Наслідки одного з прильотів по житлових будинках Запоріжжя, який був позавчора. Ракета С-300 пробила стіну однієї з будівель у центрі міста, але не вибухнула. Родина з цієї квартири переїхала в село, а весь під'їзд святкував у п'ятницю другий День народження.
Цікаво, що це якраз та сама будівля, за якою знаходиться «Славутич-Арена», тож багато з тих, хто був у Запоріжжя на виїзді - проходили повз це місце йдучи на стадіо, або вештаючись в його околицях. Будинок видно на футбольних фотографіях різних періодів цього і минулого століття.
Цікаво, що це якраз та сама будівля, за якою знаходиться «Славутич-Арена», тож багато з тих, хто був у Запоріжжя на виїзді - проходили повз це місце йдучи на стадіо, або вештаючись в його околицях. Будинок видно на футбольних фотографіях різних періодів цього і минулого століття.
Мабуть, розпочати варто з історії будівництва самого стадіону, який з'явився на місці спортивного майданчика, що його обладнали будівельники Дніпровської ГЕС. Було це в 1920-х роках, і тоді тут не було ані трибун, ані роздягалень. Все почало змінюватися в 30-х, коли будівники «Дніпрокомбіната», з якого виділялася «Запоріжсталь», а також студенти Дніпропетровського індустріального інституту, створили свою футбольну команду. Ця команда стала брати участь у міських змаганнях. В номері видання "Фізкультурник України" за 1931 рік вказано: - "... на кошти по благоустрою міста Нове Запоріжжя розпочато будівництво стадіону - спортмістечка".
Збудований майданчик приєднали до заводу «Запоріжсталь» та назвали «Сталь», а 30 вересня 1932 року тут відбулося відкриття Спартакіади Дніпробудівників. Наступного року тут пройшла реконструкція, але вигляду стадіону майданчик Дніпробуду набув лише за 5 років. 2 травня 1938 р. на арені «Сталь» ім. Антіпова відбулася гра між командами "Локомотив" (Запоріжжя) та "Сталінець" (Москва). На той час трибуни вміщували 8 тис глядачів. Зберіглося навіть фото німецьких військових на цих трибунах під час Другої світової.
Збудований майданчик приєднали до заводу «Запоріжсталь» та назвали «Сталь», а 30 вересня 1932 року тут відбулося відкриття Спартакіади Дніпробудівників. Наступного року тут пройшла реконструкція, але вигляду стадіону майданчик Дніпробуду набув лише за 5 років. 2 травня 1938 р. на арені «Сталь» ім. Антіпова відбулася гра між командами "Локомотив" (Запоріжжя) та "Сталінець" (Москва). На той час трибуни вміщували 8 тис глядачів. Зберіглося навіть фото німецьких військових на цих трибунах під час Другої світової.
В 1973 році на арені, яка тоді вже називалася «Центральний стадіон Металург», була здана в експлуатацію Західна трибуна, після чого стадіон міг вмістити вже 27 тис. Але загальний стан споруди занепадав. В 1980 р. її визнали аварійною, проте зусиллями все тієї ж «Запоріжсталі» трибуни вдавалося підлатати. Будинок, у який днями поцілили рашисти, можемо бачити на багатьох фото тих часів. Виходячи однією зі сторін на головний проспект міста, він бачив багато навколофутбольних подій різних років.
Що ж до самого стадіо, який ми бачимо на цих старих фото, то 2001 року ФФУ вирішила - так далі неможна, і стадіон вже настільки аварійний, що грати на ньому далі просто небезпечно. Споруду закрили на реконструкцію, а головна команда міста переїхала на маленький «Торпедо». 25 липня 2006 року на цьому місці відкрили «Славутич-Арену». В статусі найбільш сучасного стадіону країни запорізький стадіон пробув до вересня 2008 року, коли відкрилась "Дніпро-Арена".
А що будинок? Він все ще стоїть на своєму місці, а днями пережив, мабуть, найбільш визначну подію з моменту своєї здачі в експлуатацію багато десятиліть тому.
А що будинок? Він все ще стоїть на своєму місці, а днями пережив, мабуть, найбільш визначну подію з моменту своєї здачі в експлуатацію багато десятиліть тому.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Порада від dobryak_2511_ в інтерв'ю на YouTube каналі Артема Сохацького.
повне відео: https://youtu.be/rb8wUmKxvFg
повне відео: https://youtu.be/rb8wUmKxvFg
Зустріч представників різних поколінь колективу «The Company» ("Кривбас", Кривий Ріг) на Херсонському напрямку.
by: thecompanykr
by: thecompanykr
Молоде подружжя на полі стадіону «Чорноморець». Віктор - фанат старої школи одеського клубу, представник колективу «Сегедка». Яна - вболівальниця "Дніпра".
Побажаємо молодятам багато років порозуміння та сімейного благополуччя!
