Колись у сиву давнину (навесні 2017, щоб бути точним) написав нам OWOX з цікавою пропозицією: додайте наш скрипт на сайт і ми перекинемо всі ваші події у веб-аналітиці в BigQuery.

BigQuery - це такий Data Warehouse від Гугла, який вміє ворочати ну дуже великими обсягами даних. Тобто суть пропозиції у тому, що ми зможемо аналізувати те, що відбувається, не так, як задумано у Google Analytics, а як завгодно. Ну дуже цікаво, погодьтеся? Єдина річ — що вони за те хотіли доволі багато грошей. Не пам'ятаю суму, але це точно навіть не тисячі доларів на рік.

Скажу вам, що жаба для мене як мотиватор схоже непогано працює. У сенсі ну скільки там тієї роботи — записати дані у BigQuery? Зробив на фронті, щоб події GA копіювалися нам в спеціальний апі, той скидає їх у кафку, а потім з кафки перекидається у BigQuery. Все супер, і потім ми з того виростили свою аналітику з ClickHouse'ом — до речі, по тій самій причині, BigQuery недешевий, коли даси йому складне запитання. :))

Але був один нюанс. Для конекту до бігквері я використав гугловську джавну лібу, і щоб усе запрацювало, витратив довбаний тиждень. Бо апі в неї — гівно, помилки — гівно, підхід до авторизації — гівно, і взагалі. А як вишенька на торті — при оновленні вона ламалася. Десь всередині, то NPE якийсь, то ще щось. Не статична типізація, а хрін зна що.

Ну типу інжиніринг від Гугла, що ви взагалі очікуєте. 🤕

Так і була в нас кілька років забита у залежностях стара версія, від лютого 19-го року. А вчора настрій був, сів, вичистив з коду останнього користувача і прибив лібу з залежностей. Кайф. ☺️

А по мотивах тих страждань я написав власну лібу, яка просто використовує HTTP і тому не ламається. Не дивлячісь на назву, ми її для бігквері вже не юзаємо, а як інтерфейс до гугла - аж бігом. :)

Думав, що недочекаюсь. :) Ми випустили третій випуск RTFJ, на цей раз — з Єгором Назаркіним. Дуже прикольна розмова вийшла! Єгор зараз Engineering Manager у HealthJoy, в минулому займався організацією пайконів, та й загалом дуже відомий у Python-ком'юніті.

В нас вочевидь трохи розбігаються погляди на деякі технології, хехе, але ми норм пообговорювали і пайтон, і бази даних зачепили, і проблеми зв'язку у Сибіру. :))

Кароч велкам подивитися і не забувайте ділитися з оточенням. :)

На подкаст-платформах (або шукайте Fwdays Tech Talks у вашій апці):
SoundCloud 👉 https://bit.ly/3H4iysi
Apple Podcasts 👉 https://apple.co/35fzcag
Google Podcasts 👉 https://bit.ly/3qZyeaI

Омікрон

Я попередні хвилі корони оминув, а цю не вдалося. :) Дві модерни не врятували повністю, хехе. Вночі на минулий понеділок температура злетіла за 38, аж трясло від холоду — добре, що парацетамол допомагав і збивав температуру. В середу накрило дружину, а в четвер мені стало ставати краще, навіть поспав.

Це насправді найцікавіший (якщо можна так сказати, ехехе) ефект. Сил діяти бракує, здавалося б — спи, поки діти дозволяють, але ні, о 3 ночі прокидаєшся і все, нічого не допомагає. А до ранку приходив у стан повної розрухи, тупо жесть. Добре хоч вдень додатково з годину вдавалося поспати.

Ну і всі супутні срані — нежить, кашель, головний біль, короч набір не з приємних. З іншого боку, судячи з розповідей про попередні хвилі, то омікрон більш зорієнтований на розповсюдження, ніж на завдання важкого удару, і проходить трохи легше. :)

А от наслідки нервують. :/ Кашель досі не пройшов, бігати за дітьми зараз важче, а працювати головою це взагалі жесть. У вівторок трохи перелякався, бо після пари зустрічей відкрив код щось роздуплити й голова кругом пішла. 😱

Але вчора вже краще було, тож, здається, потроху відновлююся. Та й минулого тижня взагалі думати важко було зовсім, хаха. Згадується пост на quora, як чувак тупим став (не можу щось лінк знайти).

