В українській історії є приклад існування одночасно двох розвідувальних служб на одній позиції. То диктувалося складною ситуацією у військовому протистоянні з більшовицькою росією.
Йдеться про створення у травні 1920 року Інформаційного бюро при Генштабі Армії УНР. Формально воно входило до складу Розвідочної управи Генштабу, а фактично діяло як самостійний головний робочий орган військової розвідки та контррозвідки Збройних сил республіки і стало, по суті, окремою спецслужбою, хоч це і зумовлювало певні дублювання в роботі.
Визначальною у цій історії була постать і роль неординарного керівника – Миколи Красовського. Того самого М. Красовського, який зарекомендував себе одним із кращих розшуковців Києва у дореволюційній царській росії, який зіграв ключову роль у розслідуванні однієї з найрезонансніших справ, яка прогриміла на увесь світ – так званій «справі Бейліса».
Українська Центральна Рада взяла його на службу як професіонала своєї справи, який прийняв ідею національної державності, і довірила очолювати київський кримінальний розшук у 1917–1918 роках.
У ЦДАВО України зберігається документи періоду Директорії УНР, які дають змогу пролити світло на деякі епізоди діяльності Інформбюро та її керівника.
Один витяг із рапорта М. Красовського, який красномовно свідчить про його життєве кредо. «Моя свідомість у справах розвідки й ідейна боротьба зі всім злочинним і злочинцями, не вважаючи на їх положення, – заявляв він, – будуть тілько перешкоджати тім мріям і бажанням, якими керуються… тисячі … чужинців, які майже три роки руйнують і нищать все, що єсть корисного на Ниві Українській».
Справді, роль особистості в такій специфічній сфері діяльності, як розвідка, є дуже великою. У М. Красовського був величезний професійний багаж за плечима, авторитет, вміння працювати з агентурою, розбиратися в тонкощах оперативної роботи, відстоювати свою позицію, не боятися казати правду вищому керівництву, не зраджувати своїм переконанням, не поступатися принципами, генерувати слушні ідеї, бачити на крок попереду. Це особливо важливо у важкий період боротьби за існування держави.
Текст Олександр Скрипник
Докладніше про Інформбюро – https://szru.gov.ua/history/stories/informbyuro-henshtabu-armii-unr-vikhy-istorii-ukrainskoi-rozvidky?fbclid=Iwb21leAPgKQFjbGNrA-Ao3WV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHuf0dYAviX9cKezKVBY632G3gDxRiKIQg97j3c2RtsCf0GVAPpr95SIJmxVU_aem_Pmls4UGTg7Y3cfk8q0ILeg
Йдеться про створення у травні 1920 року Інформаційного бюро при Генштабі Армії УНР. Формально воно входило до складу Розвідочної управи Генштабу, а фактично діяло як самостійний головний робочий орган військової розвідки та контррозвідки Збройних сил республіки і стало, по суті, окремою спецслужбою, хоч це і зумовлювало певні дублювання в роботі.
Визначальною у цій історії була постать і роль неординарного керівника – Миколи Красовського. Того самого М. Красовського, який зарекомендував себе одним із кращих розшуковців Києва у дореволюційній царській росії, який зіграв ключову роль у розслідуванні однієї з найрезонансніших справ, яка прогриміла на увесь світ – так званій «справі Бейліса».
Українська Центральна Рада взяла його на службу як професіонала своєї справи, який прийняв ідею національної державності, і довірила очолювати київський кримінальний розшук у 1917–1918 роках.
У ЦДАВО України зберігається документи періоду Директорії УНР, які дають змогу пролити світло на деякі епізоди діяльності Інформбюро та її керівника.
Один витяг із рапорта М. Красовського, який красномовно свідчить про його життєве кредо. «Моя свідомість у справах розвідки й ідейна боротьба зі всім злочинним і злочинцями, не вважаючи на їх положення, – заявляв він, – будуть тілько перешкоджати тім мріям і бажанням, якими керуються… тисячі … чужинців, які майже три роки руйнують і нищать все, що єсть корисного на Ниві Українській».
Справді, роль особистості в такій специфічній сфері діяльності, як розвідка, є дуже великою. У М. Красовського був величезний професійний багаж за плечима, авторитет, вміння працювати з агентурою, розбиратися в тонкощах оперативної роботи, відстоювати свою позицію, не боятися казати правду вищому керівництву, не зраджувати своїм переконанням, не поступатися принципами, генерувати слушні ідеї, бачити на крок попереду. Це особливо важливо у важкий період боротьби за існування держави.
