Австрійська служба статистики зробила мапу із усіма ДТП за минулий рік. Можна подивитися, що сталося прямо у себе під домом на вулиці чи статистику загалом.
Так я дізнався, що на страшному нерегульованому перехресті прямо біля дому була лише одна аварія і здивувався. А загалом у нашому районі за рік сталося 53 ДТП та одна людина загинула.
У Відні в ДТП за рік загинуло 15 осіб, але це на 1,9 мільйони людей. Загалом по всій країні в результаті ДТП сталося 359 смертей.
Причинами майже половини всіх смертельних випадків є перевищення швидкості та неуважність за кермом. У 6,6% учасників всіх цих цих випадків у крові був алкоголь.
Так я дізнався, що на страшному нерегульованому перехресті прямо біля дому була лише одна аварія і здивувався. А загалом у нашому районі за рік сталося 53 ДТП та одна людина загинула.
У Відні в ДТП за рік загинуло 15 осіб, але це на 1,9 мільйони людей. Загалом по всій країні в результаті ДТП сталося 359 смертей.
Причинами майже половини всіх смертельних випадків є перевищення швидкості та неуважність за кермом. У 6,6% учасників всіх цих цих випадків у крові був алкоголь.
Коротка угорська пам’ять
Прем’єр Угорщини Віктор Орбан закликав ЄС переглянути стратегію у відношенні до України. За його словами санкції на русню не діють (його фантазія), а економіка Європи перебуває у складному становищі (це важко не помітити). А отже формат безальтернативної підтримки України має змінитися на мирні переговори з московією. Орбан – голова правлячої партії, яку обрав народ Угорщини і яка отримала переважну більшість у парламенті.
Дивно, що угорці все забули. А згадати є про що, адже руська імперія у різних її проявах вже декілька разів позбавляла їх майбутнього.
У середині 19 століття під тиском демократичних змін у Європі і кризи у самій імперії у Відні і інших частинах імперії спалахнула революція. Угорщина, що була дуже значною частиною Австрійської імперії захотіла отримати більше свободи. Національний рух активізувався по всій країні, а армія почала виконувати накази місцевих лідерів, а не імператора з Відня. Між військами імперії та Угорщини почалася натуральна війна і перші в ній програвали.
Австрія не вивозила і подолати супротив Угорщини самостійно не могла. Тоді австрійський імператор Франц Йосиф попросив допомоги у російського імператора Миколи I, а той зі страху аби щось таке не вийшло у нього самого направив на придушення повстання російське військо, яке кров’ю у 1849 році зупинило революцію і позбавило Угорщину шансу на незалежність.
Буквально через 100 років після того, у 1956 році радянська армія придушила повстання угорського народу проти місцевого комуністичного уряду, що був маріонеткою совєтів. Це коштувало угорцям приблизно 3.000 життів.
Той, хто забув чи прогуляв криваві та повчальні уроки історії може думати щось таке, як лідер Угорщини, аж допоки між його країною і московською федерацією є героїчна Україна.
Прем’єр Угорщини Віктор Орбан закликав ЄС переглянути стратегію у відношенні до України. За його словами санкції на русню не діють (його фантазія), а економіка Європи перебуває у складному становищі (це важко не помітити). А отже формат безальтернативної підтримки України має змінитися на мирні переговори з московією. Орбан – голова правлячої партії, яку обрав народ Угорщини і яка отримала переважну більшість у парламенті.
Дивно, що угорці все забули. А згадати є про що, адже руська імперія у різних її проявах вже декілька разів позбавляла їх майбутнього.
У середині 19 століття під тиском демократичних змін у Європі і кризи у самій імперії у Відні і інших частинах імперії спалахнула революція. Угорщина, що була дуже значною частиною Австрійської імперії захотіла отримати більше свободи. Національний рух активізувався по всій країні, а армія почала виконувати накази місцевих лідерів, а не імператора з Відня. Між військами імперії та Угорщини почалася натуральна війна і перші в ній програвали.
Австрія не вивозила і подолати супротив Угорщини самостійно не могла. Тоді австрійський імператор Франц Йосиф попросив допомоги у російського імператора Миколи I, а той зі страху аби щось таке не вийшло у нього самого направив на придушення повстання російське військо, яке кров’ю у 1849 році зупинило революцію і позбавило Угорщину шансу на незалежність.
Буквально через 100 років після того, у 1956 році радянська армія придушила повстання угорського народу проти місцевого комуністичного уряду, що був маріонеткою совєтів. Це коштувало угорцям приблизно 3.000 життів.
Той, хто забув чи прогуляв криваві та повчальні уроки історії може думати щось таке, як лідер Угорщини, аж допоки між його країною і московською федерацією є героїчна Україна.
Я – професійний гід в Австрії. І я не сиджу на місці. Мені ніколи не було цікаво водити однакові екскурсії по одному маршруту одного міста. Хоча колеги, які знаються на якійсь одній локації досконало теж молодці, але я не такий.
Я починав у Відні, де навчався гідскій справі. Потім я пішов далі та розробив програми у Нижній Австрії (земля навколо столиці) – Долина Вахау, Віденський ліс, регіон Вальдфіртель. Далі я освоїв Гальштат і регіон Зальцкамергут. А зараз я працюю це й у Зальцбурзі (місті та всій землі) і звичайно вожу екскурсії по рідному Цель ам Зе, де живу і яке покохав з першого погляду. І знаєте що? Я не збираюся зупинятися! Тільки б вистачало сил і часу на все, що хочу. В планах нові програми, локації, міста та дивовижні відкриття.
Більшість своїх екскурсій я проводжу приватно, але інколи я роблю і групові тури. Влітку та восени взагалі системно вихідними. Я з колегою беру великий автобус, ми збираємо туристів і їдемо кудись у крутезні місця Австрії. Або я просто гуляю з групою по містам в рамках відкритої екскурсії.
Деякі свої екскурсії я роблю безплатно для переселенців з України. Інші бажаючі приймають в них участь за пожертви на користь ЗСУ.
Якщо ви в Австрії (Відень, Зальцбург, Нижня Австрія) і хотіли б взяти участь у моїх групових турах, я завів окремий канал з усіма анонсами своїх екскурсій і турів. Зазвичай місця закінчується за пару днів, тому з цього каналу ви дізнаєтеся про них першими.
Я починав у Відні, де навчався гідскій справі. Потім я пішов далі та розробив програми у Нижній Австрії (земля навколо столиці) – Долина Вахау, Віденський ліс, регіон Вальдфіртель. Далі я освоїв Гальштат і регіон Зальцкамергут. А зараз я працюю це й у Зальцбурзі (місті та всій землі) і звичайно вожу екскурсії по рідному Цель ам Зе, де живу і яке покохав з першого погляду. І знаєте що? Я не збираюся зупинятися! Тільки б вистачало сил і часу на все, що хочу. В планах нові програми, локації, міста та дивовижні відкриття.
Більшість своїх екскурсій я проводжу приватно, але інколи я роблю і групові тури. Влітку та восени взагалі системно вихідними. Я з колегою беру великий автобус, ми збираємо туристів і їдемо кудись у крутезні місця Австрії. Або я просто гуляю з групою по містам в рамках відкритої екскурсії.
Деякі свої екскурсії я роблю безплатно для переселенців з України. Інші бажаючі приймають в них участь за пожертви на користь ЗСУ.
Якщо ви в Австрії (Відень, Зальцбург, Нижня Австрія) і хотіли б взяти участь у моїх групових турах, я завів окремий канал з усіма анонсами своїх екскурсій і турів. Зазвичай місця закінчується за пару днів, тому з цього каналу ви дізнаєтеся про них першими.
Olpererhütte – фотоспот, заради якого ви будете дертися в гори
В австрійських Альпах безліч дивовижно красивих місць. Аби побачити більшість з них, треба пішки підійматися в гори декілька годин і йдуть туди не любителі фото, а ті, кому в першу чергу подобається ходити високо в гори. Серед таких людей і я.
Але є інстаграмні місця, які приваблюють тих, для кого першочерговим є зробити кльове фото і запостити його у соцмережі. А вже потім все інше. Такі туристи замість зручного взуття та води беруть із собою в похід величезні камери та плаття, аби перевдягатися та зробити там декілька фото. Безпека у горах – справа особиста, але коли бачиш парочку іноземців у сандалях, що тільки почали сходження, а вже темнішає і йти їм ще вічність, хочеться поставити внизу фейс-контроль. Для багатьох фотомандрівників це, мабуть, перший і останній похід в гори, бо повторювати таке просто так вони вже не будуть. Але ж як відмовити собі, коли вже побачив у стрічці Інсти те само фото на підвісному мосту високо в горах над блакитним озером.
Це все про Ольперхютте – мальовничу хатинку у горах із рестораном та гірським готелем на висоті 2389 метрів. Біля неї у 2007 році побудували невеличкий підвісний міст. Якщо зробити фото з правильного ракурсу та трохи його підрізати, виходить, що ви ніби стоїте над прірвою, а під вами красивезне озеро.
Насправді міст зовсім маленький, аби зробити фото вам доведеться відстояти мінімум півгодинну чергу, а прямо поруч є крутезний фотоспот до якого всім тупо байдуже. Але кого це спиняє?
Якщо вдасться знайти вільне місце, зверху можна смачно поїсти у ресторані. Ще там можна заночувати, якщо захочете зробити фото без черги вранці. На невеличкому плато вільно гуляють тварини, а якщо ви закохані, то можете почепити свій замок на спеціальну металеву конструкцію у формі серця.
Є певна плутанина із таймінгом. Багато де написано, що вверх можна дійти за 1,5 години. Теоретично це можливо, якщо бігти. Адже на вас чекає 3 км вверх по горах і набір висоти 500 метрів. Збиває з пантелику й момент, що це шлях в одну сторону. А ще 1-2 години там і потім спуск. 2-2,5 години вверх і десь 1,5 години вниз це більш реалістично, а загалом на все краще закладати 7 годин.
Внизу можна подивитися на величезне водосховище Schlegeis Stausee і греблю, висотою 131 метр та довжиною 725 метрів.
Базова Телега більше не дозволяє додавати зображення до довгих текстів, тому картинки та відео окремо у моїй Інсті, а на сайті практична інфа з посиланнями якщо поїдете туди.
В австрійських Альпах безліч дивовижно красивих місць. Аби побачити більшість з них, треба пішки підійматися в гори декілька годин і йдуть туди не любителі фото, а ті, кому в першу чергу подобається ходити високо в гори. Серед таких людей і я.
Але є інстаграмні місця, які приваблюють тих, для кого першочерговим є зробити кльове фото і запостити його у соцмережі. А вже потім все інше. Такі туристи замість зручного взуття та води беруть із собою в похід величезні камери та плаття, аби перевдягатися та зробити там декілька фото. Безпека у горах – справа особиста, але коли бачиш парочку іноземців у сандалях, що тільки почали сходження, а вже темнішає і йти їм ще вічність, хочеться поставити внизу фейс-контроль. Для багатьох фотомандрівників це, мабуть, перший і останній похід в гори, бо повторювати таке просто так вони вже не будуть. Але ж як відмовити собі, коли вже побачив у стрічці Інсти те само фото на підвісному мосту високо в горах над блакитним озером.
Це все про Ольперхютте – мальовничу хатинку у горах із рестораном та гірським готелем на висоті 2389 метрів. Біля неї у 2007 році побудували невеличкий підвісний міст. Якщо зробити фото з правильного ракурсу та трохи його підрізати, виходить, що ви ніби стоїте над прірвою, а під вами красивезне озеро.