Рейтинг: 3/5, свідомість не губив, до лікарні не потрапляв, але рекомендувати не можу. 😁

Завдяки Борису Джонсону я дізнався, що назва Foursquare - це не аллюзія до «на всі чотири сторони», чи радше не тільки аллюзія, а ще й окреме слово, яке означає «міцно, із завзяттям і переконанням, безкомпромісно». Типу будівля може stand foursquare, скажімо. Прикол реально. :)

Це нагадує, що вигадувати назви, не бувши нейтів спікером, дуже важко. Я колись написав для пайтона бібліотеку парсингу опцій — бо наявні поводилися набагато гірше, ніж те, що було в меркуріалі. Там можна було вказувати тільки кілька перших букв команди/опції, кльове розрулювання конфліктів, компактний запис у коді — а наявні опшнпарсери та гетоптс та інші були не ергономічні та рагульні.

Написав і назвав finaloption - з натяком на те, що це останній парсер опцій, після нього вже нічого не треба робити. Але це ще й сталий вираз, який проміж іншим означає останнє бажання перед стратою. Не можу нагуглити це, до речі, але мені кілька людей сказало про те, тож я перейменував лібу на opster.

Ну як у приказці, іменування — одна з двох найважчих справ у програмуванні.

Чи можна полюбити код іншої людини

Накаталися з малим з гори (тааак, цей момент прийшов, я катаюся на лижах разом з сином!), замучився і відкрив ютубчик повтикати. А там новий подкаст ДОУ, і прям у нарізці на початку Діма Малєєв каже "я ніколи не бачив програміста, який відкриває чужий проєкт і каже: боже, яка красота".

Ну що тут сказати, у програмістів є слава гірша, ніж в стоматологів, які теж дивляться у твій рот і починають ганьбити попередників. Головне, щоб не як в історіях про те, як annotate показує, що попередник — це ти сам. 🤣

Але ж причини того прості й зрозумілі: дедлайни, кваліфікація й обмеження.

1️⃣ У комерційних проєктах одна з найважливіших речей — це швидкість реалізації. Хочеться, щоб щось запрацювало одразу, як вирішили, що ж потрібно робити. Тож навіть без дедлайну, зробили так, щоб воно більш-менш підтримуване було, протестували — і у реліз, а розробник займається наступною задачею. У всіх ця межа достатності різна, але загалом нема сенсу полірувати до нескінченості, то грошей не приносить.

2️⃣ Кваліфікація в людей різна. Хтось краще, хтось гірше, і всі без виключення в перші роки досвіду проходять етап бажання писати якомога складніший і крутіший код, так щоб показати всьому світу, що ти можеш. А часу переписати попростіше вже немає, тож максимум будуть виправлені найгарячіші місця, а далі за схемою про нестачу часу.

3️⃣ Коли код пишуть, обмежень купа — окрім часу, є усні домовленості, якісь прийняті у проєкті підходи, якісь технічні проблеми (може навіть тимчасові), щось у голові в розробника, щось у голові в його рев'ювера, вигадайте корочє самі. А коли ти відкриваєш і дивишся код, то ти всіх обмежень, в яких знаходився розробник, не знаєш, зате бачиш замість простого і симпатичного коду для базового юзкейсу купу якихось нагромаджень.

Але є категорія проєктів, де цих обмежень майже не існує. У опенсорсі ніхто тебе не підганяє, ти сам вирішив щось написати. Тож не поспішай, зроби, як хочеться, щоб відчувати задоволення від результату.

А якщо тобі прислали зміни з поганим кодом — ніхто не заважає від них або відмовитися, або навчити людину, щоб вона написала краще. Адміністративно ніхто не давить. Психологічно — трошки є, але це інша проблема.

І обмеження рідше зникають і рідше з'являються, тому що навіть сукупність людей у проєкт стабільніша, ніж в комерційних, бо люди приходять не роботу робити за гроші, а через свої інтереси.

На мене, наприклад, дуже вплинув код Mercurial. Метью, автор Меркуріалу, дуже багато уваги приділяв простоті архітектури та коду, зворотній сумісності, когерентності функціоналу й обмеженості фіч, які попадають у ядро. Тож у 2008-му я був тим програмістом, який відкрив чужий код і сказав — боже, яка краса! 😁

Це був не перший і не останній раз, але найяскравіший для мене.

