Siege of Terra: Era of Ruin – третя і фінальна частина сюжетів та враження від вісімки свіжих оповідань Облоги з новими деталями і все ще значними спойлерами.
‌‎
Нагадаю, що переказ The End And The Death III ви можете знайти тут.

Homebound – Кріс Райт

Останні дні Ілії Равалліон. Все починається її зустріччю з Джагатаєм, який повільно відновлюється після завданих Мортаріоном поранень. Вони розмовляють про смерть Гора. Хан не радіє перемозі, натомість щиро оплакує брата та розповідає, що при смерті "ходив дивними шляхами" та "бачив прихований вимір, де марно намагався знайти Гора". Він стверджує, що вже не той, ким був раніше та якоїсь миті навіть забуває, хто такий Єсугей. На його обличчі Ілія бачить справжній, незнаний раніше страх. Страх того, що Мортаріон завдав не лише фізичних ран. Тим не менш, вона намагається його заспокоїти та щиро вірить – з часом, це минеться. На виході у неї відбувається дуже миле воз'єднання з Шібаном, якого вона ледь не обіймає – на прощання, суворий десантник опускається перед нею на коліно та зізнається, що Шрами її поважали та справді любили. Вони її не забудуть. Ми сумували достатньо, але знову навчимося сміятися, як колись – каже їй Шібан. Ілія разом зі своїм ад'ютантом, десантником Соджуком покидає Палац і після декількох днів подорожі мертвою, проте описаною в деталях Террою, дістається свого рідного вулика. Рідної вулиці. Рідного будинку. Нарешті, після стількох років, Ілія була вдома. Вдвох із Соджуком вони прибираються та вечеряють на веранді – Ілія дає йому політичні настанови, радить спостерігати за Ґілліманом та обіцяє наостанок написати все важливе. Наступні тижні вона, хоч і слабшає, але трохи займається городом та прибиранням, часто згадуючи минуле. Рівно до однієї ночі, коли в будинок пробрався хтось з божевільних Дітей Імператора, що ховався неподалік. Так, Соджук встиг вчасно, але шанси все одно були нерівні – тож, підживлена люттю, Равалліон змогла втрутитися у сутичку десантників та проштрикнути потвору кинджалом Цінь-Ха. Десантник не завдав Ілії фізичних поранень, але цього й не потребувалося, адже час та пережите брали своє. Невдовзі, одного світлого ранку, Соджук зайшов до її кімнати та побачив, що вона більше не дихає. І тоді він заплакав. Ілію Равалліон, найвидатнішу логістку свого часу, героїню та "матір" Білих Шрамів було поховано у садку її рідного будинку, разом із подарованим кинджалом.

The Carrion Lord Of The Imperium – Аарон Дембскі-Боуден

Спогади і роздуми трибуна Діоклетіана Короса про службу та Імператора. З прикметного, кожен спогад відкривається фрагментом написаної Діо книги, звідки можна дізнатися про, скажімо, необмежену тривалість життя кустодіїв, відсутності снів майже у всіх них, крім Діо та те, що з його точки зору, розбрат між примархами панував ще до Єресі тому, що вони були надто схожими на Імператора в прагненні "єднання". Наскільки ж спогади Короса давні? Від ранніх днів, коли Він тільки вкрав силу Богів, крізь Війну в Павутинні та аж до прибуття флоту Ґіллімана. Втім слід згадати, що Діоклетіан – особа доволі упереджена, самовпевнена та загалом не надто приємна. Тим паче, тут він до непристойності нагадує Ааронового Севатара. Корос свариться на примархів, проти створення яких кустодії протестували, свариться на Робута, якого навіть хоче стратити, свариться на зруйновані ідеали та стверджує, що саме вони, кустодії, є справжніми синами Імператора (що я казав про упередженість?). Попри свою пиху, людей Діо таки якось любить – чудовою ілюстрацією є момент, коли на шляху до Тронної Зали він зустрічає маленького хлопчика, якому віддає свого плаща. Саме аудієнцією з Володарем Людства, навіки похованим у Троні закінчується оповідання. Діо питає Його: чи бачить Він сни? Наостанок... Оголені кустодії у Тронній Залі тепер канон. Так.