Насправді міст зовсім маленький, аби зробити фото вам доведеться відстояти мінімум півгодинну чергу, а прямо поруч є крутезний фотоспот до якого всім тупо байдуже. Але кого це спиняє?
Якщо вдасться знайти вільне місце, зверху можна смачно поїсти у ресторані. Ще там можна заночувати, якщо захочете зробити фото без черги вранці. На невеличкому плато вільно гуляють тварини, а якщо ви закохані, то можете почепити свій замок на спеціальну металеву конструкцію у формі серця.
Є певна плутанина із таймінгом. Багато де написано, що вверх можна дійти за 1,5 години. Теоретично це можливо, якщо бігти. Адже на вас чекає 3 км вверх по горах і набір висоти 500 метрів. Збиває з пантелику й момент, що це шлях в одну сторону. А ще 1-2 години там і потім спуск. 2-2,5 години вверх і десь 1,5 години вниз це більш реалістично, а загалом на все краще закладати 7 годин.
Внизу можна подивитися на величезне водосховище Schlegeis Stausee і греблю, висотою 131 метр та довжиною 725 метрів.
Базова Телега більше не дозволяє додавати зображення до довгих текстів, тому картинки та відео окремо у моїй Інсті, а на сайті практична інфа з посиланнями якщо поїдете туди.
Австрійське супер-будівництво
Нещодавно в мене спитали, а чи є в Австрії актуальні проєкти великих будівництв? Так, аби дорого, помітно і масштабно. Я легко міг би згадати щось з минулого. Наприклад, Цвентендорфську атомну електростанцію, але то побудували о 1970-х та покинули. Але щось таки в Австрії ще будують!
Знайомтеся – Бреннерський залізничний тунель під Альпами у Тіролі. Дорогезна довгобудова та найбільший у світі залізничний тунель, що має з’єднати Австрію та Італію глибоко під однойменним перевалом, вдвічі пришвидшити рух поїздів між країнами та стати частиною транс'європейської транспортної мережі. Це скоротить транспортне навантаження на регіон, пришвидшіть рух та зменшить шкоду місцевій екології.
На сьогодні будівництво триває вже 15 років і з 56 км тунелю побудовано 2/3. На тиждень будують десь 500 метрів. Не без проблем, адже завершення будівництва вже переносили декілька разів: спочатку це був 2025 рік, а наразі прогнозують завершити його спорудження у 2032 році.
Стратегічний тунель має з’єднати північну та південну Європу у місці, де історично рух ускладнений, адже це маршрут Мюнхен – Інсбрук – Больцано – Верона. Загальна вартість проєкту наразі приблизно 10 мільярдів євро: половину будівництва оплачує ЄС, а другу половину ділять між собою Австрія та Італія.
Такі тунелі називають «базисними», бо проходять вони глибоко в основі (базі) гірського масиву. Це робить шлях для транспорту прямим і рівним, через що для руху не треба підійматися в гору. У найглибшому місці тунель знаходиться на 1600 метрах під поверхнею.
Нещодавно в мене спитали, а чи є в Австрії актуальні проєкти великих будівництв? Так, аби дорого, помітно і масштабно. Я легко міг би згадати щось з минулого. Наприклад, Цвентендорфську атомну електростанцію, але то побудували о 1970-х та покинули. Але щось таки в Австрії ще будують!
Знайомтеся – Бреннерський залізничний тунель під Альпами у Тіролі. Дорогезна довгобудова та найбільший у світі залізничний тунель, що має з’єднати Австрію та Італію глибоко під однойменним перевалом, вдвічі пришвидшити рух поїздів між країнами та стати частиною транс'європейської транспортної мережі. Це скоротить транспортне навантаження на регіон, пришвидшіть рух та зменшить шкоду місцевій екології.
На сьогодні будівництво триває вже 15 років і з 56 км тунелю побудовано 2/3. На тиждень будують десь 500 метрів. Не без проблем, адже завершення будівництва вже переносили декілька разів: спочатку це був 2025 рік, а наразі прогнозують завершити його спорудження у 2032 році.
Стратегічний тунель має з’єднати північну та південну Європу у місці, де історично рух ускладнений, адже це маршрут Мюнхен – Інсбрук – Больцано – Верона. Загальна вартість проєкту наразі приблизно 10 мільярдів євро: половину будівництва оплачує ЄС, а другу половину ділять між собою Австрія та Італія.
Такі тунелі називають «базисними», бо проходять вони глибоко в основі (базі) гірського масиву. Це робить шлях для транспорту прямим і рівним, через що для руху не треба підійматися в гору. У найглибшому місці тунель знаходиться на 1600 метрах під поверхнею.
Австрія розпродає твори мистецтва
Одразу пiсля переїзду у Відень, не бувши особливими експертами у мистецтві ми кинулися дивитися найвідоміші місцеві експонати. Першим номером був “Поцілунок” – всесвітньо відома картина віденського модерніста Густава Клімта у палаці Бельведер.
Відстоявши чергу на вхід та забігши вверх по парадних сходах, ми почали метушитися по залах у пошуку золотої картини із квітами. Здається, тоді я навіть не знав, як точно вона виглядає. І ми її знайшли! Перед картиною стояв натовп туристів, хоч був він не такий щільний, як перед Мона Лізою у Луврі. А ще там була пара охоронців, яка чомусь забороняла фотографувати картину, що звичайно не спиняло взагалі нікого. Іона живопису тоді мені дуже сподобалась, але більше запам’яталася сама пригода: знайшли, побачили, сфоткали. Тепер я із задоволення розповідаю про великого Клімта туристам.
У лютому 2022 року на честь Дня св. Валентина державний австрійський музей Бельведер, який поміж інших доволі активний в плані різних цифрових інновацій придумала взяти й продати той самий “Поцілунок”. Точніше його цифрову копію, яка розділена на 10 тисяч віртуальних шматочків картини за ціною 1850€ або 0,65 віртуальної валюти ефір за кожен. Можна обрати той фрагмент, що подобається більше.
Все це за допомогою цифрових токенів NFT. Це коли ви не володієте фізичною копією якогось твору мистецтва, а стаєте його власником у цифровому світі. Причому скопіювати зображення самої картини може будь-хто хоч зараз, але десь у децентралізованому блокчейні буде записано, що справжній власник саме ви. Такий актив можна потім більш вигідно перепродати, якщо повезе. Або комусь просто подарувати.
Я вирішив дослідити реальну ситуацію із цим активом. За даними платформи OpenSea наразі 10 тисяч фрагментів картини розділені між 1,8 тисячами власників. Причому один з анонімних акаунтів володіє аж 7,4 тисячами шматочків і це може бути й сам Бельведер, який їх ще не продав. І якщо я не помиляюся у припущенні, фурором на ринку цифрових активів “Поцілунок” не став. Наразі купити шматочок Клімта на вторинному ринку можна від 0,05 ефіру за фрагмент, що по актуальному курсу десь 90€.
Одразу пiсля переїзду у Відень, не бувши особливими експертами у мистецтві ми кинулися дивитися найвідоміші місцеві експонати. Першим номером був “Поцілунок” – всесвітньо відома картина віденського модерніста Густава Клімта у палаці Бельведер.
Відстоявши чергу на вхід та забігши вверх по парадних сходах, ми почали метушитися по залах у пошуку золотої картини із квітами. Здається, тоді я навіть не знав, як точно вона виглядає. І ми її знайшли! Перед картиною стояв натовп туристів, хоч був він не такий щільний, як перед Мона Лізою у Луврі. А ще там була пара охоронців, яка чомусь забороняла фотографувати картину, що звичайно не спиняло взагалі нікого. Іона живопису тоді мені дуже сподобалась, але більше запам’яталася сама пригода: знайшли, побачили, сфоткали. Тепер я із задоволення розповідаю про великого Клімта туристам.
У лютому 2022 року на честь Дня св. Валентина державний австрійський музей Бельведер, який поміж інших доволі активний в плані різних цифрових інновацій придумала взяти й продати той самий “Поцілунок”. Точніше його цифрову копію, яка розділена на 10 тисяч віртуальних шматочків картини за ціною 1850€ або 0,65 віртуальної валюти ефір за кожен. Можна обрати той фрагмент, що подобається більше.
Все це за допомогою цифрових токенів NFT. Це коли ви не володієте фізичною копією якогось твору мистецтва, а стаєте його власником у цифровому світі. Причому скопіювати зображення самої картини може будь-хто хоч зараз, але десь у децентралізованому блокчейні буде записано, що справжній власник саме ви. Такий актив можна потім більш вигідно перепродати, якщо повезе. Або комусь просто подарувати.
Я вирішив дослідити реальну ситуацію із цим активом. За даними платформи OpenSea наразі 10 тисяч фрагментів картини розділені між 1,8 тисячами власників. Причому один з анонімних акаунтів володіє аж 7,4 тисячами шматочків і це може бути й сам Бельведер, який їх ще не продав. І якщо я не помиляюся у припущенні, фурором на ринку цифрових активів “Поцілунок” не став. Наразі купити шматочок Клімта на вторинному ринку можна від 0,05 ефіру за фрагмент, що по актуальному курсу десь 90€.
Екскурсії на інші планети
Чи можна на вихідні поїхати на іншу планету? Так… Або у світлому майбутньому, коли ми нарешті підкоримо космос в якості туристичної дестинації. Або прямо зараз з двома сміливими та гідами на автобусі, у якому не гірше за зореліт!
І це не рекламний слоган. Все те, що ми побачили та відчули протягом нашого дводенного туру на у справжні Альпи на захід Австрії інакше і не назвеш. Дивишся, відкривши рота і намагаєшся сфоткати те все аби передати комусь в інтернеті хоча б частку дива, яке відбувається прямо перед тобою. Не так багато подібних місць на планеті Земля і добре, що наша альпійська республіка саме з таких.
Ніколи не думав, що колись привезу туристів до себе додому. Аж доти, як не переїхав жити до одного з найкрутіших і найнасиченіших туристичних регіонів Австрії. Ідея спланувати та зробити великий дводенний тур з ночівлею ніби на поверхні, але аби провернути таке і зібрати в одному турі все най-най-най краще в адекватному бюджеті та й ще з ночівлею в альпійському готелі це треба було постаратися… Але в нас із партнеркою Тетяною все вийшло!
Цілих два дні ми подорожували з автобусом туристів з Відня по найкращих місцях моєї рідної федеральної землі Зальцбург. Трохи хвилювався: а що як когось не здивує або буде не цікаво, але дарма! Туристи зібралися дуже круті, позитивні та цікаві. Погода, що у цих місцях дуже не передбачувана та істерична весь час давала нам вікна для всіх наших активностей. Ну а все інше для нас зробила матінка природа, створивши печери, водоспади та гори, і трохи люди, побудувавши для нас комфортну інфраструктуру.
Скажу чесно: для нас було б простіше просто провести два одноденні тури. Але ми хотіли новий виклик і челендж. Чого тільки був вартий окремий тендер серед готелів мого міста Цель-ам-Зее аби знайти для групи найкраще за оптимальною ціною. Задача була надскладна: знайти серед люксових готелів популярного курортного міста справжній альпійський готель. Бонусом шла вечірня програма з екскурсією містом та місцевими ресторанами з барами.
Мінімум на один вікенд зробили хороших людей щасливими, а себе ще більш крутими професійно.
Подорожуйте з правильними людьми у хорошій компанії, воно того варто!
Чи можна на вихідні поїхати на іншу планету? Так… Або у світлому майбутньому, коли ми нарешті підкоримо космос в якості туристичної дестинації. Або прямо зараз з двома сміливими та гідами на автобусі, у якому не гірше за зореліт!
