#Politics
Минулий уїк-енд запам’ятається не лише перемогою збірної України у Вільнюсі (насправді, ця гра забудеться вже зовсім скоро, т.я. є суто робочим моментом з набору 3-х очок проти збірної, що переживає не найкращі свої часи), але й масштабним обміном із сусідньою державою. В Україну повернулися 35 полонених, серед яких 24 моряки (які були захоплені Росією 25 листопада 2018 року у Керченській протоці), а також 11 політв’язнів. Серед останніх були прізвища Сенцова, Кольченка, Карпюка, Гриба, та інших українців, долею яких у країні переймалися останнім часом. Таким чином, думка багатьох аналітиків і політичних видань, стосовно найгіршого майбутнього для цих людей – не справдилася. Суботні події дійсно виявилися надважливими у політичній та громадській площині. Навіть тренер збірної розпочав післяматчеву прес-конференцію, спершу подякувавши вболівальникам за масовий виїзд до Литви і гучну підтримку, а потім зауваживши важливість повернення українських в’язнів додому.
Однак, відношення до цього питання у суспільстві не є однозначним. Немає сумнівів у тому, що повернення полонених – 100% добра справа, проте залишаються питання стосовно самого процесу того, як це відбулося та можливих наслідків для держави у тій боротьбі, що триває вже 5 років. У надто великої кількості співвітчизників, після суботніх подій залишилося враження, що процес цей не принесе нічого доброго, як у сенсі можливості опиратися інформаційному (й не тільки) наступу сусіда на свідомість громадян, так і для внутрішньо-політичного клімату всередині країни (а саме, унеможливлення реваншу з боку проросійських сил). Тим більше, що серед обміняних та виданих сусідній державі був проросійський бойовик Володимир Цемах, якого звинувачували у причетності до катастрофи літака Boeing 777 рейсу MH17, що сталася 17 липня 14го в районі міста Сніжне (Донецької обл). Був у списку і головний редактор РІА "Новости-Україна" Кирило Вишинський, який, схоже, зовсім не бажав бути обміняним, але все ж погодився і зрештою опинився у сусідів. Ця історія взагалі досить цікава, оскільки він має українське громадянство, а ту шкоду, якої він завдав публікаціями його видання – ще необхідно до кінці зрозуміти. Звичайно, після прибуття у Росію обміняних злочинців ніхто особливо не зустрічав (адже їх там не повинно було бути), але не варто дивуватися, якщо декого з них вже ніхто й ніколи більше не побачить. Так чи інакше, але питання обміну є досить тонким. З одного боку, Україна забрала своїх людей, що незаконно утримувалися у російському полоні. З іншого боку, гучно лунають думки, згідно яких країна поступилась своїми інтересами і змушена грати за тими правилами, що їх сам вигадує й успішно нав’язує сусід. Розмови про “один народ” на хвилі суботніх подій почалися з новою силою по обидва боки кордону. І не зовсім зрозуміло, що тепер з усім цим робити.
Тож, на самому початку нового тижня (коли почнуть виходити нові статті, інтерв’ю та програми на політичні теми) пропонуємо читачам висловити свої думки стосовно останніх подій, та їх можливих наслідків у найближчому майбутньому. Долучайтеся до обговорення під постом на нашій сторінці у Facebook: https://m.facebook.com/troublemakers.ua/photos/a.231667990653996/664018807418910/?type=3
Минулий уїк-енд запам’ятається не лише перемогою збірної України у Вільнюсі (насправді, ця гра забудеться вже зовсім скоро, т.я. є суто робочим моментом з набору 3-х очок проти збірної, що переживає не найкращі свої часи), але й масштабним обміном із сусідньою державою. В Україну повернулися 35 полонених, серед яких 24 моряки (які були захоплені Росією 25 листопада 2018 року у Керченській протоці), а також 11 політв’язнів. Серед останніх були прізвища Сенцова, Кольченка, Карпюка, Гриба, та інших українців, долею яких у країні переймалися останнім часом. Таким чином, думка багатьох аналітиків і політичних видань, стосовно найгіршого майбутнього для цих людей – не справдилася. Суботні події дійсно виявилися надважливими у політичній та громадській площині. Навіть тренер збірної розпочав післяматчеву прес-конференцію, спершу подякувавши вболівальникам за масовий виїзд до Литви і гучну підтримку, а потім зауваживши важливість повернення українських в’язнів додому.
