👉8–12 лютого в Ер-Ріяді пройде міжнародна оборонна виставка World Defense Show 2026 – майданчик, де учасники обговорюватимуть технологічні зрушення у повітряному, наземному, морському, космічному та кібернетичному доменах. Організатор заходу, Головне управління військової промисловості Саудівської Аравії (GAMI), заявляє про участь 925 компаній із 80 країн. На цьому тлі присутність росії є радше спробою не зникнути з поля зору, ніж ознакою відновлення позицій.

🔹москва вже доправила до Саудівської Аравії зразки озброєння і військової техніки, серед яких БТР-22, бойовий модуль «Баллиста» та комплекс автоматизації управління артилерійським вогнем «Планшет-А» на шасі «Атлет». Центральним елементом експозиції «рособоронэкспорта» держкорпорації «ростех» стане прем’єра РСЗВ «Сарма» на базі КамАЗ-63501 з пусковою установкою на шість 300-мм реактивних снарядів.

🔸Рішення показати «Сарму» саме в Ер-Ріяді підкреслює прагнення рф зачепитися за ринки Близького Сходу, де попит зосереджений на відносно дешевих системах, здатних працювати в складних кліматичних умовах. росія намагається подати себе як альтернативу західним і азійським виробникам, включно з американською HIMARS, однак ця стратегія дедалі менш переконлива.

📌Участь рф у World Defense Show 2026 відбувається на тлі санкційної ізоляції та серйозних репутаційних втрат. кремль робить ставку на просування масових і недорогих систем, використовуючи війну проти України як нібито доказ бойової ефективності. Проте масштабні втрати техніки та системні проблеми з її якістю нівелюють цей аргумент і підривають довіру потенційних покупців. За таких умов російський експорт озброєнь дедалі більше спиратиметься на цінові поступки, бартер та передачу технологій – ознаки того, що зберегти статус провідного гравця глобального ринку ОВТ росії вже не вдається.

1️⃣російська влада готується до триразового зростання дефіциту держбюджету цього року через скорочення доходів від енергоносіїв

2️⃣Уряд росії розглядає можливість призупинення фінансування всіх державних проєктів, які планували сплатити коштом Фонду національного добробуту

3️⃣У лютому мінфін рф чекає недобору доходів від продажу енергоносіїв у розмірі 209,4 мільярда рублів, для компенсації яких міністерство наростить продаж валюти та золота з ⁠ФНБ майже до 227 мільярдів рублів зі 192 ‍мільярдів рублів у січні

4️⃣Морський експорт нафтопродуктів з рф з 2021 по 2025 рік скоротився на 18,8%, а частка країни на світовому ринку впала до 10%

5️⃣Прострочена заборгованість із заробітної плати у росії на кінець грудня 2025 року становила 2 млрд 27,2 млн рублів

6️⃣У рб від’ємне сальдо торгівлі товарами з країнами поза межами СНД перевищило 9,3 млрд доларів.

Детальніше тут.

🤝Попри гучні політичні заяви москви та Пекіна про «безмежну дружбу», реальні інвестиційні показники говорять про інше. Загальний обсяг накопичених китайських інвестицій у росії з 2022 року фактично не зростає й утримується на рівні близько 17,4 млрд доларів США.

🪂У 2022 році відбувся стрибок інвестицій – майже на 20% порівняно з 2021-м. Частково це було наслідком інерції раніше ухвалених рішень, а частково – результатом «ефекту заміщення» після виходу західних інвесторів із російського ринку. Однак уже до 2025 року динаміка практично зійшла нанівець.

🔹Єдиним сектором, що продемонстрував суттєве відносне зростання (+50%), стали фінансові послуги. Якщо у 2022 році китайські банки в росії відігравали допоміжну роль, то до 2025-го розширення їхньої присутності перетворилося на інструмент підтримки двосторонньої торгівлі. Водночас капітал спрямовується не в нові виробничі потужності, а переважно в створення та обслуговування платіжних і розрахункових каналів.

📉Натомість інвестиції в традиційно привабливий для Китаю сировинний сектор навіть дещо скоротилися – з 9 млрд до 8,8 млрд доларів.

📌Китайські інвестори діють максимально прагматично, заходячи в російську економіку лише в тих межах, які вважають безпечними з огляду на санкційні ризики, або ж уникають інвестицій взагалі.

📑Внутрішні оцінки міністерства економічного розвитку рф демонструють збереження критичної залежності економіки від імпорту високотехнологічної продукції, попри офіційні заяви кремля про прискорене імпортозаміщення. Це перекреслює реалістичність шестирічного плану трансформації економіки до 2030 року, який передбачає досягнення 70–90% технологічної незалежності у стратегічних секторах – від машинобудування й авіації до енергетики та хімічної промисловості.

📋Фактичні показники суттєво відстають від задекларованих цілей. Технологічна незалежність у швидкісному залізничному транспорті становить лише 15%, у суднобудуванні та енергетиці – 30%, у виробництві безпілотних систем – 40%, у промисловому машинобудуванні – близько 65%. Обмеження доступу до західних технологій не зменшили імпортну залежність, а лише змінили її структуру: частка КНР у постачанні мікросхем до рф зросла приблизно до 90%, формуючи нові довгострокові ризики односторонньої залежності.