І це не рекламний слоган. Все те, що ми побачили та відчули протягом нашого дводенного туру на у справжні Альпи на захід Австрії інакше і не назвеш. Дивишся, відкривши рота і намагаєшся сфоткати те все аби передати комусь в інтернеті хоча б частку дива, яке відбувається прямо перед тобою. Не так багато подібних місць на планеті Земля і добре, що наша альпійська республіка саме з таких.
Ніколи не думав, що колись привезу туристів до себе додому. Аж доти, як не переїхав жити до одного з найкрутіших і найнасиченіших туристичних регіонів Австрії. Ідея спланувати та зробити великий дводенний тур з ночівлею ніби на поверхні, але аби провернути таке і зібрати в одному турі все най-най-най краще в адекватному бюджеті та й ще з ночівлею в альпійському готелі це треба було постаратися… Але в нас із партнеркою Тетяною все вийшло!
Цілих два дні ми подорожували з автобусом туристів з Відня по найкращих місцях моєї рідної федеральної землі Зальцбург. Трохи хвилювався: а що як когось не здивує або буде не цікаво, але дарма! Туристи зібралися дуже круті, позитивні та цікаві. Погода, що у цих місцях дуже не передбачувана та істерична весь час давала нам вікна для всіх наших активностей. Ну а все інше для нас зробила матінка природа, створивши печери, водоспади та гори, і трохи люди, побудувавши для нас комфортну інфраструктуру.
Скажу чесно: для нас було б простіше просто провести два одноденні тури. Але ми хотіли новий виклик і челендж. Чого тільки був вартий окремий тендер серед готелів мого міста Цель-ам-Зее аби знайти для групи найкраще за оптимальною ціною. Задача була надскладна: знайти серед люксових готелів популярного курортного міста справжній альпійський готель. Бонусом шла вечірня програма з екскурсією містом та місцевими ресторанами з барами.
Мінімум на один вікенд зробили хороших людей щасливими, а себе ще більш крутими професійно.
Подорожуйте з правильними людьми у хорошій компанії, воно того варто!
Сигнали цивільного захисту у Австрії (сирени)
У сучасному світі вже не можна казати, що чогось ніколи не станеться або щось ніколи не знадобиться. Тому важливо знати про те, як працюють сирену у Австрії аби у випадку потреби врятувати своє життя та зайвий раз не злякатися. В нас є 8 тисяч сирен 📢, завдання яких сповістити населення про небезпеку на конкретній території. Їх встановлюють на високих будівлях та роблять їх дуже гучними так, аби ви точно почули і зреагували. Вони «виють», коли хочуть попередити вас про небезпеку і дати час правильно зреагувати або подати якійсь інший сигнал.
Є більш просунутий спосіб інформування – безкоштовний додаток для 📱 смартфону KATWARN або навіть SMS/E-mail розсилка. Це допоможе, але тільки у випадку, коли небезпека не заважає роботі всієї необхідної електроніки. Але точно дозволить первірити чи щось відбувається саме зараз у вашій локації, якщо вам щось сдалося чи почулося.
Аби все було справним, сирени перевіряють щосуботи, даючи тестовий сигнал ⏰ на 15 секунд приблизно о 12:00. А ще систему можуть використовувати для сигналу добровільним пожежникам (3 рази по 15 секунд), допомога яких потрібна саме зараз на базі. Це сигнали, які ви чуєте і які можуть викликати стрес чи страх, але ніякої небезпеки насправді немає і їх можна просто ігнорувати.
А ось це справжні сигнали (зображення), які можуть зберегти вам життя та здоров’я:
1. ⚠️ Попередження: 3 хвилини безперервного і рівномірного звуку сирени – наближається небезпека! Треба увімкнути державні канали ORF по на радіо, ТВ або відкрити сайт orf.at та слідкувати за повідомленнями.
2. ☠️ Тривога: 1 хвилина звуку сирени, який наростає і знижується – безпосередня небезпека! Треба пройти до спеціального укриття або будь-якої споруди та продовжувати слідкувати за повідомленнями від ORF.
3. ❌ Відбій: 1 хвилина безперервного і рівномірний звук сирени – небезпека минула! Подивитися, які рекомендації дають у повідомленнях від ORF та виконувати їх.
Бажаю, аби ви завжди чули лише тестування сирен!
У сучасному світі вже не можна казати, що чогось ніколи не станеться або щось ніколи не знадобиться. Тому важливо знати про те, як працюють сирену у Австрії аби у випадку потреби врятувати своє життя та зайвий раз не злякатися. В нас є 8 тисяч сирен 📢, завдання яких сповістити населення про небезпеку на конкретній території. Їх встановлюють на високих будівлях та роблять їх дуже гучними так, аби ви точно почули і зреагували. Вони «виють», коли хочуть попередити вас про небезпеку і дати час правильно зреагувати або подати якійсь інший сигнал.
Є більш просунутий спосіб інформування – безкоштовний додаток для 📱 смартфону KATWARN або навіть SMS/E-mail розсилка. Це допоможе, але тільки у випадку, коли небезпека не заважає роботі всієї необхідної електроніки. Але точно дозволить первірити чи щось відбувається саме зараз у вашій локації, якщо вам щось сдалося чи почулося.
Аби все було справним, сирени перевіряють щосуботи, даючи тестовий сигнал ⏰ на 15 секунд приблизно о 12:00. А ще систему можуть використовувати для сигналу добровільним пожежникам (3 рази по 15 секунд), допомога яких потрібна саме зараз на базі. Це сигнали, які ви чуєте і які можуть викликати стрес чи страх, але ніякої небезпеки насправді немає і їх можна просто ігнорувати.
А ось це справжні сигнали (зображення), які можуть зберегти вам життя та здоров’я:
1. ⚠️ Попередження: 3 хвилини безперервного і рівномірного звуку сирени – наближається небезпека! Треба увімкнути державні канали ORF по на радіо, ТВ або відкрити сайт orf.at та слідкувати за повідомленнями.
2. ☠️ Тривога: 1 хвилина звуку сирени, який наростає і знижується – безпосередня небезпека! Треба пройти до спеціального укриття або будь-якої споруди та продовжувати слідкувати за повідомленнями від ORF.
3. ❌ Відбій: 1 хвилина безперервного і рівномірний звук сирени – небезпека минула! Подивитися, які рекомендації дають у повідомленнях від ORF та виконувати їх.
Бажаю, аби ви завжди чули лише тестування сирен!
Подорожі стали іншими
З весни багато подорожую Європою: літаками, потягами і на авто. Після пари років практично повної відсутності можливості це робити я ніби прокинувся у новому світі мандрівок. І він не те щоб став кращим. Але наразі це даність і наша нова реальність, тому ділюся з вами новинами.
У своїх дописах я вже згадував, що багато персоналу пішло з деяких сфер бізнесу, типу туризму назавжди. Весь цей час, коли мм не могли відвідувати курортні міста, не жили у готелях та не літали літаками. Як наслідок – багато персоналу без особливо високої кваліфікації пішли працювати у інші місця. Я в першу чергу про обслуговуючий персонал у аеропортах: реєстрація на рейси, перевірка пасажирів, обслуговування функцій аеропортів.
У Дюсельдорфі, де я стояв у 4-хгодинній черзі аби просто пройти перевірку безпеки були спеціальні співробітники, які просто курсували вздовж величезної черги і заспокоював пасажирів. Люди запізнювалися, нервували, сварилися і прямо у черзі пропускали свої літаки. Якщо у вас був ще й багаж, то шансів встигнути взагалі не було, бо там окрема черга. Замість тих, хто пішов взяли новий персонал, який тільки навчили і звичайно без досвіду якість та швидкість їх роботи низька. А їх стало ще менше. Аеропорт Амстердаму, де я нещодавно відстояв 2-хгодинну чергу виплачує авіакомпаніям компенсації за те, щоб вони просто перенесли свої рейси і не навантажували його ще більше.
Бачив, що на сусідніх гейтах вже на посадку збирались декілька літаків у близький час вильоту і один з них відміняли коли люди вже стояли в черзі на посадку. Одного разу це був мій літак. Таке враження, що авіакомпанія дивиться, куди прийде менше людей на посадку і потім розігрує цю лотерею.
Було, що перед посадкою ми здали багаж вже біля трапу літака. По прильоті пілот повідомив, що ми посидимо хвилин 30 у літаку, адже прийти, відкрити вантажний відсік і видати нам сумки просто нікому. Пілоти є, стюардеси є, а от звичайних вантажників бракує. Досі бачу в аеропортах купи багажу, що просто розкидані там і тут. В аеропортах минулого такого не було, всі чемодани і сумки їздили по стрічках або на спеціальних машинах.
До речі, частина персоналу періодично не працює через хворобу, про яку ми вже майже забули… Але вона й далі буде підло шкодити нашому життю, хоч вже і не в таких масштабах.
Навіть якщо прийняти, що на авіаподорож тепер треба на декілька годин більше, то постає питання: а чи вистачить на таку подорож грошей? Ціни на готелі а авіаперевезення відчутно виросли. Лоукости заявляють, що більше не будуть катати нас за прийнятні лоукост-гроші. Зараз все дорожчає все і зрозуміло, що це не через паузу в пару років, але ж через це не легше.
Може варто подорожувати потягами? Але через дорожнечу палива на них тепер їздить багато місцевих мешканців і як наслідок часто вони переповнені, а без резервації місця можна взагалі їхати стоячи. Бувало, що кондуктори висаджували з потягу пасажирів без місця.
Два минулі роки, не дивлячись на обмеження я багато їздив по Німеччині по роботі. Обмеження не стосувалися тих, хто по справі. І там більшість готелів були зачинені, а ті, що працювали пускали всередину після попередньої домовленості і дзвінка. Зараз звичайно не так: готелі повні туристів, а міста знову заповнені людьми. І туристична сфера звичайно цим користується, піднімаючи ціни. Особливо торкнулося популярних курортних місць, які намагаються заробляти тут і зараз, а люди, які пару років сиділи вдома готові платити будь-які гроші.
І всі ніби забули вже про минуле. Про це іноді нагадують маски, що все ще необхідно вдягати на деяких перельотах чи транспорті у містах. Така приємна соціальна дистанція між людьми знову скоротилася і стала як раніше: чим ближче, тим краще :)
Але у будь-якому разі подорожувати – радісно і приємно і краще хоч якось, чим взагалі ніяк. І після перемоги українці почнуть знову подорожувати світом, але вже як звичайні туристи.
З весни багато подорожую Європою: літаками, потягами і на авто. Після пари років практично повної відсутності можливості це робити я ніби прокинувся у новому світі мандрівок. І він не те щоб став кращим. Але наразі це даність і наша нова реальність, тому ділюся з вами новинами.
У своїх дописах я вже згадував, що багато персоналу пішло з деяких сфер бізнесу, типу туризму назавжди. Весь цей час, коли мм не могли відвідувати курортні міста, не жили у готелях та не літали літаками. Як наслідок – багато персоналу без особливо високої кваліфікації пішли працювати у інші місця. Я в першу чергу про обслуговуючий персонал у аеропортах: реєстрація на рейси, перевірка пасажирів, обслуговування функцій аеропортів.
У Дюсельдорфі, де я стояв у 4-хгодинній черзі аби просто пройти перевірку безпеки були спеціальні співробітники, які просто курсували вздовж величезної черги і заспокоював пасажирів. Люди запізнювалися, нервували, сварилися і прямо у черзі пропускали свої літаки. Якщо у вас був ще й багаж, то шансів встигнути взагалі не було, бо там окрема черга. Замість тих, хто пішов взяли новий персонал, який тільки навчили і звичайно без досвіду якість та швидкість їх роботи низька. А їх стало ще менше. Аеропорт Амстердаму, де я нещодавно відстояв 2-хгодинну чергу виплачує авіакомпаніям компенсації за те, щоб вони просто перенесли свої рейси і не навантажували його ще більше.