Оскільки текстів набралося вже багацько, час для легшої навігації трохи їх організувати! Тож перед вами усі наявні тексти, коли-небудь тут опубліковані – переклади, інтерв'ю, лор та всіляке різне.
Загубитися тепер складніше, а з публікацією нових цей допис буде постійно оновлюватися.
Звітність за збори знаходиться тут

Тематичні теги

#довгочит – усі переклади й тексти, опубліковані на Друкарні та UAGeek
#чутки – плітки та нахрюки про майбутні новинки
#цікавинка_дня – артефакти, незвичний лор, старі моделі, закриті проєкти, забуті події, невипущені речі та значно більше
#Що_прочитати_про_40k – рекомендації книжок про конкретні фракції Темного Тисячоліття

Путівники

Як читати Warhammer 40,000 українською? Путівник книжками Темного Тисячоліття (оновлюється з анонсами новинок)

Путівник Темним Плетивом – світи та фракції Афелія

Інтерв'ю письменників та митців Games Workshop

Ден Абнетт:
Track of Words: Частина Перша. Про початок кар’єри та письменництво

Track of Words: Частина Друга. Про Black Library та Warhammer

Ґрем Мак-Нілл:
Tales After Tolkien Society: Інтерв’ю з Ґремом Мак-Ніллом

Петер Фегерварі:
Track of Words: Розмова з Петером Фегерварі – Частина Друга – про «Requiem Infernal» та Темне Плетиво

Track of Words: Розмова з Петером Фегерварі – Частина Перша – про 40k та Темне Плетиво

Ієн Вотсон:
Bolthole: Інтерв'ю з Ієном Вотсоном

Анна Лакісова:
Про обкладинку Ghost Warrior

Rapid Fire (короткі та не дуже інтерв'ю про конкретні книги)

Даріус Гінкс розповідає про «Упироборець»

Даріус Гінкс розповідає про «Гадоборець»

Warhammer 40k, псевдо-документалки, історія з книг правил та лор

Інквізитор: Битва за Душу Імператора

Warhammer 40k

Ґев Торп – Коротка історія Варти Смерті

Артуріана та Ліон Ель'Джонсон. Про символізм у романі «Лев: Син лісу» (авторське)

Warhammer Fantasy, псевдо-документалки, історія з книг правил та лор

Мордгайм: Імперія у Полум'ї, Місто Проклятих, Ватаги Мордгайма

Чому борються борці? – дослідження природи дворфійського Культу Борця

Шляхи Прадавніх – роздуми про таємничу расу давнини

Мерзенні Щуролюди Й Увесь Їхній Огидний Рід. Вступ.

Warhammer Fantasy, художні замальовки з книг правил

Оповідь про Мандрівного Лицаря

Оповідь про Лицаря-Шукача

Легенда про Скриню

Равольский Поєдинок

Дурість Ель Кадаво

Тиждень тому відомий канал 52 Miniatures випустив відео про свої відвідини України та спілкування з львівськими гравцями і художниками Warhammer.

Він поговорив з членами клубу Westhammer, а також художниками Ольгою «Spellbrush» та Едом «The Goblin Skunkworks».

Його репортаж вже отримав чимало переглядів та поширень серед закордонної спільноти, що не може не тішити!

«Не мертве те, що вічно пробуває. А з вічністю і смерть, бува, вмирає.»

Ґрем Мак-Нілл близ місця спочинку самого імператора жахів, Говарда Лавкрафта, на Свон-Пойнт.

ЗБІР

Ми вже збирали на ПНБ для цього підрозділу, але бійці, в яких він був, було вбиті кацапами.

Тому треба новий. Людей, на жаль, не заміниш, але обладнання - можна.

Збираємо на PVS-14 Gen 3

Аптечки вийшло надибати безкоштовно, за що я безмежно вдячний поважним людям, які дали пораду.