Щось мене пробило ностальжі, можна я вам розповім історію про геймінг у сиву давнину 94 року?

Нам з братом неймовірно пощастило й у 94 році в нашому житті з‘явився 486SX25 (досі не знаю звідки). Один з першої партії четвірок в Україні, я так розумію — порізана модель проца (на 25 мгц і без сопроцессора), вінт на 120 мб (як зазвичай до 386 йшли, для четвірок були більші), і 4 мб ОЗУ (це важливо для подальшої історії).

І там на ньому було кілька базових ігр, а потім папа з роботи дискетами приносив різне, типу перших гоблінів — досі пам'ятаю, як тре почекати, поки вона нагріється, "аби конденсат не вбив дисковод". 😁 А потім сталося чудо — ціною відсутності диска протягом кількох тижнів (це я вже з батьків показники зняв, мені здавалося що півроку без компа прожити прийшлося) в нас з‘явилася купа ігор. В тому числі дум — який не запускався! 😭 Тож ми шпілили у вольфенштейн, у танчики (так, за 20 років до всіх, ггг), етц.

Чому не запускався? Ось тут складно! Дум хотів 4 мб ОЗУ, які в нас наче були, так? Але під час запуску комп'ютера виконувалися інструкції у CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT, які запускали різне — драйвера для відео (бо ж VGA, а не EGA, аж олдскули зводить), резидентну програму (це типу демона зараз) для перемикання розкладки клавіатури, волков коммандер (передав би привіт Сєві, цікаво, де він зараз), ну й таке інше.

А ми, вочевидь, не сильно розчехлялися, що відбувається. А потім у нас в гостях знов був той самий друг батьків, завдяки якому всі ці ігри з'явилися, і навчив: під час запуску натискаєш F6, і дос запускається у щось типу safe mode, без виконання всіх тих файлів. Плюс написав нам doom.bat, який щось підгружав (підозрюю, що вга-драйвер, і може ще щось).

І воно поїхало. Після гоблінів, танчиків і вольфенштейну це була магія. Воно снилося мені у снах. Я придумував історії, які відбувалися у тому світі. Намалював скриншот з дума у школі, коли на малюванні була "вільна тема". :))

А потім! З відрядження до Києва папа привіз ще 4 мб ОЗУ і звуковуху. Пройшло майже 30 років, а я досі пам'ятаю своє хвилювання, коли замість натискання F6 я у Волкові навів курсор на doom.exe, натиснув Enter і воно запустилося. Серце стучало що капець. :)

Не знаю, чи воно сформувало мене як особистість, бо ігри писати я не почав, людей стріляти також, але потім у q3 грав доволі багато, і зацікавленість, що ж там у тому AUTOEXEC.BAT переросла у колупання у кишочках комп'ютера й ось ми тут.

P.S. Думаю, що вся ця двіжуха з компами — це тупо робочий комп вдома, бо їсти було нема чого, а комп'ютер вдома стояв. :)

Дружина вмовила подивитися випуск Дудя про білорусів — я його зазвичай не дивлюся, бо від нього тхне імперським синдромом, але тут цікавість переборола неприязнь.

І ось цікаве — люди різні, але майже в усіх критичний інфантилизм у голові: ну це ж влада, а не люди, що ж поробиш. Росіяни теж дуже хороші, а Лукашенку Путін допомагав, ну теж влада, що звичайні росіяни можуть зробити... вони ж нічого не вирішують, просто такі хороші сидять по домах. Співчувають нам, напевно. Наче владу бог згори назначив і оце вони тому знаходяться.

Ще один цікавий момент був, коли прийшла соцслужба через те, що хлопчик 10 років біло-червоно-білий прапор у школі намалював, прийшли до мами і кажуть: напевно, прийдеться відбирати у вас дітей, а що ми зробити можемо... Ну у сенсі що? Банально італійську забастовку можете, ну ви ж бачите, що це абсурд зовсім? Бачать, але виконують.

На жаль, моментом скористатися білоруси не скористалися — і замість аналога майданів вийшов аналог російських мітингів, ще й потім розігнали всіх активних людей по різних странах. Тож здається, що реакціонерна політика у Білорусі проживе, на жаль, ще дуже і дуже довго. :(

На дворі весна і путєн сходить з розуму, але життя не зупиняється, плюс ми це записали ще кілька тижнів тому. Тож новий випуск Right Tool For the Job, на цей раз з дуже відомим у ютубі білорусом, Льохою ITБородою — тому російською мовою (спойлер: у наступному випуску все нормально :)).