Бачив, що на сусідніх гейтах вже на посадку збирались декілька літаків у близький час вильоту і один з них відміняли коли люди вже стояли в черзі на посадку. Одного разу це був мій літак. Таке враження, що авіакомпанія дивиться, куди прийде менше людей на посадку і потім розігрує цю лотерею.
Було, що перед посадкою ми здали багаж вже біля трапу літака. По прильоті пілот повідомив, що ми посидимо хвилин 30 у літаку, адже прийти, відкрити вантажний відсік і видати нам сумки просто нікому. Пілоти є, стюардеси є, а от звичайних вантажників бракує. Досі бачу в аеропортах купи багажу, що просто розкидані там і тут. В аеропортах минулого такого не було, всі чемодани і сумки їздили по стрічках або на спеціальних машинах.
До речі, частина персоналу періодично не працює через хворобу, про яку ми вже майже забули… Але вона й далі буде підло шкодити нашому життю, хоч вже і не в таких масштабах.
Навіть якщо прийняти, що на авіаподорож тепер треба на декілька годин більше, то постає питання: а чи вистачить на таку подорож грошей? Ціни на готелі а авіаперевезення відчутно виросли. Лоукости заявляють, що більше не будуть катати нас за прийнятні лоукост-гроші. Зараз все дорожчає все і зрозуміло, що це не через паузу в пару років, але ж через це не легше.
Може варто подорожувати потягами? Але через дорожнечу палива на них тепер їздить багато місцевих мешканців і як наслідок часто вони переповнені, а без резервації місця можна взагалі їхати стоячи. Бувало, що кондуктори висаджували з потягу пасажирів без місця.
Два минулі роки, не дивлячись на обмеження я багато їздив по Німеччині по роботі. Обмеження не стосувалися тих, хто по справі. І там більшість готелів були зачинені, а ті, що працювали пускали всередину після попередньої домовленості і дзвінка. Зараз звичайно не так: готелі повні туристів, а міста знову заповнені людьми. І туристична сфера звичайно цим користується, піднімаючи ціни. Особливо торкнулося популярних курортних місць, які намагаються заробляти тут і зараз, а люди, які пару років сиділи вдома готові платити будь-які гроші.
І всі ніби забули вже про минуле. Про це іноді нагадують маски, що все ще необхідно вдягати на деяких перельотах чи транспорті у містах. Така приємна соціальна дистанція між людьми знову скоротилася і стала як раніше: чим ближче, тим краще :)
Але у будь-якому разі подорожувати – радісно і приємно і краще хоч якось, чим взагалі ніяк. І після перемоги українці почнуть знову подорожувати світом, але вже як звичайні туристи.
Чому я став гідом
Одне з перших прохань туристів, яке я завжди чую: будь ласка, нехай буде не нудно, без заглиблення в історію, дати і тони інформації. В ідеалі з жартами, весело і жваво. Не знаю, можливо, є десь колеги, з якими у туристів був негативний досвід. Або виною всьому якийсь стереотип нафталінового екскурсовода, який бомбардує нещасного гостя тонами дат, прізвищ і непотрібних деталей. Але я так не роблю. Доводиться щоразу пояснювати і доводити, що все буде добре. Добре, у мене є відео, на яких клієнти можуть на мене подивитися ще до нашої зустрічі. Дехто читає мої тексти і цього достатньо, аби переконати їх.
Послуги гіда в Австрії коштують не дешево. Це тому, що всі ми – приватні підприємці, все робимо самостійно і несемо чималі витрати. А ще через те, що гідом тут стати складно: потрібне тривале і дороге навчання, державні іспити та отримання ліцензії. Весь час потрібні нескінченні інвестиції в книги, поїздки, музеї та інше. Але ж добре, аби гід мав високу кваліфікацію і щоб все знав, вірно? А ще краще, щоб це була ерудована і цікава людина. Це все і коштує грошей.
Чому мені подобається ця професія? Я люблю спілкуватися з людьми, дізнаватися нове, подорожувати, працювати з інформацію і ділитися нею з гостями. Усе, що стосується моєї роботи, мені щиро цікаво і було таким ще задовго до початку роботи гідом: історія, географія, мистецтво, традиції, планування, логістика тощо. І найголовніше – ця професія передбачає нескінченний розвиток, адже завжди є щось, чого ти ще не знаєш або знаєш недостатньо глибоко. Я люблю знати все про все. Взагалі немає чогось такого, що мені було б не цікаво.
Буду чесним: уся базова інформація про місця, які вас цікавлять вже є в інтернеті. Безкоштовно та без СМС. Але гід не переказує статі з Вікіпедії. Хороший гід розповідає часто унікальну і надзвичайно суб'єктивну історію, попутно створюючи сервіс і комфорт навколо вас в реальному часі. Це досвідчений попутник, з яким вам має бути приємно, цікаво і комфортно.
Гід – це особлива послуга, в якій ти сам продукт, продавець і виконавець. Та й буду чесний – послуга не для всіх. Це насамперед для тих, хто цінує свій час, комфорт і хоче отримати від своєї подорожі максимум. Бюджетні мандрівники або туристи на кшталт "та це все є в Гуглі" теж подорожують і отримують певні враження.
Чому саме гід, а не екскурсовод? Останній проводить екскурсії в рамках конкретного маршруту або музею. Натомість гід – це людина, яка не обмежує себе якимись рамками, надає більше послуг, а коло її інтересів ширше. Наприклад, я не обмежуюся тільки улюбленим Віднем, а показую туристам більшу частину країни. А мої тури майже завжди адаптовані під клієнта, оминаючи завчені й нескінченно повторювані маршрути, хоча якийсь кістяк там усе ж таки є. Я роблю індивідуальні, групові та багатоденні тури. У містах, в горах та на озерах. Працювати сам гідом мені цікавіше.
Я би ще додав, що всі мої тури «авторські», але з одного боку будь-хто, хто зібрав більше однієї людини з собою у подорож, може так сказати. А з іншого – у цій сфері вистачає організаторів непрофесіоналів, для яких організація екскурсій це щось типу хобі чи побічна справа. Тому авторський тур – це не завжди круто і тут все залежить від власного досвіду. З цим словом треба бути обережним :)
І найголовніше – подорожуйте! З гідами або самостійно. У далекі країни або сусіднє місто. При першій нагоді. Завжди!
Одне з перших прохань туристів, яке я завжди чую: будь ласка, нехай буде не нудно, без заглиблення в історію, дати і тони інформації. В ідеалі з жартами, весело і жваво. Не знаю, можливо, є десь колеги, з якими у туристів був негативний досвід. Або виною всьому якийсь стереотип нафталінового екскурсовода, який бомбардує нещасного гостя тонами дат, прізвищ і непотрібних деталей. Але я так не роблю. Доводиться щоразу пояснювати і доводити, що все буде добре. Добре, у мене є відео, на яких клієнти можуть на мене подивитися ще до нашої зустрічі. Дехто читає мої тексти і цього достатньо, аби переконати їх.
Послуги гіда в Австрії коштують не дешево. Це тому, що всі ми – приватні підприємці, все робимо самостійно і несемо чималі витрати. А ще через те, що гідом тут стати складно: потрібне тривале і дороге навчання, державні іспити та отримання ліцензії. Весь час потрібні нескінченні інвестиції в книги, поїздки, музеї та інше. Але ж добре, аби гід мав високу кваліфікацію і щоб все знав, вірно? А ще краще, щоб це була ерудована і цікава людина. Це все і коштує грошей.
Чому мені подобається ця професія? Я люблю спілкуватися з людьми, дізнаватися нове, подорожувати, працювати з інформацію і ділитися нею з гостями. Усе, що стосується моєї роботи, мені щиро цікаво і було таким ще задовго до початку роботи гідом: історія, географія, мистецтво, традиції, планування, логістика тощо. І найголовніше – ця професія передбачає нескінченний розвиток, адже завжди є щось, чого ти ще не знаєш або знаєш недостатньо глибоко. Я люблю знати все про все. Взагалі немає чогось такого, що мені було б не цікаво.
Буду чесним: уся базова інформація про місця, які вас цікавлять вже є в інтернеті. Безкоштовно та без СМС. Але гід не переказує статі з Вікіпедії. Хороший гід розповідає часто унікальну і надзвичайно суб'єктивну історію, попутно створюючи сервіс і комфорт навколо вас в реальному часі. Це досвідчений попутник, з яким вам має бути приємно, цікаво і комфортно.
Гід – це особлива послуга, в якій ти сам продукт, продавець і виконавець. Та й буду чесний – послуга не для всіх. Це насамперед для тих, хто цінує свій час, комфорт і хоче отримати від своєї подорожі максимум. Бюджетні мандрівники або туристи на кшталт "та це все є в Гуглі" теж подорожують і отримують певні враження.
Чому саме гід, а не екскурсовод? Останній проводить екскурсії в рамках конкретного маршруту або музею. Натомість гід – це людина, яка не обмежує себе якимись рамками, надає більше послуг, а коло її інтересів ширше. Наприклад, я не обмежуюся тільки улюбленим Віднем, а показую туристам більшу частину країни. А мої тури майже завжди адаптовані під клієнта, оминаючи завчені й нескінченно повторювані маршрути, хоча якийсь кістяк там усе ж таки є. Я роблю індивідуальні, групові та багатоденні тури. У містах, в горах та на озерах. Працювати сам гідом мені цікавіше.
Я би ще додав, що всі мої тури «авторські», але з одного боку будь-хто, хто зібрав більше однієї людини з собою у подорож, може так сказати. А з іншого – у цій сфері вистачає організаторів непрофесіоналів, для яких організація екскурсій це щось типу хобі чи побічна справа. Тому авторський тур – це не завжди круто і тут все залежить від власного досвіду. З цим словом треба бути обережним :)
І найголовніше – подорожуйте! З гідами або самостійно. У далекі країни або сусіднє місто. При першій нагоді. Завжди!
Гусячий ажіотаж
Кожного року на початку листопада в нас тут починається кулінарно-гастрономічний двіж, адже всі хочуть поїсти традиційне сезонне австрійське блюдо – гуся! В ресторанах з’являються спеціальні пропозиції, а на полицях супермаркету птицю можна взяти або цілою (гусь дуже великий і готувати його вічність), або якусь там грудку чи ніжку, що практичніше. Кожного року я включаюся в цю гонитву за смачним птахом. Я не фанат жирної їжі, але як же тут пропустити.
Часто просто прийти і купити або замовити гуся у ресторані не вийде. Про нього треба окремо домовлятися, а пропозиція обмежена у часі і кількості. Хто не встиг, може йти до супермаркету і брати там звичайного гуся, що я завжди і роблю. Бо життя і так доволі насичене, а займатися окремим менеджментом аби поїсти гуся я тупо не хочу. Ніколи завчасно про нього не згадую, а, коли вже час, просто риюся у м’ясному відділі супермаркету.
Цього року гусь, як і всі інші продукти в Австрії подорожчав. А він і так був не дешевий. Це викликає невдоволення і дає населенню зайвий привід поскаржитися на несправедливість всесвіту. Але ж звичайно від смачної традиції ніхто не відмовляється. Цього року кілограмова ніжка гусака до нашого столу в Billa обійшлася в 22 €.
Чому ж саме зараз? Невже протягом року птахів немає у продажі? А це така давня традиція – їсти птаха на День святого Мартина 11 листопада. Мартин Турський був християнських священиком, який потім став святим. За легендою його шукали віряни, аби обрати єпископом нині французького міста Тур, чого він не дуже хотів. Хитрий священник сховався у сараї, але підступний гусь видав його своїм кряканням. У якості помсти за зраду той наказав смажити гусей, що ми й досі слухняно і робимо, додаючи на тарілку тушковану червону капусту і кнедлі.