Тому всі гроші перейшли на ПНБ, а значить починаємо ми не з нуля.

ПНБ для НГУ

🎯Ціль: 145 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/DiPMrtUyY

💳Номер картки банки
4441 1111 2215 5769

Конверт Приват:
5168752108275911

Lords of the Space Marines: Повелителі, прошу, по одному – #відгук

До серії також входять 3 романи, але цього разу зупинитися я вирішив лише на мікро-оповіданнях. Втім, їх доволі багато, тож довелося розбити огляд на дві частини.

Ahriman: Hand of Dust – Джон Френч

Одне з тих абстрактних оповідань про Арімана, де він просто щось згадує. Невеличкий фрагмент, який додає йому провини, та й поготів.

Torias Telion: The Eye of Vengeance – Ґрем Мак-Нілл

Вторгення банди Гонсу давно відбите, але його смертники досі лізуть на Макраґ – і парочці з таких не щастить втрапити на очі Торіасу Теліону. Інший теракт щоправда таки здійснюється, але сам Торіас та ставлення до нього інших десантників тут продовжують веселити.

Kor'sarro Khan: Huntmaster – Ґрем Лайон

Або ніколи не укладайте союзів з Темними Ангелами. У вирішальний операції зі вбивства хаоситського лорда, Ангели покидають Кор'сарро, чим прирікають Шрамів на смерть, а битву на програш. Хоча Хан спроб зрозуміти Саммаеля не полишає.

Azrael: Protector of Secrets – К. З. Данн

Або вдруге ніколи не укладайте союзів з Темними Ангелами. Одної миті ти рятуєш Азраелю життя, а іншої він позбавляє тебе твого, коли випадково бачиш Занепалого. Як і всіх гвардійців, яким не пощастило воювати опліч з капітулою.

Kayvaan Shrike: Shadow Stalker – Ґев Торп

Орки-командос звісно круті, але не тоді, коли зустрічають Шрайка – який, щоправда, у давній традиції нелюбові до Гвардії Ворона має на все оповідання рівно одну репліку та навіть головним героєм не є.

Logan Grimnar: Defender of Honour – Каван Скотт

Чудовий приклад того, як розкрити героя можна лише за 1,000 слів: один з Вовків незаслужено та підло узяв трофей з ворога, убитого не ним, за що отримує покарання від Ґрімнара. Адже збереження пам'яті про честь та гідність воїнів для магістра понад усе.

Astorath the Grim: Redeemer of the Lost – Енді Смайлі

Черговий епізод похмурого життя Астората з часів, коли Смайлі ще активно писав про Кривавих Ангелів та їхніх наступників – а особливо синів Габріеля Сета, по яких Асторат і приходить.

Typhus: Herald of the Plague God – Девід Аннендейл

Оповідання Девіда про Тифа це щирий hit or miss. І тут, певне через ліміт у довжині, трапилося на жаль друге. Втім, якщо вам хочеться дізнатися про те, як Мандрівник робить свою справу в усіх барвах, то ліпше прочитати The Carrion Anthem чи The Last Ascension Of Dominic Seroff (огляд є тут). У них Девід впорався набагато краще.

Lysander: The Fist of Dorn – Ентоні Рейнольдс

Трохи з минулого Дарната та його першої зустрічі з Шон'ту, коли ще скаутом він дозволив Залізному Воїну утекти в обмін на життя заручниці – що, авжеж, виявилося брехнею єретика. Для розуміння подальшої історії Дарната це важливо, але когось крім фанатів капітана навряд чи зацікавить.

Kaldor Draigo: Knight of Titan – Лорі Ґолдінґ
‎
Драйґо ходить Краєм Хаосу, згадує застереження інших Лицарів та як взагалі там опинився і... Випадково наштовхується на Старий Світ, куди, щоправда, не звертає. Але саме це невеличке оповідання призвело до того, що у End Times він справді допоміг ельфам врятувати Шалію від Нурґла.