Вийшло дуже весело, тож, якщо хочете відірватися від подій на вулиці — це воно. Чекаю на ваші перегляди та коментарі. :)

SoundCloud 👉 bit.ly/3h5LPaF
Apple Podcasts 👉 apple.co/34ZqBsC
Google Podcasts 👉 ​​bit.ly/3H7Mx1F

Всім привіт! В мене тут випадково організувався контакт у Шевченковському військоматі Києва (що на Салютній 4), і вони кажуть, що дуже потрібні кілька ноутів (штук 3-5) і пара принтерів.

Якщо в когось з вас є техніка, яку ви готові віддати, напишіть в коментах, будь ласка. Авжеж, бажано на правому березі у Києві, щоб це можна туди якось доставити було.

Може в офісі щось старе є, або по знайомим? Попитайте, будь ласка.

UPD. Все знайшли і відвезли, спасибі, Сергій!

Ми вчора доробили до більш-менш якогось робочого стану сервіс для інформування росіян про те, що їх ЗМІ їм брешуть. Ідея така: якщо в тебе є сайт, на якому бувають відвідувачі з Росії — ти можеш їм спробувати розповісти про те, що відбувається насправді.

Качаєш скріпт собі (щоб запобігти проблемі, коли наш сайт вже заблокований), підключаєш — і всі відвідувачі з Росії бачать величезний чорний попап (раз на годину). Скрипт намагається спочатку показати HTML, який ми хостимо, щоб можна було оновлювати текст, а якщо за 3 секунди не вийшло — то показує вбудовану версію.

На випадок, коли домен заблокований, там є ще кнопка, яка веде на телеграм-канал, де ті самі посилання. Взагалі здається, що якби був канал з інформацією для росіян, можна було б туди вести, але я такого не знаю.

Скрипт доволі простий і швидкий і для всіх інших (окрім росіян) буде непомітний, тож підключайте собі на сайти, і розповсюджуйте знання по знайомих!

Цікаву тему прочитав у пана Макса Бергмана, який у 14 році працював у американському уряді і приймав участь у підримці безпеки України. Коротко: США зазвичай допомагають армії країни зброєю та тренуванням, але у нашому випадку не вистачало часу. Доставити Джавелін — це від 6 тижнів плюс ще час на тренування. А конфлікт настільки гострий, що двох місяців на апгрейд ситуації немає — ну ми це й самі пам'ятаємо.

Тож вони почали те, що можна було почати робити прямо зараз — стали навчати ЗСУ процесам, організації, робити реформи основних функцій (типу сек'юрних комунікацій замість того, що зараз в московитів). Це фантастичний збіг, коли короткострокові цілі збіглися з довгостроковими — і дають величезні дівіденди зараз.

Якщо так подумати, це ж власне ідеальний кейс стартапа, коли MVP повністю збігається з тим, що потрібне ринку. :)

Потребую допомоги залу! 😁 Спілкуюсь останнім часом з "Повернись живим" і в них є цікава проблема. Історія починається з того, що вони зробили фінансову звітність відкритою, найпростішим шляхом: виклали xlsx з нею на OneDrive. Це кльове рішення, але скейлиться воно до якогось масштабу — зараз там 360 тисяч записів тільки за цей рік, і всі юзкейси розвалюються: фільтри в ікселі тормозять і показують тільки перші 10 тисяч значень, пошук тормозить, агрегувати дані неможливо.

Ми вчора обговорили і визначили два основних юзкейси, які можна насправді розділити:

• Зробити так, щоб людина могла знайти свою пожертву у списку всього, що надходить. Там є сума, комент платежу (або країна у випадку, коли пройшло через fondy), ну короч це можливо, але кльово б мати фільтрацію по даті і пошук по коментарю.
• Дати можливість фінансисту "ПЖ" з того робити якісь звіти/висновки, тому що іксель такого розміру робить боляче.