Але це все має і практичний бік. В наших краях закінчується сільськогосподарський рік, що відмічають різними тематичними фестивалями і от такими святами. Крім того в цей час відгодовані птахи сягають своєї найкращої форми, і тримати і годувати їх далі вже немає сенсу. Ну і ринкова економіка звичайно.
Кожного року на початку листопада в нас тут починається кулінарно-гастрономічний двіж, адже всі хочуть поїсти традиційне сезонне австрійське блюдо – гуся! В ресторанах з’являються спеціальні пропозиції, а на полицях супермаркету птицю можна взяти або цілою (гусь дуже великий і готувати його вічність), або якусь там грудку чи ніжку, що практичніше. Кожного року я включаюся в цю гонитву за смачним птахом. Я не фанат жирної їжі, але як же тут пропустити.
Часто просто прийти і купити або замовити гуся у ресторані не вийде. Про нього треба окремо домовлятися, а пропозиція обмежена у часі і кількості. Хто не встиг, може йти до супермаркету і брати там звичайного гуся, що я завжди і роблю. Бо життя і так доволі насичене, а займатися окремим менеджментом аби поїсти гуся я тупо не хочу. Ніколи завчасно про нього не згадую, а, коли вже час, просто риюся у м’ясному відділі супермаркету.
Цього року гусь, як і всі інші продукти в Австрії подорожчав. А він і так був не дешевий. Це викликає невдоволення і дає населенню зайвий привід поскаржитися на несправедливість всесвіту. Але ж звичайно від смачної традиції ніхто не відмовляється. Цього року кілограмова ніжка гусака до нашого столу в Billa обійшлася в 22 €.
Чому ж саме зараз? Невже протягом року птахів немає у продажі? А це така давня традиція – їсти птаха на День святого Мартина 11 листопада. Мартин Турський був християнських священиком, який потім став святим. За легендою його шукали віряни, аби обрати єпископом нині французького міста Тур, чого він не дуже хотів. Хитрий священник сховався у сараї, але підступний гусь видав його своїм кряканням. У якості помсти за зраду той наказав смажити гусей, що ми й досі слухняно і робимо, додаючи на тарілку тушковану червону капусту і кнедлі.
Але це все має і практичний бік. В наших краях закінчується сільськогосподарський рік, що відмічають різними тематичними фестивалями і от такими святами. Крім того в цей час відгодовані птахи сягають своєї найкращої форми, і тримати і годувати їх далі вже немає сенсу. Ну і ринкова економіка звичайно.
Руській мір з доставкою
Моя сусідка – вимушена переселенка з України. Вона приїхала на власному авто, яке має українські номери і яке вона з дотриманням усіх правил паркує перед сусіднім від мого будинком. Це взагалі її приватне і підписане табличкою місце для парковки, яке вона орендує разом з квартирою. Хоча поруч є безкоштовні місця і можна було б ставити авто і там.
Якось вона прислала мені фото, на якому хтось намалював на її авто один з символів російського вторгнення в Україну – літеру Z. Через деякий час історія повторилася і їй намалювали свіжий символ замість стертого. Коли вона їхала з міста, то лишала авто в мене під будинком, адже їй було за нього страшно.
А потім я знайшов цей символ на власній поштовій скриньці. Вона знаходиться в декількох метрах від місця, де я ставлю авто. Думаю, його не обмалювали тільки тому, що воно на австрійських номерах і на ньому немає мого прізвища, яке в свою чергу є на поштовій скрині. Хоча, можливо, це лише питання часу.
Доступ до парковки і скриньок в нас відкритий, а ніяких камер через захист приватного життя тут немає і бути не може. Шерлок Холмс все ще вигаданий персонаж, то ж я поїхав до місцевого відділку поліції. В ньому я вже бував раніше, але по питаннях допомоги українцям. Це взагалі моє перше власне звернення у поліцію за 7 років, як я у Австрії.
Чергова поліціантка уважно вислухала мою історію і сказала, що це щось нове і незвичне, тому мені потрібен більш досвідчений колега. Через декілька хвилин молодий полісмен у цивільному провів мене всередину відділку і посадив на стіл навпроти. Поки ми йшли коридорами, я дивувався, який цей відділок насправді величезний, бо з фасаду це типовий такий провінційний привокзальний опорний пункт поліції. На столі в нього була рація, і поки він замовкав аби подивитися щось у комп’ютері, я чув переговори його колег, які шукали в окрузі якесь підозріле авто. Нажаль, чим кінчилась ця захоплива «радіо-постановка» я так і не дізнався.
Охоронець правопорядку уважно вислухав мене. А потім попросив відправити йому докази: фото і відео у моєму смартфоні. Я уявив собі, що це треба буде роздрукувати десь фото і потім знімати з них копії на темному повільному шумному ксероксі. Але поліцейський швиденько написав мені на папірці номер службового Вацапу, куди я за пару хвилив скинув файли і всі інші деталі, аби зайвий раз не диктувати: адреси, імена, дати, контакти.
Після того, як він занотував все на папірець, він запитав, чи пошкоджено було якесь майно. Бо якщо ні, це не кримінальний злочин, а те, що десь поруч живе який кончений адепт руського міру, не є порушенням закону. А сам той символ поки не заборонений законом у Австрії, хоча заборонені символи і жести тут є. Я пояснив, що означає цей символ для українців і має означати для всього цивілізованого світу, бо він сам не до кінця зрозумів. Потім він сам підсумував, що знаючи, що такі люди живуть десь поруч може бути м’яко кажучи некомфортно.
Видно, що він був сповнений рішучості допомогти, але зі свого досвіду просто не знав як. Але він не хотів лишати це просто так і покликав начальника, який перечитав ще раз чернетку із ситуацією і скоро поговорив зі мною ще раз. Начальник був дорослим копом у формі і з пістолетом. Він трохи пожалів, що авто не пошкодили чи не пограбували, бо тоді б вони того зловмисника… А так ще раз вибачився і сказав, що у будь-якому разі вони звернуться до федерального управління поліції і спробують щось зробити. Адже це якась нова для них історія і вони були здивовані і навіть трохи налякані. Але поки порадив бути уважним, обережним та повідомляти, якщо ще щось трапиться.
Весь процес від першого вітання до того, як я покинув відділок зайняв всього 30 хвилин. Вони реально працюють дуже швидко і я бачив це вже раніше з іншими українцями.
Наївно було думати, що у прекрасній Австрії такого ніколи не трапиться. Та й відверто кажучи це не найгірша з можливих проблем. Але ж тепер дивлюсь навколо трохи по-іншому.
Моя сусідка – вимушена переселенка з України. Вона приїхала на власному авто, яке має українські номери і яке вона з дотриманням усіх правил паркує перед сусіднім від мого будинком. Це взагалі її приватне і підписане табличкою місце для парковки, яке вона орендує разом з квартирою. Хоча поруч є безкоштовні місця і можна було б ставити авто і там.
Якось вона прислала мені фото, на якому хтось намалював на її авто один з символів російського вторгнення в Україну – літеру Z. Через деякий час історія повторилася і їй намалювали свіжий символ замість стертого. Коли вона їхала з міста, то лишала авто в мене під будинком, адже їй було за нього страшно.
А потім я знайшов цей символ на власній поштовій скриньці. Вона знаходиться в декількох метрах від місця, де я ставлю авто. Думаю, його не обмалювали тільки тому, що воно на австрійських номерах і на ньому немає мого прізвища, яке в свою чергу є на поштовій скрині. Хоча, можливо, це лише питання часу.
Доступ до парковки і скриньок в нас відкритий, а ніяких камер через захист приватного життя тут немає і бути не може. Шерлок Холмс все ще вигаданий персонаж, то ж я поїхав до місцевого відділку поліції. В ньому я вже бував раніше, але по питаннях допомоги українцям. Це взагалі моє перше власне звернення у поліцію за 7 років, як я у Австрії.
Чергова поліціантка уважно вислухала мою історію і сказала, що це щось нове і незвичне, тому мені потрібен більш досвідчений колега. Через декілька хвилин молодий полісмен у цивільному провів мене всередину відділку і посадив на стіл навпроти. Поки ми йшли коридорами, я дивувався, який цей відділок насправді величезний, бо з фасаду це типовий такий провінційний привокзальний опорний пункт поліції. На столі в нього була рація, і поки він замовкав аби подивитися щось у комп’ютері, я чув переговори його колег, які шукали в окрузі якесь підозріле авто. Нажаль, чим кінчилась ця захоплива «радіо-постановка» я так і не дізнався.
Охоронець правопорядку уважно вислухав мене. А потім попросив відправити йому докази: фото і відео у моєму смартфоні. Я уявив собі, що це треба буде роздрукувати десь фото і потім знімати з них копії на темному повільному шумному ксероксі. Але поліцейський швиденько написав мені на папірці номер службового Вацапу, куди я за пару хвилив скинув файли і всі інші деталі, аби зайвий раз не диктувати: адреси, імена, дати, контакти.
Після того, як він занотував все на папірець, він запитав, чи пошкоджено було якесь майно. Бо якщо ні, це не кримінальний злочин, а те, що десь поруч живе який кончений адепт руського міру, не є порушенням закону. А сам той символ поки не заборонений законом у Австрії, хоча заборонені символи і жести тут є. Я пояснив, що означає цей символ для українців і має означати для всього цивілізованого світу, бо він сам не до кінця зрозумів. Потім він сам підсумував, що знаючи, що такі люди живуть десь поруч може бути м’яко кажучи некомфортно.
Видно, що він був сповнений рішучості допомогти, але зі свого досвіду просто не знав як. Але він не хотів лишати це просто так і покликав начальника, який перечитав ще раз чернетку із ситуацією і скоро поговорив зі мною ще раз. Начальник був дорослим копом у формі і з пістолетом. Він трохи пожалів, що авто не пошкодили чи не пограбували, бо тоді б вони того зловмисника… А так ще раз вибачився і сказав, що у будь-якому разі вони звернуться до федерального управління поліції і спробують щось зробити. Адже це якась нова для них історія і вони були здивовані і навіть трохи налякані. Але поки порадив бути уважним, обережним та повідомляти, якщо ще щось трапиться.
Весь процес від першого вітання до того, як я покинув відділок зайняв всього 30 хвилин. Вони реально працюють дуже швидко і я бачив це вже раніше з іншими українцями.
Наївно було думати, що у прекрасній Австрії такого ніколи не трапиться. Та й відверто кажучи це не найгірша з можливих проблем. Але ж тепер дивлюсь навколо трохи по-іншому.
Австрійці бувають різні
Нові переселенці з України пишуть мені в особисті та у соціальних мережах про те, що десь з ними вчинили несправедливо або відверто обманули, бо ті натрапили на шахраїв.
Нечесні люди, обман, підстави та схеми існують і в Австрії. Просто є певний стереотип про заможню Європу, в якій тільки хороше. Так, відвертого обману і криміналу тут менше, а правоохоронна система тут працює ефективно. Але не варто розслаблятися, принаймні спочатку.
Вас можуть легко обдурити! Схем багато, і про них я давно розповідаю, але обманутих менше не стає. Винайшли їх задовго до приїзду українців, і більшість розрахована на тих, хто тільки приїхав в нову країну, не розуміє її достатньо і не знає мову. Або просто наївний і думає, що тут в Європі всі святі.
