Мій Друг, Герой України, Начальник Генерального штабу Збройних Сил генерал-лейтенант Сергій Шаптала сьогодні відзначає 50-річчя.
Ми дружимо майже все життя. Гідно пройшли наші військові шляхи, досягнувши їх вершин, і, головне, залишились людьми.
Війна згуртувала нас, підкреслила сутність. Мужність, виваженість і людяність Сергія Олександровича проявилися з перших днів російського вторгнення у 2014-му році. Орден Богдана Хмельницького та «Золота зірка» Героя України це тільки доводять. Як і те, що старший син обрав шлях батька і є офіцером Збройних Сил України.
Безсонні ночі, десятки годин напруженої роботи, тисячі документів - все для забезпечення боєздатності війська, все для прийдешньої Перемоги.
Дякую за дружбу, за надійне плече і підтримку! За самовіддану службу своєму народові! Честь служити пліч-о-пліч у цей трагічний і величний час!
Многії літа, мій Друже! Щастя вашій прекрасній родині! Хай повниться ваш славетний козацький рід! Хай квітне наша Україна!
@CinCAFU
Ми дружимо майже все життя. Гідно пройшли наші військові шляхи, досягнувши їх вершин, і, головне, залишились людьми.
Війна згуртувала нас, підкреслила сутність. Мужність, виваженість і людяність Сергія Олександровича проявилися з перших днів російського вторгнення у 2014-му році. Орден Богдана Хмельницького та «Золота зірка» Героя України це тільки доводять. Як і те, що старший син обрав шлях батька і є офіцером Збройних Сил України.
Безсонні ночі, десятки годин напруженої роботи, тисячі документів - все для забезпечення боєздатності війська, все для прийдешньої Перемоги.
Дякую за дружбу, за надійне плече і підтримку! За самовіддану службу своєму народові! Честь служити пліч-о-пліч у цей трагічний і величний час!
Многії літа, мій Друже! Щастя вашій прекрасній родині! Хай повниться ваш славетний козацький рід! Хай квітне наша Україна!
@CinCAFU
Сьогодні, 10 лютого, о 10:18 дві російські крилаті ракети «Калібр» здійснили перетин Державного кордону України з Республікою Молдова. Орієнтовно о 10:33 ці ракети перетнули повітряний простір Румунії. Після чого знову зайшли у повітряний простір України у точці перетину кордонів трьох держав.
Ракети були запущені з акваторії Чорного моря.
@CinCAFU
Ракети були запущені з акваторії Чорного моря.
@CinCAFU
Противник завдав чергового масованого ракетного удару по території нашої країни.
З 21:50 9 лютого до 12:00 10 лютого ним здійснено 71 пуск крилатих ракет (Х-101/Х-555 - 43, «Калібр» - 28), а також до 35 ракет комплексу С-300. Крім цього, ворог застосував 7 ударних БПЛА типу “Shahed”.
Силами і засобами Збройних Сил України та інших складових Сил оборони знищено 61 крилату ракету ворога та 5 дронів.
Авіаційні та ракетні атаки були здійснені із застосуванням літаків стратегічної авіації (ТУ-95) з акваторії Каспійського моря і Волгодонська та носіїв крилатих ракет в акваторії Чорного моря. Удари ракетами комплексу С-300 були завдані з районів Бєлгородської області та тимчасово окупованої території Запорізької області в районі Токмак.
@CinCAFU
З 21:50 9 лютого до 12:00 10 лютого ним здійснено 71 пуск крилатих ракет (Х-101/Х-555 - 43, «Калібр» - 28), а також до 35 ракет комплексу С-300. Крім цього, ворог застосував 7 ударних БПЛА типу “Shahed”.
Силами і засобами Збройних Сил України та інших складових Сил оборони знищено 61 крилату ракету ворога та 5 дронів.
Авіаційні та ракетні атаки були здійснені із застосуванням літаків стратегічної авіації (ТУ-95) з акваторії Каспійського моря і Волгодонська та носіїв крилатих ракет в акваторії Чорного моря. Удари ракетами комплексу С-300 були завдані з районів Бєлгородської області та тимчасово окупованої території Запорізької області в районі Токмак.
@CinCAFU
Поспілкувався телефоном з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі.
Поінформував свого колегу про підсумки останньої масованої ракетної атаки ворога, підкреслив значення засобів протиповітряної оборони і вкотре подякував за їхнє надання. Поділився занепокоєнням у звʼязку з використанням росією морських надводних дронів, що створює загрозу цивільному судноплавству в Чорному морі.
Ми також обговорили перебіг бойових дій. Найбільш напружена ситуація сьогодні на Донецькому напрямку, тут противник здійснює щодня до 50 атак. Запеклі бої тривають в районі Вугледара і Марʼїнки. Ми надійно тримаємо оборону. На деяких ділянках фронту нам вдалося відновити раніше втрачені позиції і закріпитися там. Попри постійний тиск ворога, ми продовжуємо утримувати під контролем Бахмут і вживаємо заходів для стабілізації лінії фронту довкола цього міста.
Запорука успіху на полі бою - ефективне вогневе ураження, що потребує відповідної кількості озброєння та боєприпасів.
Подякував генералу Міллі за розуміння потреб Сил оборони для відсічі російської збройної агресії, значний персональний внесок у наближення нашої Перемоги і непохитну підтримку України.