Що я думаю: скласти оці всі дані у SQLite (або постгрес, здається, що неважливо), і дати якийсь інтерфейс до них без sql'ю. Що я вже подивився:

• datasette: не потребує реєстрації, показує дані, замапити поле з датою у дату не хоче, пошук зробити не дає, якийсь графік дає змогу побудувати, але нічого не будує.
• metabase: показує дані, мапить дату в дату (бо в sqlite же ж немає типу поля date), досить легко відфільтрувати по стовпцю, будує графік, дає можливість зберігати звіти, але потребує реєстрації!
• nocodb, рекламується як airtable для твоєї БД. Ну це взагалі не туди, вони там формочки роблять, картинки у полях, це не про звіти і не про пошук.

Ну ви зрозуміли, пишу спитати, що може в кого є ідеї, що можна готового заюзати для публічного інтерфейсу для БД, якщо хочеться нічого не писати? Тобто хочеться писати, але я себе стримую, бо так в житті нічого не встигнеш. :)) Тому допоможіть мені будь ласочка придумати інтерфейс для нормальних людей для доступу до (не)великої кількості даних!

Metabase насправді виглядає як непогане рішення для другого юзкейсу — засетапити аккаунти для всіх зацікавлених співробітників, трохи звикнути до інтерфейсу і можна робити купу справ. Але для звичайних людей зі сторони він занадто складний. Давайте свої ідеї, попитайте в знайомих, задача здається доволі очевидною, але нагуглити рішення чомусь не вдається.

AWS

Пам‘ятаєте попередній пост про те що треба трохи даних обробити та зробити дешборд? Ну авжеж, це ж тільки два тижні тому було. А знаєте, чим я займався ці два тижні?.. Не тільки цим, але я просто в ужасі. Не читайте далі, якщо технічні подробиці вас лякають.

Зробити скрипт, який закидує дані з цсв у постгрес у мене вийшло за день з невеличким. А ось потім щось пішло не так... Чомусь я вирішив замість простої схеми «осьо віртуальний сервер, там все запустили й поїхали», що треба якомога більше managed все мати, щоб потім це не підтримувати. Амазон же ж багато всього пропонує!

Значить вимальовується така схема: завантажуємо файли в S3, це триггерить Lambda, яка файл обробляє і складає в інший бакет, звідки його читає Athena через Glue, а показує дані QuickSight. Я зазвичай дотримуюсь правила «не більше однієї незнайомої технології на проєкт», але цей казався маленьким і гідним того, щоб зробити один раз надійно.

1️⃣ Lambda

Я тут задовбався, але може окремо напишу — в мене вийшло 5 абзаців, а в телеграмі є обмеження на довжину повідомлення. :( З цікавого в результаті: парсинг пайтоном ікселю на 7 мб на ноуті займає 7 секунд, на хецнері за 5 євро - 14, на лямбді - 40-50.

2️⃣ QuickSight

Зібрали дешборд на квіксайті, і виявилося що оновлення буде не дуже в реалтаймі. Ну типу можемо кілька разів на день оновлювати, але часто (або по триггеру з лямбди, що теж потенційно часто) - буде дорого. Ооок, але наче працює, давайте покажемо світу? Хрін там! Публічним квіксайт зробити неможливо!

3️⃣ Athena

У цей момент я психанув, зарентив ec2 і запхав туди метабейз. Для метабейзу є сторонній коннектор для Афіни, тож, думаю, зара буде все супер. Метабейз поїхав, побачив дані, їх схему, єєє, перемога. Зараз все буде.

Тільки дата, за якою я хочу мати фільтр, це строка, а не date чи timestamp. Тому Афіна каже "вибачте, для цього оператор >=" застосовувати неможливо. Окей, знайшов, що схема даних визначається у Glue, змінив на timestamp зі string, як справи? Помилка, каже, Hive таку дату розпарсити не може.

Тож зробив я додаткову колонку, date.timestamp() * 1000 — ну там же ж Хайв, він точно захоче міллісекунди (я такий здогадливий, це жах). Фух, запрацювало!

Повільно тільки... Ну ладно, Metabase вміє кешувати результати, тож у середньому може буде не сильно боляче. Ну і ще фільтрація чутлива до регістру, наче баг в метабейзі — але це можна обійти, переробив запроси на SQL замість конструювання в інтерфейсі.

4️⃣ S3

Ну все, залишилося тільки навчити замовника завантажувати файли в S3. А там теж інтерфейс мрії, купа кнопок, а ще неможливо зробити так, щоб користувач тільки 1 бакет бачив... Написав інструкцію, записав Loom з демкою, і в кінці навіть зідвонилися телефоном — і в неї білий екран замість прогрес-бару аплоаду. Я без дупля, що там за проблема, домовилися на наступний день у зумі подивитися.