📌На тлі значного розриву між планами й реальністю, а також з урахуванням обмежених виробничих, технологічних та кадрових ресурсів, досягнення заявленого рівня технологічної незалежності до 2030 року є малоймовірним. Поточна динаміка свідчить, що курс рф на «технологічний суверенітет» має переважно декларативний характер і не підкріплюється наявними можливостями економіки.

1️⃣російська влада готується до триразового зростання дефіциту держбюджету цього року через скорочення доходів від енергоносіїв

2️⃣Уряд росії розглядає можливість призупинення фінансування всіх державних проєктів, які планували сплатити коштом Фонду національного добробуту

3️⃣У лютому мінфін рф чекає недобору доходів від продажу енергоносіїв у розмірі 209,4 мільярда рублів, для компенсації яких міністерство наростить продаж валюти та золота з ⁠ФНБ майже до 227 мільярдів рублів зі 192 ‍мільярдів рублів у січні

4️⃣Морський експорт нафтопродуктів з рф з 2021 по 2025 рік скоротився на 18,8%, а частка країни на світовому ринку впала до 10%

5️⃣Прострочена заборгованість із заробітної плати у росії на кінець грудня 2025 року становила 2 млрд 27,2 млн рублів

6️⃣У рб від’ємне сальдо торгівлі товарами з країнами поза межами СНД перевищило 9,3 млрд доларів.

Детальніше тут.

🔸Уряд Боснії і Герцеговини (БіГ) офіційно прийняв листа про наміри від американської компанії «AAFS Infrastructure and Energy», в якому йдеться про наміри будівництва газопроводу «Southern Interconnection». Газогін з'єднає країну з терміналом скрапленого природного газу на хорватському острові Крк. Це створить альтернативу «Турецькому потоку», що на сьогодні має одноосібну можливість на постачання в БіГ газу, і газ цей російський.

👉Диверсифікація ризиків Боснією і Герцеговиною через потенційний американський газогін водночас позбавляє російський «газпром» монополії в регіоні та чергової частки стабільного європейського ринку. Початок будівництва запланований на 2026 рік, вартість проєкту – $200 млн. Також американська компанія пропонує побудувати газову електростанцію, розширити трубопровід «Кладань – Тузла» та модернізувати аеропорти в Сараєво й Мостарі.

🔹До початку повномасштабної війни проти України (2021 рік) росія постачала в країни ЄС приблизно 157 млрд куб. м газу, що становило до 45% від європейського газового імпорту. Станом на кінець 2025 року, за розрахунками Єврокомісії, частка російського блакитного палива ледь сягає 13%, до 18 млрд куб. м.

☝🏻З 2021 по 2024 роки транзит російського газу до Європи через Україну скоротився з 40 млрд до 17 млрд куб. м, а з 1 січня 2025 року припинився повністю.

🫡Постачання в Німеччину через «Північний потік» в 2021 році – 59,2 млрд куб. м. – було зупинене у 2022 році.

🫡Імпорт Європою палива через газогін «ямал – Європа» в 2021 році – 31 млрд куб. м, у 2022 році – зупинене.

🫡Також із 3 лютого 2026 року набуло чинності рішення про повну відмову ЄС від імпорту російського газу з 2027 року.

🇮🇳Уряд Індії заявив про плани інвестувати до $100 млрд у внутрішню геологорозвідку та збільшити нафтопереробні потужності до 6 млн барелів на добу до 2030 року. Ініціатива має на меті зміцнити енергетичну безпеку країни та знизити залежність від імпорту, який нині покриває 85–88% внутрішнього споживання нафти.

👉Енергобаланс Індії залишається структурно неврівноваженим: за видобутку близько 0,55–0,6 млн барелів на добу (б/д) внутрішній попит перевищує 5 млн б/д, що означає забезпечення власним ресурсом менш ніж 12% потреб. За цих умов нафтова галузь країни орієнтована на модель великого переробного хаба – державні та приватні НПЗ заробляють на переробці відносно дешевої імпортної нафти з подальшим реекспортом нафтопродуктів.

🔹Після 2023 року Індія активно закуповувала російську нафту з дисконтом, що забезпечило рекордну рентабельність переробки та підтримало високі темпи зростання ВВП – близько 7%.

🌊Стратегія нарощування внутрішньої ресурсної бази передбачає відкриття для геологорозвідки близько 1 млн км² територій, раніше обмежених для комерційних досліджень, зокрема окремих морських акваторій і прикордонних районів. Також планується розвиток глибоководного шельфу, насамперед у басейні Крішна–Годаварі та поблизу Андаманських островів, що потребує буріння на глибинах понад 1 000–1 500 м і пов’язане з високими технологічними ризиками. Окремий напрям – освоєння сланцевих і щільних покладів у частково вивчених басейнах, зокрема у штаті Раджастхан.

📌Західні експерти зазначають, що навіть у разі успіху цих програм внутрішній видобуток не зможе суттєво замінити імпорт і виконуватиме радше функцію обмеженої «подушки безпеки». Вища собівартість індійської нафти, тривалий цикл освоєння родовищ (7–12 років) та швидке зростання попиту означають, що в найближчі 5–7 років країна залишатиметься критично залежною від імпортних постачань.