@CinCAFU
Поінформував свого колегу про підсумки останньої масованої ракетної атаки ворога, підкреслив значення засобів протиповітряної оборони і вкотре подякував за їхнє надання. Поділився занепокоєнням у звʼязку з використанням росією морських надводних дронів, що створює загрозу цивільному судноплавству в Чорному морі.
Ми також обговорили перебіг бойових дій. Найбільш напружена ситуація сьогодні на Донецькому напрямку, тут противник здійснює щодня до 50 атак. Запеклі бої тривають в районі Вугледара і Марʼїнки. Ми надійно тримаємо оборону. На деяких ділянках фронту нам вдалося відновити раніше втрачені позиції і закріпитися там. Попри постійний тиск ворога, ми продовжуємо утримувати під контролем Бахмут і вживаємо заходів для стабілізації лінії фронту довкола цього міста.
Запорука успіху на полі бою - ефективне вогневе ураження, що потребує відповідної кількості озброєння та боєприпасів.
Подякував генералу Міллі за розуміння потреб Сил оборони для відсічі російської збройної агресії, значний персональний внесок у наближення нашої Перемоги і непохитну підтримку України.
@CinCAFU
Напередодні засідання контактної групи з питань оборони у форматі “Рамштайн” провів телефонну розмову з Верховним головнокомандувачем Обʼєднаних збройних сил НАТО в Європі та командувачем ЗС США в Європі генералом Крістофером Каволі.
Обговорили питання постачання міжнародної військової допомоги Україні та підготовки наших підрозділів на території країн-партнерів. Поділився оцінками оперативної обстановки на фронті російсько-української війни і планами стосовно подальших дій.
Вдячний генералові Каволі за глибоке розуміння ситуації і значні зусилля з наближення нашої Перемоги, баченням якої я поділився сьогодні з моїм співрозмовником. Перемога України означатиме не тільки звільнення її територій, але й створення таких умов і таких Збройних Сил, які не дадуть росіянам змоги будь-коли у майбутньому напасти на нашу державу.
@CinCAFU
Обговорили питання постачання міжнародної військової допомоги Україні та підготовки наших підрозділів на території країн-партнерів. Поділився оцінками оперативної обстановки на фронті російсько-української війни і планами стосовно подальших дій.
Вдячний генералові Каволі за глибоке розуміння ситуації і значні зусилля з наближення нашої Перемоги, баченням якої я поділився сьогодні з моїм співрозмовником. Перемога України означатиме не тільки звільнення її територій, але й створення таких умов і таких Збройних Сил, які не дадуть росіянам змоги будь-коли у майбутньому напасти на нашу державу.
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Про роль аеророзвідки на найважчій ділянці фронту - в місті Бахмуті - говорить фахівець цієї справи Михайло.
"Дрони рятують життя", - підкреслює він.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
"Дрони рятують життя", - підкреслює він.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
У цивільному житті Михайло Галущак – науковець, викладач історії у Львівській політехніці. Від початку повномасштабного вторгнення росії – боєць 24-ї ОМБр. Зараз, як з посмішкою зауважує Михайло, він є практикуючим істориком. Власне, як і всі, хто боронить країну і творять її майбутнє.
"Я досліджую історію Галицької армії, період Української революції 1917-21 рр. Вивчаючи логіку тих подій, можна легко зрозуміти, що з нами відбудеться, якщо ми не матимемо власної держави. На початку XX століття наші предки, на жаль, не змогли втримати незалежність. І наслідки були катастрофічними: вивезення в Сибір, розстріли, Голодомори… Якщо б ми не втримали державу у 2022-му, ми мали б те саме і також знову могли б бути розділеними. Це була велика трагедія і це також є одною з відповідей на питання, за що ми зараз боремося – щоб наші діти й онуки жили в одній державі і ніколи не воювали один проти одного. В історії є одна проста істина: якщо певне покоління не розв’язує проблем свого часу, то вони нікуди не зникають, а переходять «у спадок» дітям чи онукам.
Один з уроків цієї війни, говорить Михайло Галущак, чітке розуміння того, що вона не буде останньою. Тож ми вже маємо виховувати майбутніх захисників та захисниць.
"Ми показали, що можемо ефективно воювати з противником, що значно переважає нас у чисельності. Цифри були проти нас, проте на нашому боці був дух. Зараз зарано говорити про перемогу. Але ми вистояли. Можливо, ті, хто зараз на фронті, до кінця не усвідомлюють свою історичну роль, бо історія, як картина – для того, щоб побачити треба відійти. Утім, вірю, що їхні діти й онуки будуть з гордістю говорити про своїх бабусь чи дідусів, які у 2014-му, 2022-му, 2023-му взяли до рук зброю, щоб захистити їхнє майбутнє", – говорить Михайло.
Ще один важливий висновок: Україна має стати настільки сильною, щоб у подальшому ворог боявся навіть думати про вторгнення на нашу землю: «Чим більше українців візьме участь у захисті країни зараз, тим міцнішими ми станемо потім. Ми повинні максимально включатися у війну на усіх фронтах. Не думати, коли буде Перемога, а працювати над її наближенням, – говорить Михайло. – І кожен чиновник у своєму кабінеті має поставити портрети тих, хто загинув за державу – людей зі свого села, міста, своїх друзів, знайомих. Підписуючи документ, він має дивитися в очі тим хлопцям та дівчатам і запитувати себе – чи за такі наслідки, які матиме цей наказ чи розпорядження, вони загинули. Чи такою вони бачили майбутнюУкраїну? Якщо кожен так буде ставитися до цього, країна буде інакшою».