Не можна йти працювати без оформлення документів. Те, що вам пропонують за привабливу оплату пересилати чиїсь посилки – не робота, а кримінальна стаття. Не відправляйте гроші в інтернеті незнайомим людям (особливо якщо рахунок не австрійський). Не підписуйте договорів чи інші документи, яких не розумієте. Не перераховуйте гроші за квартиру, якщо не бачили квартиру та орендодавця (особливо якщо він за кордоном і дуже зайнятий, а ще в нього рахунок не в Австрії або взагалі за межами ЄС). Будьте дуже обережні з порадами і контактами, які вам дають в інтернеті випадкові люди. Не дуріть державну машину, бо вона потім дізнається та буде дорожче/гірше. Слово – це добре, але тримають його не всі, і краще б мати якийсь документ. Не пускайте нарешті незнайомців в хату. І завжди думайте про майбутні наслідки того, що робити саме зараз.
У будь-якій сумнівній ситуації задайте собі просте питання: якщо б я був зараз не в Австрії, а в Україні, то зробив би так само? Чи інакше?
Я раджу всім українцям бути обережними аж до тих пір, поки ви не зрозумієте як тут все влаштовано. Маю на увазі мову та місцевий життєвий досвід (не щось одне). Дайте собі декілька років на це.
Нові переселенці з України пишуть мені в особисті та у соціальних мережах про те, що десь з ними вчинили несправедливо або відверто обманули, бо ті натрапили на шахраїв.
Нечесні люди, обман, підстави та схеми існують і в Австрії. Просто є певний стереотип про заможню Європу, в якій тільки хороше. Так, відвертого обману і криміналу тут менше, а правоохоронна система тут працює ефективно. Але не варто розслаблятися, принаймні спочатку.
Вас можуть легко обдурити! Схем багато, і про них я давно розповідаю, але обманутих менше не стає. Винайшли їх задовго до приїзду українців, і більшість розрахована на тих, хто тільки приїхав в нову країну, не розуміє її достатньо і не знає мову. Або просто наївний і думає, що тут в Європі всі святі.
Не можна йти працювати без оформлення документів. Те, що вам пропонують за привабливу оплату пересилати чиїсь посилки – не робота, а кримінальна стаття. Не відправляйте гроші в інтернеті незнайомим людям (особливо якщо рахунок не австрійський). Не підписуйте договорів чи інші документи, яких не розумієте. Не перераховуйте гроші за квартиру, якщо не бачили квартиру та орендодавця (особливо якщо він за кордоном і дуже зайнятий, а ще в нього рахунок не в Австрії або взагалі за межами ЄС). Будьте дуже обережні з порадами і контактами, які вам дають в інтернеті випадкові люди. Не дуріть державну машину, бо вона потім дізнається та буде дорожче/гірше. Слово – це добре, але тримають його не всі, і краще б мати якийсь документ. Не пускайте нарешті незнайомців в хату. І завжди думайте про майбутні наслідки того, що робити саме зараз.
У будь-якій сумнівній ситуації задайте собі просте питання: якщо б я був зараз не в Австрії, а в Україні, то зробив би так само? Чи інакше?
Я раджу всім українцям бути обережними аж до тих пір, поки ви не зрозумієте як тут все влаштовано. Маю на увазі мову та місцевий життєвий досвід (не щось одне). Дайте собі декілька років на це.
Лист Крісткінду
В Австрії подарунки на Різдво дітям приносить Christkind (Крісткінд або Дитятко Ісус). Образ дитини з крильцями у світлому вбранні був створений у часи релігійної Реформації. Він мав би стати альтернативою Святому Миколаю, який щоправда нікуди не зник і також присутній у цей час.
На ім’я Крісткінда діти пишуть листи зі своїми бажаннями і подарунками, які потім можуть знайти на Різдво під ялинкою. Причому написати листа можна не тільки абстрактному образу, а й на конкретну адресу, з якої вам ще й надішлють справжню відповідь!
Вже більше 70 років відділення пошти у місті Christkindl неподалік міста Штайр у Верхній Австрії працює у якості отримувача листів на адресу Дитятка Ісуса. Щороку тисячі дітей із Австрії та інших країн пишуть туди листи та отримують конверти із відповідями. Це реально існуюче відділення пошти, яке ви також можете відвідати. Зробити це можна з 25 листопада по 6 січня.
Аби все вийшло, лист має бути адресований сюди: Christkindlweg 6, 4411 Christkindl, Österreich. Відправити листа можна з буд-якої держави. У конверт з листом ви маєте вкласти ще один (раджу формату С5, бо в стандартний С6 листівку поклали зігнутою) із вашою зворотною адресою та оплаченою маркою на ньому. У багатьох відділеннях пошти Австрії є спеціальні тематичні марки, які можна наклеїти на конверт для відповіді. Таким чином конверт із відповіддю буде ще більш вражаючим для дитини.
Все це я перевірив на власному досвіді, відправивши листа від своєї семимісячної доньки та отримавши відповідь через тиждень. У конверті із спеціальним унікальним штемпелем лежала надрукована листівка з написаним від руки її ім’ям на звороті.
Цього року ми з родиною вирішили святкувати та дарувати один одному подарунки саме на Різдво 24 грудня, а не на Новий рік, як багато років до того.
В Австрії подарунки на Різдво дітям приносить Christkind (Крісткінд або Дитятко Ісус). Образ дитини з крильцями у світлому вбранні був створений у часи релігійної Реформації. Він мав би стати альтернативою Святому Миколаю, який щоправда нікуди не зник і також присутній у цей час.
На ім’я Крісткінда діти пишуть листи зі своїми бажаннями і подарунками, які потім можуть знайти на Різдво під ялинкою. Причому написати листа можна не тільки абстрактному образу, а й на конкретну адресу, з якої вам ще й надішлють справжню відповідь!
Вже більше 70 років відділення пошти у місті Christkindl неподалік міста Штайр у Верхній Австрії працює у якості отримувача листів на адресу Дитятка Ісуса. Щороку тисячі дітей із Австрії та інших країн пишуть туди листи та отримують конверти із відповідями. Це реально існуюче відділення пошти, яке ви також можете відвідати. Зробити це можна з 25 листопада по 6 січня.
Аби все вийшло, лист має бути адресований сюди: Christkindlweg 6, 4411 Christkindl, Österreich. Відправити листа можна з буд-якої держави. У конверт з листом ви маєте вкласти ще один (раджу формату С5, бо в стандартний С6 листівку поклали зігнутою) із вашою зворотною адресою та оплаченою маркою на ньому. У багатьох відділеннях пошти Австрії є спеціальні тематичні марки, які можна наклеїти на конверт для відповіді. Таким чином конверт із відповіддю буде ще більш вражаючим для дитини.
Все це я перевірив на власному досвіді, відправивши листа від своєї семимісячної доньки та отримавши відповідь через тиждень. У конверті із спеціальним унікальним штемпелем лежала надрукована листівка з написаним від руки її ім’ям на звороті.
Цього року ми з родиною вирішили святкувати та дарувати один одному подарунки саме на Різдво 24 грудня, а не на Новий рік, як багато років до того.
Смішні російські шпигуни
Австрійський спецназ затримав російського шпигуна у Відні. Їм виявився 39-річний син російського дипломата. За даними австрійських спецслужб його завданням була робота проти інтересів Австрії і контакти з представниками інших європейських країн. Перед початком вторгнення в Україну він їздив до Москви, де відзвітував про відношення Австрії та ЄС до майбутньої війни.
Сам він має громадянство Греції, але це не завадило мого пройти спеціальну військову підготовку на історичній батьківщині. Саме через це у його затриманні брав участь спецназ. Його батько працював на дипломатичних посадах у Німеччині та Австрії, а до ого був офіцером російських спецслужб. За останні 4 роки шпигун здійснив 65 поїздок Європою, а також до росії, Білорусі, Терції та Грузії.
Шпигунство не записують у трудову книжку, то ж офіційно у Австрії він був безробітним, що дозволяло йому отримувати тут соціальну допомогу. А ще виявилося, що під Віднем у нього було декілька об’єктів нерухомості.
Для обміну інформацією він використовував спеціальні місця у Відні, які спецслужби розкрили і виявили постійні візити туди деяких російських дипломатів. Таким чином шпигун-невдаха спалив декількох інших своїх «колег». Під час обшуку в нього знайшли та вилучили спеціальне обладнання для спостереження та цифрові носії з файлами, які зараз аналізують.
Російський шпигун із громадянством Греції живе за рахунок соціальної допомоги в Австрії. Яка армія, такі і шпигуни.
Австрійський спецназ затримав російського шпигуна у Відні. Їм виявився 39-річний син російського дипломата. За даними австрійських спецслужб його завданням була робота проти інтересів Австрії і контакти з представниками інших європейських країн. Перед початком вторгнення в Україну він їздив до Москви, де відзвітував про відношення Австрії та ЄС до майбутньої війни.
Сам він має громадянство Греції, але це не завадило мого пройти спеціальну військову підготовку на історичній батьківщині. Саме через це у його затриманні брав участь спецназ. Його батько працював на дипломатичних посадах у Німеччині та Австрії, а до ого був офіцером російських спецслужб. За останні 4 роки шпигун здійснив 65 поїздок Європою, а також до росії, Білорусі, Терції та Грузії.
Шпигунство не записують у трудову книжку, то ж офіційно у Австрії він був безробітним, що дозволяло йому отримувати тут соціальну допомогу. А ще виявилося, що під Віднем у нього було декілька об’єктів нерухомості.
Для обміну інформацією він використовував спеціальні місця у Відні, які спецслужби розкрили і виявили постійні візити туди деяких російських дипломатів. Таким чином шпигун-невдаха спалив декількох інших своїх «колег». Під час обшуку в нього знайшли та вилучили спеціальне обладнання для спостереження та цифрові носії з файлами, які зараз аналізують.
Російський шпигун із громадянством Греції живе за рахунок соціальної допомоги в Австрії. Яка армія, такі і шпигуни.
Імператор проти католиків
Австрійський імператор Йосиф II з другої половина 18 століття був представником епохи освіченого абсолютизму, що означало бажання змінити застарілі порядки у державі. Однією з організацій, на яку були направлені його зусилля була тогочасна католицька церква. Тоді це була ніби держава в державі, на чолі якої стояв Папа Римський. Не дивлячись навіть на те, що католицька церква не одну сотню років була одним із союзників австрійської самодержавності. Все це було більш радикальним продовженням лінії його більш відомої попередниці і матері Марії-Терезії.
Йосиф раціонально подумав, що всі існуючі на території Австрії релігійні установи мають виконувати корисні соціальні функції, як то навчання дітей та молоді чи піклування про хворих і жебраків. А ті, хто цього не робить мають бути просто розпушені і закриті. Ну і ще непогано було б, коли священники стали б на службу державі у якості звичайних чиновників, які у тому числі мали б займатися вихованням молоді у правильному та корисному для державі розумінні.
В результаті реформи було закрито півтисячі монастирів та релігійних орденів, які не приносили ніякої користі. А ті, що лишилися, працювали на благо суспільства, займаючись соціально важливими питаннями. Ще була фактично обмежена влада головного католика – Папи Римського, який навіть приїздив до Відня аби вплинути на імператора, але безрезультатно.
Ще Йосиф своїми реформами сприяв свободі віросповідання у Австрії, дозволяючи відкрите сповідування і інших релігій (протестантизму, іудаїзму і православ’я), чим фактично зазіхнув на релігійну католицьку монополію у державі.
Ідеї, що церкви мають бути корисні та не знаходитися під зовнішнім впливом є актуальними і для сьогоднішньої України, через майже 250 років від того, як про це подумав австрійський імператор.
