10 років тому ми провели професійний турнір на честь Ореста Квача. Серед учасників: хулігани Динамо, ЦСКА, Дніпра, Харкова, Миколаєва та відомі спортсмени столиці. Зокрема серед бійців, хто бився у фіналі був і Макс Регбіст. Дякумо гурту «Тінь Сонця», реперу «Ярмак» за те що погодились виступити на нашому заході та дякуємо сімʼї Ореста за присутність в цей день. Повне відео за посиланням.

Так виглядав сектор румунської "Університаті" на виїзді в Сараєво.

Цікаво тут ще й те, що окрім Олександра Романчука, який відзначився голом, ворота румунського клубу захищав Павло Ісенко, який ще минулого сезону виступав за "Ворсклу".

Крім цього, зустріч обслуговувала українська бригада арбітрів на чолі із Дмитром Панчишиним.

В післяматчевому коментарі щодо виступу румунського клубу, власник КСУ "Крайова" Міхай Ротару зазначив: - "Можу сказати «Слава Україні». Я маю на увазі Романчука та Ісенка. Вони зіграли дуже добре. Я не знав, що арбітр був українцем". (c)

Ми не забули і не пробачимо.

«Принеси мені зойки катованих у льохах, тюрмах і на засланнях, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій…»

Цього року вперше Україна вшановує на національному рівні пам’ять страчених, закатованих і загиблих у полоні. Дата Дня пам'яті обрана невипадково і напряму пов’язана з історією «Азову».

Три роки тому, в ніч з 28 на 29 липня 2022-го року Росія здійснила один з найбільш зухвалих воєнних злочинів проти полонених – масове вбивство бійців «Азову» в Оленівці. Після виходу в «почесний полон» за наказом вищого командування, саме на території колонії в Оленівці утримувалися воїни Маріупольського гарнізону, яким російська сторона, згідно законів та правил війни, повинна була забезпечити нормальні умови й безпеку. Натомість росіяни влаштували теракт.

За пару днів до цього, до завчасно підготовленого тюремного бараку, були переведені 198 бійців ОЗСП «Азов». Ввечері 28 липня наглядачі змусили всіх зайти всередину, натякали, що на полонених очікує смерть. Згодом поруч почала працювати ворожа артилерія, а приблизно о 23:45 у бараку пролунали два вибухи, які спричинили пожежу. 47 людей загинули відразу. Шестеро згодом стекли кров'ю. Понад 100 військовополонених отримали поранення. Кілька годин до них не допускали ні медиків з інших бараків, ні карети «швидкої». Тільки близько п'ятої ранку керівництво колонії дозволило евакуацію поранених.

Російська влада звинуватила в обстрілі Україну, але ні незалежних, ні українських експертів на територію колонії не допустили. Місія ООН з пошуку фактів стосовно подій в Оленівці, на чолі з генералом Карлосом дос Сантуш Крузом проіснувала до січня 2023 року, після чого була розпущена. Україна наполягає на продовженні розслідування.

Досі в російському полоні томляться тисячі українців і ми маємо пам’ятати про кожного та кожну з них. Так, як роблять їх батьки, що чекають; дружини, які не здаються; діти, що бережуть спогади. Наш сум — не мовчання, а дія. Бо пам’ять — це не лише про скорботу, а про відповідальність. Про обов’язок повернути своїх і не дозволити забути жодного. Про справедливе покарання катів, тому що без цього злочин буде повторюватися.

Зупиніться сьогодні на хвилину. Подумайте про тих, хто був закатований, загинув у полоні. І з цим відчуттям продовжуйте їхню і нашу спільну боротьбу. За Україну. Проти ворога. За життя тих, хто досі в полоні.

Свідчимо. Мстимося. Боремось.

#28липня #ДеньПамʼяті #Азовсталь #Оленівка #Азов
#полонвбиває

28 липня – День пам’яті закатованих або загиблих у полоні.

В ніч з 28 на 29 липня 2022 року під час російського теракту в Оленівці окупанти вбили понад 50 оборонців Маріуполя, щонайменше 130 отримали поранення.

Наші вороги ніколи не приховували свою жорстокість, вбивство українських полонених є тактикою яку російські терористи застосовують свідомо і систематично.

Ми пам'ятаємо і помстимося за кожного, хто був вбитий і закатований в російському полоні.

Продовжуючи про протести. Такий банер був на одному з маршів у Лодзі.

Те, що там намальовані перекреслені кольори прапору України - є максимальним лицемірством з боку місцевих. Наразі в ЄС немає іншої країни, з якої б населення масово тікало в таких кількостях, як їде з Польщі. І це при тому, що війни у них немає, все до чого торкаються поляки - одразу стає "найкращим в світі", а сама країна от-от стане "наддержавою".

Що тут казати, скоріш за все навіть ця молодь, яка несе банер, через 3-5 років поїде збирати спаржу для німецького пана. Тим більше з Лодзі, міста яке є лідером по стрімкості зменшення населення.

А тим, для кого українців в Польщі стало забагато, одна порада - підтримувати партії, що виступають за вхід України до ЄС. Як тільки український паспорт дозволить безперешкодно працювати в інших країнах, "українізація Польщі" не те що припиниться - буде відкат до заводських.

Однак новообраний президент-хуліган Навроцький вже заявив, що "Україна не зможе вступити до ЄС поки не вирішиться питання з подіями на Волині" (що він має на увазі?). Але суть тут трохи в іншому - де йому потім шукати таку кількість дешевої робочої сили? Її, звичайно, з часом можна знайти, але чи зможуть його виборці потім вийти на вулицю після заходу сонця. Як показали нещодавні події в Щецині, то сама поява поблизу групи інженерів діє на наших західних сусідів надзвичайно освіжаюче.

Тому це все красива обкладинка для внутрішнього ринку. Коли прийде час, питання вступу України до ЄС буде вирішуватися в місцях трохи західніше.

Ще про Кельце. Фанати "Корони" та Януш Валюс на антимігрантській демонстрації минулими вихідними.

В грудні минулого року на цьому каналі розповідали про польського емігранта, прихильника Африканерського Руху Опору в ПАР, який 10 квітня 1993 року року застрелив Кріса Хані - темношкірого лідера Південноафриканської комуністичної партії. Він був засуджений до смертної кари, яку замінили на довічне ув'язнення.

І в тому ж грудні 2024, після понад 30 років перебування у в'язниці, Януш Валюс зміг повернутися до Польщі. Умовно-дострокове звільнення він отримав ще в 2022 році, але після того довелося чекати ще 24 місяці, аби пройти процес депортації.

Вже навесні цього року в ЗМІ були новини про те, що ПАР не виключає варіант зворотньої депортації, адже Валюс не розкаявся у вбивстві. Втім, польська сторона заявила, що не планує його видавати.

В січні цього року вийшло інтерв'ю Януша Валюса, в якому той зазначив: він досі вважає те, що зробив, необхідним. І зробив би це знову, тільки "він би краще до цього підготувався".

https://tttttt.me/ultrasnotreds8/853