В певному сенсі тепер можна говорити, що відбулася справедливість і все таке. Життя Богуслаєва та його родини після таких звинувачень вже не буде таким, як до цього. Але, якщо відійти від теми футболу, та поглянути на проблему комплексно, то в країні вона стоїть доволі гостро. Справа в тому, що більшість подібних до «Мотор Січі» підприємств радянського зразка, особливо пов'язаних з авіаційною галуззю, мають в своєму керівництві подібних богуслаєвих.

Варто сказати, що часто подібні великі підприємства - це щось на кшталт окремого "королівства", зі своїми внутрішніми правилами, законами та кланами. І чим більше це підприємство - тим більше в ньому таких процесів. Разом з тим, багато представників старої школи інженерів та просто господарників на цих підприємствах, все ще ностальгують за "тими часами". Вони вбачають себе членами чогось, типу клубу радянських конструкторів, який припинив існування через розпад СРСР. Що, звісно ж, на їхню думку, було великою історичною помилкою. Добре тут те, що з роками їх має ставати все менше, з об'єктивних причин.

Це все до того, що затримання Богуслаєва через понад 20 років його активного шпигунства та підривної діяльності в Україні на користь російської армії - це добре (хоча б через стільки років звернули увагу), але навряд чи щось вирішить в глобальному плані. Вихідці з певного часового відрізку минулого століття не бачать майбутнього технологічного розвитку України у відриві від країни-агресора.

Звісно, сюди можна додати більш матеріальні проблеми (наприклад ліцензування, коли підприємство весь час мало ліцензії на виготовлення певного типу двигунів, які не використовуються майже ніким окрім росіян), але то вже нюанси. Головне розуміння того, що Богуслаєв лише, якщо можна так говорити, верхівка проблеми. І, на жаль, це стосується на тільки авіаційної галузі.

Представники колективу «Young Hope» ("Динамо", Київ).

by: younghope.fcdk

Представники колективів «The Club» ("Шахтар", Донецьк) та «Парни СС» (Чернігів).

Футболка харківського "Металіста 1925" в руках німецького рятувальника Нільса Таля з Нюрнберга, на стадіоні однойменного клубу.

36-річний мешканець Нюрнберга, колишній боксер і нинішній професійний рятувальник, прибув до Харкова на початку травня 2022 року та протягом двох місяців працював в одній з пожежних частин міста. В цей час Нільс їздив на пожежі та допомагав харківським колегам освоювати нове обладнання, що надходило з різних кінців світу.

В 2022 році Нільс планував поїхати в навколосвітню подорож, але з початком повномасштабної війни почав планувати приїзд до нашої країни. Взявши відпустку, він вирушив до Харкова. Як повідомляється на сторінці "Металіста 1925", подаровану пожежнику футболку з підписами гравців команди - той передає на клубний аукціон "Нюрнберга", кошти від якого будуть спрямовані на підтримку сімей з Харкова.

Відзначаємо також розу в кольорах обох клубів. Харків та Нюрнберг є містами-побратимами з 1999 року. За роки співпраці баварське місто запроваджувало в Україні різноманітні освітні ініціативи. Зокрема, до початку повномасштабної війни в Харкові працював «Будинок Нюрнберга», який давав можливість всім охочим вивчити німецьку мову.

Вчора в Києві прощалися з Максимом “Насімом” Токаревим - бійцем 503-го окремого батальйону морської піхоти, представником колективу «Neighborhood» ("Динамо", Київ).

Прощання відбулося на Майдані Незалежності, згідно прижиттєвого бажання полеглого. Передбачаючи свою загибель, Максим заповів рідним та близьким востаннє привезти його на головну площу столиці, де колись він розпочав свій шлях Воїна під час Революції Гідності.

https://youtu.be/aBxXkhbQzWg