Продовжуючи одну з думок автора попереднього допису.
1 грудня 2013 року дійсно стало великим Днем для майбутнього нашої країни. Футбольні фанати, націоналісти та небайдужі громадяни об'єдналися заради спільної мети, і досягти поставленої цілі тоді вдалося (першочергової). Та, як вже скоро показала історія, то була лише проміжна мета.
Варто сказати, що далеко не всім до вподоби термін "День провокатора" (хоч це і зрозуміле посилання на тодішні слова головних "дійових осіб" з обох політичних таборів). Скоріше, це відправна позначка в часі, коли насправді розпочалася Революція Гідності.
На цьому каналі, а також інших сторінках навколофутбольної спільноти вже не раз торкалися тієї теми, що розпіарений День Гідності та Свободи має мало спільного з революцією та Майданом 2013-14 років. Так, без акції студентів та громадських активістів 21 листопада, не було б і 30 листопада. Але побиті в той вечір, вони максимум ще б побули тиждень-другий в телевізорі та невдовзі виявилися зтерті з ефіру потоком інших новин.
Але сталося так, що до подій 1 грудня долучилося вищезгадане товариство, яке не схотіло в якийсь момент "повертатися під сцену" та взагалі вели себе дуже не лояльно, як до людей у формі, так і до центральних облич тодішньої опозиції. Можна казати що завгодно, та якщо б в ті дні питома вага фанатів (місцевих і тих, хто приїхав підтримати) та інших цікавих людей в столиці не була саме такою - скоріше за все нічого б не вийшло.
В цей день 2013 року історія України зробила черговий крутий поворот та пішла новим шляхом. Боротьба на майданах міст переросла у війну на Сході, а 24 лютого цього року - у повномасштабну війну за майбутнє Держави. Ну, а люди з фанатських секторів були в авангарді тих, хто штовхнув той камінчик, який потім зрушив гору. Всіх з Днем початку нової сторінки в історії країни!
1 грудня 2013 року дійсно стало великим Днем для майбутнього нашої країни. Футбольні фанати, націоналісти та небайдужі громадяни об'єдналися заради спільної мети, і досягти поставленої цілі тоді вдалося (першочергової). Та, як вже скоро показала історія, то була лише проміжна мета.
Варто сказати, що далеко не всім до вподоби термін "День провокатора" (хоч це і зрозуміле посилання на тодішні слова головних "дійових осіб" з обох політичних таборів). Скоріше, це відправна позначка в часі, коли насправді розпочалася Революція Гідності.
На цьому каналі, а також інших сторінках навколофутбольної спільноти вже не раз торкалися тієї теми, що розпіарений День Гідності та Свободи має мало спільного з революцією та Майданом 2013-14 років. Так, без акції студентів та громадських активістів 21 листопада, не було б і 30 листопада. Але побиті в той вечір, вони максимум ще б побули тиждень-другий в телевізорі та невдовзі виявилися зтерті з ефіру потоком інших новин.
Але сталося так, що до подій 1 грудня долучилося вищезгадане товариство, яке не схотіло в якийсь момент "повертатися під сцену" та взагалі вели себе дуже не лояльно, як до людей у формі, так і до центральних облич тодішньої опозиції. Можна казати що завгодно, та якщо б в ті дні питома вага фанатів (місцевих і тих, хто приїхав підтримати) та інших цікавих людей в столиці не була саме такою - скоріше за все нічого б не вийшло.
В цей день 2013 року історія України зробила черговий крутий поворот та пішла новим шляхом. Боротьба на майданах міст переросла у війну на Сході, а 24 лютого цього року - у повномасштабну війну за майбутнє Держави. Ну, а люди з фанатських секторів були в авангарді тих, хто штовхнув той камінчик, який потім зрушив гору. Всіх з Днем початку нової сторінки в історії країни!
Відлуння війни на головному балканському довколафутбольному пабліку. В коментарі також багато різних набігло.
ЧС2022
Продовжуючи балканську тему. Збірна Хорватії🇭🇷 за кілька хвилин розпочне свій вирішальний матч на груповій стадії. Суперником буде збірна Бельгії. Переможець цієї зустрічі точно проходить в 1/8. Нічия та навіть поразка, залишать хорватам шанси на плей-офф, але в залежності від результату паралельної гри.
На фото: представники "Рієки" десь в пустелях Катару.
Продовжуючи балканську тему. Збірна Хорватії🇭🇷 за кілька хвилин розпочне свій вирішальний матч на груповій стадії. Суперником буде збірна Бельгії. Переможець цієї зустрічі точно проходить в 1/8. Нічия та навіть поразка, залишать хорватам шанси на плей-офф, але в залежності від результату паралельної гри.