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
У цивільному житті Михайло Галущак – науковець, викладач історії у Львівській політехніці. Від початку повномасштабного вторгнення росії – боєць 24-ї ОМБр. Зараз, як з посмішкою зауважує Михайло, він є практикуючим істориком. Власне, як і всі, хто боронить країну і творять її майбутнє.
"Я досліджую історію Галицької армії, період Української революції 1917-21 рр. Вивчаючи логіку тих подій, можна легко зрозуміти, що з нами відбудеться, якщо ми не матимемо власної держави. На початку XX століття наші предки, на жаль, не змогли втримати незалежність. І наслідки були катастрофічними: вивезення в Сибір, розстріли, Голодомори… Якщо б ми не втримали державу у 2022-му, ми мали б те саме і також знову могли б бути розділеними. Це була велика трагедія і це також є одною з відповідей на питання, за що ми зараз боремося – щоб наші діти й онуки жили в одній державі і ніколи не воювали один проти одного. В історії є одна проста істина: якщо певне покоління не розв’язує проблем свого часу, то вони нікуди не зникають, а переходять «у спадок» дітям чи онукам.
Один з уроків цієї війни, говорить Михайло Галущак, чітке розуміння того, що вона не буде останньою. Тож ми вже маємо виховувати майбутніх захисників та захисниць.
"Ми показали, що можемо ефективно воювати з противником, що значно переважає нас у чисельності. Цифри були проти нас, проте на нашому боці був дух. Зараз зарано говорити про перемогу. Але ми вистояли. Можливо, ті, хто зараз на фронті, до кінця не усвідомлюють свою історичну роль, бо історія, як картина – для того, щоб побачити треба відійти. Утім, вірю, що їхні діти й онуки будуть з гордістю говорити про своїх бабусь чи дідусів, які у 2014-му, 2022-му, 2023-му взяли до рук зброю, щоб захистити їхнє майбутнє", – говорить Михайло.
Ще один важливий висновок: Україна має стати настільки сильною, щоб у подальшому ворог боявся навіть думати про вторгнення на нашу землю: «Чим більше українців візьме участь у захисті країни зараз, тим міцнішими ми станемо потім. Ми повинні максимально включатися у війну на усіх фронтах. Не думати, коли буде Перемога, а працювати над її наближенням, – говорить Михайло. – І кожен чиновник у своєму кабінеті має поставити портрети тих, хто загинув за державу – людей зі свого села, міста, своїх друзів, знайомих. Підписуючи документ, він має дивитися в очі тим хлопцям та дівчатам і запитувати себе – чи за такі наслідки, які матиме цей наказ чи розпорядження, вони загинули. Чи такою вони бачили майбутнюУкраїну? Якщо кожен так буде ставитися до цього, країна буде інакшою».
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
16 лютого 2015 року під час виконання військового обовʼязку в районі міста Дебальцеве загинув кореспондент ТРК "Бриз" Міністерства оборони капітан 3-го рангу Дмитро Лабуткін.
Війна забирає кращих. Тільки за час широкомасштабної збройної агресії росії 8 журналістів загинули безпосередньо під час здійснення професійної діяльності, а 24 загинули як учасники бойових дій у лавах Сил оборони України та внаслідок ворожих обстрілів.
Дякую вам, дорогі воєнкори та пресофіцери, за службу і правду! Завдяки вам Україна і весь вільний світ знає імена та обличчя своїх захисників і захисниць. Ви фіксуєте історію нашої боротьби і прийдешньої Перемоги. Ви робите Збройні Сили України справжнім брендом, рівень довіри до якого безпрецедентно високий. Зичу якнайшвидшої Перемоги! Сил і стійкості, натхнення і непохитної віри!
Вічна пам'ять полеглим…
Слава військовим журналістам, прес-офіцерам, офіцерам зі зв'язків з громадськістю!
Слава Україні!
@CinCAFU
Війна забирає кращих. Тільки за час широкомасштабної збройної агресії росії 8 журналістів загинули безпосередньо під час здійснення професійної діяльності, а 24 загинули як учасники бойових дій у лавах Сил оборони України та внаслідок ворожих обстрілів.
Дякую вам, дорогі воєнкори та пресофіцери, за службу і правду! Завдяки вам Україна і весь вільний світ знає імена та обличчя своїх захисників і захисниць. Ви фіксуєте історію нашої боротьби і прийдешньої Перемоги. Ви робите Збройні Сили України справжнім брендом, рівень довіри до якого безпрецедентно високий. Зичу якнайшвидшої Перемоги! Сил і стійкості, натхнення і непохитної віри!
Вічна пам'ять полеглим…
Слава військовим журналістам, прес-офіцерам, офіцерам зі зв'язків з громадськістю!
Слава Україні!
@CinCAFU
Держава-агресор рф завдала чергового ракетного удару по критичній інфраструктурі України.
З 01:40 до 03:45 16 лютого противник здійснив пуски крилатих ракет повітряного та морського базування, керованих авіаційних та протикорабельних ракет.
Усього в ударі було застосовано 36 ракет (12 крилатих ракет повітряного базування Х-101/555, 8 крилатих ракет морського базування “Калібр”, 12 крилатих протикорабельних ракет повітряного базування Х-22, 3 керовані авіаційні ракети Х-59/31, 1 протикорабельна ракета “Онікс”). Для пусків використано літаки стратегічної авіації Ту-22М3 та Ту-95мс з району Курська та акваторії Каспійського моря відповідно, літаки тактичної авіації Су-35 з району тимчасово окупованого Мелітополя та носії крилатих ракет в акваторії Чорного моря.