Побажаємо молодятам багато років порозуміння та сімейного благополуччя!
Болгарія 🇧🇬
Фанати "Левськи" (Софія) на вчорашньому матчі проти "Локомотива" (Пловдив). На одній з трибун столичного клубу вшанували пам'ять відомого представника колективу «Capitals» ("Динамо", Київ).
- "Коли твої дії говорять голосніше ніж слова, тоді твоя слава обганяє світло. Макс «Регбіст», почивай з миром!". (с)
Фанати "Левськи" (Софія) на вчорашньому матчі проти "Локомотива" (Пловдив). На одній з трибун столичного клубу вшанували пам'ять відомого представника колективу «Capitals» ("Динамо", Київ).
- "Коли твої дії говорять голосніше ніж слова, тоді твоя слава обганяє світло. Макс «Регбіст», почивай з миром!". (с)
Forwarded from Записки Динамівця
Прошу Вас, не просто подивитись і листати далі - а підписати…це важливо! https://petition.president.gov.ua/petition/167188
Troublemakers & Ultras Action
Photo
Етнічні угорці з Закарпатської обл, котрі захищають Україну, демонструють анти-комуністичний прапор 1956 року, вшановуючи таким чином жертв Будапештського заколоту. Незважаючи на те, що спроба угорців позбутися пут комуністичної диктатури була жорстоко придушена, вважається, що саме з неї розпочався занепад комунізму.
Листопадова революція почалась 23 жовтня і тривала до 11 листопада 1956го. Попри те, що повстання було фактично розчавлене радянськими танками, сам заколот мав далекосяжні наслідки. Станом на початок подій революційної осені, угорці щиро сподівався на зміни в політичному устрої та готові були наближати ці зміни силоміць.
Країна, яка після закінчення Другої світової війни перебувала в сфері впливу Радянського Союзу, переживала не найкращі часи, потерпаючи не тільки від хронічної нестачі продовольства і найнеобхіднішого, а й знемагаючи від нескінченних кривавих репресій, які влаштовував ставленик Москви ультрасталініст Матьяш Ракоші. В народі його люто ненавиділи й називали «лисим». З 1948го по 1953 рік в країні було страчено майже 500 відомих громадських діячів; понад 150 тисяч осіб з-поміж менш ніж 9-мільйонного населення перебувало в тюрмах.
Символом тих революційних днів став угорський прапор з діркою посередині – повстанці вирізали нав’язаний герб – клон радянського. За даними статистики, за період з 23 жовтня по 31 грудня 1956 року у зв'язку з повстанням і бойовими діями з обох сторін загинули 2652 угорських громадян, поранено 19 226. Втрати радянської армії, за офіційними даними, склали 669 убитих, 51 безвісти зниклих, 1540 поранених. Понад 300 чол. були засуджені до смертної кари за звинуваченнями в організації повстання та страчені. Угорці почали масово емігрувати, країну полишили майже 200 000 осіб.
Шкода лише, що у наших сусідів виявилася занадто коротка пам'ять, адже сьогодні вони слухняно штовхають свою країну в обійми звіру, на боротьбу з яким багато їхніх співвітчизників, в середині минулого століття, поклали свої життя.
Листопадова революція почалась 23 жовтня і тривала до 11 листопада 1956го. Попри те, що повстання було фактично розчавлене радянськими танками, сам заколот мав далекосяжні наслідки. Станом на початок подій революційної осені, угорці щиро сподівався на зміни в політичному устрої та готові були наближати ці зміни силоміць.
Країна, яка після закінчення Другої світової війни перебувала в сфері впливу Радянського Союзу, переживала не найкращі часи, потерпаючи не тільки від хронічної нестачі продовольства і найнеобхіднішого, а й знемагаючи від нескінченних кривавих репресій, які влаштовував ставленик Москви ультрасталініст Матьяш Ракоші. В народі його люто ненавиділи й називали «лисим». З 1948го по 1953 рік в країні було страчено майже 500 відомих громадських діячів; понад 150 тисяч осіб з-поміж менш ніж 9-мільйонного населення перебувало в тюрмах.
Символом тих революційних днів став угорський прапор з діркою посередині – повстанці вирізали нав’язаний герб – клон радянського. За даними статистики, за період з 23 жовтня по 31 грудня 1956 року у зв'язку з повстанням і бойовими діями з обох сторін загинули 2652 угорських громадян, поранено 19 226. Втрати радянської армії, за офіційними даними, склали 669 убитих, 51 безвісти зниклих, 1540 поранених. Понад 300 чол. були засуджені до смертної кари за звинуваченнями в організації повстання та страчені. Угорці почали масово емігрувати, країну полишили майже 200 000 осіб.
Шкода лише, що у наших сусідів виявилася занадто коротка пам'ять, адже сьогодні вони слухняно штовхають свою країну в обійми звіру, на боротьбу з яким багато їхніх співвітчизників, в середині минулого століття, поклали свої життя.