Якось з часом мій блог і твіттер перетворилися на глибоко технічні штуки англійською мовою. Може це й доречно з огляду на кількість людей, які можуть прочитати, і з огляду на їх консистентність, але це трішки ускладнює їх ведення.

По-перше, англійська все ж таки не моя рідна мова і щоб нею написати і було не соромно - треба напружити мозок. :)

По-друге, обраний шлях тільки технічного контенту дуже обмежує. Тож іноді я пишу десь у якусь з груп в телеграмі з друзями. Але цих груп декілька, тож іноді треба пройтися всюди написати, і в якийсь момент я починаю почувати себе дуже дивно. Вони не пересікаються по людях окрім мене, але відчуття якогось безумства присутнє. :)

Тож я вирішив спробувати вести канал, куди можна бути писати думки широкого профілю. :)) Щє й українську потреную, до сраки той охват аудиторії. ;)

Коли я писав TwinSpark, однією з ідей була code locality: так, щоб в момент читання коду можна було прям на елементі побачити все, що він тут збирається робити. По-простому — я хотів мати у верстці елементів`onclick="hide()"`, щоб не треба було ходити в інший файл (або купу їх), як з jQuery. В реакті воно так і є, прям у JSX ти пишеш що має відбутися на кліку.

Але я не хочу як в реакті, де треба передати функцію, або як в хтмлі, де строка на джаваскрипті. Перше занадто обмежене, а друге занадто безкрає і незручне — настільки, що й раніше туди максимум func(1,2) писали. Тож хочеться щось досить обмежене, достатньо зручне і просте.

Так з'явилися екшени ts-action. Ідея така: є тригер екшенів ts-trigger, за замовчуванням це click (або submit для форми), є ціль ts-target, за замовчуванням це сам елемент, де все трапляється, і є строка екшенів виду class+ loading, delay 1s, remove. Коми розділяють екшени, перше слово — це назва екшену, всі інші передаються просто строками — це вже робота кожного екшену вирішити що з тим робити.

Екшен або виконується одразу (синхронно), або може повернути проміс, і тоді увесь механізм його чекає. Це дозволяє зробити щось на кшталт class+ fade, wait transitionend, remove, де .fade вмикає якийсь цсс-перехід на елементі, і після завершення того елементу все вбивається. Краса!

Але є одне занепокоєння — експресивність. Найбільше обмеження, мені здається, це неможливість вмістити два різних набори екшенів на одному елементі. Те, що самі екшени досить тупий синтаксис мають — так он шели все життя так, і ніяких проблем. :) Але ж тут я теж можу помилятися.

Тож я з реальнім інтересом слідкую за проектом https://hyperscript.org, де Карсон (автор Intercooler.js та HTMx) намається щось розвивати у тому ж напрямку, але з більшою експресивністю. Одна штука, що дратує — це HyperTalk або AppleScript направленість, вони роблять все це дуже схожим на нормальну англійську мову, з різними опціональними штуками. Я досить багато возився з AppleScript і знаю що це потім дуже складно вивчати і розбирати, тож я б волів би бачити тупішу формальнішу граматику.

Але щось ідеї кращого синтаксису поки що не прийшли до голови. От я і думаю, у якому напрямку копати?.. Чи може у вас є якісь міркування на цю тему?

Всім привіт, насправді! :) Я щось поки не розумію різниці у медіа з блогом, якщо чесно - я підписан на 3 чи 4 канали і всі вони постять величезні пости такі пророблені досить помітно. :)

Я якось вирішив, що коли ти багато працюєш над написанням поста, то який сенс його не писати англійською, все одно це найбільша аудиторія і потенційно найбільший вихлоп (хоча б у вигляді обговорень) — але все-ж таки це доп гемор, хаха.