Силами та засобами Збройних Сил України знищено 14 крилатих ракет та 2 керовані авіаційні ракети.
Ми вистоїмо й обов’язково переможемо!
@CinCAFU
З 01:40 до 03:45 16 лютого противник здійснив пуски крилатих ракет повітряного та морського базування, керованих авіаційних та протикорабельних ракет.
Усього в ударі було застосовано 36 ракет (12 крилатих ракет повітряного базування Х-101/555, 8 крилатих ракет морського базування “Калібр”, 12 крилатих протикорабельних ракет повітряного базування Х-22, 3 керовані авіаційні ракети Х-59/31, 1 протикорабельна ракета “Онікс”). Для пусків використано літаки стратегічної авіації Ту-22М3 та Ту-95мс з району Курська та акваторії Каспійського моря відповідно, літаки тактичної авіації Су-35 з району тимчасово окупованого Мелітополя та носії крилатих ракет в акваторії Чорного моря.
Силами та засобами Збройних Сил України знищено 14 крилатих ракет та 2 керовані авіаційні ракети.
Ми вистоїмо й обов’язково переможемо!
@CinCAFU
#історії_героїв
З родини Євгена на захист України стали одразу троє: він, брат і батько. Бачити один одного зараз вони можуть лише на екрані телефону, адже воюють на різних напрямках. «Онлайн-зустрічі» зазвичай короткі, проте поділитися новинами й обговорити родинні справи встигають.
Війна, каже Євген, змінила кожного з них.
– Дивлюся на батька і брата і розумію, як ми всі постаріли, навіть я у свої двадцять п’ять, – говорить він.
Євген командує взводом у 25-й ОПДБр. Його бійці разом з іншими підрозділами виконували надзвичайно складну задачу – прорив передових позицій росіян на одній із ділянок фронту. Ця операція, яка була частиною Харківського контрнаступу, дозволила українським військам зайти у тил ворога і звільнити велику кількість територій. Зокрема, місто Ізюм на Харківщині.
– Ми діяли за чітким планом, саме тому кожен на своєму місці спрацював максимально ефективно, – розповідає командир взводу. – За один день ми звільняли по два-три села. Коли наші сили оборони зайшли в Ізюм, росіяни, які залишалися там, не знали, куди сховатися. Вони перевдягалися у цивільний одяг, тікаючи з міста, кидали танки, БТРи, БМД, склади з боєприпасами, зброєю.
Окупанти не могли збагнути, як у їхньому глибокому тилу раптом опинилися українські війська.
– На підході до Ізюму відбили село. Зайшли, закріпилися. Раптом на вулиці з’явився БТР. Ми швидко зрозуміли, що це росіяни. А от вони ні – привіталися з нами. Потім теж збагнули, що своїх тут немає. Почалася перестрілка. І подібних сутичок з окремими ворожими групами було багато. Одного разу разом із товаришем натрапили на двох росіян у формі ЗСУ, вони відкрили вогонь, ми теж. Вороги загинули у тому бою. Але і товариш мій, на жаль, теж… – говорить Євген.
Військовий упевнений, що усі його побратими, які брали участь у наступі, заслуговують на нагороду, адже кожен проявив справжній героїзм у складних і небезпечних ситуаціях.
– Під час оточення Лиману, де було дуже гаряче, хлопці робили неймовірні речі, знищуючи «вертушки», техніку. Нічого не давалося нам легко, – зізнається Євген. – Але, разом із тим, коли зустрічаєш місцевих мешканців, які плачуть від щастя від того, що їх нарешті звільнили, розумієш, що усі зусилля виправдані. Вороги дарма сподіваються нас завоювати. Забрати наші землі вони зможуть лише у тому випадку, якщо помре останній українець. Кожен з нас буде чинити спротив. Нехай навіть не сумніваються.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
З родини Євгена на захист України стали одразу троє: він, брат і батько. Бачити один одного зараз вони можуть лише на екрані телефону, адже воюють на різних напрямках. «Онлайн-зустрічі» зазвичай короткі, проте поділитися новинами й обговорити родинні справи встигають.
Війна, каже Євген, змінила кожного з них.
– Дивлюся на батька і брата і розумію, як ми всі постаріли, навіть я у свої двадцять п’ять, – говорить він.
Євген командує взводом у 25-й ОПДБр. Його бійці разом з іншими підрозділами виконували надзвичайно складну задачу – прорив передових позицій росіян на одній із ділянок фронту. Ця операція, яка була частиною Харківського контрнаступу, дозволила українським військам зайти у тил ворога і звільнити велику кількість територій. Зокрема, місто Ізюм на Харківщині.
– Ми діяли за чітким планом, саме тому кожен на своєму місці спрацював максимально ефективно, – розповідає командир взводу. – За один день ми звільняли по два-три села. Коли наші сили оборони зайшли в Ізюм, росіяни, які залишалися там, не знали, куди сховатися. Вони перевдягалися у цивільний одяг, тікаючи з міста, кидали танки, БТРи, БМД, склади з боєприпасами, зброєю.
Окупанти не могли збагнути, як у їхньому глибокому тилу раптом опинилися українські війська.
