На фронті загинув Іван Лилик - представник колективу «Army Legion» (ЦСКА, Київ).

Іван жив у Бучі - місті, що свого часу дало столичному руху чимало харизматичних людей. Брав участь у відомих навколофутбольних подіях кінця нульових - початку 10-х років: дербі з "Динамо", виїзди в Севастополь, Львів, Миколаїв, Черкаси та багато іншого.

Лилик був бійцем 105-го прикордонного загону ім. Володимира Великого, прикомандирований до 1-ї бригади оперативного призначення «Буревій». Поліг у бою під Куп'янськом (Харківської обл).

У Вані залишилась донька.

Допомогти родині: 5355280015525742 (картка матері).

Троє представників маріупольського "Металурга", що досі перебувають в полоні - на стікері фанатського руху.

Восени минулого року видання svoi.city публікувало історії:
Богдана «Бєлі» Бєлінова - читати
Максима «Масяна» Дацко - читати

Історія Дмитра «Ейнара» Смурова була опублікована ще на початку 2024. В 2013-14 роках він відкатав "золотий сезон" за "Металург", а один з останніх матчів того сезону проходив у травні 14-го в Криму.

На нозі «Ейнара» є татуювання з двома викрутками та датою 13 березня 2014, що нагадує про кривавий мітинг в Донецьку, куди він їздив разом з іншими маріупольськими фанатами.

- "Того дня мирна акція перетворилася на криваве побоїще: в хід пішла травматична та вогнепальна зброя, загинув активіст-"свободівець" Дмитро Чернявський. І Смуров вирішив, що має йти на фронт, щоб захистити рідний Маріуполь від російської навали.

Він зателефонував до батальйону "Донбас", але там хлопця "відшили", сказали, що не підходить за віком — йому тоді було 17 років. Хоча за місяць Дмитру мало виповнитися 18, та він не став чекати — написав «Ядру», другу по футбольній тусовці, який вже був в "Азові". 28 травня Дмитро вже прибув на базу батальйону", - про це та інше розповідала журналістам видання кохана Дмитра Наталя.

Читати

📌 10 січня – 27-мі роковини загибелі 13-річного фаната «Чарні» зі Слупська Пшемислава Чая. Детальніше про те, що було того та наступних днів у Слупську – нижче:

У суботу, 10 січня 1998 року, близько 19:45 Пшемислав Чая повертався з баскетбольного матчу з двома сотнями вболівальників. Уболівальників супроводжувала поліцейська машина. В один момент частина групи виїхала на пішохідний перехід на вул. Щецинській.

Як з'ясувалося в ході слідства, один з поліцейських - Даріуш Возняк - вийшов з поліцейської машини і погнався за фанатами, які розбігалися, побачивши його, а інший поліцейський - Роберт К. - залишився в поліцейській машині.

Возняк наздогнав і вдарив Чаю кілька разів міліцейським кийком, зокрема: навколо голови та шиї. Через кілька хвилин (близько 20:20) постраждалий помер внаслідок інсульту, спричиненого отриманими травмами. Обидва міліціонери, незважаючи на прохання вболівальників, відмовилися викликати швидку допомогу.

Після трагічної загибелі Слупськ став ареною безладів між уболівальниками та поліцією, які тривали кілька днів і особливо посилилися в ніч з 11 на 12 січня 1998 року. У міських бійках брали участь переважно вболівальники (приїхали й з інших міст). На вулицях Слупська горіли барикади, кидали каміння та пляшки з бензином, 22 поліцейські машини були розгромлені, поліція у відповідь застосувала сльозогінний газ.

В підсумку Возняка було засуджено до шести років ув'язнення, але після апеляції у 2001 році термін було збільшено до восьми років. Після відбуття половини терміну покарання Возняк вийшов з в'язниці.

Боснія 🇧🇦
Гаряче було сьогодні вночі в околицях стадіону «Грбавиця», що є домівкою столичного "Желєзнічара" та однією з двох домашніх арен боснійської збірної.

Близько 100 чол. «Horde Zla» (ФК "Сараєво") завітали на район до сусідів, де атакували представників «Manijaci» ("Желєзнічар").