Австрійський імператор Йосиф II з другої половина 18 століття був представником епохи освіченого абсолютизму, що означало бажання змінити застарілі порядки у державі. Однією з організацій, на яку були направлені його зусилля була тогочасна католицька церква. Тоді це була ніби держава в державі, на чолі якої стояв Папа Римський. Не дивлячись навіть на те, що католицька церква не одну сотню років була одним із союзників австрійської самодержавності. Все це було більш радикальним продовженням лінії його більш відомої попередниці і матері Марії-Терезії.
Йосиф раціонально подумав, що всі існуючі на території Австрії релігійні установи мають виконувати корисні соціальні функції, як то навчання дітей та молоді чи піклування про хворих і жебраків. А ті, хто цього не робить мають бути просто розпушені і закриті. Ну і ще непогано було б, коли священники стали б на службу державі у якості звичайних чиновників, які у тому числі мали б займатися вихованням молоді у правильному та корисному для державі розумінні.
В результаті реформи було закрито півтисячі монастирів та релігійних орденів, які не приносили ніякої користі. А ті, що лишилися, працювали на благо суспільства, займаючись соціально важливими питаннями. Ще була фактично обмежена влада головного католика – Папи Римського, який навіть приїздив до Відня аби вплинути на імператора, але безрезультатно.
Ще Йосиф своїми реформами сприяв свободі віросповідання у Австрії, дозволяючи відкрите сповідування і інших релігій (протестантизму, іудаїзму і православ’я), чим фактично зазіхнув на релігійну католицьку монополію у державі.
Ідеї, що церкви мають бути корисні та не знаходитися під зовнішнім впливом є актуальними і для сьогоднішньої України, через майже 250 років від того, як про це подумав австрійський імператор.
Австрійський Новий рік: свині, вибухи і двіж
На початку мого австрійсько життя я святкував Новий рік в гостях у австрійців. Окрім того, що я вчив їх пити горілку з тостами і не змішуючи з соком чи пивом, мене здивувала одна річ. Господар презентував всім гостям невеличкі фігурки свиней. Я відкрита до всього нового людина, тому не образився, хоча подумав, що відмітити нашу поведінку можна було якось більш тактично.
І от ввечері 31 грудня я бігаю по місту щоб придбати рідним свиней та подарувати їх за святковою вечерею. У місті облаштували спеціальні палатки, які торгують всім арсеналом талісманів на удачу (Glücksbringer). Торговці просять по 1-3 євро за фігурки свиней, сажотрусів, конюшини, мухоморів, підков, сонечок та слонів. Кожен символ має пояснення, чому саме він і має зробити наступний рік кращим за попередній. Довелося вистояти чергу, товар важливий і потрібний тупо всім.
Схопивши жменю скляних рожевих свиней із чорними смішними опуклими очима я побіг далі. Вирішив не ризикувати і взяти класику, бо скандинавській міфології дикий кабан був священною твариною богів і з тих пір свиня символізує достаток, родючість і удачу. Зустріти сажотруса, які і досі працюють в Австрії, вважається удачею, бо ті своєю роботою захищають будинки від пожежі. Ще купив лотерейних квитків, аби кожен з гостей міг стати багатшим на гіпотетичні 10 тисяч євро.
Головне свято року в Австрії – Різдво. Тепле, світле, родинне, домашнє. Нам знадобилося 7 років щоб прийти до цього. Тож на Новий рік всі подарунки вже були роздані та отримані декілька днів тому назад. Сільвестер, а саме так тут називають канун Нового року це свято зовсім інше. Його запросто можна відмічати з друзями чи навіть у натовпі на площі міста.
В Австрії феєрверки і петарди майже під тотальною забороною. Але це не заважає перетворити міста і села у канун Нового року на полігон по випробуванню піротехніки. Головне, щоб було гучно і яскраво. Поліція ніби намагається щось робити, але їх замало, а тупих людей із арсеналом бабаху і запальничкою забагато.
Великі міста влаштовують розваги на центральних площах з музикою та іншими цікавими і безкоштовними івентами. У Відні це взагалі «Новорічний шлях» – декілька сцен у центральній частині міста, між якими можна гуляти, пити і їсти. В Зальцбурзі сцена лише одна, зате був дивовижно красивий салют над фортецею.
Колись на курсах німецької мови ще в Києві нам розповідали, що після того, як найбільший австрійський дзвін Пуммерін відіб’є своє опівночі на соборі святого Стефана, люди почнуть танцювати вальс прямо на площі перед собором. Тоді думав, що це дурня, як і те, що в Австрії говорять німецькою. Але потім я вирішив зустріти новий рік у центрі Відня і сам побачив це на власні очі. А ще зрозумів, що ніколи не буду повторювати цей досвід.
На початку мого австрійсько життя я святкував Новий рік в гостях у австрійців. Окрім того, що я вчив їх пити горілку з тостами і не змішуючи з соком чи пивом, мене здивувала одна річ. Господар презентував всім гостям невеличкі фігурки свиней. Я відкрита до всього нового людина, тому не образився, хоча подумав, що відмітити нашу поведінку можна було якось більш тактично.
І от ввечері 31 грудня я бігаю по місту щоб придбати рідним свиней та подарувати їх за святковою вечерею. У місті облаштували спеціальні палатки, які торгують всім арсеналом талісманів на удачу (Glücksbringer). Торговці просять по 1-3 євро за фігурки свиней, сажотрусів, конюшини, мухоморів, підков, сонечок та слонів. Кожен символ має пояснення, чому саме він і має зробити наступний рік кращим за попередній. Довелося вистояти чергу, товар важливий і потрібний тупо всім.
Схопивши жменю скляних рожевих свиней із чорними смішними опуклими очима я побіг далі. Вирішив не ризикувати і взяти класику, бо скандинавській міфології дикий кабан був священною твариною богів і з тих пір свиня символізує достаток, родючість і удачу. Зустріти сажотруса, які і досі працюють в Австрії, вважається удачею, бо ті своєю роботою захищають будинки від пожежі. Ще купив лотерейних квитків, аби кожен з гостей міг стати багатшим на гіпотетичні 10 тисяч євро.
Головне свято року в Австрії – Різдво. Тепле, світле, родинне, домашнє. Нам знадобилося 7 років щоб прийти до цього. Тож на Новий рік всі подарунки вже були роздані та отримані декілька днів тому назад. Сільвестер, а саме так тут називають канун Нового року це свято зовсім інше. Його запросто можна відмічати з друзями чи навіть у натовпі на площі міста.
В Австрії феєрверки і петарди майже під тотальною забороною. Але це не заважає перетворити міста і села у канун Нового року на полігон по випробуванню піротехніки. Головне, щоб було гучно і яскраво. Поліція ніби намагається щось робити, але їх замало, а тупих людей із арсеналом бабаху і запальничкою забагато.
Великі міста влаштовують розваги на центральних площах з музикою та іншими цікавими і безкоштовними івентами. У Відні це взагалі «Новорічний шлях» – декілька сцен у центральній частині міста, між якими можна гуляти, пити і їсти. В Зальцбурзі сцена лише одна, зате був дивовижно красивий салют над фортецею.
Колись на курсах німецької мови ще в Києві нам розповідали, що після того, як найбільший австрійський дзвін Пуммерін відіб’є своє опівночі на соборі святого Стефана, люди почнуть танцювати вальс прямо на площі перед собором. Тоді думав, що це дурня, як і те, що в Австрії говорять німецькою. Але потім я вирішив зустріти новий рік у центрі Відня і сам побачив це на власні очі. А ще зрозумів, що ніколи не буду повторювати цей досвід.
Людина Моцарт
Під час екскурсій я згадую про відомих австрійців. Когось туристи знають більше, про якісь персоналії майже нічого. Гітлера знають всі, але не всі знають, що він австрієць (про це іншим разом). Коли я розказую про імператора Франца Йосифа, то багато хто більше згадує його дружину – Сісі. Але про самого відомого австрійця – Моцарта, в якого сьогодні 267-й день народження, чули всі.
Коли я тільки починав вчитися на гіда, то майже нічого про нього не знав. Тобто я, звичайно, був в курсі про класичну музику і хлопця у червоному сюртуку та перуці. Але зовсім не розумів, хто саме стоїть за тим образом. А коли почав детально занурюватися у його історію, то стало ясно, що перед тим, як я почну розповідати про нього іншим, я маю сам зрозуміти, що він за людина взагалі така. І я почав читати: книги, дослідження, спогади, містифікації, листи.
Так я познайомився із людиною Моцартом, в якого була родина, побутові турботи, страхи, розчарування та мрії. За іконою класичної музики почала з’являтися жива людина, яка мені щиро цікава, і про яку я розповідаю не тільки як про генія і музичну величину, а і про людину, з якою в мене є щось спільне і якій я симпатизую.
Тепер, коли я зупиняюся біля будинку його народження у центрі Зальцбургу, я не розповідаю про його безкінечний геній (думаю ви і без мене здогадаєтесь), а кажу про його родину – батька, матір і сестру, які зіграли надзвичайно важливу роль у тому, ким він став. А біля будинку митця у Відні я згадую, чому саме він покинув рідне місто і переїхав до імперської столиці (все як зараз: розвиток, гроші, слава) і як багато і невпинно він працював, балансуючи між бажанням творити і необхідністю заробляти для своєї родини.
Маю зізнатися: я слухаю, поважаю, ціную та вивчаю його творчість, але не до кінця розумію. Працюю над собою у цьому напрямку і інколи навіть відвідую класичні концерти. Цей пост я пишу під його музику і згадую, як у дитинстві в мене була касета зі збіркою різної класики, серед якої був Турецький марш (ви точно чули), який насправді є лише частиною цілої сонати. Пам’ятаю, як тоді мене вразила ця музика. Можливо в той час я був більш відкритий до нового.
Навмисно не називав його тут по імені, бо тоді ще половина цього поста буде про те, чому він не тільки Вольфганг Амадей, а ще й Йоганн Хризостом Теофіл. Буде про що ще написати та розказати.
Під час екскурсій я згадую про відомих австрійців. Когось туристи знають більше, про якісь персоналії майже нічого. Гітлера знають всі, але не всі знають, що він австрієць (про це іншим разом). Коли я розказую про імператора Франца Йосифа, то багато хто більше згадує його дружину – Сісі. Але про самого відомого австрійця – Моцарта, в якого сьогодні 267-й день народження, чули всі.
Коли я тільки починав вчитися на гіда, то майже нічого про нього не знав. Тобто я, звичайно, був в курсі про класичну музику і хлопця у червоному сюртуку та перуці. Але зовсім не розумів, хто саме стоїть за тим образом. А коли почав детально занурюватися у його історію, то стало ясно, що перед тим, як я почну розповідати про нього іншим, я маю сам зрозуміти, що він за людина взагалі така. І я почав читати: книги, дослідження, спогади, містифікації, листи.
Так я познайомився із людиною Моцартом, в якого була родина, побутові турботи, страхи, розчарування та мрії. За іконою класичної музики почала з’являтися жива людина, яка мені щиро цікава, і про яку я розповідаю не тільки як про генія і музичну величину, а і про людину, з якою в мене є щось спільне і якій я симпатизую.
Тепер, коли я зупиняюся біля будинку його народження у центрі Зальцбургу, я не розповідаю про його безкінечний геній (думаю ви і без мене здогадаєтесь), а кажу про його родину – батька, матір і сестру, які зіграли надзвичайно важливу роль у тому, ким він став. А біля будинку митця у Відні я згадую, чому саме він покинув рідне місто і переїхав до імперської столиці (все як зараз: розвиток, гроші, слава) і як багато і невпинно він працював, балансуючи між бажанням творити і необхідністю заробляти для своєї родини.