– На підході до Ізюму відбили село. Зайшли, закріпилися. Раптом на вулиці з’явився БТР. Ми швидко зрозуміли, що це росіяни. А от вони ні – привіталися з нами. Потім теж збагнули, що своїх тут немає. Почалася перестрілка. І подібних сутичок з окремими ворожими групами було багато. Одного разу разом із товаришем натрапили на двох росіян у формі ЗСУ, вони відкрили вогонь, ми теж. Вороги загинули у тому бою. Але і товариш мій, на жаль, теж… – говорить Євген.
Військовий упевнений, що усі його побратими, які брали участь у наступі, заслуговують на нагороду, адже кожен проявив справжній героїзм у складних і небезпечних ситуаціях.
– Під час оточення Лиману, де було дуже гаряче, хлопці робили неймовірні речі, знищуючи «вертушки», техніку. Нічого не давалося нам легко, – зізнається Євген. – Але, разом із тим, коли зустрічаєш місцевих мешканців, які плачуть від щастя від того, що їх нарешті звільнили, розумієш, що усі зусилля виправдані. Вороги дарма сподіваються нас завоювати. Забрати наші землі вони зможуть лише у тому випадку, якщо помре останній українець. Кожен з нас буде чинити спротив. Нехай навіть не сумніваються.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
#історії_героїв
«У 2002 році вийшла заміж за роботу», – так про старт і, власне, сенс своєї служби у Збройних Силах України говорить Тетяна Миколаївна, начальниця логістики, заступниця командира бригади Запорізької окремої бригади ТРО.
Служба, зізнається вона, для неї завжди була на першому місці. А з початком повномасштабного вторгнення росії для інших справ тим паче не залишилося часу.
– Були часи, коли про кухарів у армії говорили зневажливо: що там той хліборіз, нижча ланка. Але ж насправді вона є однією з базових, бо, як говорять, війна війною, а обід – за розкладом. Пам’ятаю, якось під час чергового оголошення ракетної небезпеки усі спустилися в укриття. Раптом одна з кухарів зривається і біжить на кухню. «Куди ти?» – кричу їй. «Тетяно Миколаївно, в мене там какао на плиті, 200 літрів, зараз втече!» – згадує військовослужбовиця. – Тобто, розумієте, людина не думає про те, що може прилетіти ракета, для неї важливіше, щоб хлопці не залишилися голодними. Це для мене дуже показовий момент був!
Віднедавна Тетяна Миколаївна керує логістикою у бригаді. Для неї це – новий виклик і додатковий досвід. А ще – велика відповідальність.
«Я щиро переконана, що від логістики та забезпечення залежить якість виконання бойових завдань, ефективність роботи підрозділів. Тому ні я, ні мій колектив не маємо права підвести наших захисників. У логістів має бути одна мета – щоб кожен військовослужбовець був гідно забезпечений. Нагодований, вдягнений, у якісному індивідуальному захисті, з необхідною кількістю боєприпасів. Так, звісно, бувають і складні ситуації. Але я впевнена, що проблем, які не можна вирішити, не існує. На шляху до Перемоги подолати можна все!»
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
«У 2002 році вийшла заміж за роботу», – так про старт і, власне, сенс своєї служби у Збройних Силах України говорить Тетяна Миколаївна, начальниця логістики, заступниця командира бригади Запорізької окремої бригади ТРО.
Служба, зізнається вона, для неї завжди була на першому місці. А з початком повномасштабного вторгнення росії для інших справ тим паче не залишилося часу.
– Були часи, коли про кухарів у армії говорили зневажливо: що там той хліборіз, нижча ланка. Але ж насправді вона є однією з базових, бо, як говорять, війна війною, а обід – за розкладом. Пам’ятаю, якось під час чергового оголошення ракетної небезпеки усі спустилися в укриття. Раптом одна з кухарів зривається і біжить на кухню. «Куди ти?» – кричу їй. «Тетяно Миколаївно, в мене там какао на плиті, 200 літрів, зараз втече!» – згадує військовослужбовиця. – Тобто, розумієте, людина не думає про те, що може прилетіти ракета, для неї важливіше, щоб хлопці не залишилися голодними. Це для мене дуже показовий момент був!
Віднедавна Тетяна Миколаївна керує логістикою у бригаді. Для неї це – новий виклик і додатковий досвід. А ще – велика відповідальність.
«Я щиро переконана, що від логістики та забезпечення залежить якість виконання бойових завдань, ефективність роботи підрозділів. Тому ні я, ні мій колектив не маємо права підвести наших захисників. У логістів має бути одна мета – щоб кожен військовослужбовець був гідно забезпечений. Нагодований, вдягнений, у якісному індивідуальному захисті, з необхідною кількістю боєприпасів. Так, звісно, бувають і складні ситуації. Але я впевнена, що проблем, які не можна вирішити, не існує. На шляху до Перемоги подолати можна все!»
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Сьогодні вся країна вшановує памʼять Героїв Небесної Сотні.
Це нагадування про високу ціну нашої свободи і про цінності, за які ми воюємо.
Тоді, на зламі 2013-2014-го, українці зробили свій цивілізаційний вибір.
Прямо з Майдану тисячі добровольців одразу пішли на фронт. З 24 лютого 2022-го цей фронт розтягнувся на понад 3000 км. Але нас це не злякало. Ми продовжуємо боротьбу.
І ми переможемо.
@CinCAFU
Це нагадування про високу ціну нашої свободи і про цінності, за які ми воюємо.
Тоді, на зламі 2013-2014-го, українці зробили свій цивілізаційний вибір.