Текст Олександр Скрипник
Докладніше про Інформбюро – https://szru.gov.ua/history/stories/informbyuro-henshtabu-armii-unr-vikhy-istorii-ukrainskoi-rozvidky?fbclid=Iwb21leAPgKQFjbGNrA-Ao3WV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHuf0dYAviX9cKezKVBY632G3gDxRiKIQg97j3c2RtsCf0GVAPpr95SIJmxVU_aem_Pmls4UGTg7Y3cfk8q0ILeg
❤36😁1
Ось як виглядала зрада...
В результаті жінку засудили до 10 років концтаборів.
Джерело: Архів СБУ
В результаті жінку засудили до 10 років концтаборів.
Джерело: Архів СБУ
😢40🔥1😁1
Архівні документи стосовно першого начальника штабу військ Центральної ради. Генерал-лейтенант - Бобровський Борис Павлович
Джерело: Архів СБУ
Джерело: Архів СБУ
👍25
Похорон Лонгина Цегельського, в часи ЗУНР був на посадах державного секретаря внутрішніх справ, керівника Секретаріату закордонних справ.
1950 рік. Філадельфія. Дотепер нерозгадана таємнича смерть автора Акту Злуки, який прочитав його в Києві, Міністра ЗУНР Лонгіна Цегельського.
Унікальні фото зберегла внучка Міністра Лонгіна Ольга Цегельська.
Вона ж додала конспірології в коментарях: "Була свідком. Між іншим, знаю хто змусив сестру Василіянку відчинити ключем двері до Др. Цегельського кімнати. Вони винесли, вкрали, всьо що хотіли. Включно зі зошитом, де були дальші дані до ,,Від Легенд до Правди". Моя мама, Вероніка Цегельська бачила цей зошит в його руках. Сказав її, ,,Це комусь буду дуже не подобатися." Припускаю, що один з ,,тих" не тільки з ліквідував той зошит, а може навіть був причиною мого діда смертельного атаку серця в канцелярії ,,Америка".
А ви щось чули про це?
1950 рік. Філадельфія. Дотепер нерозгадана таємнича смерть автора Акту Злуки, який прочитав його в Києві, Міністра ЗУНР Лонгіна Цегельського.
Унікальні фото зберегла внучка Міністра Лонгіна Ольга Цегельська.
Вона ж додала конспірології в коментарях: "Була свідком. Між іншим, знаю хто змусив сестру Василіянку відчинити ключем двері до Др. Цегельського кімнати. Вони винесли, вкрали, всьо що хотіли. Включно зі зошитом, де були дальші дані до ,,Від Легенд до Правди". Моя мама, Вероніка Цегельська бачила цей зошит в його руках. Сказав її, ,,Це комусь буду дуже не подобатися." Припускаю, що один з ,,тих" не тільки з ліквідував той зошит, а може навіть був причиною мого діда смертельного атаку серця в канцелярії ,,Америка".
А ви щось чули про це?
😢45👍6❤2😁1
Сьогодні на Патреоні - кримінальні справи міністра єврейської меншості УНР.
Пінхас Абрамович Красний відомий тим, що був міністром єврейської меншості в уряді УНР. Він народився у 1881 році в селі Софіївка Канівського повіту Київської губернії.
У 1919 році, коли посилились єврейські погроми отаманів, Красний увійшов до уряду Петлюри і став 4-м міністром у єврейських справах у Раді народних міністрів УНР.
12 квітня 1919 року новоявлений міністр звернувся до всіх єврейських громадських організацій. В телеграмі, яку він надіслав із Рівного, було сказано, що уряд, командування та трудовий конгрес УНР застосовують рішучі дії проти погромників та всіх, хто веде антиєврейську агітацію. Антиєврейські виступи, метою котрих було виставити перед всім світом український народ дикунами, що ще не доросли до власної держави, називались «чорносотенних рук справою».
В кінці телеграми Пінхас Красний закликав єврейське населення «…й надалі всіма силами допомагати українському народові у його героїчній боротьбі, щоб об’єднаними силами врятувати Українську Народну Республіку, однаково дорогу як українському, так і єврейському народам».
26 грудня 1919 року секретно-оперативний підвідділ при Бердичівському управлінні ревкому доповідав у Реввійськраду 12-ї Армії більшовиків, що 20 грудня «колишній петлюрівський міністр» Пінхас Красний був затриманий. ПЕРША ЖИТОМИРСЬКА СПРАВА.
