135 років тому, 20 серпня 1890 року народився Говард Філіпс Лавкрафт.

Письменник, містик, окультист, провідник вічного, жахливого та неосяжного. Але, для багатьох його творіння не так жахливі, як його політичні погляди. Лавкрафт народився і прожив більшу частину життя у місті Провіденс , США. У віці 6-8 років Лавкрафт написав декілька оповідань, більшість яких не збереглася. Найраніші відомі літературні твори Лавкрафта були написані ним у віці 7 років, коли він написав свій перший вірш «Поема про Улісс», що є стилізацією поеми Одіссея та інші греко-римські міфологічні історії.

Свою кар'єру він починав з написання есе для Об'єднаної асоціації аматорської преси, а в 1913 році написав критичний лист до журналу, що призвело до його участі в написанні статей для бульварних журналів. Лавкрафт став активним учасником товариства наукової фантастики та писав статті до журналів. Згодом Лавкрафт стає центром ширшої групи авторів, пізніше відомої як «Коло Лавкрафта». Вони знайомлять його з журналом "Weird Tales", який і буде його найвідомішим видавцем. Паралельно він намагався писати наукові статті, особливо його цікавила органічна хімія.

Наприкінці 1914 року Лавкрафт був призначений головою Департаменту громадської критики Об'єднаної асоціації аматорської преси (UAPA). Він використав своє становище, щоб відстоювати переконання, які він вважав перевагою архаїчного використання англійської мови, критикував інших учасників UAPA за їхній "американізм" та "сленг", заявляв, що мігранти негативно змінюють "національну мову". У 1922 році, через рік після приходу Муссоліні до влади у Італії, Лавкрафт написав: «демократія є хибним божеством – лише модне слівце та ілюзія нижчих класів, фантазерів та вмираючих цивілізацій».

У фашистській Італії він бачив «вид владного соціального та політичного управління, що своїми вчинками наповнює життя змістом». Лавкрафт вважав, що основною метою нації має стати розвиток високих естетичних та інтелектуальних стандартів, таке суспільство має базуватися на традиційній громадській структурі «порядку, мужності та стійкості», визначав націю як громадський організм, присвячений «високій меті». Він не визнавав типових сучасних причин війн, вважаючи, що "захист своєї власної землі та існування раси є єдиною виправданою метою озброєння".

Він вважав, що ієрархічний порядок, який найкраще підходить до практичних питаннь нового механізованого часу — це «фашистський порядок». «Рушійна сила попиту та пропозиції» замінить собою рушійну силу прибутку в керованій державою економіці, яка допоможе зменшити робочий день та збільшити дозвілля, і громадянин отримає можливість рости культурно та інтелектуально «так, що це дозвілля буде набагато культурнішим, ніж у тих дурнів, що вештаються в кіно, на танці і в басейн».

Лавкрафт був проти загального виборчого права, виступаючи за «жорсткі обмеження» для голосуючих та претендентів на державну посаду. Необізнані виборці, на яких спирається демократія — «лише привід для нестримного сміху». Загальне виборче право означає, що такі виборці зазвичай представляють «приховані інтереси», під якими він розумів олігархічне підґрунтя демократії. Існуючий лад має бути замінений «раціональним фашистським урядом», де претендент на державну посаду буде зобов'язаний пройти тест на знання економіки, історії, соціології та управління бізнесом.

До 1936 року фізичний стан 45-річного Лавкрафта сильно погіршився, він страждав від недуги, яку він називав "грипом". На обстеження лікарів Лавкрафт потрапив лише у лютому 1937 року, йому поставили діагноз: рак тонкої кишки в останній стадії. Він залишався у лікарні і жив із постійними болями до самої смерті. Відповідно до своєї довічної наукової цікавості, він вів хроніку розвитку своєї хвороби до тих пір, поки не втратив здатність тримати ручку. Говард Філліпс Лавкрафт помер 15 березня 1937 року в лікарні у рідному Провіденсі. Він був похований разом зі своїми батьками на цвинтарі родини Філліпсів.

☠️ @vallholl