Прямо з Майдану тисячі добровольців одразу пішли на фронт. З 24 лютого 2022-го цей фронт розтягнувся на понад 3000 км. Але нас це не злякало. Ми продовжуємо боротьбу.
І ми переможемо.
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
У війнах такої інтенсивності і такого масштабу технології відіграють важливу роль. Аеророзвідка підвищує ситуаційну обізнаність командирів на полі бою.
“Птахи Мадяра” - це різні, але дуже файні хлопці, котрі об'єдналися навколо однієї ідеї: ми прийшли на війну добровільно, своїми діями в цій війні хочемо максимально підняти коефіцієнт корисної дії і ми тут до Перемоги!", - говорить Роберт, "Мадяр", командир групи.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
“Птахи Мадяра” - це різні, але дуже файні хлопці, котрі об'єдналися навколо однієї ідеї: ми прийшли на війну добровільно, своїми діями в цій війні хочемо максимально підняти коефіцієнт корисної дії і ми тут до Перемоги!", - говорить Роберт, "Мадяр", командир групи.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Основа нашої стійкості - ЛЮДИ.
Звичайні люди. Звичайні Герої. Серед нас. З нами в строю.
Це люди, які взяли до рук зброю, щоб захистити своїх рідних, свої оселі і свою державу від ворожої неспровокованої та невиправданої агресії. Це люди, які зараз, у цю хвилину, бʼють окупанта, тримають позиції, мерзнуть в холодній, але рідній землі, рятують життя побратимам, допомагають війську всім, чим тільки можна допомогти.
За девʼять років війни ми стали міцнішими за бетон і сталь, бо памʼятаємо приклади незламності оборонців ДАПу й Азовсталі.
Дякую вам, українці! Усім, хто служить у лавах Збройних Сил та інших складових сил оборони України, - повага і глибока вдячність. Усім, хто допомагає, підтримує, вірить - доземний уклін. Усім полеглим за свободу - Вічна Памʼять і шана.
Ми вистоїмо. І ПЕРЕМОЖЕМО!
@CinCAFU
Звичайні люди. Звичайні Герої. Серед нас. З нами в строю.
Це люди, які взяли до рук зброю, щоб захистити своїх рідних, свої оселі і свою державу від ворожої неспровокованої та невиправданої агресії. Це люди, які зараз, у цю хвилину, бʼють окупанта, тримають позиції, мерзнуть в холодній, але рідній землі, рятують життя побратимам, допомагають війську всім, чим тільки можна допомогти.
За девʼять років війни ми стали міцнішими за бетон і сталь, бо памʼятаємо приклади незламності оборонців ДАПу й Азовсталі.
Дякую вам, українці! Усім, хто служить у лавах Збройних Сил та інших складових сил оборони України, - повага і глибока вдячність. Усім, хто допомагає, підтримує, вірить - доземний уклін. Усім полеглим за свободу - Вічна Памʼять і шана.
Ми вистоїмо. І ПЕРЕМОЖЕМО!
@CinCAFU
#історії_героїв
Ще на початку повномасштабного вторгнення росії, говорить розвідник 60-ї ОМБр «Золотий» , було зрозуміло, які важкі випробування чекають на Україну та український народ. Однак, до страждань мирного населення, особливо дітей, він так і не зміг звикнути.
– Неможливо спокійно сприймати те, що маленька дитина, першокласник, вже розуміє, що таке виходи, прильоти, куди треба бігти і де ховатися. Знає, як це – недоїдати, ділити одну хлібину та пляшку води на 20 людей, – розповідає військовий про побачене у селах, які були окуповані росіянами. – Мій дід був ветераном Другої світової війни. Щось подібне він переповідав про нацистів, від яких тоді звільняли Україну. Такі ж звірства чинять тепер росіяни.
За плечима «Золотого» довгий бойовий шлях. У складі 60-ї ОМБр він обороняв та звільняв правобережжя Херсонщини. Брав участь у запеклих боях на Бахмутському напрямку, де нашим Силам оборони протистоять російські найманці з ЧВК «Вагнер».
– Від людського у них тільки тіло, – говорить про вагнерівців «Золотий». – А у всьому іншому людьми їх назвати не можна… Переважна більшість – ґвалтівники, наркомани, вбивці, яких набрали до ЧВК з російських в’язниць.
Ворожі штурми на Бахмутському напрямку відбуваються майже цілодобово, тактика противника однакова на усіх ділянках – наступи малими групами.
– Діють вони таким чином: спочатку починають працювати мінометні розрахунки. Мінометний вогонь завжди передує штурму піхоти. Доки працюють міномети, вагнерівці повзуть до наших окопів, наближаються на таку відстань, щоб докинути гранату та заскочити в окоп. Далі вже відбувається ближній стрілецький бій, – пояснює «Золотий». – Ворог працює малими групами і штурми веде хвилями практично цілодобово. Одну хвилю знищуємо, за нею одразу просувається інша. Там просто гори їхніх трупів лежать. Вони ідуть, немов роботи. Одного вбивають, інший через нього переступає і суне далі. Про причину цього «феномену» розповіли полонені. Перед кожним наступом вагнерівців ведуть на так зване «опромінення» – вводять ін’єкцію димедролу з трамадолом. Тому вони не відчувають ні болю, ні страху.
Українські військові не обмежуються оборонними діями, активно дошкуляючи ворогу атаками та контрнаступами.