На фото: представники "Рієки" десь в пустелях Катару.
Forwarded from ЗЕ_БГ✙
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Тут вдв до параду готувались, штани з лампасами ітп. Херсонщина -дембеля не буде
Відомий представник "Динамо" (Київ) разом з Денисом Берінчиком на трибунах «Тоттенгем Готспур Стедіум», на полі якого вже облаштовують ринг. Цієї суботи в Лондоні пройде вечір боксу за участі українського спортсмена, котрий вийде в ринг проти француза Івана Менді.
Кожен з боксерів прибув на арену зі своїми чемпіонськими поясами, що їх виставили на завтрашній двобій. Берінчик є володарем чемпіонського титулу WBO International у легкій вазі. Його суперник володіє званням чемпіона Європи за версією EBU.
«Тоттенгем Готспур Стедіум», який вміщує 62 тис глядачів зпроєктували ще в 2007 році на місці старенького «Вайт Гарт Лейн», збудованого ще в позаминулому сторіччі. Через багаторазовий перегляд планів будівництва зведення спортивної споруди розпочали лише в 2015 році, а перші тестові матчі тут провели наприкінці березня 2019го.
В день офіційного відкриття (3 квітня 2019) арена приймала матч АПЛ між "Тоттенгемом" та "Крістал Пелес", а перед тим тут пройшла зустріч легенд "Тоттенгема" проти легенд італійського "Інтера", за якою спостерігали 41 244 глядача. Один з найбільших клубних стадіонів англійської столиці (та всієї АПЛ) регулярно приймає не лише футбольні матчі, але й концертні заходи, а також виїзні матчі американської ліги NFL, яка час від часу навідується до Англії.
Суботній бій включений до андеркарду зустрічі чемпіона WBC у суперважкому дивізіоні Тайсона Ф'юрі проти Дерека Чісори. Очікуваний час початку бою українського та французького боксерів - після 21-00.
by: iegor_golub
Кожен з боксерів прибув на арену зі своїми чемпіонськими поясами, що їх виставили на завтрашній двобій. Берінчик є володарем чемпіонського титулу WBO International у легкій вазі. Його суперник володіє званням чемпіона Європи за версією EBU.
«Тоттенгем Готспур Стедіум», який вміщує 62 тис глядачів зпроєктували ще в 2007 році на місці старенького «Вайт Гарт Лейн», збудованого ще в позаминулому сторіччі. Через багаторазовий перегляд планів будівництва зведення спортивної споруди розпочали лише в 2015 році, а перші тестові матчі тут провели наприкінці березня 2019го.
В день офіційного відкриття (3 квітня 2019) арена приймала матч АПЛ між "Тоттенгемом" та "Крістал Пелес", а перед тим тут пройшла зустріч легенд "Тоттенгема" проти легенд італійського "Інтера", за якою спостерігали 41 244 глядача. Один з найбільших клубних стадіонів англійської столиці (та всієї АПЛ) регулярно приймає не лише футбольні матчі, але й концертні заходи, а також виїзні матчі американської ліги NFL, яка час від часу навідується до Англії.
Суботній бій включений до андеркарду зустрічі чемпіона WBC у суперважкому дивізіоні Тайсона Ф'юрі проти Дерека Чісори. Очікуваний час початку бою українського та французького боксерів - після 21-00.
by: iegor_golub
ЧС2022
Вчорашній ігровий день на полях Катару приніс одразу кілька несподіванок. По-перше, хорвати вдало впоралися зі своїм завданням не програти бельгійцям (0-0), відправивши таким чином додому бронзового призера минулої світової першості. Хоча, зважаючи на становище у таблиці перед останнім туром, було вже зрозуміло, що комусь з них доведеться збирати валізи. Посівши другу сходинку в групі, Модрич і компанія стали чекати на завершення вечірніх зустрічей групи "Е". За логікою, звідти мали б виходити Іспанія та Німеччина, і Хорватії довелося б в 1/8 грати саме проти Іспанії.
Те, що відбувалося під час вечірнього запуску, пам'ятатимуть ще довго. В якийсь момент повз плей-офф пролітали обидва фаворити групи. В підсумку, іспанці поступилися Японії (2-1), а німці хоча свій матч у Коста-Рики виграли (4-2), все одно поїхали після гри в аеропорт. Таким чином японці, перегравши обидві великі європейські збірні, висадили з потягу до 1/8 фіналу німців, а самі тепер випробовуватимуть на міцність збірну Хорватії.