Прокинувся зранку і закинув файл: наче все нормально, але трошки форматування цифр у коментарі не подобається. Ок, поправив скрипт, задеплоїв лямбду, закинув файл заново — і помітив, що в метабейзі дублюються дані.

А логіка в мене така: з клієнт-банку будуть окремі файли, і за один період у файла буде завжди одна й та сама назва. Тож я просто заміняю файл з такою ж назвою і тоді дублювання даних немає. От тільки я бачу дивне — у бакеті з результатом два файли з однаковим іменем. По всім докам і обговоренням в інтернеті такого бути не може, але я бачу. Ну жесть.

5️⃣ Інтерфейси

Хочу звернути особливу увагу, що це ж все low-code, тобто гемор. Всі налаштування відбуваються у купі форм на купі сторінок, кожна з яких завантажується мінімум кілька секунд, щось змінити — все ж unbundled — це піти потикатися у три-чотири різних сервіси, а потім у термінал подивитися логи лямбди. Цикл фідбека довжиною у хвилини, просто нереально повільно рухаєшся.

6️⃣ Ми тут

Схоже шо перероблю на шось простіше з постгресом. Бо я хз, хто цим може нормально користуватися. Здається, що AWS тримає людей у заручниках і викликає стокгольмский синдром.

З початком війни у мене в голові гуляє купа думок з різних приводів — вочевидь, як і у вас. А ще таке неприємне відчуття, що мені критично не вистачає гуманітарної освіти, щоб ті думки нормально сформулювати. Можливо це все вже було розписано у дослідженнях, а можливо ще тільки буде — але мені треба десь висловитися, бо не дає спати.

⏳ Боротьба ця продовжується вже 800 років, з тої самої битви на Калці (це де Волноваха, до речі!). З великих подій потім, які змінювали хід історії, це напевно Битва на Ворсклі, Переяславські статті, Полтавська битва (знов Ворскла), може руйнування Січі (хз), захоплення УНР, і ось теперішня війна. Здається, що зараз Україна перший раз у більш-менш пристойному стані (з точки зору волі та єдності) з 14 сторіччя. Це капець, якщо подумати.

😖 Культурна різниця між нами та москалями — неймовірна. До мене це дуже довго доходило, бо я велику частину знань отримував з книжок — а які книжки були на полицях у 90-ті? БСЕ, БЕС, СДЕ (всі «С» - совєцький), і т.і. І хоча навіть після них та совєцьких підручників по історії я Московію недолюблював, але модель світу воно дає схиблену. Так щоб прям починати усвідомлювати — я це почав у 2009-му, коли сам поїхав туди та прозрівав з кількості агресії на вулицях людей один до одного. Касирка якось наорала на мене за те, що не вдавалося просканувати штрих-код. Але тільки ця війна показує справжню відстань. Орда — це не просто варвари, на жаль.

🤌 Те, що хороші часи виховують слабких людей — це правда. Всі політики Європи занадто юні, щоб добре пам‘ятати, які насправді москалі. Тому з радістю пристають на шлях домовленостей з ними — тому що зиск великий! На відміну від нормальних країн, які торгуються за свої гроші, верхівка москалів не так жлобиться розкидуватися грошима, бо вони накрадені. Зисковна діяльність, а мораль почекає.

👹 Промивання мізків працює. Якщо почитати біографії німецької верхівки, вони всі там комсомольці (FDJ, Jusos, як не назови, а вуха стирчать), і це вочевидь залишає якийсь відбиток на свідомості й сприйнятті світу. Ну типу це ж моя молодість, не може Московія бути зовсім поганою, коли в мене були такі яскраві почуття і не боліла спина чи що там в них зараз болить. Людині загалом важко признатися собі, що 10 років юності витрачені на гниль впусту, тому й Московія якась туди-сюди. Як Тіль Ліндеман, який поїхав співати на параді (!) московитів. Ну каша в голові, бо юність засрали.

👊 Русофобія. Не можна сказати, що "не всі московити погані". Всі. Так, я особисто знаю кілька людей, які вочевидь нормальні й деякі з них навіть допомагають Україні. Але їх кількість у загальній масі мізерна і вплив на культуру відсутній. Всі, хто нормальний і мав хоч якусь платформу для виголошення — їх або кенселять (як Новодворську), або вбивають (як Нємцова).