– Один із успішних контрнаступів був здійснений нами південніше Бахмуту. Противник зайняв міст через Сіверський Донець, що створювало загрозу оперативного оточення наших військ. Командування поставило задачу відбити міст і закріпитися там. Зібрали зведений загін розвідувальних груп з різних підрозділів, противника вибили і знищили. Далі вже наші піхотинці закріпилися на цих позиціях, – розповідає розвідник.
Інтенсивність бойових дій на Бахмутському напрямку просто шалена.
– Тут постійні бої, сьогодні один, завтра три і так безперервно. Навіть час спливає по-іншому. Місяць пролітає, немов хвилина. А секунда бою триває, як ціле життя, – говорить «Золотий». – Кожен, хто зараз воює, вже герой. І про вчинки, які варті найвищих нагород, можна розповідати довго. А тим, хто зараз ховається від повісток, хочу сказати одне: зберіть волю в кулак. Скажіть собі: «Я маю захистити свою країну, батьків, дітей, дім, зрештою», і йдіть до військкомату. Для перемоги важливий кожен.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Ще на початку повномасштабного вторгнення росії, говорить розвідник 60-ї ОМБр «Золотий» , було зрозуміло, які важкі випробування чекають на Україну та український народ. Однак, до страждань мирного населення, особливо дітей, він так і не зміг звикнути.
– Неможливо спокійно сприймати те, що маленька дитина, першокласник, вже розуміє, що таке виходи, прильоти, куди треба бігти і де ховатися. Знає, як це – недоїдати, ділити одну хлібину та пляшку води на 20 людей, – розповідає військовий про побачене у селах, які були окуповані росіянами. – Мій дід був ветераном Другої світової війни. Щось подібне він переповідав про нацистів, від яких тоді звільняли Україну. Такі ж звірства чинять тепер росіяни.
За плечима «Золотого» довгий бойовий шлях. У складі 60-ї ОМБр він обороняв та звільняв правобережжя Херсонщини. Брав участь у запеклих боях на Бахмутському напрямку, де нашим Силам оборони протистоять російські найманці з ЧВК «Вагнер».
– Від людського у них тільки тіло, – говорить про вагнерівців «Золотий». – А у всьому іншому людьми їх назвати не можна… Переважна більшість – ґвалтівники, наркомани, вбивці, яких набрали до ЧВК з російських в’язниць.
Ворожі штурми на Бахмутському напрямку відбуваються майже цілодобово, тактика противника однакова на усіх ділянках – наступи малими групами.
– Діють вони таким чином: спочатку починають працювати мінометні розрахунки. Мінометний вогонь завжди передує штурму піхоти. Доки працюють міномети, вагнерівці повзуть до наших окопів, наближаються на таку відстань, щоб докинути гранату та заскочити в окоп. Далі вже відбувається ближній стрілецький бій, – пояснює «Золотий». – Ворог працює малими групами і штурми веде хвилями практично цілодобово. Одну хвилю знищуємо, за нею одразу просувається інша. Там просто гори їхніх трупів лежать. Вони ідуть, немов роботи. Одного вбивають, інший через нього переступає і суне далі. Про причину цього «феномену» розповіли полонені. Перед кожним наступом вагнерівців ведуть на так зване «опромінення» – вводять ін’єкцію димедролу з трамадолом. Тому вони не відчувають ні болю, ні страху.
Українські військові не обмежуються оборонними діями, активно дошкуляючи ворогу атаками та контрнаступами.
– Один із успішних контрнаступів був здійснений нами південніше Бахмуту. Противник зайняв міст через Сіверський Донець, що створювало загрозу оперативного оточення наших військ. Командування поставило задачу відбити міст і закріпитися там. Зібрали зведений загін розвідувальних груп з різних підрозділів, противника вибили і знищили. Далі вже наші піхотинці закріпилися на цих позиціях, – розповідає розвідник.
Інтенсивність бойових дій на Бахмутському напрямку просто шалена.
– Тут постійні бої, сьогодні один, завтра три і так безперервно. Навіть час спливає по-іншому. Місяць пролітає, немов хвилина. А секунда бою триває, як ціле життя, – говорить «Золотий». – Кожен, хто зараз воює, вже герой. І про вчинки, які варті найвищих нагород, можна розповідати довго. А тим, хто зараз ховається від повісток, хочу сказати одне: зберіть волю в кулак. Скажіть собі: «Я маю захистити свою країну, батьків, дітей, дім, зрештою», і йдіть до військкомату. Для перемоги важливий кожен.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Минуло 40 днів від дня трагічної загибелі Міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського, першого заступника Євгенія Єніна, їхніх колег з МВС, екіпажу гелікоптера ДСНС та людей поруч з місцем його падіння.
У моїй пам’яті Денис і Женя залишаться назавжди. Ця світлина зроблена у перші дні відкритої війни з рф. Я відчував від них колосальну моральну підтримку і фахову допомогу. Це непоправна втрата для всієї держави і особисто для мене.
Поділяю біль і співчуваю рідним загиблих у цій жахливій авіакатастрофі та внаслідок неї.
@CinCAFU
У моїй пам’яті Денис і Женя залишаться назавжди. Ця світлина зроблена у перші дні відкритої війни з рф. Я відчував від них колосальну моральну підтримку і фахову допомогу. Це непоправна втрата для всієї держави і особисто для мене.
Поділяю біль і співчуваю рідним загиблих у цій жахливій авіакатастрофі та внаслідок неї.
