Сьогодні на війні загинув мій друг. Дуже близький. Надійний. Людина неймовірно світла. Наповнена талантом, добром і бажанням змінити світ на краще.

Руслан Ганущак. Оператор. Режисер. Боєць.

Ми подружились з ним, коли він був в «Азові». Це Руслан підняв прапор на вишці над відбитою в ворога територією в селищі Широкине під Маріуполем.

Ми працювали в одному ритмі і думали однаково. Ми тримались одних і тих же цінностей, що не заважало нам сперечатися. Ми робили сюжети так, щоб нікого наша війна не залишала байдужим. У нас були свої коди і свої прислів’я.

«І настане день, коли мільйони скажуть Героям Слава! А Пінк Флойд заспіває Червону Калину», - так ми казали.

«Хочу з тобою працювати», - сказав мені Руслан, коли почалась повномасштабна. - «Хочу бути корисним».

Нас разом накрило РСЗВ в Анисовому під Черніговом. І він перший крикнув «Лягай!», коли зашелестіли ракети. Врятував, по суті, всіх, хто був поруч.

Наша машина була вся в дірках, як решето. І мене теж зачепило. Та, якби не Руслан, все могло бути значно гірше.

А коли я ліг на операцію, Руслан сказав мені «Не хочу ні з ким, крім тебе, знімати. Піду служити».

І пішов до 92-ої бригади.

Він все робив так, нібито від його роботи щось мало змінитися. На краще.

Він завжди намагався розібратися в тому, що хотів знати. Він мав золоті руки. Він був глибокою людиною, бо бути поверхневою його не влаштовувало.

Він ліз в саме пекло не тому, що був «адреналінщиком», а тому, що хотів знати все про цю війну, бачити її впритул і бачити тих людей, які тримають Україну. І тому він сам став такою людиною.

Він загинув, як герой. Але хіба від цього легше його дружині? Його доньці? Його друзям?

Я передивляюсь його фото. Читаю його повідомлення. Слухаю голосові. Ось він кілька місяців тому написав. Прочитайте. Згадайте. Не забувайте, що ми втрачаємо найкращих.

«Я вирішив піти на службу, бо відчував, що можу зробити щось більше для свого народу, для своєї країни. Тут, на передовій, я вільний. Вільний від страху смерті. Тебе не турбують дрібниці. Це неповторне відчуття свободи. Ти розумієш, що можеш не повернутися з бойового завдання. І це нормально, це війна. Але «фішка» не в тому, щоб геройськи загинути. Складніше вижити у цьому всьому і дійти до Перемоги. А потім ще треба відбудовувати країну і нове суспільство! Ця війна змусила нас змінитись, щоб врятувати Україну».

Україна вистоїть, Русік, адже її захищають ТАКІ ЛЮДИ! Честь і Слава тобі, Герою! Легкого переходу, Брате!

🦉Сова збиває руснявий дрон на Донеччині.
Природа проти русні.

💥🔥Сьогодні ЗСУ завдали високоточного авіаудару по командному пункту 2-ї гвардійської армії рф в Новогродівці, Донеччина.