Але прихильником більшовиків Красний не став та знову увійшов до уряду УНР, який підтримали поляки. У кінці 1920 року, після цілковитого розгрому українських формувань, разом з урядом УНР Пінхас Красний емігрував до Польщі, де продовжив посідати посаду міністра єврейських справ.
Арешт колишнього петлюрівського міністра був лише питанням часу. 28 лютого 1938 року співробітники 4-го відділу УГБ НКВД заарештували Пінхаса Красного у його квартирі на вулиці Лермонтовській у Харкові. Красного запхали в тюрму за підозрою у скоєнні злочинів за статтями 54-8 («тероризм») і 54-11 («участь у контрреволюційній організації») КК УРСР. ДРУГА ХАРКІВСЬКА СПРАВА. Том 1, Том 2.
З 8 жовтня 1939 року колишній український міністр перебував на лікуванні у Київській психіатричній лікарні імені Павлова. Після того як 19 вересня 1941 року Київ був окупований, німецька адміністрація почала активно проводити політику тотального знищення євреїв. Одного разу кати увірвались і в лікарню імені Павлова, розташовану прямо біля Бабиного Яру. Разом з іншими 311-ма душевнохворими-євреями Пінхас Красний у жовтні 1941 року був розстріляний.
Загалом 651 документ
Джерело: Архів СБУ
Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже тисячі фото і документів. (всі колекції дам в коментарях)
Усі донати котрі приходять на Патреон, я використовую на потреби свого підрозділу у війську.
Пінхас Абрамович Красний відомий тим, що був міністром єврейської меншості в уряді УНР. Він народився у 1881 році в селі Софіївка Канівського повіту Київської губернії.
У 1919 році, коли посилились єврейські погроми отаманів, Красний увійшов до уряду Петлюри і став 4-м міністром у єврейських справах у Раді народних міністрів УНР.
12 квітня 1919 року новоявлений міністр звернувся до всіх єврейських громадських організацій. В телеграмі, яку він надіслав із Рівного, було сказано, що уряд, командування та трудовий конгрес УНР застосовують рішучі дії проти погромників та всіх, хто веде антиєврейську агітацію. Антиєврейські виступи, метою котрих було виставити перед всім світом український народ дикунами, що ще не доросли до власної держави, називались «чорносотенних рук справою».
В кінці телеграми Пінхас Красний закликав єврейське населення «…й надалі всіма силами допомагати українському народові у його героїчній боротьбі, щоб об’єднаними силами врятувати Українську Народну Республіку, однаково дорогу як українському, так і єврейському народам».
26 грудня 1919 року секретно-оперативний підвідділ при Бердичівському управлінні ревкому доповідав у Реввійськраду 12-ї Армії більшовиків, що 20 грудня «колишній петлюрівський міністр» Пінхас Красний був затриманий. ПЕРША ЖИТОМИРСЬКА СПРАВА.
Але прихильником більшовиків Красний не став та знову увійшов до уряду УНР, який підтримали поляки. У кінці 1920 року, після цілковитого розгрому українських формувань, разом з урядом УНР Пінхас Красний емігрував до Польщі, де продовжив посідати посаду міністра єврейських справ.
Арешт колишнього петлюрівського міністра був лише питанням часу. 28 лютого 1938 року співробітники 4-го відділу УГБ НКВД заарештували Пінхаса Красного у його квартирі на вулиці Лермонтовській у Харкові. Красного запхали в тюрму за підозрою у скоєнні злочинів за статтями 54-8 («тероризм») і 54-11 («участь у контрреволюційній організації») КК УРСР. ДРУГА ХАРКІВСЬКА СПРАВА. Том 1, Том 2.
З 8 жовтня 1939 року колишній український міністр перебував на лікуванні у Київській психіатричній лікарні імені Павлова. Після того як 19 вересня 1941 року Київ був окупований, німецька адміністрація почала активно проводити політику тотального знищення євреїв. Одного разу кати увірвались і в лікарню імені Павлова, розташовану прямо біля Бабиного Яру. Разом з іншими 311-ма душевнохворими-євреями Пінхас Красний у жовтні 1941 року був розстріляний.
Загалом 651 документ
Джерело: Архів СБУ
Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже тисячі фото і документів. (всі колекції дам в коментарях)
Усі донати котрі приходять на Патреон, я використовую на потреби свого підрозділу у війську.
🔥24😢14❤2