Однак, відношення до цього питання у суспільстві не є однозначним. Немає сумнівів у тому, що повернення полонених – 100% добра справа, проте залишаються питання стосовно самого процесу того, як це відбулося та можливих наслідків для держави у тій боротьбі, що триває вже 5 років. У надто великої кількості співвітчизників, після суботніх подій залишилося враження, що процес цей не принесе нічого доброго, як у сенсі можливості опиратися інформаційному (й не тільки) наступу сусіда на свідомість громадян, так і для внутрішньо-політичного клімату всередині країни (а саме, унеможливлення реваншу з боку проросійських сил). Тим більше, що серед обміняних та виданих сусідній державі був проросійський бойовик Володимир Цемах, якого звинувачували у причетності до катастрофи літака Boeing 777 рейсу MH17, що сталася 17 липня 14го в районі міста Сніжне (Донецької обл). Був у списку і головний редактор РІА "Новости-Україна" Кирило Вишинський, який, схоже, зовсім не бажав бути обміняним, але все ж погодився і зрештою опинився у сусідів. Ця історія взагалі досить цікава, оскільки він має українське громадянство, а ту шкоду, якої він завдав публікаціями його видання – ще необхідно до кінці зрозуміти. Звичайно, після прибуття у Росію обміняних злочинців ніхто особливо не зустрічав (адже їх там не повинно було бути), але не варто дивуватися, якщо декого з них вже ніхто й ніколи більше не побачить. Так чи інакше, але питання обміну є досить тонким. З одного боку, Україна забрала своїх людей, що незаконно утримувалися у російському полоні. З іншого боку, гучно лунають думки, згідно яких країна поступилась своїми інтересами і змушена грати за тими правилами, що їх сам вигадує й успішно нав’язує сусід. Розмови про “один народ” на хвилі суботніх подій почалися з новою силою по обидва боки кордону. І не зовсім зрозуміло, що тепер з усім цим робити.
Тож, на самому початку нового тижня (коли почнуть виходити нові статті, інтерв’ю та програми на політичні теми) пропонуємо читачам висловити свої думки стосовно останніх подій, та їх можливих наслідків у найближчому майбутньому. Долучайтеся до обговорення під постом на нашій сторінці у Facebook: https://m.facebook.com/troublemakers.ua/photos/a.231667990653996/664018807418910/?type=3
Facebook
Troublemakers & Ultras Action
#Politics Минулий уїк-енд запам’ятається не лише перемогою збірної України у Вільнюсі (насправді, ця гра забудеться вже зовсім скоро, т.я. є суто робочим моментом з набору 3-х очок проти збірної, що...
#Politics
Фанати “Динамо” з блоку WBC з банером на підтримку білорусів, під час матчу Ліги Європи проти “Лугано”. На жаль, сьогодні ми можемо бачити, що процес поглинання сусідньої країни іншим нашим сусідом вийшов на фінішну пряму, а кінцевий результат – справа недалекого майбутнього. В той же час, самих представників білоруських навколофутбольних рухів не сильно то й було помітно, під час нещодавніх протестних акції проти інтеграції.
Інше питання – наскільки взагалі актуально акцентувати увагу на бездіяльності сусідів, коли за підсумками останніх тижнів, наша влада й сама охоче здає здобутки минулого політичного курсу? Але, кияни вирішили саме так і підтримку висловили.
Більше фото: https://www.facebook.com/wbc.kyiv/
Фанати “Динамо” з блоку WBC з банером на підтримку білорусів, під час матчу Ліги Європи проти “Лугано”. На жаль, сьогодні ми можемо бачити, що процес поглинання сусідньої країни іншим нашим сусідом вийшов на фінішну пряму, а кінцевий результат – справа недалекого майбутнього. В той же час, самих представників білоруських навколофутбольних рухів не сильно то й було помітно, під час нещодавніх протестних акції проти інтеграції.
Інше питання – наскільки взагалі актуально акцентувати увагу на бездіяльності сусідів, коли за підсумками останніх тижнів, наша влада й сама охоче здає здобутки минулого політичного курсу? Але, кияни вирішили саме так і підтримку висловили.
Більше фото: https://www.facebook.com/wbc.kyiv/