💡 А культура — це все. Дуже хотілося б почитати серйозні дослідження про те, які чинники впливають... особливо про нашу цікаво, а ще про те, чому сама войовнича нація Європи тепер такі сцикуни, га, Макрон? )) Люди при владі, стосунки у родинах і у суспільстві, взагалі все життя — це все культура.

⚡️ Прочитав тут ще думку, що в нас багато корупції через те, що ми у складі орди дуже довго пробули. Але коли читаєш за часи Руїни й там кожен сам собі щось тягне... мені віє корупцією та брехнею від того. Хоча, авжеж, людська пам'ять коротка і зараз (дивись вище), а тоді козаки, схоже, не уявляли собі, що московити — то не поляки, не татари та не турки. Шкода, що не розуміли цього.

Давайте спочатку історія, яку мені друг розповідав про свого прадіда. Жив він у Кам'янці-Подільському, який був до WW2 неподалік від кордона з Польщею — і був, власне, поляком. А тут хтось з сусідів у 30-ті роки йому шепнув, мовляв, бережись, здається етнічні чистки почалися — поляків вбивають. Як дізнатися, хто ти? По документах — які він спалив і таким чином залишився в живих. Здається, що достатня причина не любити совок, але до самої своєї смерті він лишався його прихильником.

В нас пів країни таких людей було, які страждали у тому потворному державоутворенні, а потім за ним же й сумували (а деякі і зара продовжують). Але де логіка?!

Мені здається, що вести подвійне життя: коли назовні ти порядний громадянин, співаєш пісні про інтернаціонал і ходиш на травневі демонстрації за права трудящих, а всередині ненавидиш увесь цей брехливий пафос — дуже важко морально для людини, особливо в умовах, коли ні з ким поділитися.

Коли вже країна стабілізувалася, заспокоїлася і призвичаїлася до своєї власної брехливості — типу у 70-80-ті — то стало трохи легше. А от у 40-50-ті — це ще є репресії, і ти не знаєш, хто з твоїх сусідів гб-шник.

І от у тебе є два варіанти: відкрито виступити проти — що екстремально небезпечно, чи жити з личиною. І живеш ти, живеш, тебе затягує буденність, і потроху ти просто ламаєшся. Тобто не ламаєшся одразу раз і все, просто призвичаюєшся, перестаєш про те думати та потроху зовнішня маска тебе зхарчовує.

І — опа — ідеальний громадянин Совка готовий. :(

А прикольно було б, якби замість російської та радянської теми називати регіони за центром, всі області були б типу Волинської та Закарпатської? Галицька, Буковинська, Поліська (яка з них, і що з іншими? :)), Подільська, Сіверська, Слобожанська... ну якось так приємніше звучить, більш людяно, ні? :)

Я розумію що то купа грошей, он Дніпропетровська і Кіровоградська області досі на місці, але ж фантазувати ніхто не заважає? :)

На доу запостили анонс: зарелізили апку, яка намагається перевіряти, наскількі ймовірні зв'язки людини з чимось неприємним (типу москалів). Там вже в каментах напихують розробникам за те, що они намагаються сразу взяти планку "це для ЗСУ та тероборони", а якість тої перевірки дуже сумнівна.

І я згадав, як мене у середині 10-х тримали по 3-5 хвилин на кожному вильоті та прильоті на кордоні — я в якийсь момент почав питати, чому, і виявилося, що якийсь інший Олександр Соловйов чимось завинив. Вочевидь, нас таких багато, я особисто знав ще двох — і почав при затримці казати побатькові та показувати права, це значно прискорювало процес. Якось раз було смішно, прикордонниця собі під нос пробурмотіла "може брат чи шо" — з однаковим іменем і різним побатькові? 🤣

Але є ще крутіший рівень перевірки документів — у німецьких потягах. Їхав якось нічним потягом Амстердам — Копенгаген і посеред ночі якийсь дикий німецький прикордонник (чи можна так назвати людину десь у Гамбурзі?) вирішив, що треба перевіряти документи. Інших він пройшов якось швидко, а моя нідерландський айді-картка явно здалася підозрілою і він кудись подзвонив.

— Золовйов! Золовйов! — заволав у телефон посеред ночі прикордонник; але з тої сторони його явно не розуміли, і він вирішив перейти на ініціали, — Зиґфрід! Отто! Людвіґ!