Lords of the Space Marines: Найкращі серед найгірших – #відгук

Vulkan He'stan: Forgefather – Нік Кайм

Ящури! Великі ящури! Ящури, які дихають вогнем! Кузня! Найкращі традиції Саламандр Ніка Кайма які, гадаю, виганяли би демонів незгірш за святу воду.

Helbrecht: The Crusader – Ґай Гейлі

Посутньо, промова Гелбрехта перед новим Походом – частина міні-циклу Ґая про Храмовників, яка підводить до Третьої Війни за Армагеддон.

Dante: Lord of the Host – Джеймс Сваллоу

Оповідання цікаве виключно тим, що Данте настільки старий і настільки з цим змирився, що його не бере навіть єретична хрономантія, здатна за одну секунду забирати десятки років. Гадаю, для якогось санґвінарного гвардійця, що спостерігав за битвою, спроба атакувати Данте саме часом видалася би доволі смішною.

Gabriel Seth: The Flesh Tearer – Енді Смайлі

Наслідки того, що в одному з попередніх оповідань Асторат прийшов по кількох Роздирачів, що Сет заборонив йому робити. Тепер ж Габріель протистоїть Похмурому – не тільки словами та звинуваченнями у дурному фарсі, а й силою. І зрештою, лишає по собі погрозу: якщо Асторат ще раз уб'є його сина, то Габріель повернеться на Баал не один.

Pedro Kantor: The Vengeful Fist – Стів Паркер

Рефлексія Кантора про жахливі втрати та відновлення Рінна, із на диво здоровою мораллю. Помста – це правильно.

Cato Sicarius: Master of the Watch – Нік Кайм

Ультрамарини у цьому адвенті програли Кривавим Ангелам що в кількості оповідань, що в їхній якості. Керований необачною гордовитістю, Като втратив відділення ветеранів та й сам ледь не загинув від тиранідів, якби не Легіон Проклятих, що на думку Като прийшов врятувати саме його. Звідси у TTS ноги й ростуть.

Abaddon: Chosen of Chaos – Аарон Дембскі-Боуден

Окрема сторінка виділена під те, щоб дати Абаддону понасміхатися з переможеного десантника та його слабкості. Щоправда, тут Магістра Війни засуджувати важко. Традиційні для відступників поцілунки у лоба присутні!

Marneus Calgar: Lord of Ultramar – Ґрем Мак-Нілл

Тіґурій та роздратований ним Калґар обговорюють теракти з першого оповідання та подальші кроки єретиків, і бібліарій відкрито прохає про заміну капітана першої роти. Гадаю, це було лазівкою на випадок зміни Аґеммана на когось іншого, тих ж Вентріса чи Сікарія, але нею так і не скористалися. Принаймні, поки що.

Bjorn: The Fell-Handed – Кріс Райт

Таке собі "дзеркало" іншого оповідання Кріса про Бйорна, але з Єресі. Там Вовк убив демона та отримав підвищення від самого примарха – а тут, вже за 10,000 років, демон повернувся і знову викликав його на бій. Навіть у саркофазі Бйорн здобув перемогу та знову, як і тоді, назвав демону імена усіх вбитих побратимів – але цього разу, він забув своє власне. Та на думку скальда, який оповідає цю історію, одного дня спогади повернуться. Бйорн неодмінно згадає.

The Sanguinor: Exemplar of the Host – Джеймс Сваллоу

Коли про персонажа немає що написати, або ж він достатньо специфічний і над твором треба як слід поміркувати, автори іноді вдаються до третього шляху – коротко описують його наприкінці історії очима інших. Хоча суперечка Ангелів про існування Санґвінора та їхній з цього приводу скептицизм виявилися хорошою деталлю.

Sammael: Lord of the Eternal Hunt – Бен Каунтер
‎
Саммаель кидає Шрамів в оповіданні Лайона та летить на пошуки Занепалого. Відступ і нехтування побратимами точно того вартували. Вартували ж, чи не так? Захопити зрадника не вдається, а єдиним трофеєм Саммаеля стає його книга. Мораль, вже втретє – не укладайте союзів з Темними Ангелами.