й віддані. Саме такими були ліквідатори Чорнобиля. Вічна пам’ять і вдячність!»