До попереднього допису. Поки одні вивішують безглузді банери та отримують за це покарання, пара фрагментів з польських подкастів:

- Ти в стресі, на позиції, тебе обстрілюють і виявляється, що штрих, який їде повз на велосипеді і махає тобі рукою - це тип, який шле смс - де ти стоїш і хоче тебе вбити. Як би ти реагував? А той чел, мій кореш, мені логічно сів і пояснив, що немає варіантів, щоб ми розстрілювали цивільних. Просто немає. Як це порівняти з Росією? Як це порівняти з 400 могилами в Ізюмі, як це порівняти з 70 з чимось тілами у Бучі, які я бачив? Як це порівняти з тим тілом в Макарові у замінованій хаті, яке їла собака, що я бачив. Як це все порівняти? Це неможливо порівнювати. Це два різні світи. Це не армія проти армії, це не солдати проти солдат. Це якісь воїни, кращі чи гірші, я говорю про українців, захисники, проти дикунів.

- Він сидить у окопі, не маючи нічого, типу приладу нічного бачення чи тепловізора. Він не має цих можливостей і він теж боїться. Це хлопець, який день за днем, ніч за ніччю відбиває атаки якихось чергових вагнерівців, чергових зеків, тощо. Їбашить по них зі свого звичайного калаша. І ще чує історії, що двома днями раніше у спостережному пункті зарізали ножами його колегу. Ножами це зробили вагнерівці, розумієш? І привезли тіло в дірах від ножів. Він дивиться на все це і знаєш, що думає? Завтра я. По всіх стрілятиму, розумієш, ні? І ніхто до нього вночі не підходив до його позиції. Він сидів там сам і стріляв по всіх. Наступав день окей, відпочивали. Вже могли до нього нормально підійти.

Продовжуючи тему варто додати, що в найближчий час очікується створення добровольчого формування, до складу якого увійдуть громадяни Польщі. За прикладом Російського та Білоруського добровольчих корпусів, він буде складатися виключно з польських добровольців.

Раніше цю інформацію вже можна було почути в особистих розмовах, але на офіційному рівні вона не фігурувала. Та наприкінці лютого в ЗМІ стали з'являтися повідомлення щодо підготовки створення Польського добровольчого корпусу, який буде підпорядковуватися Міністерству оборони України і виконуватиме розвідувально-диверсійні завдання, хоча можливі й типові фронтові завдання.

Треба зазначити, що до створення цього підрозділу має безпосереднє відношення вже відомий читачам нашого каналу (а комусь і особисто) представник гданської "Лехії". Фрагменти інтерв'ю з цим добровольцем з'являлися тут раніше.

Посилання на статтю в польському виданні

🇺🇦🎙Мой свежий эфир с Бахмутского направления для украинского ТВ:

☑️Враг собирает силы по лоскутам из разных подразделений;

☑️Разговоры о влиянии погодных условий на боевые действия не имеют смысла - погода одинакова и для нас и для врага;

☑️Шойгу боится, что его изнасилуют (свои же);

☑️Ситуация на Бахмутском направлении сложная, но полностью контролируемая нами. Не слушайте паникёров.

🔥Смотрим. Всем спасибо🤝

Сюжет на телеканалі НТН розповідає про життя Едуарда «Опасного» Костриці - представника руху WBC ("Динамо", Київ), який загинув у боях за Бахмут 23 січня 2023 року.

Боєць ММА, вихованець столичного БК «Фенікс», багаторазовий чемпіон України, представляв країну на міжнародних змаганнях. Володар Кубка світу з ММА 2021 в мінімальній ваговій категорії на змаганнях у чеській Празі. Срібний призер відкритого чемпіонату Європи зі змішаних єдиноборств серед аматорів в 2019 році.

Вчора журналіст Юрій Бутусов поширив відео зі знищеним пам'ятником літаку МіГ-17 в Бахмуті. Окупанти підірвали символ міста. Він знаходився на південному заході Бахмута у сквері Дружби, який реконструювали за кілька років до повномасштабного російського вторгнення.

Монумент встановили за радянських часів в пам'ять про курсантів Бахмутського аероклубу - учасників Другої світової війни. Аероклуб функціонував з 1938 по 1941 роки у районі міста, де згодом встановили пам’ятник.

За час оборони Бахмута та запеклих боїв літак став одним із символів захисту міста від ворога, біля нього часто фотографувалися та записували звернення українські воїни. На нашому каналі було чимало світлин від різних фанатських рухів на його фоні. Поступово нижня частина монументу заповнювалася написами і тегами, а найуважніші читачі могли розгледіти трафарет відомого столичного колективу.

Але головним символом Бахмута та однією з центральних віх цієї війни - вже стали мужність та відвага оборонців міста. І на відміну від заліза та каміння пам'ятника, підірвати їх загарбникам так і не вдалося.

Сайт видання «Tribuna» публікує історію життя Святослава Алексапольського - представника “Таврії” (Сімферополь), котрий загинув 29 серпня 2022 року під час боїв у Миколаївсьій обл, намагаючись врятувати життя іншому бійцю.

Ця публікація є третьою з серії спільних матеріалів видання з благодійним фондом «Трибуна Героїв», які присвячено полеглим на війні фанатам українських клубів.

Читати

Один з майбутніх лідерів сімферопольського руху Tavrida Boys, на зламі 00-вих - 10-х років був активним учасником вуличних та лісових навколофутбольних протистоянь.

В 2008-12 роках «Свят» входив до колективу D.S.S., якому належить одне з навколофутбольних досягнень серед фірм руху “Таврії”. Свого часу вони стали першим кримським колективом, який зумів перемогти фанатів “Чорноморця” в домовленій зустрічі. До цього сильнішими завжди були одесити.

А на початку 2023 року мешканці Одеси приходили не виставку, аби вшанувати пам'ять полеглих захисників України. Один зі стендів було присвячено Святославу Алексапольському.