Серед трьох світлин нижче, ви побачите одну зі стартового матчу проти тих самих німців, тоді як дві інші зі вчорашньої гри. Перше фото стало вірусним та з'явилося на багатьох пабліках. Очевидна відсилка до японської проф етики та легендарної працьовитості цього народу. Мабуть, всі чули про те, що в японських компаніях вважається поганим тоном йти додому раніше за свого керівника чи колег. Та насправді проблема є набагато глибшою, адже така самовіддана праця для багатьох має часто негативні та небезпечні наслідки.
Найбільш розповсюдженими наслідками в японській культурі перепрацювання є раптова смерть працівників, викликана хронічною перевтомою та стресами, а також самогубства. В країні навіть є спеціальній термін, який означає смерть через роботу - "кароші". Висока конкуренція на ринку праці призводить до того, що працівники (особливо молоді та нещодавні випускники ВНЗ) проводять на робочих місцях набагато більше часу поза нормою, а також не ходять у відпустку.
За даними на середину 2010-х років, в чверті японський компаній були співробітники, які проводили на роботі понад 80 наднормових годин на місяць, часто без додаткової оплати. А в 12% компаній працівники долають позначку в 100 годин на місяць. Для розуміння, 80 понаднормових годин на місяць протягом тривалого часу - вважаються порогом, за яким збільшується ймовірність раптової смерті. В зоні ризику переважно молоді співробітники (до 27 років), котрі прагнуть проявити себе на початку кар'єри. Але пропри ризики, ситуація не надто поліпшується, адже настільки сумлінне ставлення до праці є частиною загальної культури країни.
Тому зовсім не дивно, що в руках у когось з японських вболівальників з'явилася саме така текстівка. Ну, а на другому фото - епізод зі вчорашньої гри, котрий ще вчора облетів всі спортивні ЗМІ. Двоє гравців у синій формі до останнього намагалися повернути в гру м'яч, що безнадійно виходив за лицьову лінію. З цієї передачі Ао Танака забив переможний гол своєї збірної, а численні повтори показали, що круглий не перетнув лінію повністю.
Дуже символічно, що такий момент стався саме в матчі японців, котрі до останнього допрацьовували кожен епізод протягом групового турніру. Рецепт успіху їхньої збірної не в якійсь захмарній майстерності окремих зірок (хоча непоганих гравців вистачає), а в дисциплінованій та злагодженій роботі всієї команди. Це при тому, що і від німців, і від іспанців вони пропускали першими, але не зраджували командній дисципліні та зосередженості на вказівках тренера. Так сталося і на 51-й хв вчорашньої зустрічі, коли долю всієї групи вирішили кілька міліметрів (можливо навіть один).
З одного боку можна сказати, що хорватам пощастило з наступним суперником, адже це не Іспанія, а "всього лише" Японія. Але нічого не вказує на те, що подолання цієї перешкоди вдасться їм надто легко.
Вчорашній ігровий день на полях Катару приніс одразу кілька несподіванок. По-перше, хорвати вдало впоралися зі своїм завданням не програти бельгійцям (0-0), відправивши таким чином додому бронзового призера минулої світової першості. Хоча, зважаючи на становище у таблиці перед останнім туром, було вже зрозуміло, що комусь з них доведеться збирати валізи. Посівши другу сходинку в групі, Модрич і компанія стали чекати на завершення вечірніх зустрічей групи "Е". За логікою, звідти мали б виходити Іспанія та Німеччина, і Хорватії довелося б в 1/8 грати саме проти Іспанії.
Те, що відбувалося під час вечірнього запуску, пам'ятатимуть ще довго. В якийсь момент повз плей-офф пролітали обидва фаворити групи. В підсумку, іспанці поступилися Японії (2-1), а німці хоча свій матч у Коста-Рики виграли (4-2), все одно поїхали після гри в аеропорт. Таким чином японці, перегравши обидві великі європейські збірні, висадили з потягу до 1/8 фіналу німців, а самі тепер випробовуватимуть на міцність збірну Хорватії.
Серед трьох світлин нижче, ви побачите одну зі стартового матчу проти тих самих німців, тоді як дві інші зі вчорашньої гри. Перше фото стало вірусним та з'явилося на багатьох пабліках. Очевидна відсилка до японської проф етики та легендарної працьовитості цього народу. Мабуть, всі чули про те, що в японських компаніях вважається поганим тоном йти додому раніше за свого керівника чи колег. Та насправді проблема є набагато глибшою, адже така самовіддана праця для багатьох має часто негативні та небезпечні наслідки.
Найбільш розповсюдженими наслідками в японській культурі перепрацювання є раптова смерть працівників, викликана хронічною перевтомою та стресами, а також самогубства. В країні навіть є спеціальній термін, який означає смерть через роботу - "кароші". Висока конкуренція на ринку праці призводить до того, що працівники (особливо молоді та нещодавні випускники ВНЗ) проводять на робочих місцях набагато більше часу поза нормою, а також не ходять у відпустку.