Маю зізнатися: я слухаю, поважаю, ціную та вивчаю його творчість, але не до кінця розумію. Працюю над собою у цьому напрямку і інколи навіть відвідую класичні концерти. Цей пост я пишу під його музику і згадую, як у дитинстві в мене була касета зі збіркою різної класики, серед якої був Турецький марш (ви точно чули), який насправді є лише частиною цілої сонати. Пам’ятаю, як тоді мене вразила ця музика. Можливо в той час я був більш відкритий до нового.
Навмисно не називав його тут по імені, бо тоді ще половина цього поста буде про те, чому він не тільки Вольфганг Амадей, а ще й Йоганн Хризостом Теофіл. Буде про що ще написати та розказати.
Ідеальний австрійський гірськолижний курорт
Я давно катаюсь на різних австрійських гірськолижних курортах. Люблю пробувати нове, вивчати і порівнювати. І якби ви спитали мене декілька років тому назад про пораду щодо хорошого місця в Австрії, де можна покататися по снігу, я б почав давати вам різні варіанти, відповідно до вашого запиту і багатьох інших параметрів.
Але за ті три сезони, що я провів тут у Zell am See для мене стало очевидним, що це просто ідеальне і щиро рекомендоване мною багатьом місце у Австрії для зимового відпочинку. При тому, що це далеко не найбільший, не найвищий і не найзасніженіший курорт. Але якщо розглядати його як місце для комфортного, різноманітного та цікавого гірськолижного відпочинку, маємо все що треба.
Достатньо невеличкий і не високий курорт Schmitten у самому Цель ам Зе. Підйомник привезе вас прямо у центр міста. І там буде круто для новачків або, якщо хочете, просто покататися в кайф. Зрозуміла навігація, багато довгих та простих трас (але є і пара швидкісних та страшних чорних), красиві різноманітні пейзажі навколо та купа місць, де можна випити та поїсти. Я був досить скептично налаштований до подібних місць, але тепер катаюсь там найчастіше, хоча вибір навколо великий.
Якщо хочеться простору, висоти чи випало замало снігу, то на вас чекає льодовиковий курорт Kitzsteinhorn у місті Kaprun. Там вже на тисячу метрів більше, місцями інопланетні пейзажі, широчезні траси та зовсім інше катання. Не скажу, що він ідеальний, бо у льодовикових курортів є свої особливості, а там як плюси, так і мінуси. Але я люблю його, коли хочеться побувати високо в засніжених горах. Ще там можна піднятися на найвищу точку землі Зальцбург – оглядовий майданчик на 3029 метрах.
А якщо хочеться масштабу, то до ваших послуг третя за розміром зона катання в Австрії – Skicircus Saalbach. Курорт величезний і розтягнувся аж в Тіроль (катаєтеся собі з однієї федеральної землі до іншої). Там є челендж, коли ви можете спробувати проїхати величезний маршрут через весь курорт. Гори та пейзажі різні і за один день ви можете покататися де заманеться.
Якщо любите цифри, то загалом для вас відкрито більше 400 км трас. Це точно не найважливіший параметр при виборі курорту, але то дуже багато. І це тільки те, що доступно до півгодини їзди. А ще поруч у годині їзди є багато інших крутезних курортів: Hochkönig, Gastein, Wildkogel-Arena, Kitzbühel, SkiWelt, Snow Space Salzburg, Zillertal Arena та інші. Ідеальне місце, аби влаштувати гірськолижне сафарі.
Про активності у регіоні, на які у вас не факт, що буде час, я вже навіть не кажу. В нас тут величезна терма, красиві міста, цікаві музеї, водоспади, санки, різні природні місця, спортивні події, розваги для дітей і місця для тихо-сімейного і спортивно-активного відпочинку. Про бари і ресторани навіть не буду.
Я давно катаюсь на різних австрійських гірськолижних курортах. Люблю пробувати нове, вивчати і порівнювати. І якби ви спитали мене декілька років тому назад про пораду щодо хорошого місця в Австрії, де можна покататися по снігу, я б почав давати вам різні варіанти, відповідно до вашого запиту і багатьох інших параметрів.
Але за ті три сезони, що я провів тут у Zell am See для мене стало очевидним, що це просто ідеальне і щиро рекомендоване мною багатьом місце у Австрії для зимового відпочинку. При тому, що це далеко не найбільший, не найвищий і не найзасніженіший курорт. Але якщо розглядати його як місце для комфортного, різноманітного та цікавого гірськолижного відпочинку, маємо все що треба.
Достатньо невеличкий і не високий курорт Schmitten у самому Цель ам Зе. Підйомник привезе вас прямо у центр міста. І там буде круто для новачків або, якщо хочете, просто покататися в кайф. Зрозуміла навігація, багато довгих та простих трас (але є і пара швидкісних та страшних чорних), красиві різноманітні пейзажі навколо та купа місць, де можна випити та поїсти. Я був досить скептично налаштований до подібних місць, але тепер катаюсь там найчастіше, хоча вибір навколо великий.
Якщо хочеться простору, висоти чи випало замало снігу, то на вас чекає льодовиковий курорт Kitzsteinhorn у місті Kaprun. Там вже на тисячу метрів більше, місцями інопланетні пейзажі, широчезні траси та зовсім інше катання. Не скажу, що він ідеальний, бо у льодовикових курортів є свої особливості, а там як плюси, так і мінуси. Але я люблю його, коли хочеться побувати високо в засніжених горах. Ще там можна піднятися на найвищу точку землі Зальцбург – оглядовий майданчик на 3029 метрах.
А якщо хочеться масштабу, то до ваших послуг третя за розміром зона катання в Австрії – Skicircus Saalbach. Курорт величезний і розтягнувся аж в Тіроль (катаєтеся собі з однієї федеральної землі до іншої). Там є челендж, коли ви можете спробувати проїхати величезний маршрут через весь курорт. Гори та пейзажі різні і за один день ви можете покататися де заманеться.
Якщо любите цифри, то загалом для вас відкрито більше 400 км трас. Це точно не найважливіший параметр при виборі курорту, але то дуже багато. І це тільки те, що доступно до півгодини їзди. А ще поруч у годині їзди є багато інших крутезних курортів: Hochkönig, Gastein, Wildkogel-Arena, Kitzbühel, SkiWelt, Snow Space Salzburg, Zillertal Arena та інші. Ідеальне місце, аби влаштувати гірськолижне сафарі.
Про активності у регіоні, на які у вас не факт, що буде час, я вже навіть не кажу. В нас тут величезна терма, красиві міста, цікаві музеї, водоспади, санки, різні природні місця, спортивні події, розваги для дітей і місця для тихо-сімейного і спортивно-активного відпочинку. Про бари і ресторани навіть не буду.
Квиткова інновація від австрійської залізниці
Транспорт та логістика то не тільки частина моєї роботи, бо займаюся організацією туристичних турів і створюю маршрути для своїх клієнтів, а й тема, яка мені відверто цікава. Люблю розбиратися у маршрутах, квитках, різному транспорті, додатках та шляхах економії. В мене на сайті детальні статті про всі формати пересування Австрією і про те, як можна робити це ефективно та ощадливо.
Я ще й досі під враженням від Кліматичного квитка, якому вже більше року, аж тут найбільший австрійський перевізник ÖBB дивує і каже, що квитки на транспорт можна взагалі більше не купувати. Просто запускаєш нову функцію SimplyGo у фірмовому додатку і спокійно їдеш! Ні, не безкоштовно :)
Ви активуєте функцію перед посадкою, а кондуктору під час перевірки показуєте сгенерований QR-код. Під час руху потягу система розуміє, звідки ви стартували і куди доїхали, а потім сама обере для вас найвигідніший тариф і на наступний день вже знімає кошти за поїздку. Має працювати не тільки в потягах, а і в більшості міжміських автобусів, а також у міському транспорті по всій країні.
Це не буде найбюджетніше рішення, адже передивляючись різні варіанти квитків ви можете знайти економну пропозицію або цікаву комбінацію. Але це точно буде найпростіший і найшвидший шлях здійснити подорож потягом по Австрії чи проїхатися якимось містом.
Лишаються деякі технічні моменти. Наприклад, геолокація у смартфоні має працювати принаймні під час посадки і висадки. А якщо ви забули завершити поїздку і натиснути кнопку, то система має сама має розпізнати і прислати нагадування, що ви вже не їдете а йдете. В додаток треба додати банківську картку. Ну і головне питання: а раптом знімуть багато грошей? Теоретично, може бути, але попередню вартість поїздки буде видно у додатку після вибору пункту призначення.
Система не нова. Таке вже давно є у додатку FAIRTIQ для міського транспорту деяких німецьких міст. Але так, щоб працювало в масштабах міжміського перевезення всією країною не бачив.
Австрійська система транспорту може бути доволі непростою для пересічного пасажира. Особливо туриста чи того, хто має з нею справу не часто. Там різні тарифи, потяги, типи квитків, навіть перевізники на одних і тих самих рельсах. Частий сценарій: ввести у додаток, автомат чи касу на вокзалі точку А та Б, а потім придбати квиток і їхати. Ніби просто, але і це зайвий час/нерви. А тут вони просто викидають зайве і роблять життя пасажира комфортнішим.
Транспорт та логістика то не тільки частина моєї роботи, бо займаюся організацією туристичних турів і створюю маршрути для своїх клієнтів, а й тема, яка мені відверто цікава. Люблю розбиратися у маршрутах, квитках, різному транспорті, додатках та шляхах економії. В мене на сайті детальні статті про всі формати пересування Австрією і про те, як можна робити це ефективно та ощадливо.
Я ще й досі під враженням від Кліматичного квитка, якому вже більше року, аж тут найбільший австрійський перевізник ÖBB дивує і каже, що квитки на транспорт можна взагалі більше не купувати. Просто запускаєш нову функцію SimplyGo у фірмовому додатку і спокійно їдеш! Ні, не безкоштовно :)
Ви активуєте функцію перед посадкою, а кондуктору під час перевірки показуєте сгенерований QR-код. Під час руху потягу система розуміє, звідки ви стартували і куди доїхали, а потім сама обере для вас найвигідніший тариф і на наступний день вже знімає кошти за поїздку. Має працювати не тільки в потягах, а і в більшості міжміських автобусів, а також у міському транспорті по всій країні.
Це не буде найбюджетніше рішення, адже передивляючись різні варіанти квитків ви можете знайти економну пропозицію або цікаву комбінацію. Але це точно буде найпростіший і найшвидший шлях здійснити подорож потягом по Австрії чи проїхатися якимось містом.
Лишаються деякі технічні моменти. Наприклад, геолокація у смартфоні має працювати принаймні під час посадки і висадки. А якщо ви забули завершити поїздку і натиснути кнопку, то система має сама має розпізнати і прислати нагадування, що ви вже не їдете а йдете. В додаток треба додати банківську картку. Ну і головне питання: а раптом знімуть багато грошей? Теоретично, може бути, але попередню вартість поїздки буде видно у додатку після вибору пункту призначення.
Система не нова. Таке вже давно є у додатку FAIRTIQ для міського транспорту деяких німецьких міст. Але так, щоб працювало в масштабах міжміського перевезення всією країною не бачив.
Австрійська система транспорту може бути доволі непростою для пересічного пасажира. Особливо туриста чи того, хто має з нею справу не часто. Там різні тарифи, потяги, типи квитків, навіть перевізники на одних і тих самих рельсах. Частий сценарій: ввести у додаток, автомат чи касу на вокзалі точку А та Б, а потім придбати квиток і їхати. Ніби просто, але і це зайвий час/нерви. А тут вони просто викидають зайве і роблять життя пасажира комфортнішим.