Чувак дуже сердився, що нічого не виходить, і коли побачив як я з нього волаю, почав прямо червоніти, реально як в якійсь комедії, сховався за двері, і заволав Зиґфрід-Отто-Людвіґ ще дужче. 🤣

Я так розумію, що ніфіга не вийшло, і через кілька хвилин ору він віддав мені доки та й пішов собі кудись, а мені залишив на майбутнє три середні імені, щоб я себе відчував як Моцарт (Людвіґ правда це Бетховен, але в нього не було купи середніх імен). 😁

В нашій культурі є певна проблема — її можна назвати хворобливим перфекціонізмом, або придиркуватістю, або може ще щось можна вигадати, але це точно хвороба всієї країни.

Розкажу, що тригернуло написати. Діма Малєєв пише у фейсбуці: «почали знімати відео англійською, але важкувати, купу помилок робиш — типу артиклі невгаразд». Я посміявся трохи, бо артиклі в мене йдуть від серця, я їх у розмовній речі ставлю мало не рандомом. :)

Пішов почитати коменти, думаю ну точно хтось доїбеться, так? Чувак пише: «ти там сказав the Ukraine, не треба так». Ну просто геній, пости не читаю @ в каментах сру. І через коротке обговорення: «зараз я спробую пояснити думку розгорнутіше». От реально хочеться тут «спершу зроби» використати, в мене просто згорів вихлоп повністю.

Люди, які мене знають, зможуть підтвердити — я теж дуже прискіпливий, до всього. Моє головне досягнення: я це висловлюю у рантаймі вголос і не дойобуюсь до людей в каментах — але мені здається, що це загальнонаціональна проблема, бо воно лізе зі всіх щілин.

Я не знаю, що з тим робити. В нас історично є купа проблем, які заважають розвитку проти більш успішних народів. У Нідерландах люди так по-різному розмовляють, що взагалі незрозуміло, як вони друг друга розуміють, але ж ніхто ні до кого не пристає, а в нас публічний простір переповнений претензіями до того.

Тож давайте не будемо один одного за дрібниці зайобувати. Зупинимо придиркуватість разом!

P.S. Гарне слово видумав, га?)

Брехливість

Я не знаю, чи завжди автократичні режими брехливі, але два найбільші у 20 сторіччі — совок/росія і китай — були і є враженими брехливістю неймовірно.

Цікаво, що захід у період холодної війни за деякими натяками це наче розумів, але масштаби були ясними тільки одиницям. Більшість все одно вірила в показники військової техніки та в те, що все ж таки щось совок робить на совість.

Тому я трохи менжуюся: наче Китай лупашить сотні кілометрів автобанів, які потім стоять — але ж і будинки, які падають наче доміно, і яйця з желатину теж там є. У сенсі мені здається, що Китай трошки переміг брехливість системи через приватність бізнесу і, напевно, конкуренцію? Але я точно знаю, що це екстремально важко — Україна досі вся в корупції, тому сумніваюся у зовнішніх ознаках. :)

А от Росія це гівно жере сповна! І жерла усю історію, яку я можу зрозуміти. Що там зараз — ми бачимо на власні очі, увесь період застою вся країна підгоняла звіти під запити начальства, вся космічна програма була на соплях і виєбонах тільки щоб бути першими, під час правління Сталіна брехливі доноси та постійне життя у страху, а до того... Микола II з війною з Японією, яка так само відбувалася за повної впевненості (по звітах), що російська армія — ого-го!

Не знаю, чесно, що там було до Миколи, але щось здається мені, що ситуація була схожа. Top-down структура, яка орієнтована на задоволення начальства замість результату і на демонстрацію всім навколо блиску замість наведення порядку всередині.

Ця хвороба, показати блискучє щось, щоб заховати внутрішні проблеми — це непоганий індикатор, що в нас все трошечки краще, бо в нас проблеми швидше вилазить нагору. Але все одно корупція в нас зашкалює, бо це органічний наслідок перебування в авторитарній структурі, і викоренити її дуже і дуже важко. Я вважаю, що корупція однозначно найбільший стримувач розвитку країни, і Польща — найкраще тому підтвердження.

P.S. Соррі, якщо я занадто вже очевидні речі пишу, але вони постійно спливають в розмовах, і потім крутяться у голові — а один раз напиши й голова заспокоюється. 😁