За даними на середину 2010-х років, в чверті японський компаній були співробітники, які проводили на роботі понад 80 наднормових годин на місяць, часто без додаткової оплати. А в 12% компаній працівники долають позначку в 100 годин на місяць. Для розуміння, 80 понаднормових годин на місяць протягом тривалого часу - вважаються порогом, за яким збільшується ймовірність раптової смерті. В зоні ризику переважно молоді співробітники (до 27 років), котрі прагнуть проявити себе на початку кар'єри. Але пропри ризики, ситуація не надто поліпшується, адже настільки сумлінне ставлення до праці є частиною загальної культури країни.
Тому зовсім не дивно, що в руках у когось з японських вболівальників з'явилася саме така текстівка. Ну, а на другому фото - епізод зі вчорашньої гри, котрий ще вчора облетів всі спортивні ЗМІ. Двоє гравців у синій формі до останнього намагалися повернути в гру м'яч, що безнадійно виходив за лицьову лінію. З цієї передачі Ао Танака забив переможний гол своєї збірної, а численні повтори показали, що круглий не перетнув лінію повністю.
Дуже символічно, що такий момент стався саме в матчі японців, котрі до останнього допрацьовували кожен епізод протягом групового турніру. Рецепт успіху їхньої збірної не в якійсь захмарній майстерності окремих зірок (хоча непоганих гравців вистачає), а в дисциплінованій та злагодженій роботі всієї команди. Це при тому, що і від німців, і від іспанців вони пропускали першими, але не зраджували командній дисципліні та зосередженості на вказівках тренера. Так сталося і на 51-й хв вчорашньої зустрічі, коли долю всієї групи вирішили кілька міліметрів (можливо навіть один).
З одного боку можна сказати, що хорватам пощастило з наступним суперником, адже це не Іспанія, а "всього лише" Японія. Але нічого не вказує на те, що подолання цієї перешкоди вдасться їм надто легко.
В Кривому Розі місцева влада не підтримала петицію щодо перейменування вулиці на честь Єгора Біркуна - представника колективу «The Company» ("Кривбас"), який поліг під час оборони Маріуполя.
Повідомляється також, що процес ухвалення перейменування навмисне уповільнюють депутати блоку Вілкула, більшість з яких вже не перший раз просто не голосують по петиціях. Сам Юрій Вілкул є проросійським політиком, що виконує обов'язки міського голови Кривого Рогу з серпня 2021 року. Раніше він входив до кпрс, "партії регіонів" та "опозиційного блоку".
Немає жодного сумніву в тому, що депутати міської ради навмисне саботують перейменування вулиць на честь Героїв цієї війни, попри законне волевиявлення містян. До того ж взагалі не зовсім зрозуміло, як на своїй посаді вдалося лишитися політику з таким бекграундом, як у Вілкула.
Єгор Біркун народився у Кривому Розі, навчався в міському ліцеї 81 та коледжі Національної металургійної академії України. З 2017 по 2021 роки проходив службу в складі полку "Азов". З першого дня повномасштабного вторгнення поїхав до Маріуполя. 22 березня 2022 року загинув, але тільки в серпні його тіло повернули додому. Указом президента України Єгор Біркун нагороджений оденом "За мужність" ІІІ ступеня та нагрудним знаком "Ветеран війни" (посмертно).
Повідомляється також, що процес ухвалення перейменування навмисне уповільнюють депутати блоку Вілкула, більшість з яких вже не перший раз просто не голосують по петиціях. Сам Юрій Вілкул є проросійським політиком, що виконує обов'язки міського голови Кривого Рогу з серпня 2021 року. Раніше він входив до кпрс, "партії регіонів" та "опозиційного блоку".
Немає жодного сумніву в тому, що депутати міської ради навмисне саботують перейменування вулиць на честь Героїв цієї війни, попри законне волевиявлення містян. До того ж взагалі не зовсім зрозуміло, як на своїй посаді вдалося лишитися політику з таким бекграундом, як у Вілкула.
Єгор Біркун народився у Кривому Розі, навчався в міському ліцеї 81 та коледжі Національної металургійної академії України. З 2017 по 2021 роки проходив службу в складі полку "Азов". З першого дня повномасштабного вторгнення поїхав до Маріуполя. 22 березня 2022 року загинув, але тільки в серпні його тіло повернули додому. Указом президента України Єгор Біркун нагороджений оденом "За мужність" ІІІ ступеня та нагрудним знаком "Ветеран війни" (посмертно).