@CinCAFU
У сьогоднішній телефонній розмові з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі ми традиційно приділили увагу питанням постачання військової техніки, озброєння і боєприпасів у рамках міжнародної технічної допомоги Україні, ситуації на лінії фронту та подальшим планам Сил оборони нашої держави щодо деокупації її території.
Актуалізував необхідність посилення спроможностей системи протиповітряної оборони України, зокрема й за рахунок надання багатоцільових бойових літаків F16.
Подякував генералові Міллі, керівництву та народу Сполучених Штатів Америки за послідовну підтримку нашої держави у боротьбі з неспровокованою та невиправданою агресією росії. Кожний отриманий снаряд, кожна одиниця озброєння і техніки - це врятовані життя українських військових та мирних громадян. Завдяки допомозі партнерів ми тримаємося і неодмінно переможемо.
@CinCAFU
Актуалізував необхідність посилення спроможностей системи протиповітряної оборони України, зокрема й за рахунок надання багатоцільових бойових літаків F16.
Подякував генералові Міллі, керівництву та народу Сполучених Штатів Америки за послідовну підтримку нашої держави у боротьбі з неспровокованою та невиправданою агресією росії. Кожний отриманий снаряд, кожна одиниця озброєння і техніки - це врятовані життя українських військових та мирних громадян. Завдяки допомозі партнерів ми тримаємося і неодмінно переможемо.
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
"У нас дійсно багато солдатів - герої. Можна розповідати про те, як люди з пораненнями повертаються до строю. Коли командир отримує поранення в шию, його евакуюють, витягають той уламок, він перебинтувався і повертається в стрій. Саме на таких людях усе тримається. Саме такі люди і принесуть нам Перемогу", - Олександр Бакулін, командир 57 ОМПБр.
57 ОМПБр воює з 2014 року і брала участь у найзапекліших боях. За час повномасштабної війни вона, зокрема, боролася за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, звільняла Херсонщину. "Як сказав один із моїх начальників колись: «Не наступав, не воював». Бригада наступала, тепер я сміливо всім кажу, що ми дійсно воювали", - з гордістю говорить командир. Сьогодні підрозділ виконує бойові завдання біля Бахмуту - у найгарячішій точці фронту.
Бригада має відзнаку Президента "За мужність та відвагу", четверо її командирів отримали звання "Героя України".
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
57 ОМПБр воює з 2014 року і брала участь у найзапекліших боях. За час повномасштабної війни вона, зокрема, боролася за Сєвєродонецьк, Лисичанськ, звільняла Херсонщину. "Як сказав один із моїх начальників колись: «Не наступав, не воював». Бригада наступала, тепер я сміливо всім кажу, що ми дійсно воювали", - з гордістю говорить командир. Сьогодні підрозділ виконує бойові завдання біля Бахмуту - у найгарячішій точці фронту.
Бригада має відзнаку Президента "За мужність та відвагу", четверо її командирів отримали звання "Героя України".
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Навесні 2022 року в Посад-Покровському на підступах до Миколаєва 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу змогла зупинити просування ворога.
"На початку березня перевага противника була колосальна! Колони з Херсону йшли і йшли в напрямку до Миколаєва. Ми зіткнулися з дуже сильним артилерійським впливом противника. Він використовував й армійську авіацію", - розповідає "Несквік", командир батальйону 28 ОМБр.
Вже у жовтні Посад-Покровське стало плацдармом для успішного контрнаступу на Херсон.
"На жаль, маємо двох таких сусідів [рф і рб], але все одно можна починати вже будувати паркан величезний, від них відгороджуватися і йти в цивілізований світ. Цю війну треба однозначно закінчувати, але лише нашою перемогою. Жодних перемовин на їхніх умовах не може бути", - підкреслює комбат.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
"На початку березня перевага противника була колосальна! Колони з Херсону йшли і йшли в напрямку до Миколаєва. Ми зіткнулися з дуже сильним артилерійським впливом противника. Він використовував й армійську авіацію", - розповідає "Несквік", командир батальйону 28 ОМБр.
Вже у жовтні Посад-Покровське стало плацдармом для успішного контрнаступу на Херсон.
"На жаль, маємо двох таких сусідів [рф і рб], але все одно можна починати вже будувати паркан величезний, від них відгороджуватися і йти в цивілізований світ. Цю війну треба однозначно закінчувати, але лише нашою перемогою. Жодних перемовин на їхніх умовах не може бути", - підкреслює комбат.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
🇺🇦🇨🇦Радий вітати в Україні начальника Штабу оборони Збройних Сил Канади генерала Вейна Ейра.
Мали відверту розмову. Детально поінформував колегу щодо оперативної ситуації на фронті. Особливу увагу звернув на Східний напрямок.
Обговорили питання постачання військової допомоги: озброєння та боєприпасів.
Україна та Канада й надалі розвиватимуть співпрацю у сфері безпеки та оборони.
Вдячний генералу Ейру, уряду та всьому канадському народу за послідовну і чітку підтримку нашої держави.
@CinCAFU
Мали відверту розмову. Детально поінформував колегу щодо оперативної ситуації на фронті. Особливу увагу звернув на Східний напрямок.
Обговорили питання постачання військової допомоги: озброєння та боєприпасів.
Україна та Канада й надалі розвиватимуть співпрацю у сфері безпеки та оборони.
Вдячний генералу Ейру, уряду та всьому канадському народу за послідовну і чітку підтримку нашої держави.
@CinCAFU