Тож можна спробувати телеграм юзати як, так би мовити, прев'ю постів у блог, а можно щось типу твітера — менше зусиль, простіше писати, ширші теми... хз, що ви взагалі чекаєте від телеграм-каналу, на який підписуєтеся? )

Поїхали сім‘єю у відпуску до Плаю. Це курорт біля траси Київ-Чоп, за Сколе. Вони себе позиціонують як гірськолижний, але суто за лижами сюди їхати аж з Києва не варто - два підйомники і чотири спуски не роблять ніякої конкуренції Буковелю. :)

Зате для сімейного відпочинку він кльовий: прям в отелі є спа (басейн/сауни/джакузі), навпроти величезний спортивний корпус з більшим спа-центром, боулінгом, дитячою кімнатою, футбольним залом, тренажерами, кілька ресторанів навкруги, і головне - ти не ходиш постійно по бруду обабіч дороги, машин всередені майже немає, все спокійно і приємно.

Знову ж, на схилі незрівнянно менше людей, ніж у Буковелі, тож вчитися комфортніше — думаю, що я сина на звичайні «навчальні» горки у Буковелі може і не вмовив би піти, бо як сьому згадаєш... ггг, мені там самому стрьомно поміж тих тіл пробиратися)))

Норм, кароч, мені сподобалося. :)

Вова вчора написав есе про Gear Aquisition Syndrome і я подумав, що в мене є якийсь його прояв, але трішки іншого вигляду. Коли ми робили ремонт у квартирі, можна було піти і купити яку-небудь техніку, тому що вся вона +- адекватна. Але ні, в мене була табличка з переліком всього, що треба купити, моделями, на які я дивлюся, і різними характеристиками для порівняння.

Останнє — це найскладніше, що ж порівнювати? Типу коли купляєш щось знайоме, як от диск в комп'ютер, то просто знаєш, що там важливо. А коли це пралка? Дупля не відбиваю, що там порівнювати. Не відбивав, точніше. :)) Йдеш на wirecutter, і там вони пояснюють, чому рекомендують що вони там рекомендують — і з того можна зрозуміти, які ж критерії.

У найгірших випадках стається як зі стримінгом, де ми з Сєвою потім з'ясовували, чи можна зробити виробництво юсб-камер. У найкращих — як з гітарою, де я трішки попитав навкруги, трішки подумав що я від неї хочу, і загалом на вибір потратив всього 2-3 години. :))

Оце все жере час так що немає сил, але воно частково рекреаційне, а частково просто інформаційна наркоманія, тож щось змінити важко. Одне добре - що машини не треба часто обирати. :-)))

Мій син спілкується як диктор ОРТ. Маріанна різні макарони складає у шафу, а Степан тоном кримінальної хроніки: «МАМА ОТІ МАКАРОНИ ЩО ТИ ПОКЛАЛА ПЕРШИМИ МИ БУДЕМО ЇСТИ НА ОБІД МАМА ТИ ЧУЛА МАМА ОТІ ЩО ПЕРШИМИ ТИ ЧУЛА МАМА ТІЛЬКИ ЇХ».

Наче хоче, щоб ця думка в підсвідомості засіла. Гипнотизер малий. Смішно, але й ще трішки втомлює. Але й смішно)))

Я дуже люблю всякі цікаві лінгвістичні факти і тільки що згадав один дуже прикольний. В англійскій мові є декілька шарів лексики. Найпростіший приклад - це те, що корову вони називають cow - це з древньо-германського kwon (корова). А яловичину називають beef, це від давньо-французського buef (корова). Це сталося через захват норманами Англії в 11 сторіччі, через що всі пани, які їли м'ясо, розмовляли французською, а всі селяни, які цих тваринок ростили - англійською.

Або ж line/order, теж схожа історія - просте слово і "на понтах". :) Поверх цього всього ще є лексика напряму з латини, на кшталт respect, яка з праць церковників та вчених заїхала, і відчувається ще вище рівнем за надбання з французьскої. Якщо продовжувати лінію (pun intended) line/order, з латини це sequence.

Пішов перевірив, чи корова/яловичина/говядина не схожа на ситуацію в Англії, і наче ні, не схоже. А яловичина та говядина розрізняються тому, що спочатку яловичина — це було м'ясо ялової, тобто безплідної чи некорисної корови, а говядина — будь-якої говяди (тобто корови).