Сьогодні відзначаємо День піхоти. Але у нас, як завжди, бліндажі та окопи, зброя в руках і ворог на відстані пострілу. Ніхто не розповість про цей день краще, ніж земля під ногами, яка тримає наш слід. Ніхто не вшанує нас так, як побратим, який мовчки подає флягу, коли пересохло в горлі після чергового обстрілу.

Я приїхав сьогодні до хлопців не з порожніми руками. Від щирих, небайдужих українців передав їм те, що справді потрібне тут і зараз. 26 штук "Мавіків-3Т" з тепловізійною камерою для того, щоб бачити ворога, навіть коли він ховається в темряві. А також 230 штук FPV-дронів "Vyriy 15pro" задля того, щоб нищити цілі точно, швидко, по-нашому.
Це наш голос підтримки, наша присутність поруч, навіть із тилу. Бо кожен дрон — це шанс. Шанс знищити ворога. Шанс урятувати життя. Шанс повернутися додому.

Ми — піхота. Ми не говоримо багато — ми робимо. Але що б там не казали, ми не кам’яні. У кожного з нас — є душа, яка болить. Є тиша, що важча за вибух. Але ми стоїмо. Бо якщо не ми — то хто? Бо знаємо, що за нами — наші. Ті, хто вдома. Ті, хто вірить. Ті, хто чекає.
Сьогодні — День піхоти. А значить, день тих, хто не зламався. Хто вгризся в землю і лишився живим. Низький уклін тим, хто не повернувся. Тим, кого згадуєш щоночі, дивлячись у темряву. Честь тим, хто тримається зараз. Ми — стоїмо. І цим ми живі.
Слава Україні!

Разом переможемо!
@SerhiyNaiev